Постанова 4801 № 127/32735/21

Справа № 127/32735/21 Провадження № 22-ц/801/2080/2022 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2022 рокуСправа № 127/32735/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В. суддів: Сопруна В.В., Стадника І.М. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 127/32735/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 жовтня 2022 року, повний текст якого складено 17 жовтня 2022, ухвалене у складі судді Короля О.П., встановив: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері. Позов мотивований тим, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію в сумі 2262,83 грн. З 24.02.1998року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , але проживає одна та в зв`язку з інвалідністю потребує постійної сторонньої допомоги. Пенсія є єдиним джерелом доходу позивача. Пенсія, яку вона отримує, не забезпечує їй необхідного мінімуму проживання частину коштів вона одразу після отримання віддає на сплату комунальних послуг, частина коштів йде на купівлю ліків, також вона потребує допомоги сиділки. Позивач зазначила про те, що має заборгованість з комунальних платежів у сумі 90 793,62 грн. ОСОБА_1 має трьох повнолітніх дітей, але тривалий час (більше 3-х років) за адресою реєстрації вони не проживають. Місце їх проживання їй не відоме, матеріальну або іншу допомогу вони не надають. З червня 2018р. позивач є інвалідом першої групи по зору з висновком «Потребує постійної сторонньої допомоги». Позивач майже не бачить, пересуватись може лише на колясці з допомогою іншої особи. Її матеріальний стан є вкрай важким в зв`язку з хворобою. Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогою про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання у розмірі 2500,00 грн. з кожного щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і довічно. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 01.12.2021р. і довічно. Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 01.12.2021р. і довічно. В задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі по 908 грн. з кожного. Короткий зміст вимог апеляційних скарг Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 08 листопада 2022 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Міхасішин І.В., судді: Сопрун В.В., Стадник І.М.. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано позивачці строк на подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін як законне та обґрунтоване. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що позивач є матір`ю відповідачів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження. Позивач пенсіонер, інвалід І групи по зору та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується довідкою № 2412754402421652, наданою Управлінням ПФУ в м. Вінниці. Розмір її пенсії складає 2262 грн. Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ № 260088 від 17.09.2021 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом першої «Б» групи загального захворювання безтерміново. Потребує постійної сторонньої допомоги. Згідно з свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , виданим 24.02.1998 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Вінницької ради Вінницької області, шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 24.02.1998 року, актовий запис №

380. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_6 . Відповідач ОСОБА_3 працює у ТОВ «Фірма Люстдорф» на посаді експедитора та отримує заробітну плату. За період з 01.01.2022 року по 30.06.2022 року сума доходу становить 92 548, 06 грн., має сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . З його заробітної плати також стягуються аліменти, загальний розмір яких за період з січня 2022 р. по червень 2022 р. складає 17759,51 грн. Відповідач ОСОБА_2 працює в Приватному підприємстві «Укрпромзабезпечення-2005» на посаді комплектувальник виробів. За період з 01.01.2022 року по 31.08.2022 року сума доходу становить 30 287,64 грн. Перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 та має неповнолітню дочку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позиція суду апеляційної інстанції Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ураховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності, згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі відповідає, з огляду на таке. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Відповідно до ст. 172 СК України, дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування. Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Свідченням такої потреби є отримання матір`ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум для зазначеної категорії осіб, який визначається з врахуванням віку та працездатності такої особи. Відповідно до ст. 46 Конституції України кожному громадянину України держава має забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно діючого законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому при постановлені рішення слід зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом. Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», непрацездатні громадяни, це особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону. Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 301/160/17 (провадження № 61-28415св18) виходив з того, що необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому до уваги має братися отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов`язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги. Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Такий правовий висновок також викладено Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15. Відповідно до ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження (ч.3 ст. 4 вказаного Закону). Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність (в розрахунку на одну особу на місяць) складав: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні. Отже з наявної в матеріалах справи довідки Управління ПФУ у Вінницькій області від 09 серпня 2021 року № 2412754402421652 вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності у розмірі 2262 гривень, яка має тенденцію з роками збільшуватись та забезпечує останньому мінімальний розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до статті 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування і у державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно. На думку апеляційного суду вірним є висновок суду першої інстанції про те, що розмір стягуваних аліментів по 500 грн. з кожного з відповідачів на користь позивача довічно. Доводи апелянта про майновий стан відповідачів колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не мають правового значення для вирішення справи та не свідчать про наявність додаткових доходів відповідачів. Всі інші доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення страви, тому, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375ЦПК Україниапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381,382, 384 ЦПК України, суд, постановив : Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 жовтня 2022 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Головуючи І.В. Міхасішин Судді: В.В. Сопрун І.М. Стадник