Постанова 4813 № 495/2502/21

Номер провадження: 22-ц/813/3536/22 Справа № 495/2502/21 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.11.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І., при секретарі: Павлючук Ю.В., переглянув у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Безушко Вікторії Валеріївни в інтересах Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2021 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову по справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про застосування наслідків нікчемного правочину, відновлення прав іпотекодержателя, - В С Т А Н О В И В: 09 квітня 2021 року АТ «Укрсиббанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ТОВ «Інвестмент Корпорейшен», ТОВ «Кей-Колект» про застосування наслідків нікчемного правочину, відновлення прав іпотекодержателя. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2021 року прийнято позовну заяву АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ТОВ «Інвестмент Корпорейшен», ТОВ «Кей-Колект» про застосування наслідків нікчемного правочину, відновлення прав іпотекодержателя, до розгляду та було відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду по суті. Разом із позовною заявою АТ «Укрсиббанк» подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просило заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1703260651103. В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є предметом договорів іпотеки ВСО №158261 від 15.02.2006 та ВЕА № 2123311 від 05.07.2006, за якими ОСОБА_3 передала дане нерухоме майно АКіБ «Уксиббанк» у якості виконання її зобов`язань за кредитними договорами №93-252 ДОУ 1 П від 15.02.2006 та №11016614000 від 05.07.2006. На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2009 по справі №2-2318/2009, стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсиббанк» загальну заборгованість за кредитними договорами в розмірі 191 138,83 грн, з яких 160 517,12 грн - заборгованість за кредитним договором №93-252 ДОУ 1 П від 15.02.2006 та 30 621,12 грн - заборгованість за кредитним договором №11016614000 від 05.07.2006. Станом на березень 2021 року виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2009 по справі №2-2318/2009 триває. Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №64475496 від 11.02.2021 року. В АТ «Укрсиббанк», як кредитора існували легітимні очікування на примусове виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2009 по справі №2-2318/2009, в тому числі за рахунок нерухомого майна, що належало ОСОБА_4 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, отримавши рішення суду про стягнення боргу, у кредитора є всі підстави розраховувати на його виконання, що виходить з принципу обов`язковості судових рішень. Однак, рішення про стягнення заборгованості залишається невиконаним. Також у заяві зазначено, що 12.12.2011 право вимоги по кредитному договору №11016614000 від 05.07.2006 та договору іпотеки другої черги від 05.07.2006 за реєстровим №2929 було відступлено позивачем на користь ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору факторингу від 12.12.2011 з додатком №1. В січні 2019 року АТ «Укрсиббанк» отримав листа Яремчанського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області від 12.11.2018, з якого вбачається, що 12.11.2018 у другій половині дня було здійснено стороннє несанкціоноване втручання в роботу електронних реєстрів МЮУ, шляхом незаконного копіювання особистого електронного носія ключової інформації головного державного виконавця Гуменюка В.В., та внесено запис до Державного реєстру про припинення іпотеки квартири ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Про даний факт 27.06.2019 АТ «Укрсиббанк» повідомлено правоохоронні органи, внаслідок чого було порушено кримінальне провадження. З інформаційної довідки із державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.03.2021 прослідковуються наступні дії щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 : 12.11.2018 запис про іпотеку реєстраційний номер 2949665 (внесений на підставі іпотечного договору приватним нотаріусом Тітовою Т.С., реєстр 497, іпотекодержатель АТ «Укрсиббанк», іпотекодавець ОСОБА_3 ) в Державному реєстрі погашений. Того ж дня, погашено запис про обтяження заборони на нерухоме майно. Позивач наполягає, що не надавав ніяких заяв про погашення вказаних записів. Натомість такі дії були вчинені незаконно шляхом втручання в систему Державних реєстрів Мін`юсту (незаконне копіювання особистого електронного носія ключової інформації головного державного виконавця Гуменюка В.В.). Також зазначено, що 28.12.2012 у Державному реєстрі іпотек було зареєстровано обтяження - іпотека, на підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки 5207-5208 від 12.12.2011, договір іпотеки від 05.07.2006, іпотекодержатель ТОВ «Кей-Колект», майновий поручитель та боржник ОСОБА_3 .. З актуальної інформації зі спецпідрозділу відповідної інформаційної довідки вбачається, що 28.12.2012 приватним нотаріусом Калінюк О.Б. внесено до Реєстру наступні відомості про суб`єктів: боржник та майновий поручитель ОСОБА_4 , іпотекодержатель ОСОБА_2 , підстава для державної реєстрації: договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, серія та номер 5207-5208, договір іпотеки від 05.07.2006. 09.11.2018 приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Калінюк О.Б. зареєстровано відступлення прав іпотеки, номер запису про іпотеку 28843088, іпотекодержатель ТОВ «Інвестмент корпорейшн» змінено на іпотекодержатель ОСОБА_2 11.12.2018 зареєстровано припинення іпотеки на підставі довіреності та листа про припинення обтяження та іпотеки (індексний номер 44533790). 23.11.208 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 29096133, підстава: повідомлення про вручення від 28.03.2017, вимога про усунення порушень основного зобов`язання, договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором 946 від 09.11.2018, іпотечний договір 2929 від 05.07.2006. 27 грудня 2018 року зареєстровано припинення права власності за ОСОБА_2 та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 , підстава договір купівлі-продажу серія та номер 2039 від 27.12.2018. Таким чином, заявник вказує, що записи про погашення обтяжень іпотекою та заборони відчуження спірної квартири, де іпотекодержателем був АТ «Укрсиббанк» були здійснені без згоди АТ «Укрсиббанк» незаконно шляхом несанкціонованого втручання невідомих осіб до Державних реєстрів, а предмет іпотеки був відчужений без згоди іпотекодержателя, чим порушені права позивача. Тож, навіть позитивне рішення на користь АТ «Укрсиббанк» може не призвести до поновлення порушених прав іпотекодержателя, тому що на момент набрання рішенням законної сили до Реєстру речових прав будуть внесені нові записи про державну реєстрацію речових прав на предмет іпотеки поза волею банку, і АТ «Укрсиббанк» знову буде змушений неодноразово звертатись до суду. Невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного судового захисту прав та позбавить спроможності позивача захистити порушені права в межах одного судового провадження поза його позовом без нових звернень до суду. З огляду на викладене, АТ «Укрсиббанк» звернулось до суду із заявою про забезпечення позову в якій просить суд заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1703260651103. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2021 року в задоволенні заяви АТ «Укрсиббанк» про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Укрсиббанк» просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2021 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву АТ «Укрсиббанк» про забезпечення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. 18 листопада 2022 року від АТ «Укрсиббанк» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника банку. 22 листопада 2022 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Нікіпелової К.Є. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Однак, розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню. Положеннями ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначеному судом. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання. Клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Нікіпелової К.Є. про участь в судовому засіданні, яке призначене на 22.11.2022 о 12.00 год, в режимі відеоконференції направлено до апеляційного суду електронною поштою 22.11.2022 о 09.35 год, тобто подано з порушенням строку, встановленого ч. 7 ст. 212 ЦПК України. В апеляційного суду недостатньо часу для виконання вимог процесуального закону та призначення судового засідання призначеного в режимі відеоконференції. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). Відповідачу ОСОБА_1 судові повістки неодноразово надсилались за відомою суду адресою місця його проживання, однак судова кореспонденція поверталась до суду із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно із ч. 1 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно зі ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 не надав відомостей про зміну свого місця проживання або місцезнаходження під час провадження справи, тому направлена судова повістка вважається доставленою, а ОСОБА_1 вважається таким, що своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Сторони по справі про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених сторін по справі. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. У відповідності до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може перешкоджати учасникам справи у поданні доказів і зобов`язаний сприяти у поданні (забезпеченні) відповідних доказів, якщо їх подання є утрудненим або неможливим. Стаття 16 ЦК врегульовує захист цивільних прав та інтересів судом та передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, який не є вичерпним, адже тут же зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно із частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 частини першої статті 150 ЦПК України. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 09 грудня 2020 року в справі №462/763/18, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору в даній справі є квартира АДРЕСА_2 , яка є предметом договорів іпотеки ВСО №158261 від 15.02.2006 та ВЕА №2123311 від 05.07.2006, за якими ОСОБА_3 передала дане нерухоме майно АКіБ «Уксиббанк» у якості виконання її зобов`язань за кредитними договорами №93-252 ДОУ 1 П від 15.02.2006 та №11016614000 від 05.07.2006. На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2009 по справі №2-2318/2009, стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсиббанк» загальну заборгованість за кредитними договорами в розмірі 191 138,83 грн, з яких 160 517,12 грн - заборгованість за кредитним договором №93-252 ДОУ 1 П від 15.02.2006 та 30 621,12 грн - заборгованість за кредитним договором №11016614000 від 05.07.2006. За ствердженням позивача рішення суду не виконане, тому в АТ «Укрсиббанк», як кредитора існували легітимні очікування на примусове виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2009 по справі №2-2318/2009, в тому числі за рахунок нерухомого майна, що належало ОСОБА_4 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, отримавши рішення суду про стягнення боргу, у кредитора є всі підстави розраховувати на його виконання, що виходить з принципу обов`язковості судових рішень. Однак, рішення про стягнення заборгованості залишається невиконаним. З інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.03.2021 прослідковуються наступні дії щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 : 16 лютого 2006 року зареєстровано тип обтяження - заборона на нерухоме майно на підставі іпотечного договору ВСО 158261-ВСО 158264, від 15.02.2006. Також наявна відмітка про перенесення даного запису 12.11.2018, номер запису про обтяження 28868912. 28 грудня 2012 року приватним нотаріусом Саєнко Е.В. за реєстраційним номером обтяження 13459854 зареєстровано інформацію про зміни. Підстава обтяження договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки 5207-5208, іпотекодержатель ТОВ «Кей-Колект», майновий поручитель та боржник ОСОБА_3 09.11.2018 наявна відмітка про перенесення запису до державного реєстру, з номером запису №28843088. Згідно деталізованої інформації про іпотеку, 28.12.2012 приватним нотаріусом Калінюк О.Б. на підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки серія та номер 5207-5208 внесено номер запису 228843088 у спеціальний розділ з відомостями про суб`єктів Іпотекодержатель: ОСОБА_2 , боржник та майновий поручитель: ОСОБА_3 . Згідно розділу реєстрації відступлення прав іпотеки, 09.11.2018 на підставі договору відступлення права вимоги за іпотечним, серія та номер 946, виданий 09.11.2018, іпотекодержателя ТОВ «Інвестмент Корпорейшн» змінено на іпотекодержателя ОСОБА_2 .. За деталізованою інформацією про право власності, 23.11.2018 право власності на відповідне нерухоме майно було оформлено за ОСОБА_2 на підставі повідомлення про вручення, серія та номер б/н , виданого 28.03.2017, вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, серія та номер 731857, виданий 16.03.2017, видавник ТОВ «Кей-Колект», Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором 946, виданий 09.11.2018, видавник Калінюк О.Б. ПН Одеського МНО, Іпотечний договір серія та номер 2929, виданий 05.07.2006, видавник Тітова Т.С. ПН Б-Дністровського МО. Згідно інформації про зміни обтяження, 11.12.2018 на підставі довіреності 1793 та листа про припинення обтяження та іпотеки, серія та номер б/н від 08.11.2018, обтяження та іпотека припинені. 27 грудня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 2039, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. внесено запис про право власності за ОСОБА_1 .. Тож, усі вищенаведені дії проводились з приводу реєстрації даних щодо предмету іпотеки, нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 . За твердженнями позивача, дані дії проведені у незаконний спосіб. У якості обґрунтування вказаного, позивач надав лист з Яремчанського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області №102 від 19.12.2018, з якого вбачається, що 12.11.2018 в другій половині дня було здійснено стороннє несанкціоноване втручання в роботу електронних реєстрів МЮУ. Про даний факт було повідомлено телефонним зв`язком працівниками ДП «НАІС», та закрито доступ до електронних реєстрів головному державному виконавцю Гуменюку В.В.. Відповідно, були направлені доповідні записки керівнику УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, керівнику ГТУЮ в Івано-Франківській області, керівнику АТ «Укрсиббанк» та повідомлено правоохоронні органи, внаслідок чого 12.11.2018 Яремчанським відділенням поліції Надвірнянського відділу поліції ГУ поліції в Івано-Франківській області було порушено кримінальне провадження та внесено дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відмовляючи у задоволенні заяви АТ «Укрсиббанк» про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки на теперішній час дійсним власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , а дійсність обставин наведених в листі Яремчанського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області №102 від 19.12.2018, та її взаємопов`язаність з предметом спору, може бути перевірена лише в результаті розгляду справи. Суд на стадії розгляду заяви про забезпечення позову не може вдаватись до оцінки доказів суті позовних вимог. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Апеляційний суд також враховує, що відповідно до договорів іпотеки ВСО №158261 від 15.02.2006, ВЕА №2123311 від 05.07.2006, кредитних договорів №93-252 ДОУ 1 П від 15.02.2006, №11016614000 від 05.07.2006 та рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2009 по справі №2-2318/2009, зобов`язальні відносини в АТ «Укрсиббанк» виникли із ОСОБА_3 , та саме з неї стягнуто на користь банку заборгованість за кредитними договорами в розмірі 191 138,83 грн, яка на теперішній час не погашена. Таким чином, встановлення заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , буде порушувати права, щодо розпорядження цим майном, теперішнього законного власника майна ОСОБА_1 .. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам». Крім того, судом першої інстанції вірно вказано, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник не надає доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, що невжиття заявлених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в той час як відповідно до вимог чинного законодавства обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги чи заперечення. З моменту реєстрації за відповідачем ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 , а саме з 27.12.2018 минуло більше 2 років, та за цей період ним не вчинено жодних дій з приводу реалізації даного майна, тому побоювання заявника щодо цього є необґрунтовані. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не є пропорційними суті спору та обсягу позовних вимог, та буде порушувати права та інтереси відповідача ОСОБА_1 .. Вимоги апеляційної скарги не спростовують та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції, оскільки фактично зводяться до незгоди із ухвалою суду про відмову в забезпеченні позову. При цьому, в п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)». Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, суд першої інстанції оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволені клопотання про забезпечення позову. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Безушко Вікторії Валеріївни в інтересах Акціонерного товариства «Укрсиббанк» залишити без задоволення. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено: 02 грудня 2022 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк Р.Д. Громік