Постанова 4875 № 922/4077/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2022 року м. Харків Справа №922/4077/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Геза Т.Д. , суддя Россолов В.В. за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А., за участю представників сторін: від позивача Меркович Б.В,, від відповідача не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» (вх.№3988Х/1 від 24.12.2021) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі №922/4077/21 (м. Харків, суддя Присяжнюк О.О., повний текст складено 07.12.2020), за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ», м. Дніпро, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод», м. Лозова, Харківська обл, про стягнення коштів, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод», в якій просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» (ідентифікаційний код 32565419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» (ідентифікаційний код 30922208) суму боргу у розмірі 133903,00 гривень, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» (ідентифікаційний код 32565419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» (ідентифікаційний код 30922208) судові витрати. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.12.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» суму боргу у розмірі 133903,00 гривень, витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,0грн. Відповідач з вказаним рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2021 повністю і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт посилається на те, що позовна заява на його адресу надійшла лише 23.11.2021, тоді як суд розглянув справу 07.12.2021, а тому відповідач не встиг подати відзив на позов. Також відповідач зазначає, що податкова накладна не може підтверджувати поставку товару. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Повідомлено апелянта про можливість подати заяву про усунення недоліків у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№433 від 13.01.2022) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 28.12.2021 Недоліки, зазначені судом апелянтом було усунуто. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4077/21. Призначено справу №922/4077/21 до розгляду на 01.03.2022 об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. 19.01.2021 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4077/21. Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1306 від 02.02.2022), в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 по справі №922/4077/21 без змін. В обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що позовна заява була подана позивачем у відповідності до ст.ст.162-164 Господарського процесуального кодексу України; відповідач у разі неотримання позовної заяви з доданими до неї документи не був позбавлений права відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України ознайомитися із матеріалами даної судової справи. Також позивач вказує, що відповідач не надав жодного доказу на спростування обставин укладення договору поставки між позивачем та відповідачем та виконання цього договору з боку позивача. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 доведено до відома учасників справи, що дата наступного відкритого судового засідання з розгляду справи №922/4077/21 буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку життю і здоров`ю учасників судового процесу. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» на рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі №922/4077/21 учасників судового процесу ухвалено повідомити додатково. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2022 призначено справу №922/4077/21 до розгляду на 23.11.2022 о 16:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Представником позивача - адвокатом Мерковичем Б.В. було надано суду апеляційної інстанції заяву (вх.№7231ел.7490 від 18.11.2022) про участь у судовому засіданні, призначеному на 23.11.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 задоволено заяву представника позивача адвоката Мерковича Б.В. про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/4077/21, яке відбудеться у залі судового засідання №132 23.11.2022 о 16:15 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву. Судове засідання у справі №922/4077/21, яке відбудеться 23.11.2022 о 16:15 год. ухвалено провести за участю представника позивача адвоката Мерковича Б.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання, призначене на 23.11.2022 о 16:15, не відбулося у зв`язку з відсутністю електропостачання та інтернету у приміщенні суду, про що складений відповідний акт №12-33/199 від 23.11.2022. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 розгляд справи відкладено на 15.12.2022 о 14:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №131. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/ Представником позивача - адвокатом Мерковичем Б.В. було надано суду апеляційної інстанції заяву (вх.№7914ел.8764 від 09.12.2022) про участь у судовому засіданні, призначеному на 15.12.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 задоволено заяву представника позивача адвоката Мерковича Б.В. про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/4077/21, яке відбудеться 15.12.2022 о 14:15 год., у залі судового засідання №131 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву. Судове засідання у справі №922/4077/21, яке відбудеться 15.12.2022 о 14:15 год. ухвалено провести за участю представника позивача адвоката Мерковича Б.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів вказаного представника. До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 15.12.2022 відповідач не з`явився. Про судове засідання сторони повідомлялись шляхом надсилання копій ухвали від 23.11.2022 рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Ухвала, направлена на повідомлену суду адресу відповідача (трекінг Укрпошти 6102271647017) не була доставлена з причин «адресат відсутній». Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення відповідача про призначення справи до слухання. Ураховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні. В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін. Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини. Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІС «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» був укладений Договір поставки №1/ЦПП (надалі - договір). Відповідно до пункту 1.1. договору Постачальник - ТОВ «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» зобов`язується передати у власність Покупця - ТОВ «ЛКМЗ» брухт чорних та/або кольорових металів (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити. У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін у письмовій формі не повідомить про припинення його дії, договір вважається автоматично пролонгованим ще на один календарний рік. Кількість, асортимент, ціна Товару наведені в Специфікації, що є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2. договору). Відповідно до вказаних умов договору між ТОВ «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» та ТОВ «ЛКМЗ» було укладено Специфікацію №1 від 01.02.2019 (надалі - специфікація №1) відповідно до якої ТОВ «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» зобов`язалося поставити ТОВ «ЛКМЗ» наступний товар: брухт сталевий №3, вид 3, у кількості 12,2 тони за ціною 11000,00 гривень за одну тону без ПДВ, загальна вартість 134200,00 гривень (пункт 1 таблиці специфікації №1). Пунктом 4.1. договору передбачено, що Покупець - відповідач проводить розрахунок з Постачальником - позивачем в безготівковій формі на умовах 100% передоплати, якщо інший порядок не встановлено в Специфікації на відповідну партію Товарів, на підставі виставленого рахунку. Відповідно до специфікації №1 розрахунки за поставлену партію Товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 3 календарних днів з моменту отримання товару. У специфікації №1 сторонами було узгоджено, що товар поставляється на умовах самовивозу товару відповідачем зі складу позивача за адресою пр-т Богдана Хмельницького (вул.Героїв Сталінграду), будинок 139, м.Дніпро, 49033. Пунктом 3.3. договору встановлено, що датою поставки вважається дата підписання відповідачем видаткової накладної. Пунктом 3.4. договору передбачено, що право власності на товари і ризики їх втрати або випадкової загибелі переходять до Покупця в момент підписання видаткової накладної. 01.04.2019 відповідно до умов договору та специфікації ТОВ «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» був поставлений ТОВ «ЛКМЗ» брухт сталевий №3 у кількості 12,173 тонни на загальну суму 133903,00 гривень без ПДВ. Товар був перевезений автомобілем моделі МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до товарно-транспортної накладної №336Т від 01.04.2019. Разом із товаром відповідачу були надані товарно-транспортна накладна №336Т від 01.04.2019 та видаткова накладна №336 від 01.04.2019, підписані з боку позивача. Проте, після прийняття товару підписана відповідачем видаткова накладна не була повернута позивачеві. Підтвердженням поставки товару позивачем відповідачеві є також податкова накладна №71 від 01.04.2019 на загальну суму 133903,00 гривень, складена позивачем під час відвантаження товару та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна також містить найменування поставленого товару - брухт сталевий №3 та його кількість - 12,173 тони. Реєстрація податкової накладної підтверджується позначкою на податковій накладній та квитанцією №1 від 23.04.2019. Відповідно до п.201.7 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), у редакції чинній на момент поставки, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Пунктом 201.10 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно, відповідач мав відобразити вищезазначену господарську операцію на підставі видаткової накладної №336 від 01.04.2019 та податкової накладної №71 від01.04.2019 у своєму податковому обліку, відобразити у податкових зобов`язаннях і реєстрі отриманих податкових накладних, сформувати податковий кредит за фактом поставки товару та відобразити це у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період квітень 2019 року та у додатках до неї. Як вказує позивач у позові, «ЛКМЗ»(відповідач) було зобов`язане повністю оплатити товар, поставлений ТОВ «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» за видатковою накладною №336 від 01.04.2019 - до 04.04.2019 (протягом 3 днів з моменту отримання товару - 01.04.2019). 13.04.2020 ТОВ «ЛКМЗ» у листі №238/424 гарантував оплату товару у строк до 30.04.2020, однак ТОВ «ЛКМЗ» не оплатило ТОВ «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» поставлений товар за договором й станом на 01.10.2021 заборгованість ТОВ «ЛКМЗ» перед ТОВ «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» з оплати вищезазначеного товару складає 133903,00 гривень без ПДВ. 30.07.2020 позивачем був направлений відповідачу лист №2907-20 від 29.07.2020 з вимогою про сплату заборгованості, що виникла за договором, що підтверджується описом вкладення від 30.07.2020. Лист був отриманий відповідачем 03.08.2020 (згідно рекомендованого повідомлення про вручення листа), проте станом на дату складання цього позову заборгованість відповідачем оплачена не була. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю на суму 133903,0грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки. За укладеним сторонами договором, позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар, визначений умовами договору. Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Згідно з приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Суд першої інстанції вірно наголосив, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що виходячи з положень законодавства, основою податкового обліку є первинні документи з відображення господарських операцій. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару). На підтвердження факту поставки позивач надав податкову накладну щодо декларування позивачем податку на додану вартість за правовідносинами з відповідачем, позивач вчиняв дії, які підтверджують факт отримання ним товару. 29.07.2020 позивачем в порядку ст.530 ЦК України пред`явлено вимогу відповідачу про погашення боргу (т.1,а.с.18). Вказаний лист було отримано відповідачем 03.08.2021 (т.1,а.с.20). Проте, відповідач на вказаний лист не відреагував, наявну заборгованість не погасив. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. 17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» і викладено її у новій редакції, фактично, впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів». Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, 23.10.2019 у справі №917/1307/18, 18.11.2019 у справі №902/761/18, 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та 25.06.2020 у справі №924/233/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц. Такий підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж.К. та інші проти Швеції» суд наголосив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази. З урахуванням наведеного, оцінюючи надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, поряд зі ст. 79 ГПК України, застосовувати стандарт «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце. Як було встановлено вище, позивачем, як продавцем було складено під час відвантаження товару та зареєстровано в Єдиному реєстрі, податкових накладних, податкову накладну №71 від 01.04.2019 на загальну суму 133903,00 грн. Податкова накладна також містить найменування поставленого товару - брухт сталевий №3 та його кількість - 12,173 тони. Реєстрація податкової накладної підтверджується позначкою на податковій накладній та квитанцією №1 від 23.04.2019. При цьому позивач послався на те, що разом із товаром відповідачу були надані товарно-транспортна накладна №336Т від 01.04.2019 та видаткова накладна №336 від 01.04.2019, підписані з боку позивача. Однак, після прийняття товару підписана відповідачем видаткова накладна не була повернута позивачеві. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що самим відповідачем факт поставки не заперечувався. Також, матеріали справи містять лист відповідача від 13.04.2020 №238/424 про визнання факту заборгованості у розмірі 133903,00 грн. Наявність вказаного листа, також, не заперечувалась сторонами. З огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на спростування обставин отримання товару чи доказів нездійснення спірної поставки, суд вважає, що наявними у справі матеріалами підтверджується факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару без будь-яких заперечень та зауважень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття. Відповідно до наданих суду першої інстанції доказів та вищезазначених обставин, що не були спростовані відповідачем під час розгляду спору в Господарському суді Харківської області та в суді апеляційної інстанції, відповідач свого обов`язку по оплаті товару в сумі 133903,00 грн, поставленого за договором №К1/ЦПП від 01.02.2019, не виконав. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження обставин здійснення поставки за договором №1/ЦПП від 01.02.2019 та виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення оплати постановленого товару в сумі 133903,00 грн., у зв`язку з чим позов є обґрунтованим. Щодо доводів апелянта про те, що йому не було надіслано позовної заяви з доданими до неї документами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів. Матеріали справи містять лист з описом вкладення про направлення на адресу відповідача копії позовної заяви разом з доданими до неї документами (т.1, а. с.9). Відповідне свідчить про виконання позивачем вимог щодо надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач був обізнаний про хід розгляду справи. Зокрема, відповідно до матеріалів справи 27.10.2022 до Господарського суду Харківської області надійшло клопотання від відповідача про зобов`язання позивача направити на адресу останнього позовну заяву з усіма додатками (т.1, а.с.62). При цьому, колегія суддів зазначає, що підстави для зобов`язання позивача направити копію позовної заяви з доданими до неї документами на момент подання відповідного клопотання були відсутні, оскільки, як було встановлено вище, матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх обов`язків щодо надсилання копії позову з доданими документами відповідачу. Крім того, колегія суддів зазначає, що направлення судом першої інстанції на адреси сторін у справі копій позовних заяв чинним Господарським процесуальним кодексом України та Інструкцією з діловодства в господарських судах України не передбачено. Натомість, статтею 9 Господарського процесуального кодексу України передбачено відкритість інформації щодо справи. Зокрема, вказана стаття передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судового справи. Стаття 42 ГПК України передбачає права та обов`язки учасників справи, зокрема п.1. ч.1 передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватись з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень. Отже, відповідач не був позбавлений можливості скористатись наданим йому, як учаснику процесу, правом ознайомитись із матеріалами справи та зробити необхідні копії особисто або через уповноваженого належним чином представника. А отже відповідні посилання апелянта про порушення його процесуальних прав є необґрунтованими та такими, що залежали виключно від процесуальної волі самого відповідача щодо належного використання його прав. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного провадження відповідачем не наведено обставин, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та відмови в позові. За таких обставин, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв`язку з чим підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст. 273 ГПК апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX). Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється. При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.248 ГПК України. Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі №922/4077/21 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 20.12.2022 Головуючий суддя Р.А. Гетьман Суддя Т.Д. Геза Суддя В.В. Россолов