Постанова Дніпровський апеляційний суд № 611/424/14

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8763/22 Справа № 611/424/14 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року по справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_3 , суб`єкт оскарження Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на дії та рішення державного виконавця, - В С Т А Н О В И Л А : У травні 2022 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії державного виконавця Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Заява мотивована тим, що вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 05 березня 2015 року по справі №611/424/14-к засуджено ОСОБА_1 та стягнуто на користь ОСОБА_3 295 243,64 грн. завданих збитків. На виконання вказаного вироку суду видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження за №59198808 від 24 травня 2019 року. Відповідно до пенсійного посвідчення, скаржник є інвалідом 3 групи з дитинства та отримує пенсію. Однак, 16 лютого 2022 року, скаржник дізнався про наявність арешту на картковому рахунку, через який отримує пенсію. Після звернення до відділення банку АТ «Райффайзен Банк Аваль» 16 лютого 2022 року, було надано інформацію про наявність арешту по виконавчому провадженні № 59198808, а тому враховуючи, що накладення арешту на пенсійний рахунок, порушує права скаржника на забезпечення його речами першої необхідності, вважав за необхідне скасувати арешти з рахунків, в АТ «Райффайзен Банк Аваль». Посилаючись на вищевикладене, просив суд скасувати арешт на грошові кошти, який накладений постановою державного виконавця №59198808 Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), а саме з пенсійного рахунку, відкритого в Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» та стягнути з Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року у задоволенні скарги відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що обставини скарги не знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового засідання, не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню в повному обсязі. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та задовольнити його скаргу в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини, які мають значення для справи, у зв`язку з чим ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення, а тому таке судове рішення підлягає скасуванню. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Згідно частин 2,3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Отже за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника. Так, судом встановлено, що вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 05 березня 2015 року по справі №611/424/14-к засуджено ОСОБА_1 та стягнуто на користь ОСОБА_3 295 243 грн. 64 коп. у відшкодування завданих злочином матеріальних збитків та 100 000 грн. 00 коп. у відшкодування завданої злочином моральної шкоди. На виконання вказаного вироку суду видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження за № 59198808 від 24 травня 2019 року. На офіційному сайті Міністерства Юстиції України за посиланням https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors в Єдиному реєстрі боржників судом здійснено перевірку інформації та встановлено, що в Єдиному реєстрі боржників міститься запис про наявність виконавчого провадження № 59198808; боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; документ видав: суд загальної юрисдикції Барвінківський районний суд Харківської області; категорія стягнення: стягнення коштів. За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження за посиланням https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors встановлено, що за виконавчим провадженням № 59198808 боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувачем ОСОБА_3 .. Керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» 24 травня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59198808 (з ідентифікатором доступу), копію якої, було направлено боржнику для відома та виконання за адресою, яка зазначена у виконавчому документі. Крім того, як зазначено у скарзі державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 . Боржнику ОСОБА_1 16 лютого 2022 року стало відомо про наявність арешту на картковому рахунку, на який як зазначено у скарзі, останній отримує пенсію, також від тієї ж дати на адресу державної виконавчої служби було направлено заяву про ознайомлення з матеріалами справи, проте ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження йому не вдалось. Відмовляючи у задоволенні скарги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що дії приватного виконавця були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця. Крім того, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання останнім пенсії, як він зазначає у скарзі, оскільки за його бажанням виплата пенсій може здійснюватися безпосередньо в операційній касі виплатного об`єкта поштового зв`язку, а тому посилання скаржника про те, що накладення арешту на грошові кошти порушує його право на забезпечення речами першої необхідності чи інше є необґрунтованим. Також встановлено, що станом на момент розгляду скарги справа не місте доказів про виконання судового рішення, тому законні підстави для зняття арешту відсутні. Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції вважав, що діями та рішення державного виконавця не було допущено порушень законних прав та свобод скаржника. Тобто з аналізу зазначених норм права та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що державний виконавець вчиняючи виконавчі дії щодо провадження, зазначеного у скарзі, діяв у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», а підстав для визнання його дій протиправними та, як наслідок, скасування його рішення відсутні. Таким чином обставини скарги не знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового засідання, не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню в повному обсязі. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно частини 1 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. У частині 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження. Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Відповідно до частини 8 статті 19 3акону України «Про виконавче провадження», особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Дане право зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження, де також зазначений ідентифікатор доступу та адреса в мережі Інтернет. Тобто, сторони виконавчого провадження (зокрема, боржник) зобов`язані ознайомлюватись з матеріалами виконавчого провадження у автоматизованій системі виконавчого провадження. За положеннями статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (частина перша статті третьої ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»). За змістом статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Відповідно до положень статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року за № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (утому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Згідно статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 8 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. Відповідно до п.7 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. У ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Не підлягають арешту в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (ч. З ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із Законом України «Про виконавче провадження», а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Таким чином, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, саме банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Доводи апеляційної скарги про те, що частиною другою ст. 48 ЗУ Про виконавче провадження встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначні й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом, а тому накладення арешту на пенсійний рахунок, порушує його права, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки саме банк повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться та зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання у разі виявлення коштів на які заборонено накладення арешту. У зв`язку з тим, що будь-яких порушень з боку державного виконавця матеріали справи не містять, районний суд обґрунтовано дійшов до висновку про відмову у задоволенні скарги, з висновком якого погоджується й апеляційний суд. Так, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що всі дії були направлені виключно на виконання рішення суду яке набрало законної сили. Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Порушень норм матеріального або процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не має підстав для її задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко