Постанова Київський апеляційний суд № 758/3258/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 грудня 2022 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 758/3258/21 Номер провадження 22-ц/824/168/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Невідомої Т.О., Нежури В.А., за участю секретаря судового засідання - Орел П.Ю. вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Якимець О. І., у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіанта 2018», ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор філії комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєв Володимир Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак Олеся Гурамівна про витребування майна із чужого незаконного володіння, припинення права власності, визнання права власності, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, в с т а н о в и в : У березні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіанта 2018», ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор філії комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєв Володимир Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак Олеся Гурамівна про витребування у ОСОБА_3 з її володіння Ѕ частини нежитлової будівлі літ. Г, загальною площею 614, 8 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 ; припинення речового права (права власності) ОСОБА_3 на нерухоме майно: Ѕ нежитлової будівлі літ. Г, загальною площею 614, 8 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно: Ѕ нежитлової будівлі літ. Г, загальною площею 614, 8 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буглак Олесі Гурамівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49091857 від 09 жовтня 2019 року, 15:43:17, щодо об`єкту нерухомого майна: Ѕ нежитлової будівлі літ. Г, загальною площею 614, 8 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 457789880000; скасування рішення державного реєстратора філії комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєва Володимира Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43117579 від 20 вересня 2018 року, 22:36:36, щодо об`єкту нерухомого майна: Ѕ нежитлової будівлі літ. Г, загальною площею 614, 8 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 457789880000. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне майно належало на праві часткової власності бабусі позивача - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою прийняття спадщини, до якої входить спірне майно, позивач звернулась до нотаріальної контори із відповідною заявою, однак отримала відмову у зв`язку із тим, що воно належить іншій особі на підставі договору купівлі-продажу укладеного між відповідачами. Позивач зазначає, що з долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що спірне майно було внесено ОСОБА_4 до статутного капіталу ТОВ «Медіанта 2018». Проте позивач вважає, що ОСОБА_4 не вносила такого майна до статного капіталу товариства, не підписувала акт приймання-передачі та такий не був нотаріально посвідчений, адже станом на момент його створення перебувала за межами України. Таким чином, спірне майно вибуло з її володіння на користь товариства незаконним шляхом на підставі підроблених документів. В подальшому, між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу спірного майна. Таким чином, спірне мано перебуває у добросовісного набувача ОСОБА_3 незаконно. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2021 року (а.с. 171-176) у позові ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіанта 2018», ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор філії комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєв Володимир Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак Олеся Гурамівна про витребування майна із чужого незаконного володіння, припинення права власності, визнання права власності, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій, посилаючись на його необґрунтованість та незаконність, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2021 року скасувати ат ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити; стягнути з відповідачів судовий збір. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з метою прийняття спадщини за заповітом після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 , скаржник звернулася до нотаріуса. Разом з тим, у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірні приміщення скаржнику було відмовлено, у зв`язку з тим, що воно належить на праві власності відповідачу-1 на підставі договору купівлі-продажу. Пізніше, скаржник з`ясувала, що 15 березня 2018 року ОСОБА_4 передала спірне приміщення у статутний капітал ТОВ «Медіанта 2018». У жовтні 2019 року, спірне приміщення було відчужене на користь відповідача-2 за договором купівлі-продажу. Разом з тим, скаржник вважає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується те, що ОСОБА_4 не створювала ТОВ «Медіанта 18» та не вносила до його статутного капіталу будь-якого майна, а створення зазначеного товариства є фіктивним та спрямоване на незаконне набуття права власності на спірне приміщення. Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції помилково не застосовано положення ст.ст. 388, 396 ЦК України, чим порушено норми матеріального права. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У судовому засіданні представник скаржника - адвокат Сидоренко І.О. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Представник ОСОБА_3 - адвокат Попадюк І.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржувавне рішення суду, без змін. Представник ТОВ «Медіанта 2018» та державний реєстратор Ісаєв В.В. до суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, часта місце розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом направлення судової повістки-повідомлення на їх поштові адреси. Приватний нотаріус Буглак О.Г. до суду апеляційної інстанції не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується звітом про доставлення судової повістки-повідомлення на її електронну адресу. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи у відсутність осіб, що не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про витребування майна, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що спірне майно вибуло із володіння ОСОБА_5 поза її волею. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині припинення речового права (права власності) відповідача-2 на спірне приміщення, визнання за позивачем права власності на спірне приміщення та скасування рішень приватного нотаріуса КМНО Буглак О.Г. та державного реєстратора Ісаєва В.В., суд першої інстанції виходи в з того, що вказані вимоги є похідними від вимоги про витребування майна, у задоволенні якої, було відмовлено. Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мартинюк С.В. від 15 травня 2020 року, відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину нежитлового будинку (літ. Г) загальною площею 614,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 457789880000, у зв`язку з тим, що вчинення такої дії суперечить законодавству України, оскільки актуальна інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно (т. І а.с. 41). Згідно статуту ТОВ «Медіанта 2018» затвердженого протоколом № 1 від 15 березня 2018 року, учасниками (засновниками) товариства є ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (т. І а.с. 47-58). Згідно акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Медіанта 2018» від 26 серпня 2018 року, ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_8 прийняв частку у статутному капіталі товариства у розмірі 50 %. Зазначений акт зареєстровано в реєстрі за № 2699 (т. І а.с. 45-46). 09 жовтня 2019 року між ТОВ «Медіанта 2018» в особі директора Горбача І.М. (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу Ѕ частини нежитлової будівлі, згідно якого, продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність Ѕ частину нежитлової будівлі (літ. Г) по АДРЕСА_1 , загальною площею 614,8 кв.м. (т. І а.с. 59-61). Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною 5 ст. 268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього. Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 , з метою отримання спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мартинюк С.В. із відповідною заявою. Разом з тим, постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мартинюк С.В. від 15 травня 2020 року, відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що складається із Ѕ частини нежитлового будинку (літ. Г) загальною площею 614,8 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що право власності спадкодавця на таке майно не підтверджено відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зазначила про те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, від 06 липня 2016 року у справі № 6-3095цс15). Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року (провадження №6-2407цс15)). Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. При цьому за змістом частини третьої статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалася на те, що ОСОБА_4 , спадкоємцем якої є позивач, не була учасником (засновником) ТОВ «Медіанта 2018», не брала участі у його створенні, не підписувала статут та протокол № 1, яким затверджено статут товариства та передано спірне майно у його власність, оскільки перебувала за межами України. Разом з тим, матеріали справи не містять належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження того, що станом на дату створення ТОВ «Медіанта 2018» ОСОБА_4 перебувала за межами України, у зв`язку з чим, не могла бути співзасновником вищевказаного товариства. Інформація зазначена у листі Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України № 10.37-45-7205 від 09 листопада 2020 року щодо відсутності в базі даних відомостей про перетинання ОСОБА_9 державного кордону України у період з 19 листопада 2015 року по 19 листопада 2020 року, не може свідчити про перебування ОСОБА_4 за межами України, станом на день створення ТОВ «Медіанта 2018». Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що підпис у статуті ТОВ «Медіанта 2018», затвердженого протоколом № 1 від 15 березня 2018 року та протоколі зборів учасників справи від 15 березня 2018 року проставлено не ОСОБА_4 , а іншою особою. Доводів, які б викликали у суду апеляційної інстанції сумніви про те, що підпис на вищевказаних документах проставлено не ОСОБА_4 , позивачем не наведено, відповідних доказів, не надано. З вказаного слідує, що спірне нерухоме майно було передано ОСОБА_4 у статутний капітал ТОВ «Медіанта 2018», яке стало його власником. В свою чергу, підстави вважати, що спірне майно вибуло із володіння ОСОБА_4 поза її волею, у суду апеляційної інстанції відсутні. В подальшому ж, а саме 09 жовтня 2019 року, між ТОВ «Медіанта 2018» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_3 стала добросовісним набувачем спірного житлового приміщення. Отже, враховуючи відсутність доказів на підтвердження того, що спірне нежитлове приміщення вибуло із власності ОСОБА_4 поза її волею, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо його витребування із володіння ОСОБА_3 . Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про припинення речового права (права власності) відповідача-2 на спірне приміщення, визнання за позивачем права власності на спірне приміщення та скасування рішень приватного нотаріуса КМНО Буглак О.Г. та державного реєстратора Ісаєва В.В., оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги про витребування майна, у задоволенні якої, судом було відмовлено. Посилання скаржника на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується те, що ОСОБА_4 не створювала ТОВ «Медіанта 18» та не вносила до його статутного капіталу будь-якого майна, є безпідставним, виходячи з наступного. В матеріалах справи наявний лист Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України № 10.37-45-7205 від 09 листопада 2020 року щодо відсутності в базі даних відомостей про перетинання ОСОБА_9 державного кордону України у період з 19 листопада 2015 року по 19 листопада 2020 року (т. І а.с. 67). Разом з тим, сам по собі лист, за відсутності інших доказів по справі, не може свідчити про перебування ОСОБА_4 станом на дату створення ТОВ «Медіанта 2018» за межами України. Витяг з ЄРДР, згідно якого, 25 червня 2020 року до Подільського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява від адвоката Бондаренка О.М. в інтересах ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення щодо вчинення шахрайських дій невстановленими особами, в результаті яких, останній спричинено матеріальну шкоду в особливо великих розмірах (т. І а.с. 62), підтверджуєю лише факт звернення позивача (її представника) до управління поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, проте не підтверджує вибуття спірного майна із володіння ОСОБА_4 поза її волею. Лист приватного нотаріуса КМНО Літвінчук І.А. № 48/01-16 від 10 листопада 2020 року згідно якого, останнім не посвідчувався акт приймання-передачі нерухомого майна від 15 березня 2018 року за реєстровим номером 432 (т. І а.с. 65) та довідка приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Соколик О.О., згідно якої, справжність підписів ОСОБА_4 та представника ТОВ «Медіанта 2018» на акті приймання-передачі нерухомого майна (приміщення) б/н від 15 березня 2018 року, не засвідчувалось (т. І а.с. 152), не підтверджує вибуття спірного майна із володіння ОСОБА_4 поза її волею, оскільки вказаний акт не є правочином в розумінні статті 202 ЦК України, а є первинним документом, який лише засвідчує факт виконання дії, а тому до нього не можуть бути застосовані правила та вимоги, встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України. Тобто, відсутність нотаріального посвідчення акту приймання передачі, не підтверджує вибуття спірного майна із володіння ОСОБА_4 поза її волею. Посилання скаржника на незастосування судом першої інстанції положення ст.ст. 388, 396 ЦК України, є безпідставним, оскільки судом не встановлено, що спірне майно вибуло із володіння ОСОБА_4 поза її волею. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 19 грудня 2022 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Т.О. Невідома В.А. Нежура