Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/18962/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2022 року справа №200/18962/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року (повне судове рішення складено 11 серпня 2022 року в м. Слов`янську) у справі № 200/18962/21 (суддя в І інстанції Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про: - визнання протиправним та скасування рішення від 17.09.2021 про відмову у призначенні пенсії, рішення про відмову в призначенні пенсії від 27.09.2021 №052530002803, рішення про відмову в призначенні пенсії від 11.11.2021 №052530002803; - зобов`язання повторно розглянути заяву від 10.09.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 10.09.2021. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідач неодноразово своїми рішеннями від 17.09.2021, від 27.09.2021 №05253000203 та від 11.11.2021 №052530002803 відмовив в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку з недостатнім пільговим стажем. Позивач вказує, що відповідач, розглядаючи заяву, не врахував рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), яким, зокрема, вирішено, що застосуванню підлягають стаття 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ), в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, згідно якої однією з умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 визначено, що працівникам, які мають менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12, за кожний повний рік такої роботи чоловікам. Оскільки на час звернення до відповідача із заявою позивач мав необхідний пільговий стаж роботи, позивач вважає відмову відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 протиправною. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17 вересня 2021 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27 вересня 2021 року №052530002803, якими відмовлено у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, з 10 вересня 2021 року із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 03.11.1998 по 30.07.2003 та з 31.07.2003 по 31.10.2014. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,32 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 302,66 грн. Не погодившись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у рішенні Конституційного Суду України N 1-р/2020 від 23.01.2020, розглядалося питання щодо законності підвищення пенсійного віку для категорій працівників, що визначені у ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», натомість питання, які розглядаються у цій справі, стосуються віку, необхідного для отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах за віком за приписами ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки спір в даному випадку полягає стосовно відсутності необхідного пільгового стажу ОСОБА_2 , а також спірності періодів роботи позивача та їх легітимного зарахування до пільговою стажу роботи, за таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає. Звертають увагу, що норма п.1 ч.2 ст. 114 3акону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на час розгляду заяви позивача є чинною (не визнана неконституційною та не скасована). Управлінням Пенсійного фонду позивачу зараховані всі можливі періоди роботи до пільгового стажу, враховуючи надані документи позивачем. Враховуючи вищезазначене, рішенням управління ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 25 років. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Жовтневим РВ МУ УМВС України в Дніпропетровській області 23 травня 1997 року (а.с.9). 10 вересня 2021 року (а.с.59,97) ОСОБА_1 через веб-портал надіслав заяву до Пенсійного органу про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та надав всі необхідні документи. Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 17.09.2021 було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з недостатнім пільговим стажем (25 років), що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Страховий стаж позивача 27р. 11м. 25д., спеціальний 20р. 02м. 04д. (а.с.25). 20 вересня 2021 року (а.с.60) позивач повторно через веб-портал звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 27.09.2021 №052530002803 було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 03.11.1998 по 30.07.2003, з 26.01.2004 по 31.10.2014 у зв`язку з тим, що у пільговій довідці невірно зазначено посилання на Списки пільгових професій, які були чинні на період роботи позивача. До страхового стажу не було зараховані періоди навчання з 01.09.1992 по 04.06.1997, оскільки цей період перетинається з періодами роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 25.01.1994. Страховий стаж позивача 25р. 0м. 23д., пільговий 9р. 4м. 28д. (а.с.66). 04.11.2021 ОСОБА_1 знов звернувся до Пенсійного органу про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області позивачу знов було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку недостатнім пільговим стажем, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Страховий стаж складає 25р. 3м. 23д., пільговий 16р. 4м. 24д. (а.с.130). Вважаючи протиправними рішення Пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду. Надаючи оцінку спірним відносинам, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з такого. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини 1 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.». Згідно підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону № 1058-IV до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року. За приписами статті 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Натомість, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.» Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах для жінок. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункту «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року№ 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам». Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Аналогічна за змістом норма викладена у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України». У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) зазначив, що стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020у справі № 1-5/2018(746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статті 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність. Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. Так, Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи скаржника (Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області) про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV. Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням скаржника на абзац другий п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було. Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що спір полягає у неправомірному не застосуванні відповідачем норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020. З такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду. По-перше, на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 10.09.2021, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9), досяг віку 46 років. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах лише для жінок. Так, відповідно до приписів статті 13 Закону № 1788-ХІІ до внесених змін Законом № 213-VІІІ: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років …». Згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років ... ОСОБА_1 є чоловіком, а не жінкою, тому зауваження місцевого суду на підвищення віку виходу на пенсію для жінок не має жодного відношення до обставин цієї справи. Відтак, з огляду на недосягнення віку 50 років, позивач не має права на призначення пенсії на підставі п. «а» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ чи пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV. При цьому посилання на наявність в нормах вказаних статей обох законів припису про те, що працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи, - не впливають на можливість призначення пенсії. Обов`язковою умовою призначення пенсії за цими нормами, серед інших, є досягнення особою віку в 50 років. Мінімальний пільговий стаж в 10 років передбачений як в п. «а» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, так і в пункті 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV. Лише у випадку, коли в особи немає 10 років пільгового стажу, але є не менше половини пільгового стажу, пенсійний вік, встановлений абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV (60 років) зменшується на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Вік в 60 років для чоловіків був передбачений і в ст. 12 Закону № 1788-ХІІ. Отже, дані норми слід розуміти таким чином, що якщо в особи є достатній пільговий стаж, пенсія йому призначається в 50 років. Якщо ж 10 років пільгового стажу немає, але є не менше 5 років такого стажу, призначається пенсія раніше 60 років відповідно до наявної кількості відпрацьованих повних років у важких умовах, тобто, в період досягнення особою від 51 до 55 років. По-друге, у всіх трьох оскаржених позивачем рішеннях пенсійного органу, останній не заперечував наявність у ОСОБА_1 достатнього страхового стажу в 25 років, - відмова в призначенні пенсії відповідачем мотивована відсутністю необхідного пільгового стажу в 25 років (20 років на провідних професіях) згідно частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV. Так, ч.3 ст. 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. Аналогічна норма міститься і в ч.1 ст. 14 Закону № 1788-ХІІ, до якої зміни Законом № 213-VІІІ не вносились, тому зазначене рішення Конституційного Суду спірних правовідносин не стосується. Цими нормами дійсно передбачено право на пенсію незалежно від віку, проте, за наявності стажу роботи в 25 років за списком №1 або в 20 років за постановою КМУ №

202. Що стосується наявності в позивача пільгового стажу. Зі спірних рішень відповідачів випливає, що останньому було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатнім пільговим стажем та не враховано до пільгового стажу періоди роботи. З приводу не зарахування до пільгового стажу періодів роботи суд зазначає. Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ. Відповідно до п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках. Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. Тобто, виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків чи звернення до даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Суд зазначає, що копія трудової книжки позивача № НОМЕР_3 (а.с.14-23) містить наступні записи: 03.11.1998 зарахований по переводу з 10-го воєнізованого гірничорятувального загону на посаду помічника командира взводу; 24.06.1999 - призначений на посаду командира оперативного взводу; 21.06.2002 - призначений на посаду помічника командира загону; 30.07.2003 - звільнений за переводом в Центральний штаб; 31.07.2003 - прийнятий на посаду помічника командира загону; 25.01.2004 - звільнений за переведенням; 26.01.2004 - зарахований за переводом з Центрального штаба на посаду командира взводу; 29.09.2006 - переведений на посаду помічника командира взводу; 01.12.2006 - переведення на посаду командира взводу; 31.10.2014 - звільнений за переводом. Тобто, позивач у період з 03.11.1998 по 30.07.2003 та з 31.07.2003 по 31.10.2014 дійсно працював на посадах «помічника командира взводу» та «командира взводу» у воєнізованому гірничорятувальному загоні, які віднесені до Списку №1 відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36 та від 24.06.2016 №

461. Отже, у трудовій книжці позивача йдеться посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони завірені підписом уповноваженої особи та печаткою, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву щодо їх достовірності. Позивачем також були надані довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видані Оперативним воєнізованим гірничорятувальним загоном, згідно з якими ОСОБА_1 у період з 03.11.1998 по 30.07.2003 та з 31.07.2003 по 31.10.2014 виконував гірничі роботи у складі аварійно-рятувальних частин, які відносяться до Списку №1 виробництв і професій, посад і показників на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах (а.с.37,41). Також додано накази від 30.06.1995 № 114, від 26.04.2000 № 150, від 25.04.2005 № 77 та від 23.04.2010 № 149л про атестацію робочих місць (а.с.48-51). При цьому зазначення в уточнюючій довідці Списку №1, затвердженого певною постановою Кабінету Міністрів України (неправильною за часом дії за твердженням пенсійного органу), не впливає на факт роботи позивача на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах. Посилання відповідача на відсутність штампу підприємства із зазначенням юридичних реквізитів підприємства носить формальний характер, тому не може бути взята судом як обґрунтована причина відмови в зарахуванні підтвердженого нею стажу пільгової роботи. Зокрема, спірна довідка (а.с.71) містить інформацію щодо коду ЄДРПОУ та юридичної адреси оперативного воєнізованого гірничорятувального загону. Довідкою останнього підтверджено відсутність штампу після перереєстрації (а.с.72). Крім цього, суд звертає увагу, що Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж ОСОБА_1 за кодом підстави «ЗПЗ013А1» (а.с.26-33). Згідно з Довідником кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2, код підстави «ЗПЗ013А1» з 05 листопада 1991 року проставляється працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам. Цей не врахований пенсійним органом пільговий стаж роботи дорівнює 15 рокам 11 місяцям і 11 дням. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду щодо протиправності неврахування цього періоду до пільгового стажу роботи за Списком №1, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу не приймаються до уваги. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, послався на те, що у заявлених спірних правовідносинах відповідач безпідставно не врахував зазначене вище рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 щодо порядку застосування норм Закону №1788-XII, а саме щодо права на пенсію пільгових умовах працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам Тому суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії відповідач порушив його право на соціальний захист та виніс рішення, що суперечать вимогам закону. Однак, з цим висновком місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду. Статтею 12 Закону № 1788-ХІІ, як і ст. 26 Закону № 1058-IV, визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Право на зменшення пенсійного віку (60 років) на 1 рік за кожний повний рік зазначених робіт надано чоловікам лише при наявності стажу на підземних роботах менше 10 років. ОСОБА_1 має більше 10 років стажу на підземних роботах, тому приписи як ч.2 ст. 14 Закону № 1788-ХІІ, так абз.2 частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV на нього не розповсюджуються. Отже, для визначення, чи є в ОСОБА_1 право на призначення пенсії незалежно від віку, слід встановити наявність в нього стажу роботи за списком №1 в 25 років або в 20 років за провідними професіями згідно постанови КМУ №

202. Суд першої інстанції зазначив, що позивач має більше 20 років пільгового стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, не уточнивши, - за списком №1 чи за провідними професіями. Матеріали справи не містять відомостей про наявність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії незалежно від віку з ознаки виконання робіт за провідними професіями, визначеними як в ст. 14 Закону № 1788-ХІІ, так і в ч.3 ст. 114 Закону № 1058-IV (стаж 20 років), що підтверджено як відомостями трудової книжки, так і уточнюючими довідками, а також і відомостями форми ОК-5, де зазначено «ЗПЗ013А1», а не «ЗПЗ014». Отже, для наявності у позивача права на призначення пенсії незалежно від віку необхідна наявність у нього стажу роботи 25 років за Списком №1 згідно постанови КМУ №

202. Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 містить, серед інших, такі роботи ф професії: I. Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: Усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю). … III. Гірничорятувальні частини, які обслуговують шахти і рудники, небезпечні щодо газодинамічних явищ, гірничих ударів, надкатегорійні і третьої категорії за газом: респіраторники; командири відділень і взводів, їх заступники (помічники). Як зазначено вище, ОСОБА_1 у період з 03.11.1998 по 30.07.2003 та з 31.07.2003 по 31.10.2014 (15 років 11 місяців і 11 днів) працював командиром (помічником) взводу (загону) і виконував гірничі роботи у складі аварійно-рятувальних частин, які відносяться до Списку №1, що підтверджено як уточнюючими довідками, так і відомостями форми ОК-5 («ЗПЗ013А1)». Отже, цей період роботи передбачений постановою КМУ №

202. Крім цього періоду, трудова книжка позивача (а.с.14-23) містить відомості про його роботу: - з 25.01.1994 по 28.02.1994 учнем електрослюсаря (слюсаря) чергового і з ремонту обладнання поверхні на час проходження виробничої практики на шахті «Центральна» в/о «Красноармійськвугілля» (1 м. 4 д.); - з 15.08.1994 по 01.09.1994 учнем електрослюсаря (слюсаря) чергового і з ремонту обладнання поверхні тимчасово на 1 місяць на шахті «Центральна» в/о «Красноармійськвугілля» (18 д.); Робота в ці періоди не відноситься до Списку №1, про що не стверджував і позивач. - з 16.03.1995 по 10.04.1995 гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею в Будівельно-монтажному управлінні № 6 УС «Дніпрометробуд»; - з 11.04.1995 по 31.12.1995 гірником 3 розряду на підземних роботах з повним робочим днем під землею в Будівельно-монтажному управлінні № 4 УС «Дніпрометробуд»; Уточнюючою довідкою ПАТ «Дніпрометробуд» підтверджена робота позивача за Списком № 1 в кількості 24 д. та 8 м. 20 д., загальний пільговий період роботи на цьому підприємстві складає 9 місяців та 14 днів (а.с.35). Також додано наказ від 30.06.1995 № 205 про атестацію робочих місць (а.с.38-39). Отже, цей період роботи передбачений постановою КМУ № 202. - з 10.07.1996 по 25.09.1996 електрослюсарем підземним 4 розряду на період виробничої практики на шахті «Краснолиманська»; Уточнюючою довідкою ДП ВК «Краснолиманська» підтверджена робота позивача за Списком № 1 в кількості 2 м. 16 д. (а.с.44). Також додано наказ від 31.05.1995 № 520 про атестацію робочих місць (а.с.46-47). Отже, цей період роботи передбачений постановою КМУ № 202. - з 01.09.1992 по 04.06.1997 навчання в Державній гірничій академії України; Надані також копія диплому (а.с.55) і архівна довідка, що підтверджує навчання (а.с.42-43). Період навчання не відноситься до Списку №1. - з 01.08.1997 по 31.10.1998 командиром взводу 10 воєнізованого гірничорятувального загону (1 р. 3 м.); - з 01.11.2014 помічником, а з 01.11.2019 переведений заступником командира загону 10 воєнізованого гірничорятувального загону. Продовжує працювати. Уточнюючою довідкою 10 воєнізований гірничорятувальний загін підтвердив роботу позивача за період з 01.08.1997 по 31.10.1998, з 01.11.2014 по 31.10.2019 та з 01.11.2019 по теперішній час за Списком № 1 (а.с.40). Також додано накази від 30.06.1995 № 114, від 05.04.1999 № 108, від 26.04.2000 № 150, від 25.04.2005 № 77 та від 23.04.2010 № 149л про атестацію робочих місць (а.с.48-51,95-96). Отже, цей період роботи передбачений постановою КМУ №

202. Із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу 10 вересня 2021 року, тому період роботи з 01.11.2014 по 09.09.2021 складає 6 років 10 місяців 09 днів. Отже, позивач має пільговий стаж за Списком № 1 та постановою КМУ № 202 за періоди роботи: В ПАТ «Дніпрометробуд»: - з 16.03.1995 по 31.12.1995 - 9 місяців та 14 днів; В ДП ВК«Краснолиманська»: - з 10.07.1996 по 25.09.1996 - 2 місяці 16 днів; В 10 воєнізованому гірничорятувальному загоні: - з 01.08.1997 по 31.10.1998 - 1 рік 3 місяці; - з 03.11.1998 по 31.10.2014 - 15 років 11 місяців 11 днів; - з 01.11.2014 по 09.09.2021 - 6 років 10 місяців 09 днів. Загальний пільговий стаж за Списком № 1 та постановою КМУ № 202 ОСОБА_1 складає 25 років 00 місяців 20 днів, що є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку. Також слід зазначити, що рішення місцевого суду не оскаржено як Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 17.09.2021, так і позивачем. Отже, підстави для задоволення позовних вимог наявні, проте, рішення місцевого суду підлягає зміні в мотивувальній та резолютивній частинах, тому апеляційна скарга задовольняється частково. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року у справі № 200/18962/21 змінити в мотивувальній та резолютивній частинах, зокрема, абзац третій резолютивної частини викласти в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10 вересня 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 та постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 періоди роботи з 03.11.1998 по 30.07.2003 та з 31.07.2003 по 31.10.2014. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року у справі № 200/18962/21 залишити без змін. Повне судове рішення 20 грудня 2022 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук