LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Дніпровський апеляційний суд932/1738/22

від 20.12.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1583/22 Справа № 932/1738/22 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2022 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро, апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2022 року якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження по даній справі закрито на п. 7 ст. 247 КУпАП - В С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження по даній справі закрито на п. 7 ст. 247 КУпАП. При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 11.02.2022 року о 18 год. 16 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на перехресті Запорізьке шосе та вул. Панікахи в м.Дніпро, при увімкненому в своєму напрямку забороненому (червоному) сигналі світлофора, не зупинився перед стоп лінією та продовжив рух через перехрестя на заборонений (червоний) потім жовтий сигнал світлофора, не надавши змоги завершити проїзд перехрестя іншими учасниками дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який завершував проїзд перехрестя, після чого автомобіль «Skoda Fabia» продовжив некерований рух та допустив зіткнення з автомобілем «Dodge Durango», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби пошкоджено, чим спричинена матеріальна шкода. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 8.10, 8.7.3 «є», 8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України. Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оригінал протоколу та його копія, що надана ОСОБА_1 , після його складання відрізняються; судом не надано жодної оцінки наданим стороною захисту доказам; судом не прийнято до уваги те, що скасування, закриття чи анулювання протоколу про адміністративне правопорушення без судового розгляду нормами КУпАП не передбачено. Вказує, що існують сумніви щодо правомірності скасування протоколу відносно ОСОБА_2 . Також зазначає, що сам факт того, що він знаходився у крайній правій смузі не є причиною ДТП, про це навіть не зазначено в протоколі. ОСОБА_1 та його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. Потерпілі в судове засідання не зявились, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили. Дослідивши матеріали та письмові докази, наявні в справі, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до таких висновків. У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч зазначеним вище вимогам закону, суд належним чином не перевірив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та не надав їм належної оцінки в сукупності з іншими доказами, тому дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Виходячи зі змісту ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. З системного аналізу вказаних норм закону видно, що основним джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, є протокол про адміністративне правопорушення, який є основною і обов`язковою формою фіксації факту адміністративного правопорушення й повинен відповідати вимогам ст.ст. 254-256 КУпАП, в якому повинно бути зазначено серед іншого місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Проте протокол про адміністративне правопорушення, серії ААБ № 062447 від 11 лютого 2022 року наявний у матеріалах справи, не відповідає примірнику, з яким був ознайомлений ОСОБА_1 та суттєво відрізняється за змістом. Зокрема, примірник протоколу, що направлений в суд для розгляду, містить явні дописування, зокрема: у графі чим порушив вимоги п. 8.10, 8.7.3 е ПДР України дописано п. 8.7.3 г, а у примірнику, одержаному ОСОБА_1 , такий пункт взагалі відсутні. Згідно п. 7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України 06.11.2015 № 1376 та зареєстрованої в МЮ України 01 грудня 2015 року за № 1496/27941, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. В даному випадку протокол було складено з порушенням вимог п. 7 зазначеної Інструкції. Крім того, в постанові суду першої інстанції зазначено що ОСОБА_1 , який рухався по крайній правій смузі, де була нанесена розмітка рух праворуч, в порушення ПДР України, здійснив рух прямо, що також підтверджує провину ОСОБА_1 в скоєнні ДТП. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. В свою чергу, норми КУпАП не надають судді повноважень на самостійне внесення змін або ж будь-яких доповнень, виправлень у протокол про адміністративне правопорушення, так само і права визначати кваліфікацію вчиненого на власний розсуд, адже це є недопустимим та може мати наслідком порушення права особи на захист або ж бути витлумачене як упередженість чи необ`єктивність судді. Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. До повноважень суду не належить збирання доказів на користь сторони обвинувачення, суд розглядає справу на засадах об`єктивності, неупередженості, диспозитивності. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, зазначаючи про порушення ОСОБА_1 ПДР України, які не зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, перейняв на себе функції обвинувачення самостійно відшукав докази винуватості останнього, чим порушив засади об`єктивності, неупередженості та диспозитивності, а також, не виконав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП за змістом яких орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, не перевірив чи виконано поліцейськими вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП, передчасно постановив рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Наведені вище обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки неправильне та неточне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення унеможливлює визнання судом належними та допустимими здобутих по справі доказів в розумінні вимог ст. 251 КУпАП. гідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів. Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Дослідивши наявність в матеріалах справи докази, апеляційний суд доходить висновку, що суддею суду першої інстанції під час розгляду справи були порушені вимоги процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а тому вважає за наслідками розгляду апеляційної скарги скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову у справі, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Постановити нову ухвалу, якою ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадженні по даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А.О. Пістун

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»