Постанова 4813 № 522/3657/22

Номер провадження: 22-ц/813/7059/22 Справа № 522/3657/22 Головуючий у першій інстанції Косіцина В.В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.11.2022 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Дубрянської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про припинення права власності та визнання права власності на майно, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Косіциної В.В. 11 травня 2022 року у м. Одеса, - встановила: У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про припинення права власності та визнання права власності на майно. Одночасно із позовною заявою, ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 59,9 кв.м. житловою площею 37,8 кв.м.; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 54,1 кв.м. житловою площею 26,5 кв.м. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2022 року заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено. Накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 59,9 кв.м. житловою площею 37,8 кв.м. Накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 54,1 кв.м. житловою площею 26,5 кв.м. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що право власності ОСОБА_1 на квартири, на які був накладений арешт, підтверджується копіями правовстановлюючих документів, наявними у матеріалах справи, і з викладеного вбачається, що позовні вимоги є необґрунтованими. Сторони про розгляд справи на 22 листопада 2022 року були сповіщені належним чином. 21 листопада 2022 року від представника відповідачів на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява про проведення судового засідання без їх участі. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про припинення права власності та визнання права власності на майно. Предметом даного позову є нерухоме майно (квартири), розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 . Згідно ч. ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п.1, 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії. У постанові Верховного Суду від 23.12.2020р. у справі №756/2609/20 (провадження N 61-11479св20) зазначено, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Згідно ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Судом першої інстанції вірно встановлено, що заявлений позивачем вид заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно передбачений нормами чинного законодавства, та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної справи. Таке забезпечення позову, враховуючи його предмет та ціну позову, можна вважати співмірним із заявленими вимогами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. З огляду на пояснення, надані представником відповідачки про те, що спірні квартири разом із квартирами, що належать позивачу, знаходяться на одному поверсі в одному будинку та використовуються в якості міні-отелю, суд дійшов висновку про наявність між сторонами реального спору щодо майна. ОСОБА_2 стверджував, що у відповідачів є можливість розпорядитися майном на власний розсуд, без погодження з позивачем. На підставі викладеного, суд дійшов бунтованого висновку про те, що якщо до закінчення розгляду справи ОСОБА_1 відчужить спірні квартири третім особам, то вказане істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду і існує вірогідність того, що позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду Необхідність обрання саме даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як відсутність вказаних заборон може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення, оскільки відповідачі мають можливість для відчуження спірного майна, існує реальна можливість для відповідачів відчужити майно третім особам, що суттєво ускладнить виконання можливого рішення суду. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого ОСОБА_2 клопотання про забезпечення позову. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що право власності апелянта на квартири, на які був накладений арешт, підтверджується копіями правовстановлюючих документів, наявними у матеріалах справи, і з викладеного вбачається, що позовні вимоги є необґрунтованими. Колегія суддів зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості та доведеності вимог заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, у апеляційній скарзі не наведено. Крім того, колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2022 року постановлено з додержанням процесуального права, підстав для її скасування немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 12 грудня 2022 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе