Постанова Київський апеляційний суд № 2-7752/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №2-7752/11 Головуючий у 1 інстанції: Сіромашенко Н.В. провадження №22-ц/824/5283/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 07 грудня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Сушко Л.П., Суханової Є.М., при секретарі: Панчошній К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, про визнання рішення неправомірним, - в с т а н о в и в : У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеною скаргою, в якій просила визнати неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І.П. від 01.04.2021 року у виконавчому провадженні 64349863 про відмову у знятті арешту з її пенсійного рахунку та зняти арешт з грошових коштів банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль», Васильківське районне відділення (м. Васильків) на який здійснюються соціальні відрахування з Пенсійного фонду України. Скаргу обґрунтовувала тим, що вона є пенсіонером та вказаний рахунок було відкрито винятково з метою отримання пенсії, яка є її єдиним джерелом доходу. Вказувала, що на звернення до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з пенсійного рахунку, останнім її заяву було відхилено. Зазначала, що станом на день подачі скарги у неї виникла заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг, погасити яку, крім як пенсійних відрахувань вона не має можливості. Тому, вважала рішення приватного виконавця неправомірним та таким, що порушує її права, оскільки накладення арешту на всі грошові кошти пенсійного рахунку відбулось всупереч ч.2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» і таке накладення арешту унеможливлює отримання нею залишкових коштів та заважає утриманню нерухомого майна, також і оплату житлово-комунальних послуг. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року скаргу задоволено. Визнано відмову Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І.П. у знятті арешту з пенсійного рахунку ОСОБА_1 у виконавчому провадженні 64349863 неправомірною та зняти арешт з грошових коштів банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Райффайзен Банк Аваль», ЄДРПОУ 14305909, на ім`я ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову у задоволенні скарги. Скаргу обґрунтовував тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, а саме: невірно визначив сутність правовідносин сторін. Зокрема, суд дійшов висновку, що приватний виконавець звернув стягнення на пенсійні виплати боржниці, при цьому не виніс постанови про звернення стягнення на такі виплати. Однак вважає, що цей висновок є помилковим і він призвів до ухвалення необґрунтованої та незаконної ухвали. З наявних матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження №64349863 вбачається, що приватний виконавець не звертав стягнення на пенсійні виплати, а здійснив дії щодо арешту рахунку відповідно до вимог законодавства. Вказував, що 02.02.2021 року приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП №64349863 (копія додається). У пункті 1 цієї постанови приватний виконавець накладаючи арешт на грошові кошти боржника, яка не виконала судове рішення, зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Частиною 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Згідно з ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно з цим Законом. Вказував, що суд помилково та неправомірно не застосував вказані норми матеріального права до спірних правовідносин та не врахував, що виключно на підставі даних норм приватний виконавець вжив заходів щодо забезпечення належного виконання судового рішення. Також, вирішуючи спір, суд безпідставно не врахував, що вказаний рахунок скаржниці в АТ «Райффайзен Банк Аваль» не є рахунком зі спеціальним призначенням і на нього можуть зараховуватись будь-які надходження. Зазначав, що на час розгляду справи будь-яких документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення згідно із Законом України «Про виконавче провадження», від банківської установи до Приватного виконавця не надходили; порушень порядку накладення арешту на кошти боржника, встановленого Законом України «Про виконавче провадження» не встановлено. Документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом Приватному виконавцю не надано. Таким чином, вважає, що приватний виконавець діяв у спосіб та у порядку встановленому законом і на момент звернення боржника до суду не мав передбачених законом підстав для зняття арешту з рахунку. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 у справі № 755/14912/19. ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Також просить вирішити питання розподілу судових витрат, стягнувши з ПАТ АБ «Укргазбанк» та приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І.П. на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції. Вказує, що відповідно до ч.2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зісмертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Стягнення за виконавчим документом - виконавчим листом №2-7752/11,виданим Шевченківським районним судом міста Києва 31.01.2013 року,здійснюється не на стягнення на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати, а на стягнення заборгованості за кредитним договором. Відтак, за цим видом стягнення не може бути відраховано більше, як 20 відсотків пенсії. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича від 02.02.2021рокуу виконавчому провадженні №64349863 накладено арешт на картковий рахунок відкритий боржниці ОСОБА_1 № НОМЕР_2 / НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен банк «Аваль» для отримання пенсій. Цей факт підтверджується копією заяви №103159910 від 26.06.2015 року про відкриття та ведення карткового рахунку, довідкою ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» від 04.10.2022року№Д1-В63/29-592,виданими на заяву від 04.10.2022 року, копії яких додано. На виконання платіжних вимог приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича банком ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» перераховано з вищевказаного рахунку на користь цього приватного виконавця 25.02.2021 року5 414 грн. 64 коп. та 16.04.2021 року10 531 грн. 74 коп., що відповідає 100% суми залишку на рахунку пенсії, отриманої на цей рахунок. Роздрукування в паперовій формі електронних документів додано і оригінали знаходяться в ПАТ «Райффайзен банк «Аваль». Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. подав до апеляційного суду пояснення по справі, в яких просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі. Зазначає, що у постанові про накладення арешту на кошти боржника було зазначено: «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику». Тобто, приватний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством, перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який серед інших зарахувань здійснюється нарахування заробітної плати чи пенсії. Вважає за необхідне зазначити, що боржником до приватного виконавця не подано належних доказів на підтвердження спеціального статусу рахунку, зокрема, не було надано ні довідки з банку, яка б підтверджувала, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення, ні договору з банку, за умовами якого банк відкрив боржнику рахунки зі спеціальним режимом використання. Вказує, що в даній історії вбачається, що на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховуються і інші грошові кошти, відмінні від пенсійних виплат. Так, 20.01.2021 року на картковий рахунок Скаржника було здійснено два безготівкових зарахування на суми 100 та 500 гривень. Крім того, 27.01.2021 року на рахунок Скаржника було зараховано суму у розмірі 1290 грн. 67 коп. з призначенням платежу «готівкове поповнення. Поповнення карткового рахунку від ОСОБА_3 ». З вищевказаного вбачається, що рахунок боржниці в АТ «Райффайзен Банк Аваль» відкрито не винятково для зарахування пенсійних виплат, а своїми твердженнями Скаржниця намагається ввести в оману. У зв`язку з вище зазначеним, 01.04.2021 року приватним виконавцем було підготовлено відповідь на заяву боржника, в якій роз`яснено підстави накладення арешту на рахунок боржника та причини відмови у задоволенні його заяви. Крім того, відповідно до «Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», затвердженого Постановою Правління Національного Банку України №89 від 11.09.2017 року, рахунки 2620 відносяться до класу 2 «Операції з клієнтами» («Кошти на вимоги фізичної особи»). Планом рахунків не обмежено використання рахунків 2620 виключно для отримання виплат заробітної плати, пенсії та інших соціальних виплат. Вважає, що у випадку, якщо поточний рахунок відкритий для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат у заяві про відкриття поточного рахунку зазначено, що вказаний рахунок є рахунком виключно для зарахування таких коштів, або ж якщо використовується уже наявний відкритий рахунок, то така інформація визначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку. У всіх інших випадках, за рахунком «Кошти на вимогу фізичних осіб» (призначення рахунку: облік вкладів (депозитів) на вимогу фізичних осіб, у тому числі поточні рахунки фізичних осіб та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт) за дебетом та кредитом проводяться наступні операції. За дебетом: суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків, суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України, надані кредити овердрафт. За кредитом: суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків, суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості. Тобто, на рахунок 2620 можуть надходити будь-які кошти, а не лише заробітна плата, пенсія чи соціальні виплати, якщо інше не обумовлено в договорі між Банком та боржником. Згідно правової позиції Верховного суду України від 24.06.2015 року у справі №6- 535цс15 кошти після зарахування на рахунок отримувача стають його власністю, втрачають свій цільовий статус (заробітна плата, пенсія, соціальна виплата), та набувають статусу вкладу. Тому, кошти зараховані на відповідні рахунки, є вкладом, а не заробітною платою, пенсією, соціальною виплатною, тощо. Таким чином, дії приватного виконавця щодо накладення арешту на рахунок ОСОБА_1 , відкритого в АТ «Райффайзен Банк Аваль» є правомірними та повністю відповідають положенням чинного законодавства України. Щодо звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника, то відповідно до ч.1, 2 ст.68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувана або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Тобто, дана норма є диспозитивною та дозволяє приватному виконавцю самостійно вирішувати чи виносити таку постанову. Таким чином, у приватного виконавця був відсутній обов`язок щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника. Слід також зауважити, що представник позивача вказує попередній розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмір 2 000 гривень, та. зазначає, що він може бути збільшений. Втім, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Вважає, що заявлені представником Скаржника до відшкодування 2000 грн. витрати на професійну правничу допомогу є необгрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем порушено порядок, встановлений, ст.68-70 Закону щодо умов звернення стягнення на такі виплати, підстави для накладення арешту на весь банківський рахунок (на залишок пенсійних коштів) заявниці відсутні, а арешт порушує її право на отримання коштів для існування та порушує конституційне право на соціальний захист. Доказів зворотного в матеріалах справи не міститься та суду не надано. Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судом встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2012 року у справі №2-7752/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №7-08Ф/65 від 15.08.2008 року в сумі 58477,67 доларів США та пеню у розмірі 5 000 грн, заборгованість з пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 3 583 грн 47 коп. 31.01.2013 року на підставі вказаного рішення суду Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист у справі № 2-7752/11. 02 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченком І.П. у ВП №64349863 винесено постанову про арешт майна боржника згідно якої накладено арешт на все майно, належне ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця витрат виконавчого провадження, штрафів 1815008 грн 50 коп, у тому числі на банківський рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль», Васильківське районне відділення (м. Васильків). За довідкою ГУ ПФУ у Київській області, Відділ обслуговування громадян №8 (сервісний центр) заявниця перебуває на обліку від 23.04.2005 року та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримує пенсію через відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль», номер банківського рахунку (IBAN) НОМЕР_3 . Судом встановлено, що 26 березня 2021 року заявниця звернулася до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з рахунку, в якій зазначила, що банківський рахунок було відкрито винятково для отримання пенсії, про що надала заяву про виплату пенсії або грошової допомоги, історію по картковому рахунку у період від 15.02.2021 року до 15.03.2021 року. У відповідь на зазначену заяву листом від 01.04.2021 року приватним виконавцем з посиланням на ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повідомлено, що у зв`язку з прийняттям банком постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №64349863, рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль», не відноситься до рахунків зі спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом, а тому, відсутні підстави для зняття арешту з грошових коштів. Згідно зі ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами. За положеннями ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з п.7 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Загальний порядок звернення стягнення на кошти боржника визначено у розділі VII Закону. За ч.1 ст.48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч.2 ст.48 Закону). При цьому, ст.48 Закону встановлює перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Частинами 1-3 ст.56 Закону встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Статтею 59 Закону передбачено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. При цьому, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Згідно з п.1 ч.4 статі 59 Закону підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Між тим, статтями 68-70 Закону передбачений окремий порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсії та інші доходи боржника. Статтею 68 Закону встановлено умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Згідно з ч.1, 3 ст.68 Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах(ч.2 ст.48 Закону), відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Відповідно до ч.1 ст.69 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. За ч.1 ст.70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно з ч.2 ст.70 Закону та ч.2 ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Конституційний Суд України у своєму рішенні №25рп/2009 від 7.10.2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані. Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності. Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання пенсії, а відтак, має захищати такі рахунки, виокремлення яких належить до повноважень виконавчої служби, правовою основою діяльності яких, є, зокрема, Конституція України, цей Закон, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Таким чином, накладення виконавцем арешту на весь рахунок заявниці, на який надходять пенсійні виплати є безпідставним, оскільки, чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення таких відрахувань та арешт залишку пенсійних коштів особи, позбавляє її джерел до існування та порушує її конституційне право на соціальний захист (Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 61-11118св19). На підставі наведеного, судом першої інстанції вірно зазначено, що накладення арешту на весь рахунок заявниці приватним виконавцем відбулося з порушенням порядку, встановленого ст.68-70 Закону, так як в матеріалах справи не міститься та суду не надано постанови приватного виконавця про звернення стягнення на пенсію та доказів надсилання такої постанови для виконання установі, яка виплачує заявниці пенсію. Звертаючись до суду, заявниця вказувала, що отримання пенсії - це єдине джерело її існування, однак, в матеріалах справи відсутні дані, що заявниця має інше джерело доходу та що на відкритий нею рахунок у банку, окрім пенсії, надходять інші платежі. В той же час, якщо такі платежі й надходять, то, серед іншого, арешт приватним виконавцем може бути накладений шляхом винесення постанови про звернення стягнення на пенсію, в межах суми, яка є пенсійною виплатою, але не більш ніж 20 % з такої виплати, як того вимагає Закон. У даному випадку, приватний виконавець, користуючись правом, встановленим Законом, арештувавши весь банківський рахунок заявниці, не дає розпоряджатись останній залишком на картці та фактично позбавляє її джерела доходу, тоді як виконавець повинен стягнути відповідний процент з пенсії боржника в рахунок погашення боргу. Оскільки на зазначений заявницею картковий рахунок надходять пенсійні виплати, зважаючи на те, що приватним виконавцем порушено порядок, встановлений ст.68-70 Закону щодо умов звернення стягнення на такі виплати, підстави для накладення арешту на весь банківський рахунок (на залишок пенсійних коштів) заявниці відсутні, а арешт порушує право заявниці на отримання коштів для існування та порушує її конституційне право на соціальний захист. Доказів зворотного в матеріалах справи не міститься та суду не надано. Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно абз.2 ч.2 ст.48 Закону забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Отже, законодавство забороняє арештовувати кошти на рахунках зі спеціальним режимом використання, але йдеться про спецрахунки підприємств, що займаються, наприклад, виробництвом або постачанням електроенергії, води, опалення тощо. Статтею 52 Закону встановлено особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця. Згідно з ч.3 ст.52 Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Таким чином, рахунок, відкритий на ім`я заявниці в банку та на який приватним виконавцем накладено арешт, не є рахунком зі спеціальним призначенням, та такі рахунки, відповідно до ст.52 Закону належать виключно юридичним особам або фізичним особам-підприємцям, а не фізичним особам та лише у такому разі банк застосовує приписи ч.3 ст.52 Закону, тобто, повертає постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Як вірно зазначено судом, однією із засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст.76 ЦПК України визначено доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з положеннями ст.ст.77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як зазначено судом, Верховний Суд 23.10.2019 року прийняв постанову у справі №917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності. При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За ч.5 ст.59 Закону арешт може бути знятий за рішенням суду. З огляду на вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд дійшов вірного висновку, що скарга заявниці підлягала до задоволення. Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» та залишення без змін ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 19 грудня 2022 року. Головуючий: Судді: