Ухвала КГС ВС № 907/62/18

УХВАЛА 19 грудня 2022 року м. Київ cправа № 907/62/18 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» на ухвалу Господарського суду Закарпатської області у складі судді Пригара Л. І. від 04.08.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Якімець Г. Г., Бойко С. М., Бонк Т. Б. від 31.10.2022 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» про стягнення заборгованості в сумі 292 789 407,14 грн, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» 29.11.2022 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі № 907/62/18. Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.12.2022. Перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Згідно з доданим до касаційної скарги платіжним дорученням № 291103 від 29.11.2022 скаржником сплачено судовий збір у розмірі 4 962,00 грн у справі № 907/62/18. Однак, перевіривши зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суд установив, що в електронному реєстрі підтверджень оплат із органу Державної казначейської служби України про зарахування сум судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України відсутнє підтвердження про зарахування суми, сплаченої згідно з платіжним дорученням від № 291103 від 29.11.2022 у сумі 4 962,00 грн. Разом з цим, суд зазначає, що доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України. Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57). Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Враховуючи вищевикладене, надане скаржником платіжне доручення не може бути доказом належного виконання ним вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України щодо підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, за відсутності доказів зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Отже, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом. Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З урахуванням наведеного, касаційна скарга Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі № 907/62/18 подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі № 907/62/18 залишити без руху.

2. Надати Акціонерному товариству «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Акціонерному товариству «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз» усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб: - надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 962,00 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий О. Баранець