Ухвала КЦС ВС № 161/2813/21

Ухвала 13 грудня 2022 року Місто Київ справа № 161/2813/21 провадження № 61-12300ск22 Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Усика Г. І. вивчив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, у задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 05 грудня 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). На порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору. У касаційній скарзі заявник зазначає, що звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини першої, частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки предметом позову є захист житлових прав. Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (частина третя статті 136 ЦПК України). Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»). Верховним Судом враховано, що Закон України «Про судовий збір» визначає порядок сплати судового збору, встановлює ставки, які залежать від змісту позовних вимог (майнового, немайнового характеру), інших заяв процесуального характеру, статусу особи позивача (юридична, фізична особа). Наведений Закон визначає обов`язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов`язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов`язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Верховний Суд зауважує, що положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані за наявності одночасно двох умов: наявність майнового критерію та якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Предмет цієї справи дійсно стосується житлових прав позивачки, разом із цим для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» заявнику необхідно довести, у порядку статті 81 ЦПК України, наявність майнового критерію. За наведених обставини заявнику необхідно подати докази на підтвердження її майнового стану, а саме відомості про доходи за попередній календарний рік, або докази на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 816,00 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору потрібно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документ, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Суд роз`яснює, що якщо заявник не усуне недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику (частина третя статті 185 ЦПК України). Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, залишити без руху. Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять дніввід моменту отримання копії цієї ухвали суду. У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. І. Усик