Постанова 4803 № 201/3575/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6824/22 Справа № 201/3575/22 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 липня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи - державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савостіна Олена Валентинівна, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - в с т а н о в и л а: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), треті особи - державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савостіна О.В., приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи його тим, що звернувшись до нотаріуса з метою продажу належного йому майна, йому стало відомо, що 29 серпня 2017 року у Соборному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області було відкрито виконавче провадження №54437540 з примусового виконання виконавчого напису, виданого 25 квітня 2017 року приватним нотаріусом Завалієвим А.А., зареєстрованого в реєстрі за №2326, про стягнення заборгованості в розмірі 110 222,28 грн. за кредитним договором, укладеним 26 січня 2011 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк". Та в той же день державним виконавцем було винесено постанову про арешт всього майна, що йому належить. Посилаючись на те, що вищевказаний виконавчий напис вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, зокрема за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості, а саме оригінала кредитного договору, засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, отже при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було отримано від банку первинних банківських документів, розрахунок банку, підготовлений правниками банку є лише відеозображенням односторонніх арифметичних розрахунків та не може відображати правових підстав для стягнення заборгованості, тобто не є доказом безспірності заборгованості, просив суд першої інстанції визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2326, вчинений 05 квітня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. про стягнення з нього, як боржника, на користь Ат КБ "ПриватБанк", як стягувача, грошових коштів у розмірі 110 202,28 грн. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 липня 2022 року позов задоволено. В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо витрат на правничу допомогу, оскільки належним доказом сплати послуг адвоката може бути банківська виписка за рахунком 2620*/2621* або меморіальний ордер/платіжне доручення про перерахування на рахунок 2620*/2621* самозайнятої особи-адвоката вартості наданих послуг в рамках певного договору про надання правничої допомоги (реквізити договору), тобто розрахункові документи мають містити дані про платника та отримувача, а також в призначення платежу має бути вказаний договір на підставі якого сплачено послугу. В матеріалах справи відсутня виписка по рахунку 2620*/2621*або витяг із книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що обрали спрощену процедуру оподаткування, в фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, де відображено платіж від ОСОБА_1 на користь адвоката в розмірі 10 000 грн. Зазначає, що в матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт, а тому в їх стягненні суд першої інстанції повинен був відмовити. Крім того, посилається на невідповідність витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн. Позивач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині стягнення судових витрат. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Зважаючи на те, що розгляд апеляційної скарги здійснюється в межах доводів апеляційної скарги, враховуючи, що відповідач будь-яких заперечень з приводу висновків суду по суті спору не мав, а доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, то колегія суддів здійснить перегляд рішення із урахуванням відсутності будь-яких заперечень банку з приводу незаконності рішення по суті справи, та розгляне доводи апеляційної скарги щодо судових витрат по справі. Судом першої інстанції встановлено, що 05 квітня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис №2326 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 110 202,28 грн. і на виконання цього виконавчого напису, постановою від 29 серпня 2017 року державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі головного територіального управління юстиції Савостіною О.В. відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого напису, а постановою від 29 серпня 2017 року було накладено арешт на грошові кошти боржника в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження штрафів (а.с.8,10). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням норм чинного законодавства, не перевірив безспірності заборгованості, тому наявні підстави для задоволення позову, оскільки приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, оскільки сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості позивача, позивач не укладав кредитного договору, посвідченого нотаріально, то наявні підстави для визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Зважаючи на прохальну частину апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних прав апелянта, колегія суддів здійснила перегляд рішення суду першої інстанції щодо правильності висновків суду по суті спору, застосування норм матеріального права та дотримання процесуального права та будь-яких порушень не знайшла. Колегія суддів наголошує, що апеляційний розгляд здійснюється в межах доводів апеляційної скарги, а тому зважаючи на відсутність доводів апелянта по суті спору, апеляційним судом не знайшлися підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення ним вимог позивача по суті спору. Щодо вже самостійних доводів апеляційної скарги в частині розміру стягнутих з відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає частково слушними доводи апелянта в цій частині з огляду на наступне. Так, з матеріалів цивільної справи вбачається, що представництво інтересів позивача у дійсній справі здійснювалося адвокатом Черненковим Д.В., що підтверджується ордером про надання правничої допомоги №1120778 від 06 липня 2022 року, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №01/05/22ц від 28 травня 2022 року (а.с.6). Відповідно до матеріалів справи, позов до суду було надано адвокатом Черненковим Д.