Постанова Київський апеляційний суд № 355/295/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 355/295/22 провадження № 22-ц/824/11576/2022 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. при секретарі Кошель К. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 06 липня 2022 року в складі судді Червонописького В. С., встановив: 21.02.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Посилалась на ті підстави, що 28 квітня 2017 року було зареєстровано шлюб між нею та відповідачем. Вони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманню. Відповідач більше одного року проживає окремо, ухиляється від виконання свого обов`язку щодо утримання дитини, матеріально їй не допомагає. Між сторонами досягнута попередня домовленість щодо розміру аліментів на утримання дитини в сумі 12 000 грн на місяць, яка є достатньою для утримання та духовного розвитку дитини, але дана обіцянка відповідачем не виконується. Відповідач працює у маршрутному таксі водієм, приватно працює водієм та займається ремонтом автомобілів. Посилаючись на вказані обставини, просила позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 12 000 грн, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць. 06.07.2022 відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі. Не заперечував проти стягнення з нього аліментів в частці від доходу в розмірі ј частини. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 06 липня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви (23.02.2022) і до повноліття дитини. Допущено негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат. 22.09.2022 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 06 липня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Вважає рішення суду необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на ті підстави, що Сімейним кодексом України передбачено право одержувача аліментів самостійно обирати спосіб стягнення аліментів, а обов`язок суд у перевірити обґрунтованість заявлених сум і винести законне і обґрунтоване рішення. В даному випадку судом спосіб стягнення аліментів змінено самостійно. Зазначила, що наразі дитина проживає разом з нею в с. Гостролуччя, в якому є єдиний дитячий садочок, що не буде відновлювати свою роботи з 01.09.2022. Приватні дитячі садочки поблизу відсутні. Розглядається можливість влаштування дитини в онлайн дитячий садочок. Вартість одного місяця навчання в он-лайн дитячому садочку «Мандаринка» складає 5 500 грн. В умовах воєнного стану значно подорожчали продукти харчування, засоби особистої гігієни та одяг, в той час як її доходи скоротилися. Відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не бере жодної участі в утриманні та вихованні спільної дитини, відтак усі матеріальні витрати вона несе самостійно. Віднайти додатково 5 500 грн на дитячий садочок для дитини з метою отримання нею дошкільної освіти у неї немає. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. В клопотанні від 15.12.2022 просив суд провести розгляд справи за його відсутності, в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Зазначив, що стягнення аліментів в сумі 12 000 грн є для нього занадто великим. Його фінансовий стан не змінився, сукупний дохід з січня 2022 року по листопад 2022 року становить 20 050 грн, що не дає можливості сплачувати аліменти в розмірі, про який просить позивач. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 квітня 2017 року, мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення Баришівського районного суду Київської області від 06 липня 2022 року (справа №355/185/22) шлюб між сторонами розірвано. Судом встановлено, що сторони припинили шлюбні стосунки, малолітня дитина проживає разом з матір`ю, відповідач проживає окремо. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Частиною другою статті 141 СК України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу). Згідно з частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Згідно з частиною другою та третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України). Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Оскільки малолітня дитина сторін проживає разом з матір`ю, а відповідач є її батьком, на нього покладено однаковий з позивачкою обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини. Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утриманні дитини в розмірі ј частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, суд першої інстанції виходив з роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006, п. 17 якої передбачено, що згідно ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються у частці від заробітку (доходу) її матері, батька ( ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі ( ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно. Враховуючи ту обставину, що дитина проживає з матір`ю та знаходиться на її утримання, а батько дитини позов визнав частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимогу підлягають задоволенню частково. Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції у вказаній частині, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Судом першої інстанції не враховано, що частину третю статті 181 СК України було викладено в новій редакції Законом від 17 травня 2017 року. Роз`яснення, які були надані в постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 про те, що аліменти можуть присуджуватися в частці від заробітку або в твердій грошовій сумі, судом першої інстанції взято до уваги помилково. Так, відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 12 000 грн щомісячно. Матеріали справи не містять підтвердження, що від позивачки, з якою проживає дитина, надходила заяви про визначення розміру аліментів у частці від доходу батька. Натомість суд першої інстанції змінив обраний позивачем спосіб стягнення аліментів та стягнув аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції, змінивши спосіб присудження аліментів, вийшов за межі позовних вимог та розглянув вимогу, що не була предметом розгляду у суді першої інстанції. При цьому судом першої інстанції порушено положення частини третьої статті 181 СК України, оскільки спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 11 березня 2020 року (справа №759/10277/18). Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Звертаючись з даним позовом, позивач стверджувала, що з відповідачем досягнута попередня домовленість про сплату аліментів у розмірі 12 000 грн щомісячно. Заперечуючи проти вимог позивача, відповідачем надана довідка від 09.12.2022 про те, що він працює в ТОВ "Підприємство "Троїцька Артіль" з 09.05.2016 і по даний час. Займає посаду водій автотранспортних засобів. Дохід за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 склав 20 050 грн. За період з 01.02.2022 по 30.09.2022 працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Сукупний дохід за жовтень 2022 року становив 6 750 грн, за листопад 2022 - 6 750 грн. З огляду на розмір заробітної плати відповідача, останнім спростовано твердження позивача про його можливість сплачувати аліменти в сумі 12 000 грн щомісячно на утримання малолітньої дитини. Позивачем не надано суду доказів, що витрати відповідача перевищують його заробіток (дохід). Враховуючи наведене, з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини та платника аліментів, відсутності у платника аліментів інших дітей, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення способу стягнення аліментів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання малолітньої дитини в твердій грошовій сумі - 3 000 грн щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви й до досягнення дитиною повноліття. Апеляційним судом не встановлено обставин, передбачених частиною третьою статті 182 СК України, а позивачем не надано доказів на підтвердження визначення розміру аліментів у іншому розмірі. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України). Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). З огляду на висновок по суті апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та звільнення позивача від сплати судового збору, відповідач зобов`язаний сплатити на користь держави 1 488,60 грн судового збору за подання позивачем апеляційної скарги (992,40 грн х 150 %). Керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 06 липня 2022 року в частині визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 3 000 грн, починаючи з 21 лютого 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 1 488,60 гривні. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21.12.2022. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк