Постанова Київський апеляційний суд № 752/9833/22

Справа № 752/9833/22 Провадження № 33/824/4012/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Мельника Я.С., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 1 рік та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп. Не погоджуючись із цією постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на наступне. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»). Частиною 2 ст.294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було винесено судом 08 листопада 2022 року. Апеляційну скаргу подано до суду засобами поштового зв`язку 19 листопада 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження. Як на підставу поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на те, що копію повного тексту оскаржуваної постанови він отримав 18 листопада 2022 року. Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, передбаченого ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає необхідним відмовити апелянту у поновленні строку апеляційного оскарження з огляду на те, що доводи апелянта на обґрунтування поновлення пропущеного строкує непереконливими, оскільки судове рішення постановлено за його участі, отже 08 листопада 2022 року йому було відоме прийняте судом рішення, порядок і строки його оскарження. До того ж на час отримання копії постанови (18 листопада 2022 року) строк оскарження ще не закінчився, але про будь-які складнощі або перешкоди, пов`язані з підготовкою апеляційної скарги, ОСОБА_1 у клопотанні не зазначив. У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року). Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року. Враховуючи вищевикладене, зазначені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими та неповажними, оскільки ним не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне оскарження постанови суду першої інстанції. Таким чином, ОСОБА_1 слід відмовити в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст.294 КУпАП повернути особі, яка її подала. На підставі викладеного, та керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ: Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року - повернути особі, яка її подала. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: Я.С. Мельник