Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/635/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/635/22 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від "12" серпня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні розрахунку, нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 за весь час затримки виплати - по день фактичного розрахунку; - зобов`язати відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 за весь час затримки виплати - по день фактичного розрахунку. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки нараховані та виплачені суми індексації грошового забезпечення є тим доходом, що не був отриманий позивачем вчасно з вини відповідача, останній має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням виплат, нарахованих і виплачених відповідачем у серпні 2019 року. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від "12" серпня 2022 р. позов задоволено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки несвоєчасне нарахування сум індексації грошового забезпечення відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням у справі №620/777/19, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що оскільки індексація грошового забезпечення має одноразовий характер, то на неї не поширюється положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Також скаржник зазначає, що індексація грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення, тому правових підстав для виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не вбачається. На думку скаржника, на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №620/777/19 відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2019. На виконання вказаного рішення суду відповідачем у серпні 2019 року перераховано позивачу 31 115,39 грн, що сторонами не заперечується. Вважаючи, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 за весь час затримки виплати - по день фактичного розрахунку, він звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159). Згідно зі ст.1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: сума індексації грошових доходів громадян. Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, індексації грошового забезпечення). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Несвоєчасне нарахування сум на виконання судового рішення у справі №620/777/19 відбулось з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки несвоєчасне нарахування сум індексації грошового забезпечення відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням у справі №620/777/19, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11439/19. У зв`язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Також, на думку колегії суддів, правильним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги належать до задоволення шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку її виплати за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №620/777/19 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення у відповідності до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Посилання скаржника на те, що індексація грошового забезпечення має одноразовий характер, а тому на неї не поширюється положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», колегія суддів відхиляє, оскільки абзац другий пункту третього статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону, тому індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер. Крім того, положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», чинної на період спірних правовідносин, та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 не визначено такий вид одноразових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, як «індексація грошового забезпечення». Що стосується доводів скаржника про те, що індексація грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення, тому правових підстав для виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не вбачається, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки з індексація грошового забезпечення входить до складових грошового забезпечення військовослужбовців. Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. За приписами статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Отже, індексація заробітної плати - це механізм її підвищення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Тобто, індексація це не окремий вид доходу, а механізм її підвищення у випадках визначених законодавством. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі №380/8976/21. Підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, передбачено, що суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників входять до складу фонду додаткової заробітної плати. Колегія суддів наголошує, що згідно ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці про захист заробітної плати №95 термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано. Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою). Аналогічна за змістом правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом при вирішенні подібних правовідносин, зокрема у постановах від 12.05.2022 у справі № 280/9017/20, від 29.09.2021 у справі №160/8332/20, від 24.09.2020 у справі №806/2883/17. Доводи скаржника про те, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється, колегія суддів також відхиляє, оскільки враховуючи те, що спеціальним законодавством не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України, зокрема, норм статей 116 та 117, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби військовослужбовців. Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постановах: від 07.02.2018 р. у справі №806/535/16, від 08.02.2018 р. у справі №805/977/16-а та від 04.04.2018 р. у справі №805/5111/15-а. Проаналізувавши інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від "12" серпня 2022 р. - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2022 року. Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків