Постанова 4809 № 404/3470/21

ПОСТАНОВА Іменем України 11 листопада 2022 року м. Кропивницький справа № 404/3470/21 провадження № 22-ц/4809/1032/22 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді - Дуковський О. Л., Письменний О.А., за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - Комунальне підприємство «Електротранс» Кропивницької міської ради; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кропивницька міська рада, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Електротранс» Кропивницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Кропивницької міської ради про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2022 року (суддя Мохонько В.В.),- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Електротранс» Міської ради міста Кропивницького про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16 лютого 2021 року о 8 год.55 хв. у місті Кропивницькому позивач користувався тролейбусом КП «Електротранс» Міської ради міста Кропивницького, який працював на маршруті №10, проїзд від зупинки «Дитячий садок», що по вул. Є.Тальнова до зупинки «Головпоштамт», що по вул. В.Перспективна в м. Кропивницькому. При посадці в тролейбус ОСОБА_1 пред`явив посвідчення ветерана військової служби, яке надає йому право на безкоштовний проїзд, але кондуктор тролейбуса відмовила в реалізації такої пільги, вимагала оплатити послуги чи покинути транспорт. У зв`язку з відмовою пассажира здійснити оплату, водій тролейбуса викликав поліцію, у присутності якої ОСОБА_1 на автобусній зупинці «Автостанція № 2» вимушено сплатив за проїзд. Вважає дії кондуктора та водія в особі відповідача неправомірними, та такими, що порушують його права як споживача, визначені Законом України «Про захист прав споживачів», Правилами надання послуг пасажирського транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». У зв`язку з викладеним зазначає, що протиправними діями йому була завдана моральна та матеріальна шкода. Моральну шкоду позивач оцінив у розмірі 5 000 грн, а матеріальну в розмірі 4,00 грн ( вартість квитка). Ухвалою суду від 08 листопада 2021 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кропивницьку міську раду (а.с.43). У письмових поясненнях відповідач заперечив позовні вимоги, вказавши наступне. У зв`язку із запровадженням карантинних заходів та обмежень протягом 2020-2021 років «Про захист населення від інфекційних хвороб» та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», у 2020 році Міською радою міста Кропивницького запровадженні обмежувальні протиепідемічні заходи щодо перевезення громадян громадським транспортом (перевезення пасажирів лише по кількості сидячих місць), а відповідно до протоколу від 26.03.2020 за № 7 Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Міської ради міста Кропивницького прийнято рішення про відміну пільгового проїзду у громадському транспорті для всіх пільгових категорій громадян. Про те, що вказані заходи визнані протиправними та скасовані рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 року, КП «Електротранс» відомо не було. У момент, коли сталася спірна подія за участю позивача, працівники підприємства діяли відповідно до положень протоколу Кропивницької міської ради від 26 червня 2020 року №17 та приписів управлінських органів. В зв`язку з чим вважає дії перевізника правомірними. Не погоджується з відшкодуванням немайнової шкоди, оскільки останнім не надано жодних доказів, які б підтверджували дані вимоги (а.с.38-39). В письмових поясненнях представник Кропивницької міської ради також не визнає вимоги ОСОБА_1 . В обґрунтування зазначає, що матеріалами справи не підтверджується, що позивач користувався послугами КП «Електротранс» 16.02.2021, так і не підтверджується належними доказами придбання квитка, вартість якого складає 4 гривні. Позивачем не доведено, яким чином негативні емоції, яких він зазнав через дії відповідача, вплинули на його життя, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні (а.с.50-52). Короткий зміст рішення суду Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи в задоволені позову суд зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань та причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою позивачем шкодою. В задоволенні позовних вимог про відшкодування вартості проїзду суд першої інстанції відмовив через відсутність доказу - проїздного квитка. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги, письмових пояснень та відзиву на апеляційну скаргу Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить: - скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2022 року; -ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити; - визнати дії відповідача по невиконанню ним вимог законодавства стосовно прав позивача як споживача послуг пільгового перевезення пасажирів протиправними; - стягнути з Комунального підприємства «Електротранс» міської ради міста Кропивницького на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 грн; матеріальну шкоду в розмірі 4,00 грн. Вважає рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування вартості проїзду суд першої інстанції як в підставу відмови в задоволенні цієї вимоги послався на відсутність у матеріалах справи проїздного квитка. Судом під час ухвалення рішення не враховано, що факт понесення матеріальних витрат в розмірі 4,00 гривні не заперечувався відповідачем та підтверджується відповіддю КП «Електротранс» адресованою начальнику управління розвитку транспорту та зв`язку Міської ради м. Кропивницького Житнику В.П. де зазначено, що на зупинці Головпоштампт пасажир у присутності поліції оплатив проїзд та покинув салон тролейбуса. Тобто, зазначеним листом відповідач підтвердив факт оплати за проїзд та відповідно понесення ним витрати. Скаржник вважає, що суд прийшов до хибного висновку про його бажання заплатити за проїзд, оскільки після сплати він відразу покинув тролейбус. Посилаючись на норми права зазначає, що відповідно до ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень. Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України "Про автомобільний транспорт", договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, з моменту посадки в автобус. Згідно положень п.1 ч.2 ст.41 Закону України "Про автомобільний транспорт", пасажир зобов`язаний: мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення. Апелянт вказує, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги вимоги законодавства. Щодо стягнення моральної шкоди то спричинена моральна шкода полягає в наступному. В результаті даної пригоди ОСОБА_1 зазнав нервового стресу і переживання, оскільки відповідач в добровільному (поза судовому) порядку відразу відмовився визнати провину і компенсувати можливі збитки, тому він змушений був за власні кошти (поштові витрати) вести переписку з КП «Електротранс», на що витрачав час, власні зусилля. Відповідач свідомо, безпідставно проігнорував законні вимоги позивача, за захистом вимушений звернутись до суду. У письмових поясненнях третя особа у справі - Кропивницька міська рада просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначає, що в матеріалах справи відсутній проїздний квиток, який підтверджує проїзд пасажира. У 2020 році Міською радою міста Кропивницького були запровадженні протиепідемічні обмежувальні заходи щодо перевезення громадян громадським транспортом (перевезення пасажирів лише по кілька сидячих місць), а відповідно до протоколу від 26.03.2020 за № 7 Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Міської ради міста Кропивницького прийнято рішення про відміну пільгового проїзду у громадському транспорті для всіх пільгових категорій громадян. Протоколом Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки надзвичайних ситуацій Міської ради міста Кропивницького від 26 червня 2020 року № 17 внесені зміни до протокольного рішення Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 26 березня 2020 року №7, а саме: на період дії карантинних заходів відновити з 01 липня 2020 року з 09.00 год. до 15.00 год. перевезення пільгових категорій громадян громадським транспортом, зокрема на тролейбусних та автобусних маршрутах, які здійснюють перевезення пасажирів у звичайному режимі руху. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 року у справі № 340/2637/20 якими п. 3 питання 2 рішення Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Міської ради міста Кропивницького, оформлене протоколом зід 26.06.2020 року № 17, ( де на період дії карантинних заходів відновлено з 01.07.2020 току з 09:00 год. до 15:00 годин перевезення пільгових категорій громадян громадським транспортом, зокрема на тролейбусах та автобусних маршрутах, які здійснюють перевезення пасажирів у звичайному режимі) визнано недійсним та нечинним. 18.03.2021 року Кропивницька міська рада надіслала лист КП «Електротранс» Міської ради міста Кропивницького О. Луценку з пропозицією відновити з 19.03.2021 року перевезення всіх пільгових категорій. На час проїзду позивача, а саме: 16.02.2021 о 08 год. 55 хв. КП «Електротранс» не було відомо, що п. 3 питання 2 рішення міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Міської ради міста Кропивницького, оформлене протоколом від 26.06.2020 року № 17, визнано недійсним та нечинним, тому працівники підприємства діяли відповідно до положень протоколу Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Міської ради міста Кропивницького від 26 червня 2020 року №

17. Також зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань та причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою шкодою, суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог (а.с.162-165). У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Так як у зв`язку із запровадженням карантинних заходів та обмежень протягом 2020-2021 років «Про захист населення від інфекційних хвороб» та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», у 2020 році Міською радою міста Кропивницького запровадженні обмежувальні протиепідемічні обмежувальні заходи щодо перевезення громадян громадським транспортом (перевезення пасажирів лише по кількості сидячих місць), а відповідно до протоколу від 26.03.2020 за № 7 Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Міської ради міста Кропивницького прийнято рішення про відміну пільгового проїзду у громадському транспорті для всіх пільгових категорій громадян. Про те, що вказані заходи визнані протиправними та скасовані рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 року, КП «Електротранс» відомо не було. Коли сталася подія за участю позивача, працівники підприємства діяли відповідно до положень протоколу Міської ради міста Кропивницького від 26 червня 2020 року №17 та приписів управлінських органів. Щодо моральної шкоди, вважає, що жодними доказами дані вимоги ОСОБА_1 не підтвердив. Тому в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі (а.с.169-170). Рух справи в суді апеляційної інстанції Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана до Кропивницького апеляційного суду 24 серпня 2022 року. Ухвалою суду від 24 серпня 2022 року витребувано з Кіровського районного суду м. Кіровограда матеріали даної цивільної справи. 12 вересня 2022 року відкрито провадження у даній справі, встановлено строк для подачі відзиву. 30 вересня 2022 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 10 листопада 2022 року, про що постановлено відповідну ухвалу. 10 листопада 2022 року розгляд справи було відкладено на 11 листопада 2022 року. Обставини справи встановлені судами ОСОБА_1 є ветераном військової служби, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 16 листопада 2016 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13). У листі КП «Електротранс» Міської ради міста Кропивницького від 25.02.2021 року за № 216, на звернення позивача від 16.02.2021 року з претензією, вказано, що згідно рішення Міської комісії з питань техногенно-екологічних питань від 26.06.2020 року перевезення пасажирів пільгових категорій здійснюється з 09.00 год. до 15.00 год. Кондуктор повинен обілетити пасажира за один перегін на відрізку до наступної зупинки, але позивач відмовився купувати квиток та вступив у конфлікт з кондуктором громадського транспорту та водієм тролейбуса (пасажирського), у зв`язку з чим було викликано поліцію о 08.58. на зупинці «АС 2». У присутності поліції ОСОБА_1 оплатив проїзд та покинув салон тролейбуса (а.с.11). У 2020 році Міською радою міста Кропивницького запровадженні обмежувальні протиепідемічні обмежувальні заходи щодо перевезення громадян громадським транспортом (перевезення пасажирів лише по кілька сидячих місць), а відповідно до протоколу від 26.03.2020 за № 7 Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Міської ради міста Кропивницького прийнято рішення про відміну пільгового проїзду у громадському транспорті для всіх пільгових категорій громадян. Протоколом Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки надзвичайних ситуацій Міської ради міста Кропивницького від 26 червня 2020 року № 17 внесені зміни до протокольного рішення міської комісії з питань техногенно-екологічно" безпеки та надзвичайних ситуацій від 26 березня 2020 року № 7, а саме: на період дії карантинних заходів відновити з 01 липня 2020 року з 09.00 год. до 15.00 год. перевезення пільгових категорій громадян громадським транспортом, зокрема на тролейбусних та автобусних маршрутах, які здійснюють перевезення пасажирів у звичайному режимі руху. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/2637/20 від 01 жовтня 2022 року визнано протиправним та нечинним пункт 3 питання 2 рішення Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Міської ради міста Кропивницького, оформленого протоколом від 26.06.2020 року №17 ((яким на період дії карантинних заходів відновлено з 01.07.2020 року з 09:00 год. до 15:00 годин перевезення пільгових категорій громадян громадським транспортом, зокрема на тролейбусах та автобусних маршрутах, які здійснюють перевезення пасажирів у звичайному режимі) та зобов`язано виконавчий комітет Міської ради міста Кропивницького опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому був або мав бути офіційно оприлюднений нормативно-правовий акт, невідкладно після набрання рішенням законної сили (а.с.84-102). Дане рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду (а.с.103-109). 18.03.2021 року Кропивницька міська рада надіслала лист КП «Електротранс» Міської ради міста Кропивницького О. Луценку з пропозицією відновити з 19.03.2021 року перевезення всіх пільгових категорій (а.с.112). Узагальнені доводи і заперечення учасників справи У судовому засіданні 11 листопада 2022 року представник позивача підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні. Представник відповідача та представник третьої особи заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступного. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає, за наступного. Спір виник через відмову перевізника (відповідача) в наданні послуги, безоплатному користуванні транспортом позивачу у справі, пасажиру, якому законодавством передбачена пільговий проїзд. ОСОБА_1 , є ветераном військової служби, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , яке видане 16.11.2016 ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач користується безоплатним проїздом міським транспортом. Частиною 1 статті 1 Закону України "Про транспорт" передбачено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про транспорт" державне управління в галузі транспорту має забезпечувати: своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення. Статтею 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту. Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про автомобільний транспорт" послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства є соціально значущими послугами автомобільного транспорту. Частиною 1 статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати. Послуги пасажирського автомобільного транспорту регламентовані статтею 35 Закону України "Про автомобільний транспорт". Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України. Правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування. Вони визначають порядок проїзду і його оплати, права та обов`язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду. Відповідно до статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" ("Пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом") пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року №176 затверджено Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, які визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами. Розділом VI цих Правил передбачені права і обов`язки учасників транспортного процесу. Так, відповідно до пунктів 145, 148, 158, 160 Правил перевізник зобов`язаний, зокрема, здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд. Право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка, посвідчення або довідка, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєстрований електронний квиток. Фінансування перевезення пільгової категорії громадян здійснюється згідно із законодавством. Перевізник не вправі відмовлятися в пільговому перевезенні. Відповідно до пункту 11 частини 2 статті 6 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» надаються такі пільги: зокрема безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту за наявності посвідчення встановленого зразка. Посвідчення у передбаченому порядку було пред`явлено кондуктору троллейбуса, але надавач послуг відмовився безоплатно здійснити перевезення ОСОБА_1 . Виникла сварка з цього приводу, до якої долучився водій транспорту, в подальшому була викликана поліція. Такі події змусили позивача придбати квиток. Дії працівників відповідача є протиправними та такими, що суперечать положенням законодавства: Закону України «Про захист прав споживачів», Правилам надання послуг пасажирського транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Відповідач в обґрунтування заперечень доводів позову вказав, що Комунальне підприємство «Електротранс» Кропивницької міської ради у своїй діяльності підпорядковується Управлінню транспорту та зв`язку Кропивницької міської ради та є виконавцем відповідних рішень міської ради та виконавчого комітету. У зв`язку із запровадженням карантинних заходів та обмежень протягом 2020-2021 років, відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб», Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширен на території України коронавірусу СОVІD-19» у 2020 році Міською радою запровадженні протиепідемічні обмежувальні заходи щодо перевезення громадян громадським транспортом. Дане рішення стосується обсягу прав осіб пільгових категорій на безкоштовний проїзд у міському пасажирському транспорті загального користування. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, не вправі обмежувати права і пільги ветеранів, передбачені цим Законом № 203/98. Право позивача на пільговий проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту в місті Кропивницькому, гарантоване пунктом 11 частини 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», було обмежене на підставі абзацу 5 пункту 1 питання 2 рішення міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Міської ради міста Кропивницького, оформленого протоколом від 26.03.2020 року №7, яким вирішено відмінити пільговий проїзд громадян у громадському транспорті для всіх пільгових категорій громадян. Згодом, на підставі пункту 3 питання 2 рішення цієї комісії, оформленого протоколом від 26.06.2020 року №17, на період дії карантинних заходів відновлено з 01.07.2020 року з 09:00 год. до 15:00 год перевезення пільгових категорій громадян громадським транспортом, зокрема, на тролейбусних та на автобусних маршрутах, які здійснюють перевезення пасажирів у звичайному режимі. Жодним нормативним актом не передбачено, що органи місцевого самоврядування, їхні виконавчі органи, а також створені ними постійно діючі органи (у тому числі місцева комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій) можуть обмежувати (зупиняти, скасовувати) права та пільги громадян, встановлені законами України та актами Кабінету Міністрів України як гарантії їхнього соціального захисту, у тому числі в умовах карантину або надзвичайної ситуації. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року визнано протиправним та нечинним пункт 3 питання 2 рішення Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Міської ради міста Кропивницького, оформленого протоколом від 26.06.2020 року №17. Дане рішення набрало законної сили, за наслідком перегляду Третім апеляційним адміністративним судом, постанова від 21.01.2021 року. За вищевикладеного виходить, що дії відповідача, щодо відмови в наданні послуг з перевезення пільгового пасажира ОСОБА_1 є такими які порушують гарантовані конституційні права. Порушене право підлягає захисту у спосіб обраний позивачем. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання дій протиправними, суд першої інстанції прийняв до уваги, що станом на 16.02.2021 відповідачу не було відомо про визнання недійсним та нечинним п.3 питання 2 рішення Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Міської ради міста Кропивницького, оформлене протоколом від 26.06.2020 року № 17, тому працівники підприємства діяли відповідно до положень протоколу Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Міської ради міста Кропивницького від 26 червня 2020 року №

17. Такий висновок є неправильним з огляду незапконності обмеження гарантованих законних прав органами самоврядування. Законодавством України не передбачено обмеження права на пільги щодо безоплатного проїзду окремим категорія громадян, встановленого чинним законодавством України. Позиція відповідача, третьої особи щодо обізнаності про судові рішення в адміністративній справі, отримання 18.03.2021 року листа КП «Електротранс», надісланого Кропивницькою міською радою з пропозицією відновити з 19.03.2021 року перевезення всіх пільгових категорій, а спірні події відбувалися 16.02.2021, ніяким чином не впливають на обставини справи та висновок апеляційного суду. Обмеження законних прав пільгових пасажирів у спосіб не передбачений законодавством, не допускається. Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, наведеної ним у рішеннях від 20.03.2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12.2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України). Жодним нормативним актом не передбачено, що органи місцевого самоврядування, їхні виконавчі органи, а також створені ними постійно діючі органи (у тому числі місцева комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій) можуть обмежувати (зупиняти, скасовувати) права та пільги громадян, встановлені законами України та актами Кабінету Міністрів України як гарантії їхнього соціального захисту, у тому числі в умовах карантину або надзвичайної ситуації. встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", положень частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II: Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" зазначив, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Конституційний Суд України наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. За наслідком визнання протиправними дії відповідача по невиконанню ним вимог законодавства стосовно прав позивача, як споживача послуг та пільгового перевезення, в порядку ст. 1166 ЦК підлягає відшкодуванню майнова шкода. Згідно частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. ОСОБА_1 після виникнення спірних подій, виклику поліції, оплатив проїзд, вартість якого складала 4,00 грн. Дана обставина не заперечувалася відповідачем, підтверджується відповіддю КП «Електротранс» вих № 216 від 25.02.2021 року, адресоване начальнику Управління розвитку транспорту та зв`язку Міської ради м. Кропивницького Житнику В.П. - в якому зазначено, що на зупинці Головпоштампт пасажир у присутності поліції оплатив проїзд та покинув салон тролейбуса. Оплату проїзду пояснювала і представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду. Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Суд першої інстанції акцентував увагу на відсутність проїзного білету, як на одну з підстав відмови в задоволенні даної вимоги. Безпідставно не прийняв до уваги факт визнання відповідачем придбання ОСОБА_1 квитка. За викладеного на користь позивача підлягають стягнення в порядку відшкодування за ст. 1166 ЦК - 4,00 грн, вартість оплаченого проїзду. Щодо відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінив у 5000 грн, у зв`язку із завданою моральною шкодою. Суд в своєму рішенні вказав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань та причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і визначеною шкодою. Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Моральну шкоду позивач пов`язує з наступним. В результаті спірних подій зазнав нервовий стрес і переживання. У відповідь на його правомірне зауваження і звернення в письмовому вигляді, в передбаченому законом порядку, відповідач добровільно (поза судовому) відмовився визнати порушення його права як пасажира, що наділений пільгою і компенсувати можливі збитки. Змушений був за власні кошти (поштові витрати) вести переписку з відповідачем, витрачав час. Змінився звичний стиль його життя, пригнічувало розуміння несправедливого відношення, нехтування законними правами. Ображала поведінка відповідача і реагування на звернення. Інцидент відобразився і на спілкуванні з рідними, друзями, погіршився його загальний емоційний стан. Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд апеляційної інстанції прийняв до уваги обставини справи, характер та обсяг заподіяних страждань та з урахуванням вимог розумності і справедливості погоджується з визначеним розміром відшкодування, який є співмірним заявленій вимозі. Доводи по даній вимозі є зрозумілими в аспекті людського сприйняття спірної ситуації, можливості довести свою правоту, відновити порушені права. Тому, вимога про відшкодування моральної шкоди в 5000,00 грн підлягає відшкодуванню. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Суд першої інстанції встановивши обставини справи, дослідивши пояснення та обгрунтування сторін за всіми заявленими вимогами, здійснив висновок, який не відповідає вимогам матеріального, процесуального права. Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 376 ЦПК України). У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивача. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2022 року -скасувати. Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Електротранс» Кропивницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Кропивницької міської ради про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити. Визнати протиправними дії відповідача по невиконанню ним вимог законодавства стосовно прав позивача, як споживача послуг пільгового перевезення пасажирів. Стягнути з Комунального підприємства «Електротранс» міської ради міста Кропивницького на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 гривень. Стягнути з Комунального підприємства «Електротранс» міської ради міста Кропивницького на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 4 гривні. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О. Л. Дуковський О. А. Письменний