Постанова Львівський апеляційний суд № 442/4137/22

Справа № 442/4137/22 Головуючий у 1 інстанції: Коваль Р.Г. Провадження № 22-ц/811/2181/22 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. секретаря: Колич Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 з участю заінтересованої особи Дрогобицької міської ради Львівської області, про встановлення факту родинних відносин, ВСТАНОВИЛА: Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою у порядку окремого провадження, в якій просила суд ухвалити рішення про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне їй на праві власності майно. ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її тітки ОСОБА_2 . Постановою від 04 липня 2012 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю необхідних документів, які підтверджують родинні відносини спадкодавця та спадкоємця. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 з участю заінтересованої особи Дрогобицької міської ради Львівської області, про встановлення факту родинних відносин. Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що постановляючи ухвалу про відмову в відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції не з`ясував обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановив коло спадкоємців померлої та не перевірив, чи впливатиме на їх права та обов`язки рішення суду про встановлення факту родинних відносин, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність спору про спадкове майно, оскільки існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним. Звертає увагу на те, що інших спадкоємців у ОСОБА_2 крім неї немає. У межах визначених строків вона звернулась для прийняття спадщини, а тому позиція суду про існування спору є помилковою. За таких обставин, вважає, що висновок суду про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений. Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, тому розгляд справи проводиться в їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин між заявником та ОСОБА_2 у заявника виникне право на спадкування, тому із заяви про встановлення юридичного факту вбачається спір про право на спадкування між заявником та заінтересованими особами після смерті останньої. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне. Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо. Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Відмовляючи у відкритті провадження у справі з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суд зазначеного до уваги не взяв, тому його висновок є помилковим. Суд першої інстанції не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, тобто не встановив між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18). Відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину пов`язана виключно з відсутністю необхідних документів, які підтверджують родинні відносини спадкодавця та спадкоємця . Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження є передчасним. З урахуванням вищенаведеного, ухвалу суду першої інстанції належить скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно із ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 16.12.2022 Головуючий Судді