В. в інтересах ОСОБА_1 , в якому зазначалося про понесення витрат на правничу допомогу, докази про надання якої буде подано до суду не пізніше п`яти днів після розгляду справи по суті. До матеріалів позову було додано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, відповідно до якого вбачається, що позивач очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Вказана сума була обумовлена наступними видами робіт у дійсній справі із розрахунку вартості робіт 1 000 грн. за годину: зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, правовий аналіз наданих клієнтом документів - тривалістю 2 години в сумі 2 000 грн., пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах тривалістю 2 години вартістю 2 000 грн., складання позовної заяви, складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, підготовка додатків до позову, підготовка та подання заяви про забезпечення позову, заяви про витребування доказів, підготовка копій позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи тривалістю витраченого часу - 3,5 годин вартістю 3 500 грн., а також очікувані витрати - правовий аналіз відзиву на позовну заяву, правовий аналіз доказів, які надані відповідачем у справі, підготовка відповіді на відзив на позов, направлення відповіді на відзив на позов учасникам судового процесу, подання відповіді на відзив на позовну заяву - витрачений час 1,5 години вартість - 1 500 грн., поїздка до суду, участь у судових засіданнях - 1 година - 1 000 грн. (а.с.13). 20 липня 2022 року адвокатом Черненковим Д.В. було подано заяву із проханням долучити до матеріалів справи докази сплати судових витрат за правничу допомогу, а саме договір про надання правничої допомоги №01/05/22ц від 28 травня 2022 року, додатку №1 до договору правничої допомоги №01/05/22ц від 28 травня 2020 року, рахунок-фактуру №01/05/22ц/1 від 28 травня 2022 року (а.с.47-52). Так, пунктом 1.1 договору про надання правничої допомоги встановлено, що адвокат бере на себе зобов`язання надавати замовнику правничу допомогу стосовно захисту його прав, визначених у додатках до цього договору. Відповідно до розділу 2 договору передбачений гонорар адвоката, відповідно до якого встановлено, що гонорар адвоката за правничу допомогу, передбачену п. 1.1. договору визначений у додатках до договору. У розмір гонорару адвоката включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором, вартість однієї нормо-години адвоката встановлено у розмірі 1 000 грн. За домовленістю сторін, гонорар адвоката за правничу допомогу може здійснюватися також у вигляді передоплати або авансу. Розділом 3 встановлений порядок розрахунків, а саме разом із підписанням цього договору замовник сплачує адвокату у розмірі, визначеному у додатку №1 до цього договору (а.с.48-50). Додатком №1 до договору правничої допомоги №01/05/22ц від 28 травня 2020 року встановлено, що сторони домовилися, що гонорар адвоката за правничу допомогу, передбачену п.1.1 цього договору складає 10 000 грн. Сторони домовилися, що разом із підписанням цього додатку замовник сплачує адвокату передоплату за правничу допомогу, передбачену п.1.1 цього додатку у вигляді гонорару в розмірі 10 000 грн. (а.с.51). Згідно рахунку-фактури №01/05/22ц/1 від 28 травня 2022 року вбачається, що оплата за надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги складає 10 000 грн. (а.с.52). Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону N5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню. Так, звертаючись до суду із дійсною апеляційною скаргою, відповідач зазначав, що позивачем не було надано доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу, зокрема, не було надано первинних банківських документів, а тому в їх стягненні має бути відмовлено. Колегія суддів зауважує, що дійсно рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер, що визнано у листі Міністерства фінансів України від 27 листопада 2006 року №31-34000-20-23/25136. Тобто рахунок дійсно не є первинним документом, а за своєю правовою природою є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На це звернув увагу Верховний Суд в постанові від 29 квітня 2020 у справі №915/641/19 та підтвердив у постанові від 07 вересня 2022 року по cправі № 914/1185/20. Разом із тим, колегія суддів зауважує, що згідно пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 зі справи №922/445/19, а також у постановах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18. Так, колегія суддів, досліджуючи надані позивачем докази щодо отриманої правової допомоги, доходить висновку, що останні належним чином підтверджують факт реального отримання позивачем таких послуг та їх розміру, оскільки на підтвердження отримання таких послуг, позивачем було надано: ордер про надання правничої допомоги №1120778 від 06 липня 2022 року, договір про надання правничої допомоги №01/05/22ц від 28 травня 2022 року, додаток №1 до договору правничої допомоги №01/05/22ц від 28 травня 2020 року, рахунок-фактуру №01/05/22ц/1 від 28 травня 2022 року. Матеріали справи підтверджують реальність таких послуг, оскільки представництво впродовж всього розгляду справи здійснювалося адвокатом Черненковим В.В., яким підписувалися усі процесуальні документи, що свідчить про наявність підстав для стягнення таких витрат на користь позивача. В той же час, колегія суддів зауважує, що розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним, тобто його вартість не відповідає реальному часу, витраченому адвокатом на надання таких послуг, з огляду на наступне. За змістом ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Так, закон виділяє, що гонорар адвоката може бути або фіксований, тобто вартість послуг визначається під час підписання договору про надання правничої допомоги та є незмінною в залежності від наданих в подальшому послуг, або погодинній оплаті, що розраховується згідно часу адвоката на представництво по справі. Згідно договору про надання правничої допомоги №01/05/22ц від 28 травня 2022 року, додаток №1 до договору правничої допомоги №01/05/22ц від 28 травня 2020 року, рахунок-фактуру №01/05/22ц/1 від 28 травня 2022 року вбачається, що правова допомога надавалася за погодинною оплатою послуг адвоката. Таким чином, зважаючи на те, що адвокат не брав участі у судових засіданнях та не складав відповіді на відзив на позов, в той же враховуючи, що останні включені до розрахунку вартості послуг, тобто суми в 10 000 грн., вказані витрати не можуть бути покладені на відповідача, як такі, що не були фактично понесені позивачем, а саме суми в розмірі 1 500 грн. та 1 000 грн. Отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині стягнення судових витрат зміні шляхом викладення третього абзацу резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 7 500 грн., а всього 8 492,40 грн." Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто судовий збір в розмірі 1 012,25 грн., а не фактично сплаченому на розрахунковий рахунок суду в розмірі 992,40 грн. Керуючись ст.ст.367,374,376,382-384 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 липня 2022 року в частині стягнення судових витрат змінити. Викласти третій абзац резолютивної частини рішення суду в наступній редакції: "Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 7 500 грн., а всього 8 492,40 грн." В іншій частині заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 липня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 20 грудня 2022 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.