Постанова Північний апеляційний господарський суд № 925/834/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" грудня 2022 р. Справа№ 925/834/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Суліма В.В. Коротун О.М. при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А. за участю представників сторін: від позивача: Кожема В.П. від відповідача: Русенко В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2022 (повний текст рішення складено 17.10.2022) у справі №925/834/22 (суддя Зарічанська З.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління виробничо-технологічною комплектацією «Київмісьбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» про зобов`язання поставити товар та стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2022 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління виробничо-технологічною комплектацією «Київмісьбуд» (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» (далі - відповідач) про зобов`язання поставити товар та стягнення коштів. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки № 27.04/1 від 27.04.2021 в частині неповної поставки оплаченого товару. У зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції у виді пені в розмірі 36 614,93 грн, інфляційні втрати в розмірі 26 688,98 грн та 3% річних в розмірі 7 143,57 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.10.2022 позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Дзендзелівське» поставити Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління виробничо-технологічною комплекцією «Київміськбуд» відповідно договору поставки №27.04/1 від 27.04.2021 цеглу керамічну у кількості 140 440 штук. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзендзелівське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління виробничо-технологічною комплекцією «Київміськбуд» пені в розмірі 35 786,86 грн, інфляційні втрати у розмірі 26 688,98 грн, 3% річних в розмірі 7 074,55 грн та суму відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 7 341,33 грн. В решті позову відмовлено. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення норм статті 693 Цивільного кодексу України не виконав погоджені сторонами у договорі строки поставки товару з 15.05.2021 по 31.07.2021, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача поставити позивачеві товар у кількості 140 440 штук цегли керамічної. Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд вказав, що розрахунок пені, наданий позивачем здійснено арифметично не правильно та здійснивши перерахунок пені, не виходячи за межі періоду, заявленого позивачем, з 03.08.2021 по 30.01.2022 на суму заборгованості 419 871, 60 грн., суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає вимога про стягнення пені в розмірі 35 786,86 грн. Що стосується позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є правомірним, а відтак дослідивши надані позивачем розрахунки зазначених сум, суд зазначив, що розрахунок інфляційних втрат позивачем здійснено правильно, позивачем нараховано 26 688,98 грн інфляційного збільшення суми боргу за період серпень 2021 року по лютий 2022 року на суму попередньої оплати 419 871,60 грн. Проте розрахунок 3% річних здійснено неправильно, оскільки невірно визначено початок періоду нарахування та здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає 7 074,55 грн за період з 03.08.2021 по 23.02.2022 на суму заборгованості 419 871,60 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дзендзелівське» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2022 скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Крім того, апелянт зазначає, що не порушував своїх зобов`язань за договором, а навпаки - позивач, у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, прострочив виконання свого обов`язку, визначеного договором, оскільки не забезпечив надання транспортних засобів для отримання товару, тому відповідач не зміг виконати зустрічний обов`язок з передачі товару позивачеві. Апелянт вказує, що відповідно до умов п. 4.1 договору, продавець зобов`язується здійснити поставку (передачу) товару покупцеві в період з 15.05.2021 р. по 31.07.2021 р. після отримання передоплати за відповідну партію товару. Відповідно до п. 4.3 договору поставка товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця, розташованого за адресою: Черкаська обл., Маньківський р-н, с. Дзензелівка, вул. Молодіжна,

18. Тобто, як стверджує апелянт, сторони між собою погодили порядок поставки товару шляхом передачі покупцю товару на складі продавця (самовивіз), та, як наслідок, обов`язком покупця є надання транспорту для отримання погодженого умовами договору товару на складі продавця в період з 15.05.2021 р. по 31.07.2021 р. для забезпечення можливості виконання продавцем свого обов`язку з передачі (відвантаження) товару, при цьому, від виконання покупцем визначених умовами договору дій залежить виникнення у продавця зустрічного обов`язку щодо передачі товару. ТОВ «Дзензелівське» вказує, що суд помилково виходив з того, що саме на відповідача, як на продавця згідно з ч.1 ст. 664 ЦК України покладається обов`язок повідомлення покупця про готовність товару до передання та не врахував норми частин першої-третьої статті 538 ЦК України щодо зустрічного виконання зобов`язань. Тому відсутність події - вчинення позивачем (покупцем) дій по самовивозу товару, свідчить про те, що строк виконання відповідачем (продавцем) обов`язку по передачі товару не настав, а тому, на думку відповідача, він правомірно зупинив виконання свого зобов`язання. За таких обставин вважає, що не доведено факт порушення відповідачем строку виконання обов`язку з передачі товару, у зв`язку з чим, позивач не набув права вимоги передання оплаченого товару згідно з частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України. Також апелянт наголошує на тому, що суд безпідставно не врахував правовий висновок Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладений в постанові від 15.02.2022 у справі № 911/2403/18, вважаючи, що він є суттєво відмінним від обставин справи, зокрема щодо наявності товару на складі в момент укладення договору, а також проведеною оплатою за товар, проте апелянт зазначає, що на підтвердження наявності товару у достатній кількості (232 400 штук) на складі відповідача станом на дату укладення договору він надав до апеляційної скарги як доказ, бухгалтерську довідку. Крім того, скаржник в апеляційній скарзі звернув увагу, що спостерігаючи за постійним зростанням цін на ринку на цеглу керамічну за період з грудня 2021 року по серпень 2022 року позивач не вчиняв жодний дій з отримання товару у відповідача з метою очікування максимального зростання цін на ринку задля отримання невиправданих додаткових прибутків, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості. Апелянт також зауважує, що, оскільки ним не було порушено зобов`язань за договором, до нього не можуть настати правові наслідки, визначені у пункті 6.2 договору у вигляді сплати пені, а також відповідач не може нести відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 06.12.2022, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того позивач вказує, що в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що суд помилково виходив з того, що саме на відповідача, як на продавця згідно з ч.1 ст. 664 ЦК України покладається обов`язок повідомлення покупця про готовність товару до передання, не врахувавши правовий висновок Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладений в постанові від 15.02.2022 у справі № 911/2403/18. Проте, такі посилання є безпідставними, оскільки ч.1 ст. 664 ЦК передбачає обов`язок продавця протягом строку, встановленого договором для здійснення поставки, повідомити покупця про готовність товару до відвантаження та обов`язок покупця прийняти товар. Проте, договором чітко не визначено яким чином (в усній чи в письмовій формі) сторони договору мали надавати один одному та чи мали надавати взагалі повідомлення про наміри відвантаження/отримання товару, повідомлення про надання транспортних засобів для отримання товару, необхідності оформлення шляхових листів, дозволів в`їзду на територію продавця, заявок на перевезення товару з адресою завантаження, порядок надіслання листів, повідомлень, пропозицій здійснити видачу товару на складі продавця, тощо. Щодо посилання відповідача на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/2403/18 позивач зазначає, що у зазначеній постанові і у даній справі фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права є суттєво відмінними та немає певних спільних рис між спірними правовідносинами. Позивач звертає увагу, що відповідач до апеляційної скарги долучає бухгалтерську довідку, проте відповідач не обґрунтував неможливість подання даного доказу разом з поданням відзиву з причин, що не залежали від нього. Позивач посилається на ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати і після спливу строку поставки. Позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді вимагати передання оплаченого товару. Твердження відповідача про те, що сплив строку поставки спричинює відсутність у нього обов`язку щодо поставки товару за межами такого строку позивач вважає неспроможними, оскільки позивач намагався вирішити цей спір у досудовому порядку, направивши відповідачу лист №23 від 11.08.2022, в якому вимагав повідомити відповідача про дату відвантаження з його складу цегли керамічної у кількості 140 440 штук, встановивши строк відвантаження не пізніше 7 календарних днів з дати отримання вимоги. Отримавши вимогу 18.08.2022, відповідач відповідь не надав, проігнорувавши цю вимогу позивача. Натомість відповідач в суді першої інстанції зазначав, що ця вимога не створює жодних юридичних наслідків для відповідача, адже вона надіслана 11.08.2022, тоді як термін поставки товару згідно з договором закінчився 31.07.2021, при цьому відповідач не заперечував, що він поставляв товар вже після цієї дати, а саме: 12.08.2021, 02.11,2021, 09.11.2021, 10.11.2021, 18.11.2021 і цей товар позивач отримав. Щодо доводів відповідача, що спостерігаючи за постійним зростанням цін на ринку на цеглу керамічну за період з грудня 2021 року по серпень 2022 року позивач не вчиняв жодний дій по отриманню товару у відповідача з метою очікування максимального зростання цін на ринку задля отримання невиправданих додаткових прибутків, позивач зазначає, відповідач не повідомляє суд, що його виробництво цегли носить сезонний характер, строки виготовлення цегли є залежними від отримання попередньої оплати від покупців, а також те, що відповідач волів отримати і отримав від позивача передоплату саме для виготовлення цегли. Протягом визначеного п. 4.1 договору строку поставки, відповідач повідомив позивача про можливість передачі цегли зі складу відповідача лише 4 рази, узгодивши надання позивачем транспортних засобів для отримання товару, визначивши дати та час прибуття автомобілів для отримання позивачем цегли зі складу відповідача, а саме: 10.06.2021, 23.06.2021, 02.07.2021, 07.07.2021, і цей товар позивач отримав. Відповідач продовжив здійснювати часткову поставку товару після закінчення строку, визначеного п. 4.1 договору, на підставі тих же усних домовленостей щодо узгодження кількості та конкретної дати передачі товару позивачеві в телефонному режимі між відповідачем та позивачем. Зокрема, протягом серпня-листопада 2021 року відповідач повідомив позивача про можливість передачі цегли зі складу відповідача 5 разів, узгодивши надання позивачем транспортних засобів для отримання товару, визначивши дати та час прибуття автомобілів для отримання позивачем цегли зі складу відповідача, а саме: 12.08.2021, 02.11,2021, 09.11.2021, 10.11.2021, 18.11.2021 і цей товар позивач отримав. А непоставлену позивачу цеглу керамічну у кількості 140 440 штук на суму 419 871,60 грн відповідач обіцяв поставити у 2022 році, після запуску виробництва, однак, цього не зробив. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2022 у справі №925/834/22 та призначено розгляд справи на 12.12.2022. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 27.04.2021 між ТОВ «Дзензелівське» (продавець) та ТОВ «Управління ВТК «Київміськбуд» (покупець) укладено договір поставки № 27.04/1 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1., п.1.2 договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця цеглу керамічну власного виробництва (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму на умовах визначених цим договором. Найменування та кількість товару зазначаються у видаткових накладних, які підписуються сторонами є невід`ємними частинами договору. Згідно з п.2.1. договору ціна за одиницю товару зазначається у рахунках на оплату та видаткових накладних. Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що загальна сума договору дорівнює сумі видаткових накладних, виписаних за період дії договору. Покупець сплачує продавцеві грошові кошти за товар шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця, на умовах 100 % передоплати за товар. (п. 2.3. договору) У п. 4.1. договору передбачено, що продавець зобов`язується здійснити поставку (передачу) товару покупцеві в період з 15.05.2021 по 31.07.2021 р. після отримання передоплати за відповідну партію. При передачі товару покупець приймає товар по кількості шляхом перевірки фактичної наявності товару з кількістю, вказаною в товарно-транспортній (видатковій) накладній. Якщо в процесі прийому товару по кількості виявляються невідповідності, сторони складають акт розбіжностей і в товарно-транспортній (видатковій) накладній робиться відмітка "Акт додається", після чого акт прикріплюється до товарно-транспортної (видаткової) накладної і є її невід`ємною частиною. (п. 4.2. договору) Поставка товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця, розташованого за адресою: Черкаська обл., Маньківський р-н, с. Дзензелівка, вул. Молодіжна, 18. (п. 4.3. договору) Відповідно до пп. 5.1.1. п. 5.1. договору передбачено, що продавець зобов`язаний забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим договором. Покупець зобов`язаний згідно з пп. 5.3.1., 5.3.2. своєчасно та в повному обсязі сплачувати за переданий товар; приймати переданий товар у порядку, передбаченому цим договором. Відповідно до п. 6.2. договору, за порушення продавцем строків передачі товару, встановлених цим договором, продавець на письмову вимогу покупця, зобов`язаний сплатити останньому за кожний день прострочення передачі товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми непоставленого товару. За п. 7.1. договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року. Відповідно до п. 7.2. договору припинення строку дії договору, а також його дострокове розірвання, не звільняє сторін від виконання всіх зобов`язань, передбачених договором та невиконаних на момент припинення дії договору, а також від відповідальності за невиконання таких зобов`язань. На виконання умов договору 27.04.2021 продавець виставив покупцю рахунок на оплату № 4270001 від 27.04.2021 цегли у кількості 150 000 штук за ціною 2,33 грн за 1 шт. без ПДВ на загальну суму 419 400 грн, в т. ч. ПДВ - 69 900 грн. Покупець за вищевказаним рахунком на оплату, перерахував на поточний рахунок продавця попередню 100 % оплату за товар за 77 500 штук цегли всього на суму 216 690 грн, в т. ч. ПДВ - 36 115 грн, а саме: - 100 656 грн, в т. ч. ПДВ - 16 776 грн за 36 000 штук цегли, згідно з платіжним дорученням № 1432 від 27.04.2021; - 116 034 грн, в т. ч. ПДВ - 19 339 грн за 41 500 штук цегли, згідно з платіжним дорученням № 1440 від 30.04.2021. За повідомленням позивача за фактом здійснення попередніх оплат відповідачем були зареєстровані податкові накладні: № 2 від 27.04.2021 на суму 100 656 грн, в т. ч. ПДВ - 16 776 грн; № 5 від 30.04.2021 на суму 116 034 грн в т. ч. ПДВ - 19 339 грн. Продавець частково виконав зобов`язання по поставці покупцю цегли керамічної у кількості 77 500 штук на суму 216 690,00 грн, оплаченої покупцем згідно з рахунком на оплату № 4270001 від 27.04.2021, а саме протягом червня-листопада 2021 року продавцем було передано покупцю цеглу керамічну у кількості 70 400 штук на загальну суму 196 838,40 грн, в т.ч. ПДВ - 32 806,40 грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками сторін видатковими накладними: № 6100002 від 10.06.2021 у кількості 7 200 шт. на загальну суму з ПДВ 20 131,20 грн; № 6230001 від 23.06.2021 у кількості 7 200 шт. на загальну суму з ПДВ 20 131,20 грн; № 7020001 від 02.07.2021 у кількості 7 200 шт. на загальну суму з ПДВ 20 131,20 грн; № 7020007 від 02.07.2021 у кількості 7 200 шт. на загальну суму з ПДВ 20 131,20 грн; № 7070002 від 07.07.2021 у кількості 7 200 шт. на загальну суму з ПДВ 20 131,20 грн; № 8120005 від 12.08.2021 у кількості 7 200 шт. на загальну суму з ПДВ 20 131,20 грн; №11020001 від 02.11.2021 у кількості 6800 шт. на загальну суму з ПДВ 19 012,80 грн; №11090008 від 09.11.2021 у кількості 6800 шт. на загальну суму з ПДВ 19 012,80 грн; №11100001 від 10.11.2021 у кількості 6800 шт. на загальну суму з ПДВ 19 012,80 грн; №11180002 від 18.11.2021 у кількості 6800 шт. на загальну суму з ПДВ 19 012,80 грн. Таким чином, продавець недопоставив покупцю оплачену покупцем згідно з рахунком на оплату № 4270001 від 27.04.2021 цеглу керамічну у кількості 7100 штук на суму 19 851,60 грн, (тобто, 77 500 штук оплаченої цегли покупцем - 70 400 штук поставленої цегли продавцем = 7 100 штук недопоставленої цегли продавцем покупцю). Доказів поставки цегли у кількості 7100 штук відповідач не надав. 06.07.2021 продавець виставив покупцю рахунок на оплату № 7060001 від 06.07.2021 на оплату цегли у кількості 100 000 штук за ціною 2,50 грн за 1 шт. без ПДВ на загальну суму 300 000,00 грн, в т. ч. ПДВ - 50 000,00 грн. Покупець, за вищевказаним рахунком на оплату, перерахував на поточний рахунок продавця попередню 100% оплату товару за 100 000 штук цегли всього на суму 300 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 50 000,00 грн, а саме: - 221 100, 00 грн, в т. ч. ПДВ - 36 850,00 грн, згідно з платіжним дорученням № 1544 від 06.07.2021; - 78 900,00 грн, в т. ч. ПДВ - 13 150,00 грн, згідно з платіжним дорученням № 1545 від 06.07.2021. Позивач зазначає, що за фактом здійснення цих попередніх оплат відповідачем зареєстровані податкові накладні: № 2 від 06.07.2021 на суму 221 100, 00 грн, в т. ч. ПДВ - 36 850,00 грн; № 1 від 06.07.2021 на суму 78 900,00 грн, в т. ч. ПДВ - 13 150,00 грн. Зобов`язання по поставці покупцю цегли керамічної у кількості 100 000 штук на суму 300 000,00 грн, оплаченої покупцем згідно з рахунком на оплату № 7060001 від 06.07.2021 продавець не виконав. Позивач стверджує, що в телефонному режимі відповідальна особа відповідача повідомила про неможливість здійснення поставки. Відповідач не надав доказів здійснення поставки цегли кількістю 100000 штук. 08.07.2021 продавець виставив покупцю рахунок на оплату № 7080001 від 08.07.2021 на оплату цегли у кількості 33 340 штук за ціною 2,50 грн за 1 шт. без ПДВ на загальну суму 100 020,00 грн, в т. ч. ПДВ - 16 670,00 грн. Покупець, за вищевказаним рахунком на оплату, перерахував на поточний рахунок продавця попередню 100% оплату товару за 33 340 шт. цегли всього на суму 100 020,00 грн, в т. ч. ПДВ - 16 670,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1553 від 08.07.2021. У призначенні платежу вказується «сплата за цеглу згідно рахунку № 7080003 від 08.07.2021 у сумі 83350 грн, ПДВ 20% - 16670 грн». Оскільки у призначенні платежу допущено описку в номері рахунку, позивач листом від 22.07.2022 № 12 повідомив відповідача, що правильним призначенням платежу є «сплата за цеглу згідно рахунку № 7080001 від 08.07.2021 у сумі 83350 грн, ПДВ 20% - 16670 грн». Позивач стверджує, що за фактом здійснення цієї попередньої оплати відповідачем зареєстрована податкова накладна № 1 від 08.07.2021. Зобов`язання по поставці покупцю цегли керамічної у кількості 33 340 штук на суму 100 020,00 грн, оплаченої покупцем згідно з рахунком на оплату № 7080001 від 08.07.2021, продавець не виконав. Позивач стверджує, що в телефонному режимі відповідальна особа відповідача повідомила про неможливість здійснення поставки. Відповідач не надав доказів здійснення поставки цегли кількістю 33340 штук. Таким чином, загалом по даному договору за трьома виставленими продавцем покупцю рахунків на оплату, покупець сплатив продавцю 616 710,00 грн за цеглу керамічну у кількості 210 840 штук, а продавець поставив покупцю цеглу керамічну частково лише по першій партії товару, а саме у кількості 70 400 штук на суму 196 838,40 грн. Відтак, загалом по даному договору продавець не виконав свої зобов`язання по поставці товару (цегли керамічної) у кількості 140 440 штук на суму 419 871,60 грн. Відповідач не надав суду доказів поставки товару в такій кількості. Позивач направив відповідачу вимогу від 11.08.2022 № 23, у якій вимагав протягом семи днів з дня отримання даної вимоги повідомити його про дату та час готовності для відвантаження товару - цегли у кількості 140440 штук, а також вимагав сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач не заперечував отримання такої вимоги, проте вважає, що у нього відсутнє зобов`язання як з поставки товару так і зі сплати нарахованих сум. Звертаючись з позовною вимогою позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки № 27.04/1 від 27.04.2021 в частині неповної поставки оплаченого товар, у зв`язку з чим, просив стягнути з відповідача штрафні санкції у виді пені в розмірі 36 614,93 грн, інфляційні втрати в розмірі 26 688,98 грн та 3% річних в розмірі 7 143,57 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Так, договір, укладений між ТОВ «Дзензелівське» та ТОВ «Управління ВТК «Київміськбуд», за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно достатті 530 цього Кодексу. У ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Як встановлено вище, позивач здійснив попередню оплату товару, тому до застосування даних правовідносин підлягає частина 2 статті 693 ЦК України, яка регулює порядок дій в разі нездійснення вчасної поставки товару у строк. Сторони у договорі погодили строк поставки товару з 15.05.2021 до 31.07.2021. Поставка товару у зазначений строк відбулася лише частково, ще частина товару поставлена поза межами такого строку. Як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідач зазначає, що відбулося прострочення зі сторони позивача, оскільки він не надав транспорт для відвантаження товару, а враховуючи умови договору, відповідач вважає, що ним повідомлено позивача про існування товару на його складі, пославшись на правову позицію Верховного Суду у справі № 911/2403/18 від 15.02.2022. Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції та з цим погоджується колегія суддів, обставини справи № 911/2403/18, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права є суттєво відмінними від обставин даної справи. Зокрема у справі № 911/2403/18 сторони при укладанні договору визначили, що товар на момент укладення договору наявний у продавця і знаходиться (зберігається) на зерновому складі. Водночас, у справі, що розглядається, договір укладено 27.04.2021, а дати поставки визначені з 15.05.2021 по 31.07.2021, відтак, сторони при укладенні договору не визначили, що товар наявний у відповідача на складі. Доказів протилежного відповідач не навів, а посилання на бухгалтерську довідку, суд апеляційної інстанції не приймає, з огляду на ч.3 ст. 80 ГПК Укрїани. Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Тому твердження апелянта про необхідність саме позивачем відповідно до умов договору надавати транспорт для отримання товару, оскільки поставка відбувається шляхом самовивозу є безпідставним. Отже, саме на відповідача, як на продавця, покладається обов`язок повідомлення покупця про готовність товару до передачі. Позивач зазначає, що всі здійснені поставки товару були погоджені сторонами шляхом повідомлення у телефонному режимі представником відповідача про готовність відповідної кількості товару на складі відповідача. Позивач після всіх таких повідомлень організовував і здійснював отримання товару на умовах самовивозу зі складу відповідача. Однак, відповідач не довів, що він повідомляв позивача про готовність товару на складі для відвантаження в обсягах, що не були поставлені, проте були оплачені позивачем. Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що важливою відмінністю між обставинами справи № 911/2403/18 та справою № 925/834/22 є наявність попередньої оплати товару у справі, що розглядається, тоді як у справі № 911/2403/18 така попередня оплата покупцем здійснена не була, і, відтак, не підлягала застосуванню норма ч. 2 ст. 693 ЦК України Так, зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Відтак, за наявності попередньої оплати покупець має прямо передбачене нормою ЦК України право вимагати передання оплаченого товару і після спливу строку поставки. Тому, твердження відповідача про те, що сплив строку поставки спричинює відсутність у нього обв`язку щодо поставки товару за межами такого строку є неспроможними. Колегія суддів звертає увагу, що позивач намагався вирішити цей спір у досудовому порядку, направивши відповідачу лист №23 від 11.08.2022, в якому позивач вимагав повідомити відповідача про дату відвантаження з його складу цегли керамічної у кількості 140 440 штук, встановивши строк відвантаження не пізніше 7 календарних днів з дати отримання вимоги, яка залишена відповідачем без відповіді. Натомість відповідач в суді першої інстанції зазначав, що ця вимога не створює жодних юридичних наслідків для відповідача, адже вона надіслана 11.08.2022, тоді як термін поставки товару згідно договору закінчився 31.07.2021, при цьому відповідач також не заперечував, що він поставляв товар вже після цієї дати, а саме: 12.08.2021, 02.11,2021, 09.11.2021, 10.11.2021, 18.11.2021 і цей товар позивач отримав. Тобто, відвантажуючи товар пізніше, ніж це передбачено в п.4.1 договору, відповідач тим самим підтвердив свою неспроможність своєчасно поставити товар у повному обсязі та у строк, передбачений договором. Враховуючи вищенаведене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність прострочення кредитора (позивача) у розумінні ст. 613 ЦК України, як наслідок, судом встановлено, що відповідач прострочив виконання свого обов`язку щодо поставки товару, відтак викладені відповідачем у апеляційній скарзі доводи не спростовують правомірних вимог позивача про наявність підстав для поставки оплаченого товару у кількості 140440 штук цегли керамічної. Стосовно посилання відповідача на збільшення ціни на цеглу та додання до апеляційної скарги роздруківок із сайту, колегія суддів відхиляє, оскільки ціна товару визначена у п.2.1 договору та відповідачу нічого не заважало своєчасно виконувати умови договору в частині поставки товару ще в період з 15.05.2021 по 31.07.2021. З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача поставити позивачеві товар у кількості 140440 штук цегли керамічної. У позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 36 614,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 26 688,98 грн, три проценти річних у розмірі 7 143,57 грн. З приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України) Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Як зазначено вище, у п. 6.2. договору, за порушення продавцем строків передачі товару, встановлених цим договором, продавець на письмову вимогу Покупця, зобов`язаний сплатити останньому за кожний день прострочення передачі товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми непоставленого товару. Перевіривши здійснений позивачем та судом першої інстанції розрахунок пені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок пені, наданий позивачем здійснено арифметично неправильно, та здійснивши перерахунок пені, не виходячи за межі періоду, заявленого позивачем, з 03.08.2021 по 30.01.2022 на суму заборгованості 419 871,60 грн, суд правильно дійшов висновку, що задоволенню підлягає вимога про стягнення пені в розмірі 35 786,86 грн. Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Отже, позивач правомірно нараховав 3% річних та інфляційні втрати на попередню оплату, за якою не поставлено товар. Позивачем нараховано 26 688,98 грн інфляційного збільшення суми боргу за період з серпеня 2021 року по лютий 2022 року на суму попередньої оплати 419 871,60 грн. Колегія суддів, здійснивши перерахунок втрат від інфляції, вважає, що суд дійшов правильного висновку, що позивачем розрахунок здійснено правильно, відтак така вимога підлягає задоволенню. Згідно з розрахунком позивача, сума 3% річних на суму попередньої оплати в сумі 419 871,60 грн за період 01.08.2021 - 23.02.2022, становить розмір - 7 143,57 грн. Дослідивши наданий розрахунок, суд першої інстанції вірно встановив, що нарахування здійснено невірно, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду нарахування. Так, після перерахунку 3 % річних, колегія суддів вважає правильним, що до стягнення підлягає сума 7 074,55 грн за період з 03.08.2021 по 23.02.2022 на суму заборгованості 419 871,60 грн. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Управління ВТК "Київміськбуд". На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2022 у справі №925/834/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2022 у справі №925/834/22 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 219, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2022 у справі №925/834/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2022 у справі №925/834/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське».

4. Матеріали справи №925/834/22 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписаний 21.12.2022 Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді В.В. Сулім О.М. Коротун