Постанова 4854 № 420/9241/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/9241/22 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2022р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У липні 2022р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому (з урахуванням уточнень) просив: - визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи та продовженні дії і видачі посвідчення з підстав, викладених у листі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси від 6 січня 2022р. за №03-В-365-о; - зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради видати ОСОБА_1 безтермінове посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи на підставі довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №520964 від 28.12.2021р.. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ч.2 ст.7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він являється особою, яка належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи, у зв`язку із чим Управлінням праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому 14.12.2016р. йому було видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 . В подальшому, за результатами повторного огляду Одеською обласною медико-соціальною експертною комісією №1 28.12.2021 позивачу підтверджено наявність третьої групи інвалідності, про що видано довідку серії 12 ААВ №520964 від 28.12.2021р. із зазначенням, що Травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. У січні 2022р. позивач звернувся із заявою до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про продовження строку дії посвідчення особи, яка належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи серії НОМЕР_1 , яке разом із заявою, копією довідки від 28.12.2021р. серії 12 ААВ № 520964 та копією паспорту здав до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси. Проте, Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси своїм листом від 6.01.2022р. за №03-В-365-о відмовлено позивачу в продовженні строку дії та видачі посвідчення особи, яка належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи, оригінал посвідчення не повернуто, натомість зазначено, що проходження військової служби і отримання травми під час виконання службових обов`язків не є тотожним участі в бойових діях та захисту Батьківщини. Також, роз`яснено право оскарження вказаного рішення у судовому порядку. Зазначений лист вручено позивачу працівником Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси 11.01.2022р.. Позивач вважає, що вказане рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним та незаконним, у зв`язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2022р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи та продовженні дії і видачі посвідчення з підстав, викладених у листі від 6.01.2022р. №03-В-365-о. Зобов`язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради видати ОСОБА_1 безтермінове посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи на підставі довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №520964 від 28.12.2021р.. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм права. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у встановлені статусу особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи та продовженні строку дії відповідного посвідчення відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки особа, яка отримала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, така особа належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни та має право на отримання відповідного посвідчення. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив невірне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права. За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що у період з вересня 1999р. по жовтень 2016р. ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в органах військової прокуратури України, з яких у період з жовтня 2009р. по квітень 2015р. проходив військову службу у військовій прокуратурі Миколаївського гарнізону Південного регіону України на посаді військового прокурора Миколаївського гарнізону. 26.08.2016р. Наказом Міністра оборони України за №796 відповідно до ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням вимог ч.8 цієї ж статті, ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я (п. «б»). 10.10.2014р. перебуваючи на посаді військового прокурора Миколаївського гарнізону під час виконання службових обов`язків з військової служби на території Миколаївського гарнізону Південного регіону України та слідування на службовому автомобілі на місці пасажира, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, позивач отримав травму у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку. Факт дорожньо-транспортної пригоди та отримання травми під час виконання службових обов`язків з військової служби підтверджується довідкою військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України від 14.11.2014р. за №8-2/2955вих-14 та постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 17.11.2014р. по справі за №3/489/1897/2014. Відповідно до свідоцтва про хворобу №77 вих. 2278 від 12.07.2016р., затвердженого постановою Військово-лікарської комісії Західного регіону 12.07.2016р., позивачу встановлений діагноз та причинний зв`язок захворювання, зазначено, що травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0691862 від 9.12.2016р. Рівненською обласною МСЕК № 2 позивачу встановлено III групу інвалідності з 9.12.2016р. та в графі 9 довідки зазначено: травма ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Підстава: акт огляду МСЕК №1. На підставі ч.2 ст.7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Управлінням праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому ОСОБА_1 визнано особою, яка належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи, травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та 14.12.2016р. позивачу видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 . З матеріалів справи вбачається, що даний статус та наведене посвідчення на підставі довідок до акту огляду медико-соціальною експертної комісії позивачу неодноразово продовжувалось як Управлінням праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому так і Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси. 6.12.2017р. довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0756443 від 6.12.2017р. Рівненською обласною МСЕК №2 підтверджено, що позивачу повторно встановлено III групу інвалідності, а в графі 9 довідки зазначено: травма ТАК, пов`язана з виконання обов`язків військової служби. Підстава: акт огляду МСЕК №1. 6.12.2017р. Управлінням праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому позивача визнано особою, яка належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи, травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та позивачу продовжено строк дії посвідчення серії НОМЕР_1 строком на два роки. 10.12.2019р. відповідно до довідки до акт огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №718266 від 10.12.2019р. Одеською обласною МСЕК № 1 позивачу знову встановлено III групу інвалідності, а в графі 9 довідки підтверджено: травма ТАК, пов`язана з виконання обов`язків військової служби. Підстава: акт огляду МСЕК №22. 12.12.2019р. Управлянням праці та соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради повторно продовжено дію посвідчення серії НОМЕР_1 до 1 січня 2022р., чим фактично повторно підтверджено, що травма пов`язана з виконання обов`язків військової служби. 28.12.2021р. за результатами повторного огляду Одеською обласною медико-соціальною експертною комісією №1 позивачу було підтверджено наявність третьої групи інвалідності, а групу встановлено безстроково, про що видано довідку серії 12 ААВ №520964 від 28.12.2021р. та встановлено, що травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. В подальшому, 5.01.2022р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про продовження строку дії посвідчення особи, яка належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи серії НОМЕР_1 , оригінал якого разом із заявою, копією довідки серії 12 ААВ №520964 від 28.12.2021р. та копією паспорту було здано до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси. Однак, Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси своїм листом від 6.01.2022р. за №03-В-365-о повідомило ОСОБА_1 фактично про відмову у продовженні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи, а також про відмову у продовженні строку дії та видачі посвідчення особи, яка належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи, та зазначило, що проходження військової служби не є тотожним участі в бойових діях та захисту Батьківщини в розумінні положень ст.7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а причинний зв`язок інвалідності-травми пов`язана з виконанням обов`язків військової служби свідчить про одержання травми в період фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії. Перевіряючи правомірність та законність дій департаменту у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-XII (надалі - Закон №3551). Відповідно до ст.4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Згідно ст.7 Закону №3551 визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни. У відповідності до положень ч.1 ст.7 Закону №3551, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час. Приписами п.2 ч.2 ст.7 Закону №3551 визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами. Аналізуючи вимоги ст.4,7 Закону №3551, судова колегія зазначає, що віднесення особи до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до ст.7 Закону №3551 безпосередньо пов`язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у ст.4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. У цьому контексті положення ст.7 Закону №3551 необхідно тлумачити таким чином, що підставою для визнання особи особою з інвалідністю внаслідок війни, у тому числі отриманої під час виконання службових обов`язків, є факт участі особи у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Порядок та умови встановлення інвалідності особам, які звернулися для встановлення інвалідності визначені Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської комісії) МВС, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 3.04.2017р. за №285 (надалі - Положення №285). Відповідно до пп.1,5 п.9 Розділу VIII Положення №285, постанови ВЛК про причинний зв`язок поранень (контузій, травм, каліцтв) та захворювань поліцейських, колишніх осіб рядового і начальницького складу приймаються з такими формулюваннями: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), отримане під час виконання службових обов`язків у період участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України» - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане за зазначених обставин; «Захворювання, поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання діагностовано, поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане в період служби в країнах на території інших держав, які вели бойові дії, згідно з Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994р. №63. За відсутності такого зв`язку, Постанова ВЛК приймається з формулюванням, передбаченим пп.2 п.9 Розділу VIII: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків» - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції». Отже, особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів, до яких відносився позивач, можуть бути визнані особами з інвалідністю внаслідок війни, якщо вони отримали поранення, контузію, каліцтво або захворювання безпосередньо під час участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, в тому числі під час участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами, участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України. Проте, як вбачається із матеріалів справи, інвалідність позивача не пов`язана із переліченими вище обставами, а обумовлена травмою, одержаною під час виконання своїх поточних службових обов`язків у мирний час, що в свою чергу виключає підстави для віднесення позивача до осіб з інвалідністю внаслідок війни та для видачі позивачу посвідчення інваліда війни. Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що оскільки травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, то наявні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача. При цьому, апеляційний суд враховує висновки, викладені зокрема у постановах Верховного Суду від 2 квітня 2021р. у справі за №0540/9350/18-а, від 18 листопада 2020р. у справі за №1140/2362/18 та від 30 вересня 2019р. у справі за №824/32/19-а, які відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. З урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду обставин та фактів, судова колегія дійшла висновку, що відповідач приймаючи спірне рішення діяв в межах та на підставі діючих норм законодавства, оскільки проходження військової служби не є тотожним участі в бойових діях та захисту Батьківщини в розумінні положень ст.7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому відсутні законні підстави для задоволення вимог позивача. Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 317, 322 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2022р. скасувати. Прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький