Постанова Львівський апеляційний суд № 444/3143/20

Справа № 444/3143/20 Головуючий у 1 інстанції: Олещук М.М. Провадження № 22-ц/811/764/22 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Провадження № 22-ц/811/1122/22 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 02 лютого 2022 року та апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 08 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Жовківського районного суду Львівської області Капуш Ірина Михайлівна, про стягнення коштів, ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Позов обґрунтовує тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2015 ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку площею 0,1586 га, кадастровий номер 4622710200:03:003:0052, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану у АДРЕСА_1 , в межах і в розмірах визначених у витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4602363752015 від 21.07.2015, виданого відділом Держземагенства у Жовківському районі. Об`єкт продажу належав продавцеві - ОСОБА_1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23.05.2014, індексний номер витягу 22075357, номер запису про право власності: 5767005; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 367747346227. Продаж вчинено за 113 367 (сто тринадцять тисяч триста шістдесят сім) гривень, яку він - покупець сплатив повністю продавцеві ОСОБА_1 до укладення і підписання даного договору і матеріальних претензій за цим договором сторони один до одного не мали, що підтвердили своїми підписами у цьому договорі. Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Капуш І.М. Не погоджуючись з укладеним договором купівлі-продажу земельної ділянки, третя особа - ОСОБА_4 звернулась до Жовківського районного суду Львівської області з позовною заявою про визнання зазначеного вище договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, мотивуючи тим, що перебуваючи з шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 , згоди на відчуження майна не давала, вважала, що земельна ділянка це спільне майно подружжя (справа № 444/578/16-ц). Справа № 444/578/16-ц розглядалась судами неодноразово. Постановою Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 444/578/16-ц касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову апеляційного суду Львівської області від 15.03.2018 скасовано. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27.09.2016 змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції постанови Верховного Суду від 19.08.2020, якою визнано оспорюваний правочин недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України. Оскільки вищевказаним судовим рішенням встановлено визнання правочину, а саме: договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2015 недійсним, ця обставина не потребує додаткового доведення. Позивач стверджує, що у зв`язку з тим, що ним були передані відповідачу кошти в розмірі 113 367 грн при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки та який за рішенням суду визнаний недійним, такі підлягають стягненню з відповідача. Крім того, відповідно до п. 12 Договору, всі витрати, пов`язані з оформленням цього договору сплатив він - ОСОБА_2 . Так, ним оплачено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 5 668,35 грн та військовий збір в розмірі 1 750,50 грн. Тобто загальна сума, яку він просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 - 120 785,85 грн. На підставі наведеного просив задовольнити позов. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 02.02.2022 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 113 367,00 грн. В задоволенні позовних ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5 668 грн 35 коп. (податок з доходів фізичних осіб) та 1750 грн 50 коп. (військовий збір) відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1133 грн 70 коп. за подання позовної заяви та 420 грн 40 коп. за подання заяви про забезпечення позову. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 02 лютого 2022 рокусуду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що коштів згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1586 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4622710200:03:003:0052, який посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Капуш І. М. - ОСОБА_1 не отримував та такі останньому ОСОБА_2 не передавав, отже відсутні правові підстави для їхнього стягнення. Окрім того, ОСОБА_1 не здійснював оплату згідно квитанцій № 35 та № 36 від 30.11.2015 в сумі 1700,50 грн. та 5668,35 грн., на що в порушення вимог закону не звернуто уваги судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення. Звертає увагу на те, що зі сторони відповідача не визнавався факт отримання коштів, а зі сторони позивача не надано суду прямих доказів (розписок, заяв, тощо) передачі коштів відповідачу. Зі сторони ОСОБА_1 проведено судову психологічну експертизу із застосуванням спеціального технічного пристрою - комп`ютерного поліграфа, зі змісту якої вбачається, що кошти від ОСОБА_2 зі сторони ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу не отримувались та у пам`яті останнього відомості про таку подію не відображенні. Наголошує, що наявність оспорюваного договору вказує договірний характер правовідносин, який унеможливлює застосування ст.1212 ЦК України для стягнення спірної суми, що в порушення вимог закону не враховано судом. Окрім того, зі сторони позивача вимог про стягнення безпідставно набутого майна, а саме коштів за недійсним договором на підставі статті 1212 ЦК України не заявлялось, а заявлялись вимоги про застосування реституції, що є окремим позовом, який виникає з інших підстав. Звертає увагу на те, що застосовуючи до спірних правовідносин статтю 216 ЦК України, суд в порушення вимог закону не врахував, що одностороння реституція чинним законодавством не передбачена, що свідчить про безпідставне неприйняття зустрічної позовної заяви. Момент, з якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким, імперативно встановлений чинним законодавством і не може бути змінений судом. Зазначає, що зі сторони позивача вбачається, що про порушене право, що є предметом судового захисту ОСОБА_2 стало відомо 01.12.2015, а вимоги заявлено лише у листопаді 2020 році поза межами строків позовної давності, а отже наявні підстави для відмови у задоволенні позову з врахуванням пропуску строків позовної давності. Окрім того, судом винесено рішення про стягнення в користь позивача коштів з відповідача без залучення до участі у справі дружини позивача, яка як вбачається з матеріалів справи надавала згоду на укладення договору купівлі-продажу, що є процесуальною підставою для скасування рішення суду, прийнятого щодо прав особи, яка не була залучена до участі у справі. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Додатковим рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 08.04.2022 заяву представника ОСОБА_2 адвоката Білика П.Б. про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати у частині компенсації витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду. Заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 3 000 грн. Додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 08.04.2022 в частині задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу оскаржив представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 , подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість додаткового рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції належним чином не враховано той факт, що стороною відповідача не було зроблено відповідної заяви до закінчення судових дебатів у справі, у зв`язку з чим заява відповідача від 07.02.2022 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн не підлягала задоволенню і мала бути залишена судом без розгляду. Також, в оскаржуваному додатковому рішенні судом повною мірою не досліджено та не перевірено докази заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, не встановлено їх реальність, не враховано поведінку сторони відповідача під час розгляду справи, що призвела до його затягування. Відтак позивач повністю заперечує стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу. Звертає увагу на те, що за результатами розгляду даної справи (основне рішення) судом відмовлено у задоволенні лише частини позовних вимог у загальній сумі 7418,85 грн (становить приблизно 1/16 від ціни позову). При цьому, відповідач просив стягнути 12 000, 00 грн, що явно перевищує розмір позовних вимог, у яких відмовлено позивачу, а відтак - ціну позову, тому суперечить принципу співмірності та пропорційності судових витрат. Власне, оспорюваним рішенням суд стягнув з позивача на користь відповідача 3000 грн витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги, що становить більш, ніж 40 % від розміру позовних вимог, у яких відмовлено позивачу, а це знову ж таки, в силу ст. 137 ЦПК України, не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Просить додаткове рішення в частині задоволених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити у відповідній частині нове додаткове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі. Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення Жовківського районного суду Львівської області від 02.02.2022 таким вимогам відповідає. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем у справі ОСОБА_2 (покупець) та відповідачем ОСОБА_1 (продавець) 01.12.2015 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1586 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 , в межах і розмірах визначених державним актом серії ЯИ № 192174, кадастровий номер 4622710200:03:003:0052, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Капуш І.М. Встановлено, що у провадженні судів перебувала цивільна справа № 444/578/16-ц за позовом ОСОБА_4 (дружини відповідача ОСОБА_1 ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Капуш І.М., про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2015. Вказана справа розглядалася судами неодноразово. Постановою Верховного Суду від 19.08.2020 у цивільній справі № 444/578/16-ц касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, постанову апеляційного суду Львівської області від 15.03.2018 скасовано, рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27.09.2016 змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови Верховного Суду (а. с. 24-28). В постанові Верховного Суду від 19.08.2020 зазначено, що опорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_4 , яка є співвласником цього майна, а, відтак, такий підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України. У частині четвертій статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Звертаючись до суду із позовом у даній справі, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 кошти, які він передав йому до укладення і підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2015 в сумі 113 367 гривень, оскільки зазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки визнаний недійсним судовим рішенням. Статтею ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Оскільки укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2015 визнаний судом недійсним, відтак наявні підстави для застосування наслідків його недійсності. Відповідно до пункту 3 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2015, продаж вчинено за 113 367 грн, що є реальною сумою продажу, яку Покупець ( ОСОБА_2 ,) сплатив повністю Продавцеві ( ОСОБА_1 ) до укладення і підписання даного договору і матеріальних претензій за цим договором Сторони один до одного не мають, що підтверджується їх підписами у цьому договорі. Доводи апелянта ОСОБА_1 про неотримання ним грошових коштів від позивача за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2015 спростовуються наведеним вище пунктом 3 Договору, відповідно до якого сторони своїми підписами підтверджують факт повного розрахунку за продану земельну ділянку. Відтак, встановивши, що ОСОБА_2 було сплачено ОСОБА_1 113 367 грн на виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2015, який визнаний судом недійсним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у зазначеному розмірі. Також суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем не було пропущено позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки початок перебігу позовної давності пов`язаний з наведеними юридичними фактами та їх оцінкою сформульованою в постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 444/578/16 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки. Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5 668 грн 35 коп. (податок з доходів фізичних осіб) та 1750 грн 50 коп. (військовий збір) апелянтом ОСОБА_1 не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не переглядається. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Розглядаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 08.04.2022 в частині задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з такого. Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З матеріалів справи вбачається, що професійна правнича допомога надавалась відповідачу ОСОБА_1 адвокатом Лука Т.М. відповідно до договору, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «ФАВОР» та ОСОБА_1 (а. с. 94, т 2). В матеріалах справи наявний ордер про надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Лука Т.М., який виданий 01.03.2021 (а. с. 113, т. 1). У додатку №1 до договору про надання правової допомоги «Узгодження оплати правової допомоги» від 03 лютого 2022 року зазначено види правової допомоги та їх вартість: складання і направлення адвокатом відзиву на позовну заяву у справі №444/3143/20 (в т.ч. з витратами на копіювання та поштовими витратами), (4 год. роботи) 3000,00 грн.; складання і направлення адвокатом зустрічної позовної заяви у справі №444/3143/20 (в т.ч. з витратами на копіювання та поштовими витратами), (4 год. роботи) 3000,00 грн.; складання і направлення адвокатом клопотання від 11.10.2021 р. у справі №461/6152/17 (в т.ч. з витратами на копіювання та поштовими витратами), (1 год. роботи) - 750, 00 грн.; складання і направлення адвокатом клопотання про призначення експертизи у справі № 461/6152/17 (в т.ч. з витратами на копіювання та поштовими витратами), (1 год. роботи) - 750, 00 грн.; складання і направлення адвокатом заяви про застосування строків позовної давності у справі № 461/6152/17 (в т.ч. з витратами на копіювання та поштовими витратами), (1 год. роботи) - 750, 00 грн.; участь адвоката в судових засіданнях по справі № 444/3143/20 в провадженні Жовківського районного суду Львівської області протягом березня 2021р.- лютого 2022р. (в т.ч. з витратами на доїзд) (5 год. роботи) 3750,00 грн. Також в пункті 3 зазначено, що вартість правової допомоги: 12 000,00 грн без ПДВ (а. с. 95, т. 2). Частково задовольняючи заяву відповідача про стягнення витрат на правову допомогу та зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн, суд першої інстанції виходив із встановленої реальності участі адвоката у наданні професійної правничої допомоги та необхідності такої, непогодження позивача з розміром витрат на правничу допомогу, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи. Однак колегія суддів не може повністю погодитись із таким висновком районного суду та вважає, що вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу слід врахувати принцип пропорційності. Встановлено, що за результатами розгляду даної справи судом було відмовлено у задоволенні лише частини позовних вимог у загальній сумі 7418,85 грн, що становить приблизно 1/16 від ціни позову. При цьому, відповідач просив стягнути 12 000, 00 грн, що перевищує розмір позовних вимог, у яких відмовлено позивачу. На вказане районний суд не звернув уваги та стягнув з позивача на користь відповідача 3000 грн витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги, що становить більш, ніж 40 % від розміру позовних вимог, у яких відмовлено позивачу. Враховуючи принцип пропорційності, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір стягнутих на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу до 500 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що стороною відповідача не було зроблено відповідної заяви до закінчення судових дебатів у справі, не заслуговують на увагу, оскільки вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу було зазначено представником відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с. 88 т.1). Додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 08.04.2022 в частині залишення без розгляду заяви представника ОСОБА_2 адвоката Білика П.Б. про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати у частині компенсації витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному порядку не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.п. 1,3 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 02 лютого 2022 року залишити без змін. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково. Додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 08 квітня 2022 року змінити в частині задоволення заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати понесені у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 500 грн 00 коп. В решті додаткове рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 16.12.2022 Головуючий Судді