Ухвала КЦС ВС № 604/1253/21

У х в а л а 12 грудня 2022 року м. Київ справа № 604/1253/21 провадження № 61-12016ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення необлікованої електричної енергії, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго» (далі - ВАТ «Тернопільобленерго») звернулося до суду з зазначеним позовом про стягнення вартості необлікованої електричної енергії за вчинене порушення у розмірі 57 685 грн 15 коп. та судового збору у розмірі 2 270 грн. Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, позов ВАТ «Тернопільобленерго» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Тернопільобленерго» вартість необлікованої електричної енергії у розмірі 57 685 грн 15 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат. У грудні 2022 року ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2021 року вказану справу визнано малозначною. Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Проте, наведені заявниками у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновків про те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки наведені мотиви самі по собі не можуть бути підставою, що підпадає під дію підпункту в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, інших мотивувань та/або підтверджень касаційна скарга не містить. Указане свідчить про те, що посилання заявника на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, є необґрунтованими. Зазначені заявниками доводи касаційної скарги по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України. З урахуванням наведеного, оскільки заявники подали касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору; зазначивши, при цьому, обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, визнані судом необґрунтованими, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 11 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення необлікованої електричної енергії. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати заявникам. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Осіян О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара