Постанова 4813 № 522/14253/21

Номер провадження: 33/813/1539/21 Номер справи місцевого суду: 522/14253/21 Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю.І. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.12.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М., при секретарі Павлючук Ю.В., за участю: адвоката Шпирки Я.В. Руденка О.В., переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Руденка Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2021 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-5 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №042307 від 06.07.2021р., ОСОБА_1 06 липня 2021 року о 06.10 год. в м. Одесі по вул. Генуезька, 24б, керував транспортним засобом Toyota Camry н/з НОМЕР_1 , у якого встановлені без дозволу Державної інспекції попереджувальні світлові сигнальні пристрої, проблискові маячки синього та червоного кольору, які він застосував в автомобілі при його русі. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 31.3 г, 2.1 в Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 122 КУпАП (а.с. 2). Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-5 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 гривень з конфіскацією спеціальних світлових сигнальних пристроїв. Також стягнуто судовий збір 454 гривень на користь держави (а.с. 20-22). Не погоджуючись з вказаною постановою суду, адвокат Руденко О.В. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2021 року є незаконною, необґрунтованою та винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить її скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-5 КУпАП. Крім того, адвокат Руденко О.В. в інтересах ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2021 року, мотивуючи тим, що в судовому засіданні під час винесення оскаржуваної постанови суду ні ОСОБА_1 , ні його адвокат присутні не були, про наявність постанови дізнались 21 жовтня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки лише 20 жовтня 2021 року вона там була оприлюднена (а.с. 23-28). Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Враховуючи те, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладенні у клопотанні доводи, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити адвокату Руденко О.В. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2021 року. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Руденка О.В., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Однак, визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-5 КУпАП, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернувши уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення незаконного рішення, з огляду на наступне. Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. При цьому, обов`язок доведення наявності в діях особи складу правопорушення, передбаченого певною статтею КУпАП покладається на осіб, які уповноваженні складати протоколи про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-5 КУпАП підтверджується в тому числі протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №042307 від 06.07.2021р., однак, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є доказом, в якому містяться фактичні дані про вчинення особою адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення, однак може визнаватись джерелом доказів у справі лише за умови його відповідності вимогам ст. ст. 254-256 КУпАП. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №042307 від 06.07.2021р., ОСОБА_1 06 липня 2021 року о 06.10 год. в м. Одесі по вул. Генуезька, 24б, керував транспортним засобом Toyota Camry н/з НОМЕР_1 , у якого встановлені без дозволу Державної інспекції попереджувальні світлові сигнальні пристрої, проблискові маячки синього та червоного кольору, які він застосував в автомобілі при його русі. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 31.3 г, 2.1 в Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 122 КУпАП. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Частиною 5 ст. 122 КУпАП, встановлює відповідальність за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян. Таким чином встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №042307 від 06.07.2021р. зазначено, що ОСОБА_1 порушив ч. 5 ст. 122 КУпАП, тобто статтю КУпАП, яка не відповідає суті правопорушення яка безпосередньо і зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд зазначає, що розгляд судом справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи, відносно якої складено протокол в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення. З огляду на це, суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, не може вийти за межі суті правопорушення вказаного в протоколі. Оскільки розгляд справи проводиться в межах протоколу про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 порушив ч. 5 ст. 122 КУпАП, яка не відповідає суті правопорушення яка безпосередньо і зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, свідчить, що в діях останнього відсутній склад правопорушення. Відповідно до рішень ЄСПЛ у справах Малофеєва проти Росії, Карєлін проти Росії у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), у такому разі справа має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Оскільки суд позбавлений можливості вийти за межі обвинувачення, а в протоколі не зазначено вірного нормативно-правового акту, який встановлює правові підстави відповідальності, та який було кваліфіковано ОСОБА_1 , дії останнього судом апеляційної інстанції не можуть бути кваліфіковані за ст. 122-5 КУпАП. Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляд справи Конвенцію про захист прав і основоположних свобод і протоколів до неї, та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, як джерело права У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України». Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Таким чином, на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-5 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-5 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання адвоката Руденка Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2021 року. Апеляційну скаргу адвоката Руденка Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2021 року скасувати. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-5 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький