Постанова 4801 № 127/35342/21

Справа № 127/35342/21 Провадження № 22-ц/801/1911/2022 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2022 рокуСправа № 127/35342/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного виконавця округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 травня 2022 року, ухвалене суддею Федчишеним С.А. в м. Вінниці, повне рішення складено 04 травня 2022 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про стягнення безпідставно набутих коштів, встановив: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути на його користь безпідставно набуті кошти, а саме з ТОВ «Фінфорс» 3 850 гривень 56 копійок, а також з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. 1000 гривень. Позов мотивований тим, що 14.08.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №16537, про звернення стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінфорс», що є правонаступником ТОВ «СС Лоун» заборгованості за кредитним договором №294649-А від 15.06.2018 у розмірі 7264, 95 грн. 01.09.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження №62917605 з примусового виконання згаданого вище виконавчого напису №16537 від 14.08.2020. В ході примусового виконання приватним виконавцем 22.09.2020 було винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , а також на пенсію. 30.06.2021 рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у цивільній справі №127/11316/21 визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. 02.08.2021 приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №62917605, оскільки рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2020 виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню. 30.08.2021 приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. на запит представника позивача надіслано лист №47319, яким повідомлено, що в рамках виконавчого провадження №62917605 стягнуто кошти у розмірі 6 272,86 грн, з яких: 3 850, 56 грн - борг за виконавчим документом на користь ТОВ «Фінфорс»; 422, 30 грн - основна винагорода приватного виконавця; 1 000 грн - витрати виконавчого провадження; 1 000 грн - знаходяться на депозитному рахунку приватного виконавця. Також, у даному листі зазначено, що стягнуті кошти в розмірі 1 422,30 грн підлягають подальшому поверненню позивачу приватним виконавцем. Таким чином, позивач вважає, що стягнуті кошти в розмірі 3 850, 56 грн підлягають стягненню з ТОВ «Фінфорс» у зв`язку із визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також на його користь з ОСОБА_3 підлягають стягненню 1 000 гривень (витрати виконавчого провадження), як безпідставно набуті кошти. Крім того, розмір таких коштів нічим не обгрунтований. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 травня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 3 850,56 гривень безпідставно набутих коштів. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. на користь ОСОБА_1 1000,00 гривень безпідставно набутих коштів. Стягнути з ТОВ «Фінфорс» та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. на користь ОСОБА_1 908,00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору в рівних частинах. Не погодившись із вказаним рішенням, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позову про стягнення з неї безпідставно набутих коштів в розмірі 1 000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог позову до приватного виконавця Дорошкевич В.Л. відмовити. У скарзі зазначає, що у даній категорії справи вона не є відповідачем за заявленими позивачем вимогами, оскільки при розгляді справ щодо оскарження виконавчого напису виконавець бере участь у судовому процесі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Між позивачем та приватним виконавцем відсутній предмет спору, постанови про стягнення коштів виконавчого провадження в судовому порядку оскаржені не були. Положення ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню за вимогами позову до приватного виконавця. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Рішення суду в частині стягнення з ТОВ «Фінфорс» коштів не оскаржується, а тому рішення суду в цій частині в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції, встановивши, що виконавчий напис від 14.08.2020 №16537 рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2021 визнано таким, що не підлягає виконанню, дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачеві безпідставно отриманих коштів витрат виконавчого провадження в сумі 1000 грн. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Встановлено, що 14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №16537, про звернення стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором №294649-А від 15 червня 2018 року, укладеним з ТОВ «СС Лоун», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 340071779-05 від 27 вересня 2018 року, є ТОВ «Фінфорс». Заборгованість за кредитним договором №294649-А від 15 червня 2018 року за період з 27 вересня 2018 року по 11 березня 2020 року становить 7 264, 95 грн, у тому числі: 3 500,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1 349,95 грн - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2 415,00грн - строкова заборгованість за штрафами і пенями (а.с.10). 01 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження №62917605 з примусового виконання виконавчого напису №16537 від 14 серпня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. (а.с.12). В ході примусового виконання приватним виконавцем 22 вересня 2020 року було винесено постанови: про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , яку він отримує у ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика»; про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 , яку він отримує у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області (а.с.13,14). 30 червня 2021 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області в цивільній справі №127/11316/21 задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець Дорошкевич В.Л., Горай О.С., Міністерство юстиції України про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Визнано виконавчий напис, вчинений 14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. та зареєстрований в реєстрі за №16537 про стягнення з ОСОБА_1 за Кредитним договором 294649-А від 15 червня 2018 року, укладеним з ТОВ «СС Лоун», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінфорс», заборгованості за Кредитним договором 294649-А від 15 червня 2018 року, заборгованості у розмірі 7 264 грн. 95 коп., таким, що не підлягає виконанню (а.с.16-19). 02 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №62917605 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2020 року виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с.22). 30 серпня 2022 року приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. на запит представника ОСОБА_1 надано відповідь, що в рамках виконавчого провадження №62917605 стягнуто кошти у розмірі 6 272,86 грн, з яких: 3 850,56 грн борг за виконавчим документом (на користь ТОВ «Фінфорс»); 422,30 грн основна винагорода приватного виконавця; 1 000 грн витрати виконавчого провадження; 1 000 грн знаходяться на депозитному рахунку приватного виконавця. Зазначено, що з приводу повернення коштів в розмірі 3 850,56 грн необхідно звернутися до ТОВ «Фінфорс». Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Повернення стягнутих витрат виконавчого провадження не передбачено, тому ОСОБА_1 буде повернуто кошти в розмірі 1 422,30 грн (а.с.21). ОСОБА_1 , вважаючи, що стягнуті приватним виконавцем в ході виконання виконавчого напису кошти в сумі 1000 гривень, як витрати виконавчого провадження, є безпідставно набутими, просив стягнути з приватного виконавця Дорошкевчи В.Л. на його користь вказану суму. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Встановлено, що постановами приватного виконавця Дорошкевич В.Л. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника від 22.09.2020 у виконавчому провадженні №62917605 вирішено здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків, відрахування із заробітної плати, пенсії стипендії та інших доходів боржника (від ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» та ГУ ПФУ у Вінницькій області) на користь стягувача, у першу чергу відрахування здійснюються на витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 1 000 гривень (а.с.13,14). Факт перерахування коштів у розмірі 1 000 гривень за реквізитами приватного виконавця Дорошкевич В.Л. та їх отримання на підставі вказаних постанов сторонами не заперечується. Зазначені постанови приватного виконавця Дорошкевич В.Л. з приводу стягнення виконавчих витрат не оскаржувалися позивачем у порядку, встановленому чинним законодавством, дії відповідача щодо винесення зазначених постанов не визнані протиправними. Хоча приватним виконавцем під час прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження і було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, однак, витрати виконавчого провадження не є заходами примусового виконання рішень і Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено можливості їх повернення боржнику. Посилання в рішенні суду на ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним, оскільки відповідно до вказаної норми у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із визнанням виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, підлягає поверненню виконавчий збір, який не відноситься до витрат виконавчого провадження. Враховуючи наведене, правові підстави для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням витрат виконавчого провадження відсутні, оскільки такі кошти не можуть вважатися безпідставно набутими у розумінні статті 1212 ЦК України, а є коштами виконавчого провадження. Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. До вказаного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 201/1311/19. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, підстави для задоволення вимог позову до приватного виконавця відсутні, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1 000 грн. Таким чином, доводи скарги в цій частині заслуговують на увагу. За таких обставин, надавати аналіз решта доводам апеляційної скарги не має правового значення. У зв`язку із частковим скасуванням рішення суду та відмовою в задоволенні позову до приватного виконавця Дорошкевич В.Л., підстави для стягнення з неї судового збору на користь позивача відсутні. Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано частково та за новим рішенням у задоволенні позовних вимог до приватного виконавця про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів відмовлено, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Дорошкевич В.Л. слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1362 грн (а.с.80). Керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни задовольнити. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 травня 2022 року про стягнення з приватного з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 1 000 (однієї тисячі) гривень безпідставно набутих коштів скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог позову до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни відмовити. У решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.В. Ковальчук М.М. Якименко