Постанова 4818 № 953/4582/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/4582/22 Головуючий І інстанції Єфіменко Н.В. Провадження № 33/818/1356/22 Суддя доповідач Курило О.М. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 грудня 2022 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Ковері Р.М., без участі особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та без участі його захисника Кузьміна Є.О. від якого надійшла заява про розгляд справи без учасників, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі сулу в м. Валках справу за апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на оскарження від захисника правопорушника ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 26 10 2022 року, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст рішення суду першої інстанції Постановою судді Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 , - визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. Постановою встановлено, що 01 08 2022 року о 12 год. 20 хв. За адресою: м. Харків, вул. Свободи, 4, ОСОБА_1 керував автомобілем «Hyundai ELANTRA» р.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, почервоніння обличчя. Від проходження газоаналізатора «Драгер» та у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала. На вказане рішення суду захисник особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 подав апеляційну скаргута клопотання про поновлення строку на оскарження, в якій просив врахувати викладені ним обставини щодо пропуску строку на апеляційне оскарження, причину пропуску строку просив визнати поважною та поновити йому процесуальний строк на апеляційне оскарження. В апеляційній скарзі просив скасувати постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 26 10 2022 року, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Апелянт щодо причин пропуску строків оскарження вказує на те, що діючим КУпАП не врегульовано питання початку перебігу строку на подання апеляційної скарги, тому в даному випадку необхідно застосовувати аналогію закону та керуватись приписами ст.253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Як вказує захисник, останнім днем строку на подання апеляційної скарги є 05.11.2022 року (субота, вихідний день), тому відповідно до положень ч.5 ст.254 ЦК України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) і саме в цей день (07.11.2022 року понеділок) подається апеляційна скарга за допомогою засобів електронного зв`язку. Свої вимоги в апеляційній скарзі обґрунтовує тим, що судом першої інстанції допущено спрощений підхід до розгляду зазначеної справи, не надано правової оцінки тим доказам, які надано поліцейським, внаслідок чого, на думку апелянта, було винесено незаконне рішення. Захисник зазначає, що як вбачається із протоколу, поліцейський вважав, що правопорушник ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України, оскільки відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, однак вказаний факт не підтверджується матеріалами справи. Позиції учасників апеляційного провадження. В судове засідання суду апеляційної інстанції правопорушник ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду апеляційної скарги, не з`явилися. Будь-яких заяв, які б свідчили про неможливість розгляду справи від нього не надходило. Захисник правопорушника адвокат Кузьмін Є.О. будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання також не з`явився. До суду апеляційної інстанції від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю, свою апеляційну скаргу підтримав повністю та просив її задовільнити. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Суд вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення процесуального строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах поданої апеляційної скарги, дійшов висновку, що клопотання захисника Кузьміна Є.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав. Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п.8 ч.1 ст.129 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню. Згідно вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п.2.5. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому належить врахувати те, що, оспорюючи висновки суду першої інстанції, апелянт не заявляв будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту свідків. З огляду на це, переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у його відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України. Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме: протоколом про адміністративного правопорушення серія ААБ № 268623 від 01.08.2022, направленням на огляд, відеозаписом боді-камери на DVD-R диску. Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.1) вбачається, що 01.08.2022 року о 12 год. 50 хв. м. Харків, вул. Свободи, буд.4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai ELANTRA» р.н. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Пройти огляд в закладі охорони здоров`я відмовився, що було зафіксовано на грудний відеореєстратор №470475. Вказані обставини підтверджуються відеозаписом з боді-камери, з якої вбачається, що 01.08.2022 року о 12 год. 20 хв. На місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер» відмовився, після чого о 12 год. 29 хв. 30 сек. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров`я також відмовився. Відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому, апеляційний суд вбачає цей випадок, як свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП. Слід зазначити, що протокол складався внаслідок саме відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, який визначений статтею 266 КУпАП, відповідно до якої, огляд водія на стан сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 12.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що 01.08.2022 року ОСОБА_1 керував автомобілем, був зупинений працівниками поліції. У нього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння та відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, а тому дії працівників поліції щодо виявлення підстав для складення протоколу відповідають вимогам ст.266 КУпАП, що вбачається з положень з вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України. При складанні протоколу свідки не залучались, так як велася безперервна відеозйомка на грудний відеореєстратор №470475. Згідно з вимогами п.1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Поряд з цим, відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. ВС у постанові від 14.02.2018 року по справі № 735/1246/15-а висловив правову позицію, що посилання особи на окремі процедурні порушення при притягненні її (особи) до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності спірної постанови відповідача (в даному випадку протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП), оскільки не доводить відсутності факту порушення (даному випадку відмова від проходження обстеження). При розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду, та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.245, 280, 283 КУпАП. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння. Огляд водія на стан сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандарт, лікарем закладу охорони здоров`я. Відповідно до п.7 цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Відповідно до п.3 Розділу І цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці. Інспектором поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, а саме:виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, почервоніння обличчя. Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував водію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. У відповідності до Інструкції "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції"від 09.11.2015 № 1452/735 , якою повинні керуватися патрульні поліцейські у випадку виявлення у водія ознак сп`яніння. У якій йдеться, що огляд на стан наркотичного сп`яніння правоохоронці проводять не на місці зупинки транспортного засобу, а у спеціальному медичному закладі. Враховуючи зміни за Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху" № 1231-IX, за якими частина 2 статті 266 КУпАП викладена у новій редакції: зокрема, зазначено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. З огляду на викладене, апеляційний суд об`єктивно не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак сп`яніння ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 268623 від 01.08.2022 р стосовно ОСОБА_1 складено поліцейським саме за відмову від огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, за умови ведення безперервної відеозйомки на нагрудний відеореєстратор, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч.4 ст.256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП. Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 таким правом не скористався, протокол підписав, пояснення не надав. Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, невідповідність внесених до протоколу даних не заявляв.Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржував.Тобто останній не звертався до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, хоча мав для цього достатньо часу, що свідчить про законність та правомірність дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вимоги ч.2 ст.251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції, поліцейськими дотримано. Відповідно, у суду першої інстанції та апеляційного суду відсутні підстави для визнання необ`єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.245, 280, 283 КУпАП. Зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст.251 КУпАП. Під час розгляду апеляційної скарги захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Кузьміна Є.О. апеляційним судом не встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені. З врахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік застосоване до ОСОБА_1 є достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових правопорушень і таким, що відповідає характеру вчиненого правопорушення, меті адміністративного стягнення. Враховуючи наведене за наслідками апеляційного перегляду справи, апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови Київського районного суду м.Харкова від 26 жовтня 2021 року. Керуючись ст. ст.1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Кузьміна Євгена Олександровича про поновлення йому процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Харкова від 26 10 2022 року по справі щодо нього ж за ч.1 ст.130 КУпАП, - задовольнити. Поновити апелянту строк на апеляційне оскарження як пропущений з поважних причин. Постанову Київського районного суду м. Харкова від 26 10 2022 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін. Апеляційну скаргузахисника правопорушника, залишити без задоволення. Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст.294 КУпАП не передбачено. Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило