Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/7897/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1595/22 Справа № 202/7897/22 Суддя у 1-й інстанції - Логвіненко Т. Г. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника - Філіповського В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Філіповського Віктора Валентиновича, поданої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2022 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), - В С Т А Н О В И В : Постановою судді місцевого суду визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк чотири місяці. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 496 грн. 20 коп. У постанові суду зазначено, що 19.09.2022 о 19 годині 00 хвилин в м. Дніпро, вул. Батумська, 20, Індустріальний район, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mersedess ML 350 державний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування постановою про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 26.04.2019 ВП № 41001959. В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування постанови судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2022 року та просить закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки судом не були з`ясовані обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. В обґрунтування зазначає, що ОСОБА_1 перебуває в лавах ЗСУ, захищає народ України від російських загарбників та після проведеної йому операції внаслідок отримання порання, стан здоров`я не давав йому можливості керувати транспортним засобом. Крім того, в рапорті працівників поліції зазначено, що ОСОБА_1 знаходився в автомобілі, який стояв на вул. Батумській в м.Дніпро та не рухався, що підтверджує відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП. Також зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не підписаний ОСОБА_1 , в протоколі не зазначено свідків, які б підтвердили факт керування ним транспортним засобом та не долучено відеозапису на підтвердження обставин викладених в протоколі. Натомість, наявні в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівників поліції не можуть бути достатніми доказами для підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки в них зазначені завідомо неправдиві відомості. Разом з тим, вказує, що в протоколах про адміністративне правопорушення серії ААД №354544 від 19.09.2022 року та серії ААД №354543 від 19.09.2022 року містяться протиріччя з приводу фактичних обставин справи, оскільки в них зазначено, що о 18-50 год. в м. Дніпрі, Індустріальний район, вул. Батумська, 20 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мерседес з явними ознаками алкогольного сп`яніння, після чого працівники поліції дозволили йому, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння сісти за кермо та продовжити рух по вул. Батумській в м.Дніпро, де його об 19-00 год. знову зупинили працівники поліції. При цьому, сторона захисту звертає увагу, що при зупинці в автомобілі були відсутні ключі від запалення, так як вони на той час знаходилися у власника автомобіля ОСОБА_2 . Водночас звертає увагу, що станом на 25.11.2022 року набрало законної сили рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі №202/8139/22, згідно якого справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, а оскільки суд розглядає справу в межах пред`явленого обвинувачення, тому зазначені в протоколі серії ААД №354544 від 19.09.2022 фактичні обставини справи не відповідають дійсності, що на переконання апелянта, робить протокол про адміністративне правопорушення неналежним доказом у справі. В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, оскільки перебуває в лавах ЗСУ, але його неявка, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Філіповський В.В. підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КупАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Частина перша статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Між тим, вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано з огляду на наступне. Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, суддя місцевого суду послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №354544 від 19.09.2022, складений у відношенні ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 КУпАП, рапорт від 19.09.2022 року та копію постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 26.04.2019 року у виконавчому провадженні №41001959. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 19.09.2022 року серії ААД №354544 (а.с.1) вбачається, що 19.09.2022 року, о 19 годині 30 хвилин за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 20, Індустріальний район, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мерседес ML 350 д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування постановою у тимчасовому обмеженні у праві керування транспортними засобами від 26.04.2019 ВП № 41001959, чим порушив вимоги п.2.1 А ПДР, за що відповідальність передбачена ч.3 ст.126 КУпАП. Згідно рапорту інспектора вз.2 р.1 батальйону 4 УПП в Дніпропетровській області Паливода А.-Я.З. (а.с.3) вбачається, що 19.09.2022, заступивши на патрулювання, на території м. Дніпро, у складі автопатруля "Легіон-123", сумісно з ОСОБА_3 вз.2 р.1 бат. 4 УПП в Дніпропетровській області вони отримали виклик порушення ПДР на вул. Каштанова, що т.з. МERSEDES-BENZ ML 350 чорного кольору, який порушує правила дорожнього руху та поїхав в невідомому напрямку, та водій знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Відпрацьовуючи орієнтування т.з. МERSEDES-BENZ ML 350 НОМЕР_1 стояв біля будинку по вул. Батумській, 24 увімкнений. Вийшовши до водія, він вийшов та у водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння під час спілкування, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нестійка хода. Водій відмовився у встановленому законом порядку від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у присутності потерпілого та відеофіксації 471265. Також було виявлено, що водій ОСОБА_1 позбавлений права керування т.з. від 26.04.2019 ВП/41001959 Новокодацьким ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області, про що було складено протокол за ч.3 ст.126 КУпАП, водійське посвідчення не вилучалось, данні ІПС "АРМОР". Натомість, копія постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 26.04.2019 ВП №41001959 (а.с.4) свідчить про те, що державним виконавцем Орловою В.В. в рамках виконавчого провадження №41001959 від 26.04.2019 встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №2-4596/2011 виданого 19.01.2012. Згідно диспозиції ч.3 ст.126 КУпАП, відповідальність за вчинення даного правопорушення настає у разі керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. За змістом ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Відповідно до положень п.2 ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, зокрема, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати алмінеттів у повному обсязі. Разом з цим, вищевказана постанова датована 26.04.2019 та сама по собі, без наявності інших доказів, не свідчить про те, що станом на день вчинення адміністративного правопорушення, а саме- 19 вересня 2022 року, ОСОБА_1 був тимчасово обмежений у праві керування транспортними засобами, а також не підтверджує того, що він взагалі був обізнаний про її існуванням. Крім того апеляційний суд враховує той факт, що ця постанова не завірена у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП. Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим, що буде свідчити про необ`єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з`ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення. Між тим, як свідчить зміст складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції зазначено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортним засобом постановою у тимчасовому обмеженні права керування ТЗ, що передбачає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, а не ч.3 ст.126 КУпАП. При цьому жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 було позбавлено права керуванням транспортним засобом до матеріалів справи не додано, у зв`язку з чим протокол про адміністративне правопорушення від 19.09.2022 року серії ААД №354544 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 КУпАП також не можна вважати належним та допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП. Крім того, не є належним доказом у даному випадку і рапорт інспектора вз.2 р.1 батальйону 4 УПП в Дніпропетровській області Паливода А.-Я.З. (а.с.3), на який посилався місцевий суд у своєму рішенні, оскільки патрульний поліцейський є зацікавленою особою та його пояснення, як свідка, не мають об`єктивного підтвердження. Таким чином, за результатами судового розгляду суд апеляційної інстанції дійшов до переконання про відсутність належних і достатніх доказів для висновку про те, що ОСОБА_1 , за встановлених судом обставин, керував транспортним засобом, будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортним засобом. Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25). У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП. Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останнього. Апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортним засобом. Тому апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту про відсутність доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника Філіповського В.В. підлягає задоволенню, а постанова судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2022 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Філіповського Віктора Валентиновича - задовольнити. Постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2022 рокупро визнання винним і притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КупАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО