Постанова Дніпровський апеляційний суд № 428/1302/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7429/22 Справа № 428/1302/21 Суддя у 1-й інстанції - Шубочкіна Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 428/1302/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Суткова Рена Агабєковна, на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 липня 2021 року, яке ухвалено суддею Шубочкіною Т.В. у місті Сєвєродонецьку Луганської області та повне судове рішення складено 23 липня 2021 року, - В С Т А Н О В И В : У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (надалі - АТ «СК «Країна»), третя особа - Національний банк України, про зобов`язання вчинити певні дії Позовні вимоги мотивовано тим, що, при обслуговуванні в АТ КБ «Приватбанк», в червні 2020 року співробітниками банку позивачу було запропоновано укласти Договір добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби, для чого необхідно було надати лише паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру. Інших документів для укладення договору не вимагалось. Позивач погодився з вказаною пропозицією. З будь-якими іншими документами, під час укладення індивідуальної частини Договору страхування, позивача не ознайомлювали та ним не підписувались, в тому числі шляхом проставляння електронного підпису. Починаючи з 01.09.2020 року по 11.09.2020 року, позивач знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні лікарні ДУ «ТМО МВС України по Луганській області». Позивач звернувся із заявою про здійснення страхової виплати, проте, відповідач відмовив у здійсненні страхової виплати, посилаючись на п.4.4 Умов страхування до Договору страхування. На підставі викладеного позивач просить суд: зобов`язати Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» внести зміни до пункту 2.3 Правил добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби, затверджених в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 26.03.2010 за реєстраційним номером 0310201, та підпункту 4 пункту 4.4 Умов добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби, шляхом їх виключення; визнати відмову Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» у страховій виплаті ОСОБА_1 за Договором добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби №LG19HI-20552UF від 05.06.2020 незаконною; зобов`язати Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №Z2082PB7000002Z від 02.09.2020 про здійснення страхової виплати за Договором добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби №LG19HI-20552UF від 05.06.2020. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 липня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Суткова Р.А., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано положення Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», згідно якого дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися до суду із скаргою. При цьому, зазначає, що захист прав і законних інтересів осіб з інвалідністю врегульовано положеннями статті 6 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а статтею 9 Конвенції Про права осіб з інвалідністю, ратифікованої Законом України від 16 грудня 2009 року № 1767-VI, як основоположне право, визначено право на доступність, що передбачає право осіб з інвалідністю мати доступ до всіх аспектів суспільного життя нарівні з іншими, зокрема, до фізичного оточення, до транспорту, до інформації та зв`язку і до інших об`єктів і послуг, що надаються населенню. Отже, відмова у виплаті позивачеві страхової виплати, зважаючи на встановлення йому інвалідності, є дискримінаційною, а тому до Договору мають бути внесені зміни, які забезпечать належну реалізацією позивачем його прав, як споживача послуг страхування. Зазначає, що відповідачем не було виконано вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» та не надано йому повну інформацію про продукцію. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач АТ «СК «Країна» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача АТ «СК «Країна» - Журова Є.Є., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, 05.06.2020 року між АТ «СК «Країна» та ОСОБА_1 було укладено електронний поліс добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби №LG19HI-20552UF (далі - Електронний поліс). Відповідно до преамбули вказаного Електронного полісу, цей Поліс є індивідуальною частиною електронного Договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби та підтверджує укладення Договору страхування, шляхом прийняття (акцепту) «Пропозиції щодо укладення електронного договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби» розміщеної на веб-сайті Страховика, що є публічною частиною Договору страхування. Невід`ємними частинами Договору страхування цей Поліс, а також Пропозиція, Умови добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби (далі - Умови страхування) до Договору страхування на випадок хвороби, Додаток №1 та №2 до Умов страхування на випадок хвороби, повний текст яких доступні на сайті Страховика https://krayina.com/. Дані поліса формуються на підставі Пропозиції Страховика та електронної заяви Страхувальника. Договір страхування є дійсним за наявності сплати страхового платежу на відповідний період страхування. Відповідно до п.п. 1.3.4 п.1.3 Умов страхування, страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати у випадках, передбачених розділом 4 цих Умов страхування. Згідно з п.п. 4.4.4 п. 4.4. Умов страхування, не можуть бути застрахованими інваліди І та ІІ групи, діти-інваліди. Відповідно до п. 4.5 Умов страхування, у випадку наявності (однієї чи декількох), передбачених пп. 1-5 п.4.4 цих Умов страхування, до початку дії Договору страхування, Договір страхування вважається таким, що не набув чинності стосовно Застрахованої особи щодо якої існують зазначені обставини. У сторін не виникає будь-яких зобов`язань за таким Договором страхування. За письмовою заявою Страхувальника Страховик повертає йому сплачені страхові платежі у повному розмірі. 02.09.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою №Z2082PB700002Z від 02.09.2020 року про здійснення страхової виплати, у зв`язку з настанням страхового випадку. Згідно виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого №854 та виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з 05.09.2017 року. Відповідно до листа Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» №14173/20 від 15.09.2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні страхової виплати, на підставі п.п. 1.3.4. Умов страхування до Договору страхування на випадок хвороби. Встановивши, що ІІ група інвалідності позивачу була встановлена до початку дії вищевказаного Договору страхування, що був укладений між сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку, що цей Договір страхування вважається таким, що не набув чинності стосовно ОСОБА_1 , на підставі п. 4.5 Умов страхування, у зв`язку з чим у сторін не виникає будь-яких зобов`язань за таким Договором, в тому числі, зобов`язань щодо здійснення Страховиком страхових виплат Страхувальнику, окрім зобов`язання Страховика повернути Страхувальнику за його письмовою заявою сплачені ним страхові платежі у повному розмірі, що прямо визначено у пункті 4.5 Умов страхування. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Частиною 1 ст.3 цього Закону визначено, страхувальниками визнаються, зокрема, дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Згідно ч.1 ст.4 цього Закону, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування). Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 05.06.2020 року між АТ «СК «Країна» та ОСОБА_1 було укладено електронний поліс добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби №LG19HI-20552UF. Відповідно до Преамбули вказаного Електронного полісу, цей Поліс є індивідуальною частиною електронного Договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби та підтверджує укладення Договору страхування шляхом прийняття (акцепту) «Пропозиції щодо укладення електронного договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби» розміщеної на веб-сайті Страховика, що є публічною частиною Договору страхування. Невід`ємними частинами Договору страхування цей Поліс, а також Пропозиція, Умови добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби (далі - Умови страхування) до Договору страхування на випадок хвороби, Додаток №1 та №2 до Умов страхування на випадок хвороби, повний текст яких доступні на сайті Страховика https://krayina.com/. Дані поліса формуються на підставі Пропозиції Страховика та електронної заяви Страхувальника. Договір страхування є дійсним за наявності сплати страхового платежу на відповідний період страхування. Отже, позивач ОСОБА_1 підписавши, за допомогою одноразового електронного ідентифікатора, Електронний поліс добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби №LG19HI-20552UF, приєднався до Умов страхування здоров`я на випадок хвороби та підтвердив отримання та ознайомлення у повному обсязі із умовами страхування до підписання цього Полісу, у зв`язку з чим колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не було виконано вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» та не надано позивачу повну інформацію про продукцію. При цьому, згідно з п.п. 4.4.4 п. 4.4. Умов страхування, не можуть бути застрахованими інваліди І та ІІ групи, діти-інваліди, а, відповідно до п. 4.5 Умов страхування, у випадку наявності (однієї чи декількох), передбачених пп. 1-5 п.4.4 цих Умов страхування, до початку дії Договору страхування, Договір страхування вважається таким, що не набув чинності стосовно Застрахованої особи щодо якої існують зазначені обставини. У сторін не виникає будь-яких зобов`язань за таким Договором страхування. За письмовою заявою Страхувальника Страховик повертає йому сплачені страхові платежі у повному розмірі. Отже, позивач ОСОБА_1 добровільно, на власний розсуд, приєднався до Умов страхування, а, згідно статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, й таких обстаивн судом не встановлено. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано положення Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», згідно якого дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися до суду із скаргою. При цьому, зазначає, що захист прав і законних інтересів осіб з інвалідністю врегульовано положеннями статті 6 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а статтею 9 Конвенції Про права осіб з інвалідністю, ратифікованої Законом України від 16 грудня 2009 року № 1767-VI, як основоположне право, визначено право на доступність, що передбачає право осіб з інвалідністю мати доступ до всіх аспектів суспільного життя нарівні з іншими, зокрема, до фізичного оточення, до транспорту, до інформації та зв`язку і до інших об`єктів і послуг, що надаються населенню. Отже, відмова у виплаті позивачеві страхової виплати, зважаючи на встановлення йому інвалідності, є дискримінаційною, а тому до Договору мають бути внесені зміни, які забезпечать належну реалізацією позивачем його прав, як споживача послуг страхування, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне. Відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються. Захист прав, свобод і законних інтересів інвалідів забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом, що передбачено положенням статті 6 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів». Аналогічне право закріплено в статті 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії в Україні», згідно якої особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом. Відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов`язковим. Обов`язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов`язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом. Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Відповідач у своїй діяльності, зокрема, керується Правилами добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби, затверджених 26 лютого 2010 року та зареєстрованих у Нацкомфінпослукг 26 березня 2010 року. Відповідно до п.1.2.,1.3. Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року №40 (далі - Ліцензійні умови), ліцензування страхової діяльності здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Саме вона видає фінансовим установам ліцензію на проведення певного виду страхування, визначеного ст.ст. 6, 7 Закону України «Про страхування». Щоб отримати ліцензію, слід виконати цілу низку вимог, передбачених Розділом 2 Ліцензійних умов. Зокрема п.2.13. Ліцензійних умов передбачає необхідність страховика прийняти та зареєструвати в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг правила страхування, які мають відповідати вимогам ст.17 Закону України «Про страхування» та Ліцензійним умовам. Правила страхування розробляються страховиком та підлягають вищезазначеній реєстрації (ст.17 Закону України «Про страхування»). Тобто, відповідач у своїй діяльності керується відповідними зареєстрованими правилами. Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила страхування повинні містити: предмет договору страхування; порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат; страхові ризики; виключення із страхових випадків і обмеження страхування; строк та місце дії договору страхування; порядок укладення договору страхування; права та обов`язки сторін; дії страхувальника у разі настання страхового випадку; перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків; порядок і умови здійснення страхових виплат; строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат; причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування; умови припинення договору страхування; порядок вирішення спорів; страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя; страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя; особливі умови. У разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни та (або) доповнення, страховик повинен подати ці нові правила, зміни та (або) доповнення для реєстрації до Уповноваженого органу. Уповноважений орган має право відмовити у видачі ліцензії та реєстрації правил чи змін та (або) доповнень до них, якщо подані правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам цієї статті. Отже, відповідач АТ «СК «Країна» керується у своїй діяльності Правилами добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби, які відповідають вимогам чинного законодавства України та до яких позивач ОСОБА_1 добровільно приєднався, а тому не можна вважати умови договору страхування дискримінаційними щодо позивача. Згідно статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За таких обставин, з огляду на те, що, згідно виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого №854 та виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з 05.09.2017 року, тобто на момент укладення Договору страхування, відповідач АТ «СК «Країна» правомірно відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні страхової виплати на підставі п.п. 1.3.4. Умов страхування до Договору страхування на випадок хвороби. При цьому, слід додатково наголосити на тому, що, відповідно до п. 4.5 Умов страхування, у випадку наявності (однієї чи декількох), передбачених пп. 1-5 п.4.4 цих Умов страхування, до початку дії Договору страхування, Договір страхування вважається таким, що не набув чинності стосовно Застрахованої особи щодо якої існують зазначені обставини. У сторін не виникає будь-яких зобов`язань за таким Договором страхування. За письмовою заявою Страхувальника Страховик повертає йому сплачені страхові платежі у повному розмірі. Тобто, права позивача ОСОБА_1 у даному випадку не порушені та він має право на повернення сплачених страхових платежів у повному обсязі. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Суткова Рена Агабєковна, - залишити без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 липня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 грудня 2022 року. Головуючий: Судді: