Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/2394/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2394/22 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною вімови та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначені пенсії викладене в листі від 02.12.2021 №2600-0209-8/192503; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 25.11.2021. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив йому у призначенні пенсії за віком, що не узгоджується з нормами чинного законодавства України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначені пенсії викладене в листі від 02.12.2021 №2600-0209-8/192503. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 25.11.2021. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки до страхового стажу позивача неможливо було зарахувати період військової служби з 26.01.1987 по 28.04.1989 з огляду на ненадання уточнюючої довідки за вказаний період, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином України, та у 2020 році позивач виїхав з України на постійне місце проживання до Швейцарії, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Швейцарії, до виїзду на постійне місце проживання за кордон постійно проживав та працював в Україні. У подальшому, з настанням пенсійного віку, позивач звернувся до відповідача із заявою на призначенням пенсії за віком, до якої було подано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт громадянина України (з відміткою про останнє місце реєстрації); диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; трудову книжку; заяву по спосіб виплати пенсії (для виплати через банк), що підтверджується розпискою-повідомленням виданим відповідачем за наслідками прийнятих документів. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №2600-0209-8/192503 від 02.12.2021 відмовлено у призначенні пенсії, з огляду на ненадання документів про фактичне місце проживання (реєстрацію) згідно підпункт 4 пункту 2.1. розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем було подано відповідачеві всі необхідні документи, передбачені Порядком №22-1, зокрема паспорт громадянина України, який засвідчує особу позивача та місце мого проживання, а саме містить інформацію, що позивач постійно проживає в Швейцарії, відтак відповідач безпідставно відмовив у призначенні пенсії за віком, а тому оскаржуване рішення, викладене у формі листа №2600-0209-8/192503 від 02.12.2021 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами. При цьому, порядок звернення за призначенням (перерахунком), поновленням пенсії визначено статтею 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою, зокрема, передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. До того ж, питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1). Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). У відповідності до пункту 2.1 Порядку №22-1 перелік документів, які додаються до заяви про призначенні пенсії. Це, зокрема: - документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; - документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, - для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення); у разі якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року (додаток 1). - документи про місце проживання (реєстрації) особи, та інші. За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію. (пункт 2.23 Порядку №22-1). Згідно з пунктом 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання (абз. 6 п. 2.9 Порядку №22-1). Отже, вказаними нормами передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №757/12134/14-а. За правилами пункту 4.2 наведеного Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження (п.38 Порядку №22-1). Не пізніше ніж через 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ. Право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого пенсійного органу в установленому порядку. Як вбачається з матеріалів справи, позивач на момент звернення за призначенням пенсії 25.11.2021, досяг пенсійного віку 60 років та мав загальний страховий стаж понад 34 роки, про що не заперечує пенсійний фонд. До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 надав: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт громадянина України (з відміткою про останнє місце реєстрації з якого позивача було знято у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання); диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; трудову книжку; заяву по спосіб виплати пенсії (для виплати через банк), що підтверджується розпискою-повідомленням виданим відповідачем за наслідками прийнятих документів. За правилами п. 2.22 Порядку №22-1, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт громадянина України (для громадян, які мають паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій,- довідка про реєстрацію місця проживання особи, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»), тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - посвідка на постійне проживання, посвідчення на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист). Тобто, особа яка звертається до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії повинна пред`явити чинні паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. У свою чергу, згідно висновку Верховного Суду у постановах від 29.07.2020 у справі №489/89/17 та від 08.08.2019 у справі №425/2881/16-а, особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1. З матеріалів справи вбачається, що позивачем, було подано відповідачеві всі необхідні документи, передбачені Порядком №22-1, зокрема паспорт громадянина України, який засвідчує особу позивача та місце мого проживання, а саме містить інформацію, що позивач постійно проживає в Швейцарії. Тобто, позивачем надано документи, що засвідчує місце проживання особи. У той же час, колегія суддів зауважує, що Порядком №22-1 не передбачено подання документа про фактичне місце проживання (реєстрацію) особи, як і не передбачено в тому числі довідки про даний факт, як це вимагає відповідач. Доводи апелянта про те, що позивачем під час звернення із заявою про призначення пенсії не було надано уточнюючу довідку про проходження військової служби колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане не було покладено в основу оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії. З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість відмови у призначенні пенсії у зв`язку із чим наявні підстави для визнання її протиправною, та як наслідок зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук