Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/17227/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17227/18 Головуючий у І інстанції - Костенко Д.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сент Софія Проперті Менеджмент» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування припису, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сент Софія Проперті Менеджмент» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис Відповідача від 21.09.2018 № 5.4/280/252П. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що оскаржуваний припис прийнято Відповідачем з порушенням вимог законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано припис Головного управління Держпраці у Київській області від 21.09.2018 № 5.4/280/252П у частині вимоги про усунення порушень, зазначених у п.п. 25-34. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Держпраці у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі Головне управління Держпраці у Київській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного припису в оскаржуваній частині Відповідач діяв у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України. Зокрема, Головне управління Держпраці у Київській області зазначає, що Позивач у своїй роботі використовує холодильні машини з холодоагентом R134A і R410A, що є оптимальними замінами фреону R12 і R22 (є їх аналогами), тому на них поширюються Правила будови і безпечної експлуатації фреонових холодильних установок НПАОП 0.00-1.51-88 (далі - Правила НПАОП 0.00-1.51-88). Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Управління Держпраці у Київській області, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлення на проведення перевірки від 07.09.2018 № 5.4/285, згідно наказу «Про проведення планового заходу ТОВ «Сент Софія Проперті Менеджмент»» від 07.09.2018 № 3209, уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Київській області проведена планова перевірка Відповідача, а саме перевірка дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, за результатами якої складено акт перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) від 21 вересня 2018 року № 5.4/280/252А. Під час проведення перевірки Відповідачем встановлено наявність 61 порушення Позивачем вимог законодавства. На підставі наведеного Головним управлінням Держпраці у Київській області 21 вересня 2018 року прийнято припис № 5.4/280/252П, яким зобов`язано Позивача усунути виявлені в акті перевірки порушення вимог законодавства. Вважаючи вказаний припис Відповідача протиправним, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний припис винесено Відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про охорону праці», обґрунтованість якого у частині усунення порушень, зазначених у п.п. 1-24, 35-61 припису, Позивачем не заперечувалась і не спростовувалась, тому судом першої інстанції не встановлено підстав для визнання його протиправним і скасування у цій частині. Проте, п.п. 25-34 оспорюваного припису в частині вимоги усунути Позивачу порушення Правил НПАОП 0.00-1.51-88 є протиправними, оскільки Відповідач не довів застосування до Позивача цих Правил, що унеможливлює їх порушення, тому у цій частині наявні підстави для визнання протиправним і скасування оспорюваного припису. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно з частиною 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Згідно з пп. 5 п. 6 Положення № 96 Держпраця для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці. Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V органи Держпраці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу. Статтею 7 Закону № 877-V передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю). На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Згідно зі статтею 11 Закону № 877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом; виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу. Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що Позивач використовує холодоагент R134A, що є оптимальною заміною фреону R12, та холодоагент R410A, що є оптимальною заміною фреону R22, тому до них застосовуються Правила будови і безпечної експлуатації фреонових холодильних установок НПАОП 0.00-1.51-88. Проте, Позивачем в позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу було зазначено, що ним не вчинялись порушення, зазначені у п.п. 25-34 оскаржуваного припису, оскільки у своїй роботі використовує холодильні установки з холодоагентами R134A і R410A, до яких не поширюються Правила НПАОП 0.00-1.51-88. Так, пунктом 1.1 Правил НПАОП 0.00-1.51-88 визначено вимоги до будови безпечної експлуатації стаціонарних і рухомих холодильних установок загального призначення вітчизняного виробництва і поставлених з-за кордону, які працюють по замкненому циклу з використанням в якості холодильних агентів R12, R22, R502 і інших (додаток 1). У Додатку 1 до Правил НПАОП 0.00-1.51-88 зазначено хладони R12, R13, R13B1, R21, R22, R115, R502. Таким чином, Правилами НПАОП 0.00-1.51-88 не передбачено застосування до замінників та/або аналогів вищевказаних холодильних агентів, а фактів використання Позивачем фреонів R12 і R22 або інших, зазначених у Додатку 1 до Правил, Відповідач не вказав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 520/5956/19. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Правила НПАОП 0.00-1.51-88 в частині вказаних у п.п. 25-34 оскаржуваного припису порушень до Позивача не застосовуються, з чим погоджується і колегія суддів. Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний припис від 21 вересня 2018 року № 5.4/280/252П в частині п.п. 25-34 є протиправним та підлягає скасуванню. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління Держпраці у Київській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко