Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/17580/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/17580/21 пров. № А/857/12752/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Пліша М.А., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року (суддя Щербаков В.В., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі ГУНП в Рівненській області), в якому просила стягнути із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15640 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом ГУНП в Рівненській області від 05.11.2021 № 214 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції. Однак, у день звільнення з нею не було проведено повного розрахунку, а саме не виплачено грошове забезпечення за період часу із 01.11.2021 по 05.11.2021 та не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні. Відповідач провів повний розрахунок із Позивачем лише 30.11.2021, а відтак період затримання розрахунку становить 25 днів, а відтак стягненню з Відповідача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ГУНП в Рівненській області на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 14470, 27 грн. Не погодившись з ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що нормою спеціального закону не встановлено строків виплати розрахунку при звільненні та не містить приписів щодо обов`язкової сплати вказаного розрахунку у день звільнення особи зі служби. Зазначає, що відповідно до пункту 8 Розділу УІ Наказу Міністерства внутрішніх справі України від 06.04.16 № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" (далі - Порядок №260), одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення зі служби, відтак заявником не порушено строків проведення розрахунків. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач проходила службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, з 27.09.1994 по 05.11.2021, остання посада начальник сектору правового забезпечення ГУНП в Рівненській області, мала спеціальне звання «підполковник поліції». Наказом ГУНП в Рівненській області від 05.11.2021 № 214 о/с «По особовому складу» Позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Підставою для звільнення слугував рапорт позивача від 28.10.2021 та свідоцтво про хворобу від 22.10.2021 № 469, видане військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Рівненській області». У наказі про звільнення позивача зазначено, що вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні для виплати одноразової грошової допомоги становить 20 років 10 місяців 16 днів. У день звільнення позивача з нею не було проведено повного розрахунку, а саме не виплачено грошове забезпечення за період часу із 01.11.2021 по 05.11.2021 та не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні. Згідно із банківською випискою ПАТ АБ «Укргазбанк», грошове забезпечення в сумі 12059,36 грн. позивачу було виплачено 16.11.2021, а одноразову грошову допомогу 30.11.2021. Таким чином відповідач затримав повний розрахунок з позивачем на 25 днів. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду із позовом. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" (далі Закон №580-VIII). Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі Постанова №988), та Порядком №

260. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно з приписами статей 1 та 2 Закону України "Про оплату праці" (далі Закон №108/95-ВР), заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Основна заробітна плата винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Відповідно до пункту 1 Постанови № 988, грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затверджено Порядком №

260. Згідно пункту 3 Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. При виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (пункт 9 розділу І Порядку № 260). За приписами пункту 13 розділу І Порядку № 260 виплата грошового забезпечення поліцейським та здобувачам ЗВО здійснюється щомісяця з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення поліцейським поліції охорони здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць. Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані КЗпП України. Так, у статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму. Водночас, частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Відтак, вказаними нормами визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому, у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні в такому разі при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Судом встановлено, що виплата грошового забезпечення (з 01.11.2021 по 05.11.2021) 12059,36 грн. позивачу було проведено 16.11.2021. В той час, як наведеними приписами Порядку № 260 встановлено, що виплата грошового забезпечення поліцейським та здобувачам ЗВО здійснюється щомісяця з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць. Зважаючи на те, що позивача звільнено з 05.11.2021, а остаточна виплата грошового забезпечення проведена 16.11.2021, отже з дотриманням вимог Порядку № 260, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність допущення відповідачем протиправної бездіяльності в частині не проведення своєчасної виплати грошового забезпечення при звільненні позивача зі служби. Стосовно питання виплати одноразової грошової допомоги, то згідно з матеріалами справи таку було виплачено позивачу 30.11.2021. Спірні правовідносини в цій справі пов`язуються зі звільненням позивача зі служби в поліції, яке відбулося 05.11.2021. Закон № 580-VIII, як написано у його преамбулі, визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Тобто цей Закон є основним/спеціальним для правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір. В контексті предмету цього спору названий Закон містить дві бланкетні статті - 94 і 102 - на підставі яких у поліцейського при звільненні зі служби в поліції може виникати право на отримання одноразової грошової допомоги (якщо будуть дотримані відповідні умови). Частина друга статті 94 «Грошове забезпечення поліцейських» Закону № 580-VIII в частині порядку виплати грошового забезпечення має посилання на групу/вид нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України. На виконання приписів цієї статті назване відомство затвердило згаданий Порядок № 260 (про що прямо зазначено в його наказі від 06 квітня 2016 року № 260). Стаття 102 «Пенсійне забезпечення поліцейських» Закону № 580-VIII щодо виплати одноразової грошової допомоги після звільнення відсилає до Закону № 2262-ХІІ. Зауважимо, що наведені вище положення статті 9 Закону № 2262-ХІІ визначають підстави/умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, зокрема, зі служби в поліції, її розмір, джерела виплати. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають на це право відповідно до Закону № 2262-ХІІ, визначає Порядок №

393. Цей порядок, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (з наступними змінами і доповненнями), затверджений відповідно до Закону № 2262-ХІІ. На виконання, з-поміж інших, постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Міністерство внутрішніх справ України Наказом № 539 доповнило Порядок № 260, зокрема, розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби». Окремі положення цього розділу за змістом повторюють те, що зазначено у частині другій статті 9 Закону № 2262-ХІІ і пункті 10 Порядку № 393 (щодо розміру одноразової грошової допомоги при звільненні і джерел її виплати). Водночас, приписи пункту 8 розділу VI цього Порядку (в редакції, чинній з 21 серпня 2020 року) встановлюють строк виплати одноразової грошової допомоги (те, про що не зазначено в інших спеціальних для цих відносин нормативних актах): не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом . Положення цього пункту треба розуміти так, що виплата одноразової грошової допомоги (при звільненні зі служби в поліції) має відбутися протягом двох місяців від дати звільнення, тобто може не збігатися з датою звільнення; виплата цієї допомоги поза двомісячним строком теж можлива, якщо бюджетні кошти, призначені для цих потреб, надійшли пізніше зазначеного терміну (по спливу двох місяців), але в такому разі одноразова грошова допомога має бути виплачена протягом п`яти робочих днів після їх надходження. Положення статей 116, 117 КЗпП України - загального для цих правовідносин закону - інакші за змістом, але це не дає підстав вважати, що вони мають пріоритетне застосування чи взагалі підлягають застосуванню при вирішенні цього спору. Отримання одноразової грошової допомоги при звільненні (та умови, за яких це право може бути реалізоване) передбачене законами № 580-VIII, № 2262-ХІІ і конкретизоване у виданих на їх підставі підзаконних нормативних актах (одним з яких є Порядок № 260), норми яких мають сприяти реалізації приписів зазначених законів. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції є одним із аспектів проходження публічної служби в Національній поліції України і норми законів та підзаконних актів (окремі з яких написані вище), які регулюють цей сегмент питань, є спеціальні для цих правовідносин. Строки виплати одноразової грошової допомоги, право на отримання якої встановлює Закон № 580-VIII і - опосередковано через його статтю 102 - Закон № 2262-ХІІ, передбачені у пункті 8 розділу VI Порядку № 260 (в редакції, яка діє з 21 серпня 2020 року), тому немає підстав вважати, що норми спеціального законодавства не регулюють цих правовідносин, як умову для (субсидіарного) застосування загального [трудового] законодавства, як-от статей 116, 117 КЗпП України. Варто додати також, що коли спеціальні норми інакше регулюють певні питання щодо проходження публічної служби, то це ще не свідчить про наявність прогалини у регулюванні, яку можна заповнити чи замінити загальними нормами. Згідно з матеріалами справи позивач звільнений зі служби в поліції 05листопада 2021 року і - з уваги на стаж служби і підставу звільнення - мав право на отримання одноразової грошової допомоги. Цю допомогу йому виплатили 30 листопада 2021 року. Зважаючи на приписи пункту 8 розділу VI Порядку № 260 колегія суддів вважає, що відповідач не допустив порушення, коли не виплатив позивачеві одноразової грошової допомоги саме в день звільнення 05 листопада 2021 року, а оцінювання дій відповідача через призму положень статей 116, 117 КЗпП України видається недоречним і невиправданим з мотивів, які написані вище. Також слід зазначити, стосовно застосування Порядку №260, зокрема й пункту 8 розділу VI, що зазначені нормативні приписи залишаються обов`язковими (імперативними) для відповідача, як територіального органу Національної поліції й факт звільнення позивача зі служби в поліції (тобто втрата ним статусу поліцейського) за описаних обставин справи ніяким чином не впливає на необхідність їх дотримання суб`єктом владних повноважень. Таким чином, строки виплати одноразової грошової допомоги передбачені у пункті 8 розділу 6 Порядку №260, тому немає підстав вважати що норми спеціального законодавства не регулюють цих правовідносин. Отже, підстав для стягнення з відповідача на підставі статті 117 КЗпП середнього заробітку за час затримки виплати позивачу одноразової грошової допомоги не було, а тому висновки суду першої інстанції є неправильними. Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка висловлена у постанові від 23 листопада 2022 року у справі №160/20449/21. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустився помилки в частині застосування норм матеріального та процесуального права, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову. За таких обставин колегія суддів вважає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року в справі №460/17580/21 - скасувати, та прийняти нове, яким в позові відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш