Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/15665/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2022 р. Справа № 520/15665/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Курило Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2022, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.02.22 по справі № 520/15665/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій незаконними,скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просить суд: - визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що полягають в обмежені з 13.12.2019 ОСОБА_1 максимального розміру пенсії, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що полягають у невиплаті з 13.12.2019 ОСОБА_1 суми заборгованості по пенсії без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням вже виплачених сум коштів; - направити окрему ухвалу до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 по адміністративній справі №520/15665/2020 на теперішній час виконане не у повному обсязі, що зумовило заявника звернутись із даною заявою про встановлення судового контролю до суду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій незаконними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що полягають в обмежені з 13.12.2019 ОСОБА_1 максимального розміру пенсії, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що полягають у невиплаті з 13.12.2019 ОСОБА_1 суми заборгованості по пенсії без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням вже виплачених сум коштів. Не погодившись з вказаною ухвалою, ГУ ПФУ в Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 скасувати та ухвалити рішення, яким заяву позивача залишити без задоволення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції безпідставно зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, оскільки вказане суперечить нормам абз. 6 ч. 15 ст. 86 ЗУ "Про прокуратуру", п. 13.2 розд. 15 Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів". За правилами ч. 5 ст. 383 КАСУ у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переввіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, з наступнизх підстав. Матеріалами справи встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 по адміністративній справі №520/15665/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій незаконними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років в розмірі 88 відсотків відповідно до поданої заяви від 17.09.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" та довідки прокуратури Харківської області від 06.03.2020 №18-131, з урахуванням всіх складових заробітної плати. Визнано незаконним та скасовано рішення відділу з питань перерахунків пенсій №21 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України №963270103507 від 17.09.2020, які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років в розмірі 88 відсотків відповідно до поданої заяви від 17.09.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" та довідки прокуратури Харківської області від 06.03.2020 №18-131, з урахуванням всіх складових заробітної плати. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 13.12.2019 перерахунок його пенсії за вислугу років, відповідно до ч. 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" та довідки прокуратури Харківської області від 06.03.2020 №18-131 про заробітну плату за посадою старшого прокурора прокуратури району яка складає 28438,03 грн., виходячи з розрахунку 88% від суми вказаної заробітної плати без обмеження її максимального розміру та провести виплати з урахуванням отриманих сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 840,80 грн. Вказане рішення набрало законної сили 09.07.2021. Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У ч. 4 ст. 372 КАСУ встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 373 КАСУ виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Матеріалами справи встановлено, що на виконання рішення суду Харківським окружним адміністративним судом 22.09.2021 видано виконавчі листи. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 цього ж Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". За приписами п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону України, від 02.06.2016, № 1404-VIII "Про виконавче провадження" однією з засад здійснення виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби міститься у Розділі X Закону № 1404. 26.11.2021 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №520/15665/2020, виданого Харківським окружним адміністративним судом 27.09.2021 (підтверджується роздруківкою з офіційного порталу АСВП). 14.02.2022 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження оскільки боржником- Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення суду не виконано (підтверджується роздруківкою з офіційного порталу АСВП). Колегія суддів зазначає, що питання визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульоване статтею 383 КАСУ. Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.10.2021 вбачається, що відповідач не в повному обсязі виконує рішення суду, яке набрало законної сили, зокрема, з 13.12.2019 проведено перерахунок пенсії позивача в розмірі якої обмежено десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність та з вказаної дати не проведені виплати всієї суми пенсії без обмеження пенсії з урахуванням вже виплачених сум коштів. Зокрема, у вищенаведеному листі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зазначило, що "для обчислення розміру пенсії враховувалась сума місячної заробітної плати в сумі 28438,03 грн. без обмеження її максимального розміру". Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012). Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті

6. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). У справі "Сорінг проти Об`єднаного Королівства" від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення заяви позивача. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 по справі № 520/15665/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Мельнікова Л.В. Курило