Постанова Волинський апеляційний суд № 163/1211/22

Справа № 163/1211/22 Провадження №33/802/630/22 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А. Категорія:ч.1 ст.483 МК України Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2022 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., за участю представника Волинської митниці ДФС Пікалюка М.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Кушнірук Ю.П., розглянувши апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 06 жовтня 2022 року, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою судді, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , водія ТОВ «МЕГА ТРАНС», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та на підставі ст.22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі, -закрито. Вилучений за протоколом №0550/20500/22 від 07.07.22 у порядку ст.511 МК України товар - 1741 штука косметичних засобів в асортименті, - повернуто власнику або уповноваженій ним особі для проведення митного оформлення згідно з чинним законодавством. Так, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 06 липня 2022 року прямуючи через митний пост "Ягодин" Волинської митниці з Республіки Польща в Україну вантажним автомобілем, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , перемістив через митний кордон з приховуванням від митного контролю 1741 штук косметичних засобів в асортименті, загальною вартість згідно фактури 900 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на момент перетину кордону становить 27102,15 грн., шляхом подання митного органу документів, що в частині цих товарів містять неправдиві відомості про найменування та кількість вантажних місць, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України. Не погодившись із такою постановою судді, Волинська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою визнати винним ОСОБА_1 у порушенні митних правил за ч.1 ст.483 МК України і накласти на нього стягнення в межах санкції даної норми Закону, а також покласти на нього судові витрати. Вказує про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення повністю доведена матеріалами справи. При цьому, рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, прийняте не об`єктивно, оскільки ввезення товару косметичних засобів з приховуванням від митного контролю серед вантажу гуманітарної допомоги, наносить не тільки економічні збитки державі, а й негативно впливає на її імідж. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши думку представника митниці Пікалюка М.С., який скаргу підтримав із наведених у ній підстав, думку ОСОБА_1 та його захисника Кушнірук Ю.П., які заперечили апеляційну скаргу, приходжу до наступного висновку. Частиною 1 ст.458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Згідно із ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи були дотримані. Так, при прийнятті рішення місцевий суд прийшов до вірного висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, що повністю підтверджено зібраними у передбаченому законом порядку, належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності. Крім того, не заперечується вина й самим ОСОБА_1 . При цьому, факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому згідно ч.7 ст.294 КУпАП висновок судді в цій частині апеляційним судом не перевіряється. Водночас, митний орган вказує про необґрунтованість та незаконність судового рішення в частині накладення стягнення, а саме звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідності на підставі ст.22 КУпАП. Проте, таке твердження до уваги судом не приймається з огляду на таке. Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог закону, які передбачають правила накладення стягнення за адміністративне стягнення, а саме - ст.ст.23, 33 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. При цьому суд, за наявності підстав, повинен обговорювати питання про можливість звільнення таких осіб від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення на підставі ст.22 КУпАП, згідно якої таке звільнення можливе за правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки і не завдає значних збитків державним чи суспільним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом. Малозначне правопорушення - це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом. Водночас, пленум Верховного Суду України в п.17 своєї постанови №8 від 03.06.2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» роз`яснив, що у справах про порушення митних правил, суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст.22 КУпАП. При цьому, необхідно врахувати не лише вартість, а й кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення. Так, місцевим судом були з`ясовані та враховані обставини, що пом`якшують відповідальність порушника за вчинене правопорушення, а саме те, що він вперше притягується до адміністративної відповідальності, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, працює водієм ТОВ «МЕГГА ТРАНС», де характеризується лише з позитивної сторони, а переміщуваний ним товар ввозився як гуманітарна допомога без сплати митних платежів. Фактично було враховано і те, що ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні визнає повністю та щиро розкаюється, вказує про те, що раніше подібного не вчиняв і в майбутньому вчиняти не буде, відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, мотиви вчиненого, та те, що його дії не спричинили та не могли спричинити істотної шкоди громадським або державним інтересам враховуючи кількість товару, який він намагався перемістити через державний кордон України та його вартість, відповідно до поданих ним документів - 900 Євро, які апеляційний суд, перевіривши їх оригінали, вважає цілком належним та допустимим доказом про вартість в розумінні ст.495 МК України, і яким повністю спростовуються апеляційні доводи митного органу щодо більшої вартості товару, що зафіксовано у висновку експерта №142000-3301-0333, який діє при Держмитслужбі, в якому відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП поставлене питання про визначення лише середньої вартості предметів правопорушення. Суд першої інстанції із врахуванням сукупності вищевикладених обставин, відсутністю обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , даних про його особу, і при цьому, врахувавши практику Європейського Суду з прав людини, обґрунтовано прийшов до висновку, що накладення стягнення у виді штрафу і конфіскації товару, що передбачено санкцією ч.1 ст.483 МК України як безальтернативне стягнення, в даному випадку буде порушенням положень ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки буде непропорційним, не відповідатиме характеру вчиненого правопорушення й особі правопорушника. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно звільнив ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, та відповідно закрив провадження у справі. При цьому, апеляційна скарга не містить вмотивованих доводів спростування висновків місцевого суду у вищевказаній частині ухваленого судового рішення. З огляду на наведене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Таким чином, апеляційну скаргу митного органу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення щодо ОСОБА_2 , - без змін. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 06 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_1 , - без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк