Постанова 4811 № 462/7964/21

Справа № 462/7964/21 Головуючий у 1 інстанції: Пилип"юк Г.М. Провадження № 22-ц/811/858/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Пилип`юк Г.М. від 16 лютого 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и л а : рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 лютого 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 19 986,11 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 18 червня 2020 року. В решті позову відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 1610,57 грн. судового збору. Вказане рішення оскаржило АТ «Акцент-Банк». В апеляційній скарзі просять рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначають, що підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, відповідач підтвердив факт ознайомлення з такими Умовами і Правилами та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них на сайті банку. Стверджують, що своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором позичальник підтверджує факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування. Щодо відмови у стягнення відсотків зазначає, що згідно ст. 1048 ч.1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Вказує, що до матеріалів справи додано тарифи із сайту банку, а також Паспорт споживчого кредиту, в якому чітко зазначені всі умови кредитування, строки і відсоткова ставка. Даний паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного цифрового підпису. Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України,207, 626, 628 638 1054 , 1055, 1056-1, 610, 615, 629 , 633, 634, 525, 526, 549, 551, , 625, 1, 509, ЦК України, 42 Конституції України та задовольняючи частково позов, виходив з того, що 18.06.2020 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку. У заяві зазначено, що відповідач згідна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку розміщені на сайті https://a-bank.com.ua/terms. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 09.10.2021 року становить 28 171,39 грн., з яких 19 986,11 грн. заборгованість за тілом кредиту та 8 185,28 грн. заборгованість за процентами. Разом із позовною заявою, крім згаданих копій анкети-заяви і паспорта на ім`я ОСОБА_1 позивач подав до суду такі документи: розрахунок заборгованості станом на 09.10.2021 року (а.с. 5-6), Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-банк» /а.с. 8-14/, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-банк» Тарифи /а.с. 15-16/. Водночас невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, а саме неповернення ним позивачу отриманих сум кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості, згідно якого заборгованість за тілом кредиту 19986,11 грн., і зумовило звернення АТ «Акцент-Банк» до суду із даним позовом. При цьому доказів повернення отриманих і використаних позичальником сум відповідачем, в порушення вимог ст.81 ЦПК України, суду не надано. Однак, у Анкеті-заяві позичальника від 18 червня 2020 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді процентів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, позивач АТ «Акцент-Банк», просив, у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом. До матеріалів справи позивачем додано Анкету-заяву про приєднання, паспорт споживчого кредиту, витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» розміщений на сайті http://a-bank.com.ua/green/tariffs в розділі «Умови та правила», Тарифи користування кредитною картою «Універсальна». Однак, як вбачається із Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, така не містить даних про видачу кредитної картки з зазначенням її виду. У анкеті-заяві відсутній розмір отриманого кредиту. У анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг домовленості сторін щодо нарахування процентів та штрафних санкцій немає.У паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» наявна інформація про нарахування процентів та штрафних санкцій, однак суд у цій частині доводів позивача ставиться критично, оскільки паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування»є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, визначеній ст. 13 цього Закону. Включення позивачем паспорту споживчого кредиту в Умови та правила надання банківських послуг в Акцент-Банк, суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Також суд звертає увагу на те, що у розділах 4 паспорту споживчого кредиту дано визначення, що реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування та і на припущенні що договір про споживчий кредит залишатиметься дісним протягом строку, реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення. У розділі 7 вказаного паспорту зазначається, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 01.07.2021 року. Суд при ухваленні рішення виходив з того, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ «Акцент-Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 18 червня 2020 року, яка заявлена позивачем та складається із заборгованості за процентами в розмірі 8185,28 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Одночасно, суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 червня 2020 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» в повному обсязі не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що кредитор - АТ «Акцент-Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, з урахуванням того, що до звернення до суду з цим позовом, позивач з такою вимогою до відповідача не звертався. Таким чином, оскільки відповідачем на підставі заяви від 18 червня 2020 року, яку останній підписав, були отримані у позивача кошти в кредит, тобто, про що ОСОБА_1 належним чином був особисто обізнаний, та частина з яких в сумі 19 986, 11 грн. на цей час не повернуті АТ «Акцент-Банк», суд вважає достатніми наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми простроченого тіла кредиту у вказаному розмірі. Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції немає. Висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи, вимогам закону, а також судовій практиці Верховного Суду, що враховується судами при виборі та застосуванні норм права у спірних правовідносинах. Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 у якому просили: -стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 червня 2020 року у розмірі 28171,39 грн. станом на 09.10.2021, яка складається з наступного: 19986,11грн. заборгованість за кредитом; 8185,28 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms складає договір про надання банківських послуг. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, на вимоги про погашення заборгованості не реагує, внаслідок чого станом на 09 жовтня 2021 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 28 171, 39 грн., з яких 19 986,11 грн. заборгованість за кредитом та 8 185, 28 грн. заборгованість по відсотках. Посилаючись на викладене, АТ «Акцент-Банк» просив суд стягнути із ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 18 червня 2020 року та понесені судові витрати у справі. Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, 18.06.2020 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку. До позовної заяви банк додав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» Тарифи користування кредитною карткою "Зелена" та паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за договором №б/н від 18.06.2020 року, станом на 09.10.2021 року у відповідачки утворилась заборгованість у загальному розмірі 28171,39 грн., яка складається з: 19986,11 грн. заборгованість за кредитом, 8185,28 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З матеріалів справи вбачається, що відповідачка зверталася до позивача за отриманням кредитних коштів, що підтверджується її заявою від 18.06.2020. Сума коштів, які використано позичальником в межах кредитного ліміту станом на 09.10.2021 складає 19986,11 грн. За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем, його погашення відповідачем, суд вірно встановив такий розмір заборгованості виходячи з розрахунку позивача та вірно вважав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за кредитом у сумі 19986,11 грн., який необхідно стягнути на користь позивача. Що стосується стягнення відсотків за користування кредитом, то позивач посилається на «Умови та правила надання банківських послуг», а також «Тарифи Банку», які викладені на сайті банку. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та не спростовано позивачем при розгляді даної справи. Крім цього, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Акцент-Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Що стосується Паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаного електронним підписом відповідачки, то з такого вбачається, що в ньому зазначена базова процентна ставка 46,8% річних для картки «Універсальна», 44,4% річних для картки «Універсальна Gold», 44,4% річних для картки «Зелена», реальна процентна ставка 58,23% річних для картки «Універсальна», 56,44% річних для картки «Універсальна Gold» та 54,62% річних для картки «Зелена». Також, з паспорта споживчого кредиту вбачається, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування. Натомість з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна Gold» вбачається, що базова процентна ставка становить 44,4% до 01.10.2020р. Відповідно через значну різницю відсоткових ставок у згаданих документах та кілька зовсім різних умов щодо способу та розміру нарахування відсотків річних, неможливо встановити, чи вказаний паспорт споживчого кредиту стосується саме кредитного договору від 18.06.2020 року про який вказує позивач із посиланням на встановлення відсоткової ставки 44,4% річних чи іншого. Окрім цього слід вказати і на те, що Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» діяв до 01.07.2021 року та з нього, також, вбачається таке: «…Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо». Тобто, вказаний паспорт не є умовами договору укладеного між сторонами чи його частиною, а лише заявою про наміри та передумовою для укладення договору, умови якого остаточно за таким документом не погоджувалися. Крім цього, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором, позивачем здійснювалося нарахування відсотків у розмірі 44,4%, 40,8% (поточна процентна ставка) та 88,8%, 81,59% (прострочена процентна ставка), при цьому відповідачка, умов та правил, якими б таке збільшення відсоткової ставки було передбачено, не підписувала. Будь-яких доказів про те, що Банк повідомляв відповідачку про зміну (збільшення) процентної ставки та вона визнавала таку зміну та у будь-якій формі погоджувалася на сплату таких відсотків матеріали справи не містять. Враховуючи вказане, підстав для стягнення заборгованості за відсотками немає та у задоволенні цієї вимоги судом першої інстанції відмовлено правильно. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, суд першої інстанції, підставно стягнув з боржника суму непогашеного тіла кредиту в розмірі 19986,11 грн. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/2019р. Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а також практиці Верховного Суду, яка аналогічна до правовідносин, що виникли у даній справі на відміну від тієї практики, на яку посилався Банк у своїх заяві та скарзі та яка слід вважати не може бути застосовна у даному спорі, оскільки така помилково потлумачена Банком стосовно даного спору. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 15 грудня 2022 року. Головуючий: Я.А. Левик Судді: Н.П. Крайник М.М. Шандра