Постанова 4854 № 420/8064/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8064/22 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Бітова А.І., Танасогло Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МП-ЮГ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2022р. ТОВ «МП-ЮГ» звернулося в суд із позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 9.12.2021р. за №29999/15-32-07-01-22/41075659, за №30000/15-32-07-01-22/41075659 та за №30001/15-32-07-01-22/41075659. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у вересні - жовтні 2021р. податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «МП-ЮГ», за результатами якої 26.10.2021р. складено акт перевірки за №23101/15-32-07-01-17/41075659, у висновках якого встановлено низку порушень податкового законодавства. На думку податкового органу, встановлені порушення витікають із відносин позивача з його контрагентами: ТОВ «МПТОРГ», ТОВ «АГРІЗЛАК», ТОВ «АГРОТРЕЙДУМ». На підставі встановлених порушень, 9.12.2021р. податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: за №29999/15-32-07-01-22/41075659, за №30000/15-32-07-01-22/41075659 та за №30001/15-32-07-01-22/41075659. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та незаконними, оскільки ним було надано під час проведення перевірки всі необхідні первинні документи, зокрема стосовно своїх господарських взаємовідносин з його контрагентами. Також позивач зазначив, що фактичне виконання фінансово-господарських операцій між ТОВ «МП-ЮГ» та його контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками підтверджено як договорами, які були досліджені під час перевірки, так і належним чином оформленими первинними документами, складеними в процесі виконання цих договорів (товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними), які у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Зокрема, у зазначених документах докладно відображено, які саме товари були поставлені, в яких обсягах, у який час. Операції між ТОВ «МП-ЮГ» та постачальниками з придбання товарів є реальними та підтверджуються первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, використані у межах господарської діяльності ТОВ «МП-ЮГ», а висновки контролюючого органу, зроблені в акті перевірки від 26.10.2021р. за №23101/15-32-07-01-17/41075659 щодо порушення ТОВ «МП-ЮГ» податкового законодавства є безпідставними. Крім того, позивач звернув увагу на те, що з тексту Акту перевірки взагалі не вбачається жодних порушень ним норм чинного законодавства, а лише зазначаються припущення податкового органу стосовно можливих порушень чинного законодавства контрагентами позивача, однак зустрічних перевірок з цих питань проведено не було. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення від 9.12.2021р. №29999/15-32-07-01-22/41075659, №30000/15-32-07-01-22/41075659, №30001/15-32-07-01-22/41075659. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДПС в Одеській області на користь ТОВ «МП-ЮГ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24 810грн.. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДПС в Одеській області на користь ТОВ «МП-ЮГ» судові витрати на правничу допомогу у сумі 10 000грн.. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права. Сторони були сповіщені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання з`явилися та надали пояснення щодо доводів апеляційної скарги та заперечень, та не заперечували щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження. З урахуванням пояснень сторін, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв протиправно та в супереч податковому законодавству, оскільки господарські операції підтверджено належними первинними документами, а тому висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є помилковими та необґрунтованими. Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ «МП-ЮГ» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі - 11.01.2017р. за №15561020000060976, основним видом економічної діяльності підприємства є виробництво м`яса (основний) роботи (код 10.11). В період з 28.09.2021р. по 20.10.2021р. ГУ ДПС в Одеській області, на підставі наказу від 1.09.2021р. за №6350-п та направлень, проведено планову виїзну документальну перевірка ТОВ «МП-ЮГ» (код за ЄДРПОУ 41075659) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період: з 1.01.2018р. по 30.06.2021р., валютного законодавства за період: з 1.01.2018р. по 30.06.2021р., з питань єдиного внеску та загальнообов`язкового державного соціального страхування за період: з 1.01.2018р. по 30.06.2021р. та іншого законодавства за період: з 1.01.2018р. по 30.06.2021р.. За результатами вказаної перевірки 26.10.2021р. посадовими особами ДПС складено акт перевірки за №23101/15-32-07-01-17/41075659, у висновках якого встановлено порушення вимог: 1) п.44.1.ст.44, п.44.2.ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України від 2.12.2010р. за №2755-VI, із змінами і доповненнями, п.2 ст.3, п.1 ст.9, п.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999р. №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання» затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. за №20, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000р. за №85/4306, п.5, п.7, п.8, п.21 П(С)БО 15 «Доходи», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999р. за №860/4153, п.5, п.6, п.19 П(С)БО 16 «Витрати» 31.12.1999р. за №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000р. за №27/4248, в результаті чого занижено (завищено) податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 457 106грн., у тому числі: - за Три квартали 2020р. у сумі 450 105грн, у т.ч. за 3 квартал 2019р. у сумі 450 105грн; - за Рік 2020 у сумі 1 021 699грн., у т.ч. за 4 квартал 2020р. у сумі 5 71 594грн.; - за 1 квартал 2021р. у сумі 1 101 935грн.; - за Півріччя 2021р. у сумі 2 435 408грн., т.ч. за 2 квартал 2021р. у сумі 1 333 473грн.; 2) п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1 ст.198 , п.198.2, п.198.3 ст.198, п.198.5 ст.198, п.201.1 ст.201, п.198.6. ст.198, п.201.7 ст.201, п.201.10 ст.201 ПК України від 2.12.2010р. за №2755-VI, із змінами і доповненнями, за період діяльності з 1.01.2018р. по 30.06.2021р., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 807 286грн., у тому числі за: - Листопад 2020р. на суму 59 829грн.; - Грудень 2020р. на суму 784 188грн.; - Січень 2021р. на суму 351 753грн.; - Лютий 2021р. на суму 401 735грн.; - Березень 2021р. на суму 762 088грн.; - Квітень 2021р. на суму 539 790грн.; - Травень 2021р. на суму 267 830грн.; - Червень 2021р. на суму 640 073грн.; 3) п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 , п.198.1 ст.198 , п.198.2, п.198.3 ст.198, п.198.5 ст.198, п.201.1 ст.201, п.198.6. ст.198, п.201.7 ст.201, п.201.10 ст.201 ПК України від 2.12.2010р. за №2755-VI, із змінами і доповненнями, за період діяльності з 1.01.2018р. по 30.06.2021р., в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33 944грн., у т.ч. за червень 2021р. у сумі 33 944грн.. Згідно Акту перевірки заниження ТОВ «МП-ЮГ» податку на прибуток в розмірі 3 457 106грн. здійснено внаслідок заниження показників відображених в рядку 2120 «Інші операційні доходи» Звіту про фінансові результати («Звіт про сукупний дохід») за формою №2 за період: з 1.01.2018р. по 30.06.2021р., внаслідок проведення нереальних господарських операцій з постачальниками ТОВ «МП-ТОРГ», ТОВ «АГРІЗЛАК» та ТОВ «АГРОТРЕЙДУМ» на загальну суму 19 206 146грн., у тому числі за: - Три квартали 2020р. у сумі 2 500 583грн., у т.ч. 3 квартал 2020р. - 2 500 583грн.; - Рік 2020р. у сумі 5 676 104грн., у т.ч. 4 квартал 2020р. - 3 175 521грн.; - 1 квартал 2021р. у сумі 6 121 859грн.; - Півріччя 2021р. у сумі 13 530 042грн.. Також, згідно Акту перевірки внаслідок проведення ТОВ «МП-ЮГ» нереальних господарських операцій з постачальниками ТОВ «МП-ТОРГ», ТОВ «АГРІЗЛАК» та ТОВ «АГРОТРЕЙДУМ» занижено податок на додану вартість внаслідок завищення податкового кредиту в розмірі 3 841 230грн., у тому числі за: - Листопад 2020р. на суму 136 874грн.; - Грудень 2020р. на суму 792 707грн.; - Січень 2021р. на суму 266 189грн.; - Лютий 2021р. на суму 401 735грн.; - Березень 2021р. на суму 762 088грн.; - Квітень 2021р. на суму 539 790грн.; - Травень 2021р. на суму 267 830грн.; - Червень 2021р. на суму 6 74 017грн.. Не погодившись із висновками акту планової документальної перевірки за №23101/15-32-07-01-17/41075659 від 26.10.2021р., 19.11.2021р. ТОВ «МП-ЮГ» були подані до ГУ ДПС в Одеській області заперечення на Акт перевірки. Однак, за результатами розгляду вказаних заперечень ГУ ДПС в Одеській області був складений висновок від 2.12.2021р. за №16337/КПР/15-32-07-01-10, відповідно до якого висновки Акту перевірки були залишені без змін. В подальшому, на підставі встановлених порушень, 9.12.2021р. податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: - за №29999/15-32-07-01-22/41075659, яким ТОВ «МП-ЮГ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 3 457 106грн.; - за №30000/15-32-07-01-22/41075659, яким ТОВ «МП-ЮГ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4 759 108грн., в тому числі за податковими зобов`язанням в розмірі 3 807 286грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 951 822грн.; - за №30001/15-32-07-01-22/41075659, яким ТОВ «МП-ЮГ» зменшено від`ємне значення різниці, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в розмірі 33 944грн., у т.ч. за червень 2021р.. Підставами прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про нереальність та безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «МП-ТОРГ», ТОВ «АГРІЗЛАК», ТОВ «АГРО-ТРЕЙДУМ». Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваних рішень податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, колегія суддів виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України якій, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Аналіз наведених приписів податкового законодавства свідчить, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Водночас, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. Відповідно до ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Положеннями ч.1 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.4 ПК України). Приписами пп.134.1.1 п.34.1 ст.134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 ПК України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому, показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Отже, надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкова вигоди є підставною для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідно до ч.1,2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з ч.1-3 ст.99 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує їх відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що підставами прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про нереальність та безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «МП-ТОРГ», ТОВ «АГРІЗЛАК», ТОВ «АГРО-ТРЕЙДУМ». Під час розгляду даної справи було встановлено, що ТОВ «МПЮГ» здійснює господарську діяльність, зокрема з виробництва м`яса, м`ясних продуктів та оптової торгівлі ними. ТОВ «МПЮГ» закуповує сировину, а також товари для безпосередньої реалізації, в т.ч. і субпродукти. Після переробки сировини-обвалювання та жилування м`яса, охолоджена продукція за допомогою вакуумної машини фасується в поліетиленову плівку, зберігається в нульовій камері холодильного обладнання, після чого транспортується за адресою поставки покупця. Частина готової продукції фасується в поліетиленову плівку, заморожується та зберігається в холодильниках для подальшої реалізації покупцям. Обґрунтовуючи нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «МПТОРГ», ТОВ «АГРІЗЛАК», ТОВ «АГРО-ТРЕЙДУМ», посадові особи ГУ ДПС в Акті перевірки посилаються на відсутність документів, які б підтверджували спосіб поставки товарів на адресу Покупця внаслідок чого на їх думку не виконана істотна умова Договору щодо транспортування товарів з пункту навантаження до призначення: Одеська обл., м.Одеса, вул.19-й км Старокиївської дороги, 31, оф.1. Проте, судова колегія звертає увагу на те, що факт транспортування Товару підтверджується Товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи, а транспортування Товару здійснювалось силами Покупця на підставі п.3.5. Договору, укладеного між позивачем та його контрагентами, а тому твердження податкового органу про нереальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентами є хибними та такими, що спростовані наданими відповідними та належними доказами. При цьому, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи наявні та надавались до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. При цьому, судова колегія вважає необґрунтованими висновки податкового органу щодо неможливості перевірки інформації про співробітництво (партнерство) в ході проведення перевірки ТОВ «МП-ЮГ», оскільки не зважаючи на надані для перевірки документи щодо предмету перевірки, контролюючий орган не скористався своїм правом здійснити зустрічні звірки, направити запити для отримання необхідної інформації. Тобто, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів, які виписані на виконання умов договірних відносин, що дало право позивачу включити дані суми до витрат та податкового кредиту. Отже, судова колегія вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює помилковість висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Окрім того, окремі дефекти первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не можуть слугувати підставою для висновків податкового органу про нереальність господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7.11.2019р. по справі за №2а-5959/12/1470. Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що податкова інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається відповідач. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, базуються на припущеннях та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Також, слід зазначити, що обставини, встановлені перевіркою, не є безумовною підставою для висновків про нереальність господарських операцій, за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. При цьому судова колегія зазначає, що при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Апеляційний суд зазначає, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано. При цьому, платник податків не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи. Окрім того, судова колегія зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій Позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Вказаний підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «БУЛВЕС АД» проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. У рішенні по справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. При цьому Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ТОВ «МП-ЮГ». Що стосується заявленого представником товариства у прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу клопотання про розподіл судових витрат та стягнення коштів на правову допомогу, то таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутнє будь-яке обґрунтування такого клопотання, а також відсутні будь-які належні та відповідні докази, які б підтверджували надання правової допомоги. В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.І. Бітов Т.М. Танасогло