Постанова Київський апеляційний суд № 357/8917/21

Постанова Іменем України 20 грудня 2022 року м. Київ провадження №22-ц/824/12885/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., за участю секретаря Ратушного А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2022 року в складі судді Кошель Б. І. у цивільній справі №357/8917/21 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Рокитнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту, що має юридичне значення, У С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення. Заяву обґрунтовано тим, що її мати - ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі зі ОСОБА_3 , фактично проживала з іншим чоловіком, а саме з ОСОБА_4 , з яким перебувала у фактичних шлюбних відносинах. Від сумісного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка, яка є заявницею у справі. Посилаючись на те, що в актовому записі про її народження неправильно зазначено відомості про батька та прізвище дитини, просила встановити факт неправильності в актовому записі про народження №9 від 10 вересня 1976 року, складеного виконавчим комітетом Савинецької сільської ради Рокитнянського району Київської області, у частині запису прізвища дитини « ІНФОРМАЦІЯ_3 », замість правильного « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та у частині запису прізвища батька « ОСОБА_3 » замість правильного « ОСОБА_3 », а також внести відповідні зміни до актового запису. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2022 року в задоволенні заяви відмовленою. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, заявник звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначила, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд не надав належної оцінки та не мотивував відхилення або врахування письмових пояснень свідків, які містяться в матеріалах справи. Вказувала, що суд оглянув оригінал первинного свідоцтва про народження від 17.09.1976, але не зазначив про це в рішенні та не надав правової оцінки такому доказу, тоді як цей доказ не визнаний недійсним. Суд дійшов помилкового висновку, що копія паспорту заявника та інші документи, де зазначено її прізвище " ОСОБА_3 " не можуть бути доказами на підтвердження того, що в актовому записі №9 від 10.09.1976 допущено помилку, оскільки не врахував причинно-наслідковий зв`язок документів, так як підставою для запису прізвища та видачі паспортного документу є свідоцтво про народження, а для запису прізвища та видачі свідоцтва про шлюб є паспортний документ. Судом не було враховано факту, що відповідно до свідоцтва про смерть від 30.12.2020 була така особа як ОСОБА_3 , який перебував у шлюбі з матір`ю заявниці, але вони проживали окремо, як і не враховано, що відповідно до свідоцтва про смерть від 05.09.1989 була така особа, як ОСОБА_4 , який проживав однією сім`єю з матір`ю заявниці та від спільного проживання якого народилася заявниця. А в повторному свідоцтві про народження від 30.12.2020 її батьком зазначено: ОСОБА_4 , якого взагалі не існувало. Резюмуючи викладене, зазначила, що судом в порушення ст. 76, 89 ЦПК України не було досліджено всіх доказів та не надано належної оцінки цим доказам, що призвело до неправильних висновків та ухвалення помилкового рішення про відмову в задоволенні заяви. Також зазначила, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме не застосовано положення статті 53 Кодексу про шлюб та сім`ю в редакції від 20.06.1969, яка підлягала застосуванню у даній справі. За наведених обставин просила скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.10.2022 та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви в повному обсязі. Заявник та її представник ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в ній. Заінтересована особа - Рокитнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. Подав до апеляційного суду, заяву, в якій просив проводити розгляд справи без представника відділу. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника заінтересованої особи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника та її представника ОСОБА_8 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 30 грудня 2020 року Рокитнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Савинці Рокитнянського району Київської області народилася ОСОБА_1 , про що 10 вересня 1976 року складено відповідний актовий запис №9, в графі батько записано « ОСОБА_4 », в графі мати - « ОСОБА_2 » (а.с. 15). Згідно копії паспорта громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 , виданого управлінням внутрішніх справ міста Усть-Ілімська Іркутської області 05.08.2004, заявниця, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Савинці Рокитнянського району Київської області (а.с. 21). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 17 вересня 1976 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія якого наявна в матеріалах справи, у селі Савинці Рокитнянського району Київської області народилася ОСОБА_1 , про що 17 вересня 1976 року складено відповідний актовий запис №10, в графі батько записано « ОСОБА_4 », в графі мати - « ОСОБА_2 » (а.с. 14). Листом Рокитнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №22.3-20 від 11.08.2022 повідомлено, що в архіві відділу наявний лише актовий запис про народження за №9 від 10 вересня 1976 року, який складено виконавчим комітетом Савинецької сільської ради Рокитнянського району Київської області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі звернення матері дитини ОСОБА_2 , як заявника при державній реєстрації дитини, де в відомостях про батька вказано - ОСОБА_4 . Вищевказаним листом також повідомлено, що за даними графи 21 «Видано свідоцтво» актового запису вбачається, що 10.09.1976 видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , як первинне при державній реєстрації народження матері дитини - ОСОБА_2 ; 15.01.1993 видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , як повторне на ім`я ОСОБА_1 , з відміткою в журналі видачі гербових свідоцтв про народження (повторні) за 1993-1997 роки - поштою; 30.12.2020 видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , як повторне матері дитини - ОСОБА_2 . Колегія суддів не приймає до уваги доводи заявника, що запис про батька дитини було зроблено на підставі зави її матері. Так, на час народження дитини українське сімейне законодавство виходило з презумпції батьківства чоловіка матері дитини. Під час вирішення питання про те, якою правовою нормою потрібно керуватися при розгляді справ цієї категорії, необхідно виходити з дати народження дитини, що відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом України у постанові від 25 лютого 2015 року у справі №6-20цс15. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з урахуванням того, що заявниця народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , правильно застосував положення статті 54 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України), та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи наступного. З матеріалів справи вбачається, що на день народження заявниці у справі її мати перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_3 . На підставі письмових доказів, наявних у справі, судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 14 березня 1962 року укладено шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Савинецької сільської ради Рокитнянського району Київської області, про що складено актовий запис №6, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим повторно 30 грудня 2020 року Рокитнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) серії НОМЕР_6 (а.с. 12). З аналізу свідоцтва про шлюб вбачається, що після одруження дружина змінила своє прізвище на прізвище чоловіка ОСОБА_1Відомостей, що вказаний шлюб розірвано, матеріали справи не містять. Крім того факт перебування матері у шлюбі на час народження дитини визнано заявницею, про що зазначено в заяві до суду. Відповідно до ст. 54 КпШС України, батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них. Таким чином на час народження заявниці у цій справі українське сімейне законодавство виходило з презумпції батьківства чоловіка матері дитини. За наведених обставин, коли згідно свідоцтва про одруження подружжя мали спільне прізвище, в актовому записі про народження дитини, з урахування положень ст 54 КпШС України, правомірно зазначено прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Дослідивши лист Рокитнянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №57-2119-33а від 29 січня 2021 року, наданого ОСОБА_2 , щодо можливості внесення змін до актового запису про народження №9 від 10 вересня 1976 року, складеного виконавчим комітетом Савинецької сільської ради Рокитнянського району Київської області, а саме змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_3 », змінити прізвище батька з ОСОБА_3 на ОСОБА_3, де відділ роз`яснив, що 10 вересня 1976 року комітетом на підставі звернення матері дитини ОСОБА_2 , як заявника при державній реєстрації, складено актовий запис про народження за №9 відносно дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де у відомостях про батька зазначено « ОСОБА_4 », а підставою запису відомостей про батька вказано - свідоцтво про укладення шлюбу Савинці сільЗАГС 21.11.1965 року, №6, суд дійшов вірного висновку, що реєстрація народження вважається такою, що походить від подружжя. Оскільки ОСОБА_1 народилася коли її мати перебувала у шлюбі зі ОСОБА_3 то в актовому записі про народження дитини правомірно зареєстровано прізвище дитини як ОСОБА_1Тому доводи заявника про невірне зазначення в актовому записі прізвища дитини є необґрунтованими. З цих самих підстав також є необґрунтованими доводи заявниці про невірне зазначення в актовому записі про народження дитини прізвища батька, оскільки в актовому записі про народження дитини зазначено прізвище чоловіка, з яким мати дитини перебувала у шлюбі. Суд приймає до уваги доводи заявника, що у свідоцтві про народження дитини зазначено ім`я та по батькові батька дитини, яке є відмінним від імені та по батькові чоловіка матері дитини. Однак це є підставо для внесення змін до свідоцтва про народження дитини в частині імені та по батькові батька дитини. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою заявниця звертала увагу, що у свідоцтві про народження вказано прізвище батька дитини, яке було прізвищем чоловіка її матері, а ім`я та по батькові вказано іншої особи, якого вона вважає своїм біологічним батьком. Разом з тим, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, що біологічним батьком заявниці був ОСОБА_4 . Судом враховано, що заявниця в заяві стверджувала, що її батьком є ОСОБА_4 та разом з тим встановлено, що доказів розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а так само укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , як і доказів існування спільної заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до органів РАГС про проведення запису про батька, а також рішення суду про визнання або про визначення батьківства, заявницею суду не було надано. Суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ст. 53 Кодексу про шлюб та сім`ю України, оскільки такі доводи ґрунтуються на вільному трактуванні норм матеріального права. Дійсно, згідно зі статтею 53 Кодексу про шлюб та сім`ю України, у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. Разом з тим, при встановленні судом батьківства з підстав передбачених ст. 53 Кодексу про шлюб та сім`ю України враховуються не лише факт не перебування матері дитини з ймовірним батьком дитини у шлюбі, а і факт того, що мати дитини не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком. Встановлення судом, на підставі наявних у справі письмових доказів, факту, що на час реєстрації народження дитини, мати заявниці перебувала у шлюбі зі ОСОБА_3 , виключає можливість застосування ст. 53 Кодексу про шлюб та сім`ю України. Дослідивши долучені заявницею до справи письмові докази, а саме копію її паспорта та інші документи, де зазначено її прізвище ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те що вони не можуть бути доказами на підтвердження того, що в актовому записі №9, складеного 10 вересня 1976 року виконавчим комітетом Савинецької сільської ради Рокитнянського району Київської області допущено помилку у прізвищі дитини та батька, оскільки саме актовий запис про народження є основоположним документом, дані якого засвідчують факт народження особи, її прізвище, власне ім`я, по батькові, дату, місце народження, підтверджують родинні стосунки з батьками. При цьому, суд правильно звернув увагу на те, що в архіві Рокитнянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), міститься лише актовий запис, складений 10 вересня 1976 року, який має номер 9, та на підставі нього видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 . Натомість, свідоцтво про народження, копія якого надана заявницею, видане 17 вересня 1976 року на підставі запису за №10 від 17 вересня 1976 року, якого не існує. А як вже вище зазначалося, в архіві наявний лише єдиний актовий запис про народження за №9 від 10 вересня 1976 року, який складено виконавчим комітетом Савинецької сільської ради Рокитнянського району Київської області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Колегія суддів приймає до уваги, що актовий запис містить невідповідності щодо імені та по батькові чоловіка матері дитини, але такі відомості в актовому записі не є підставою для зміни прізвища батька дитини. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про не дослідження судом першої інстанції всіх доказів та не надання їм належної правової оцінки. Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про внесення змін до актового запису про народження, оскільки без позитивного вирішення питання щодо походження дитини, яку народила мати, перебуваючи у шлюбі, від іншого чоловіка, не підлягають задоволенню заявлені ОСОБА_1 інші вимоги, які є взаємопов`язаними та похідними. При цьому, вирішуючи питання про внесення змін до актового запису, суд першої інстанції вірно застосував положення ч. 1-4 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12 січня 2011 року. До того ж, колегія суддів вважає за необхідно звернути увагу на те, що визначення походження дитини від батька - це виявлення того факту, чи має споріднення дитини щодо певних батька та матері. А визнання батьківства - коли йдеться про підтвердження походження дитини від батьків, що є підставою для здійснення деяких прав дитини: права знати своїх батьків, права на спадкування тощо. Фактично доводи апеляційної скарги за своїм змістом є доводами заяви, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно застосував норми матеріального права і у відповідності з вимогами закону прийшов до вірного висновку про те, що заява не підлягає задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складено 21 грудня 2022 року. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа В. А. Кравець