Постанова Львівський апеляційний суд № 466/10837/16-ц

Справа № 466/10837/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л. Провадження № 22-ц/811/953/22 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О., за участю: секретаря Цьони С.Ю.; Левицької М.В.; адвоката Масляного Ю.А. представника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 15 лютого 2022 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2016 року Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 та Львівська міська рада, в кінцевій редакції позовних вимог якого просила суд ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідача ОСОБА_1 демонтувати самовільно збудований житловий будинок під літ.З-1 розміром 8,55х3,70м, сіни під літ.з-1 розміром 8,35х2,55 м та житлову прибудову під літ.3'-2 розміром 8,75x4,23 м на АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 29 липня 2011 року № 567 "Про демонтаж самовільно збудованого житлового будинку, сіней, житлової прибудови" відповідача ОСОБА_1 було зобов`язано у місячний строк демонтувати самовільно збудований житловий будинок під.літ.З-1 розміром 8,55х2,55 м., сіни під літ.З-1 розміром 8,35 х 2,55 м., житлову прибудову під літ.3-2 розміром 8,75 х 4,23 м. (технічний паспорт від 10.10.2003 року) на АДРЕСА_1 - у зв`язку з відсутністю згоди на це будівництво мешканців будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , однак це розпорядження у добровільному порядку виконано не було (том 1, а.с. 2-4, 37). У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, в кінцевій редакції позовних вимог якої просив суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на будівлю під літерою З-1 розміром 8,55м на 3,70 м загальною площею 23,7 кв.м. (????) на АДРЕСА_1 , «куплену (ним) на підставі рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів № 523 від 26.10.1982 р.». Стверджував, що житловий будинок під літ. З-1 розміром 8,35x3,70 м він купив у 1982 році у держави, як господарську будівлю, відповідно до рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів від 26.10.1982 року № 523 і в подальшому (до 1988 року) самовільно переобладнав куплений сарай у житло (том 1, а.с. 88-89, 107; том 2, а.с. 3, 92, 123-124; том 3, а.с. 148). У липні 2018 року третя особа за первісним позовом, ОСОБА_2 , також подала до суду позов до ОСОБА_1 , треті особи: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради та Львівська міська рада, у якому просила суд зобов`язати ОСОБА_1 власним коштом демонтувати самовільно збудований житловий будинок під літ. З-1 розміром 8,55 х 3,70 м, сіни під літ. з-І розміром 8,35 х 2,55 м, житлову прибудову під літ. З-2 розміром 8,75 х 4,23 м на АДРЕСА_1 , «а у разі невиконання ОСОБА_1 рішення суду примусово демонтувати за його кошти» зазначені будівлі. Зазначалося, що нею вже подавався позов до ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки від самовільних будов і такий було задоволено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14.02.2011 року, однак ОСОБА_1 це рішення суду не виконав, а виконавче провадження було закрито. Цим же рішенням суду встановлено, що на присадибній ділянці для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 проведено самовільне будівництво з порушенням прав інших співвласників будинку, яке повинно бути демонтовано. Також зазначалося, що з підстав невиконання згаданого рішення суду щодо демонтажу самовільних будов та наявності перешкод у користуванні спільною земельною ділянкою вона змушена звертатися до суду з позовом, як третя особа із самостійними вимогами (том 1, а.с. 202-205). Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 16 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року, провадження у справі в частині позовних вимог Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 демонтувати самовільно збудовані сіни під літ.з-1 розміром 8,35х2,55м та житлову прибудову під літ.3'-2 розміром 8,75x4,23 м на АДРЕСА_1 було закрито: з тих підстав, що в частині наведених позовних вимог вже є рішення суду, а саме рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2013 року у справі №1328/4441/12 (том 3, а.с. 57-58, 110-115). Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 15 лютого 2022 року Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні всіх вищезгаданих заявлених ними позовних вимог(том 3, а.с. 166-170). Дане рішення оскаржили представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Представник ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та в цій частині ухвалити нове, яким задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального права. Вважає, що суд безпідставно застосував до поданого ОСОБА_1 зустрічного позову статтю 376 ЦК України. Вважає, що ОСОБА_1 «в позасудовому порядку … не може оформити право власності на об`єкт спору, так як в нього відсутній документ про право на землю, на якій об`єкт спору розташований» (том 3, а.с. 235-242). Апелянт ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_1 скасувати і в цій частині ухвалити нове яким задовольнити її позовні вимоги, покликаючись на порушення норм процесуального та матеріального права. Вважає неправомірним посилання суду на те, що ОСОБА_1 у 1982 році придбав у власність господарську споруду на АДРЕСА_1 та стверджує, що « ОСОБА_1 побудував на присадибній ділянці спільного користування співвласників будинку окремий об`єкт нерухомого майна без згоди співвласників будинку» (том 3, а.с. 178-185). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 та представника апелянта ОСОБА_1 на підтримання доводів поданих ними апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4); - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82); - обставини, встановлені рішенням суду у (зокрема) цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 ст. 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77). Судом встановлено, стверджується матеріалами справи (том 1, а.с. 215-216) та визнається всіма її учасниками (в тому числі і апелянтом ОСОБА_2 ) те, що остання стала співвласником будинку АДРЕСА_1 у березні 2003 року: в результаті укладення нею (як покупцем) 21.03.2003 року Договору купівлі-продажу 25/100 частин згаданого будинку. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2013 року у цивільній справі, у якій брала участь ОСОБА_2 , встановлено ту обставину, що ОСОБА_1 у 1982 році придбав у власність господарську споруду, що знаходиться у подвір`ї будинку АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 33-34), а відтак ця обставина доказуванню не підлягає (частина 4 статті 82 ЦПК України). Те, що ОСОБА_1 придбав у власність господарську споруду, що знаходиться у подвір`ї будинку АДРЕСА_1 , для використання її під сарай стверджується також і (зокрема) рішенням Шевченківського райвиконкому міста Львова від 26.10.1982 року № 523, а також і іншими матеріалами справи (том 1, а.с. 90, 91, 129, 134), а відтак доводи апелянта ОСОБА_2 про неправомірність посилання суду на те, що ОСОБА_1 у 1982 році придбав у власність господарську споруду на АДРЕСА_1 , до уваги прийматися не можуть. Таким чином, колегія суддів вважає доведеною належними та допустимими доказами ту обставину, що на момент придбання ОСОБА_2 25/100 частин будинку АДРЕСА_1 (21.03.2003 року) останній було добре відомо про існування у подвір`ї цього будинку господарської споруди, придбаної ОСОБА_1 у 1982 році (за 20 років до придбання ОСОБА_2 у власність частини згаданого будинку): в суді апеляційної інстанції даної обставини ОСОБА_2 заперечити не змогла. Судом також встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками те, що станом ще на 1988 рік (тобто задовго до того, як ОСОБА_2 у березні 2003 року стала співвласником будинку АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 самовільно переобладнав придбану ним у 1982 році господарську споруду під житлове приміщення. Як стверджується матеріалами справи, з приводу самовільного переобладнання ОСОБА_1 придбаної господарської споруди під житлове приміщення, як ОСОБА_2 , так і Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради вже зверталися з відповідними позовами до суду: про наведене свідчать наявні у матеріалах справи рішення Апеляційного суду Львівської області від 19 листопада 2007 року, від 14 лютого 2011 року та від 12 лютого 2013 року (том 1, а.с. 31-34, 35, 70, 206-207), які залишаються у законній силі (том 2, а.с. 184-186, 187-188), а також і ухвала Шевченківського районного суду міста Львова від 16 березня 2021 року (яка є в законній силі, оскільки була залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року) у даній справі (том 3, а.с. 57-58, 110-115). Як вбачається з доводів позовної заяви ОСОБА_2 , вищенаведені обставини (наявність судових рішень, які є у законній силі, в тому числі і за її позовами) згаданою позивачкою визнаються і подання до суду чергової позовної заяви нею мотивується тим, що « ОСОБА_1 рішення суду (вищезгадані) не виконав і уникав його виконання» (том 1, а.с. 202-205). За вищенаведених обставин в їх сукупності суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що «невиконання однією із сторін спору судового рішення, яке набрало законної сили, не є підставою для повторного вирішення судом спору, що стосується того ж предмету і з тих самих підстав. ОСОБА_2 не доведено наявності інших обставин та підстав для задоволення її позовних вимог, крім тих що уже були предметом розгляду у інших вказаних вище цивільних справах». Ні позовна заява ОСОБА_2 , ні її апеляційна скарга не містять доводів стосовно того, в який саме спосіб (за вищенаведених обставин, тобто за наявності вищезгаданих судових рішень, які є в законній силі) порушуються, невизнаються або оспорюються права, свободи чи законні інтереси згаданої позивачки (апелянта), а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення її апеляційної скарги. Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 , то колегія суддів приходить до наступних висновків. Частиною 1 статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Як стверджується матеріалами справи, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради протягом тривалого періоду часу (з 2003 року) є наявним спір стосовно придбаної ОСОБА_1 у 1982 році господарської споруди на АДРЕСА_1 . Зокрема, за результатами розгляду цього спору в судовому порядку є наявними судові рішення, які знаходяться в законній силі, які (на думку колегії суддів) унеможливлюють задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання за ним права власності на будівлю під літерою З-1 розміром 8,55м на 3,70 м на АДРЕСА_1 , «куплену ( ОСОБА_1 ) на підставі рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів № 523 від 26.10.1982 р.». За вищенаведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга адвоката Масляного Ю.А. в інтересах ОСОБА_1 також до задоволення не підлягає. Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційні скарги на нього, як ОСОБА_2 , так і представника ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 15 лютого 2022 року- без змін. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. судового збору, який ним не був сплачений при поданні до суду апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 15 грудня 2022 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.