Постанова Львівський апеляційний суд № 461/3059/18

Справа № 461/3059/18 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є. Провадження № 22-ц/811/3257/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді - Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. секретаря: Назар Х.Б. за участю: представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору державний нотаріус П`ятої Львівської Державної нотаріальної контори Кірілова Т.М, орган опіки та піклування при Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, ВСТАНОВИЛА: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , третя особа державний нотаріус П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кірілова Т.М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та проживав у даній квартирі, а через відсутність коштів вказана квартира не приватизовувалася тривалий час. ОСОБА_1 мав серйозні проблеми із станом психічного здоров`я, вів самостійний, відлюдкуватий спосіб життя, ніде не працював, зловживав спиртними напоями, відвідував заклади соціального харчування. Незважаючи на переконання близьких, відмовлявся від проходження психіатричного обстеження та лікування, хоча його поведінка вказувала на не усвідомлення своїх дій. На початку 2017 року ОСОБА_1 зник з місця постійного проживання. Його пошуками зайнялась його дочка ОСОБА_7 , якій стало відомо про те, що належна її батькові квартира уже приватизована. Достеменно знаючи, що її батько має серйозні відхилення у психічному, розумовому стані здоров`я і він самостійно не міг приватизувати квартиру - звернулась із відповідною заявою до правоохоронних органів про намагання невідомих осіб незаконно заволодіти квартирою її батька. Під час пошуків батька ОСОБА_7 дізналася, що 25.05.2017 квартира АДРЕСА_1 була продана відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які, як стало відомо їй пізніше, утримували ОСОБА_1 і вчиняли усі необхідні дії для приватизації спірної квартири. Відразу після переоформлення квартири ОСОБА_1 був знайдений працівниками поліції та допитаний в якості потерпілого у кримінальному провадженні і пояснив, що не пам`ятає як, де, коли й при яких обставинах ним було приватизовано спірну квартиру, виготовлено новий паспорт, не пам`ятає чи був присутнім під час підписання договору купівлі-продажу та чи підписував такий. Враховуючи викладене слідчим Галицького ВП в рамках кримінального провадження було призначено судово-психіатричну експертизу з метою встановлення дієздатності ОСОБА_1 . Представники позивача у своєму позові зазначають, що факт небажання ОСОБА_1 відчужувати належну йому квартиру можуть підтвердити сусіди по будинку. Вважають, що відповідачі неодноразово шахрайським способом намагались і забирали квартири у інших громадян, проходять фігурантами по не одному кримінальному провадженні, на підтвердження цього наводять інформацію про участь відповідачів у інших судових справах. Зазначають, що підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним є той факт, що на момент вчинення такого ОСОБА_1 , хоча й не був офіційно визнаний недієздатним, мав серйозні відхилення у психічному стані здоров`я, перебуваючи під дією лікарських препаратів, а відтак не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, що є підставою для застосування норм ст. 225 ЦК України щодо правових наслідків недійсності правочинів. Одночасно зазначають, що ОСОБА_1 фактично являється недієздатною особою, крім того був введений в оману відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а отже вказаний договір купівлі-продажу квартири являється незаконним та підлягає скасуванню на підставі ст. 230 ЦК України. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, державний нотаріус П`ятої Львівської Державної нотаріальної контори Кірілова Т.М, орган опіки та піклування при Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги наданий позивачем висновок експерта № 141 від 06 квітня 2018 року, який було складено на виконання постанови слідчого Галицького ВП ГУ НП у Львівській області від 14 березня 2018 року, про неспроможність ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій та нездатність керувати ними саме на час укладення спірного правочину. Призначена ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11 червня 2019 року за клопотанням представника відповідача судово-психіатрична експертиза не була проведена, а, відтак, відповідачами не спростовано висновку судово-психіатричного експерта №141 від 06 квітня 2018 року. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано. У судовому засіданні апеляційної інстанції опікун ОСОБА_1 ОСОБА_3 , який призначений його опікуном рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 06.06.2022, та його представник ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи скарги. Представник ОСОБА_4 ОСОБА_8 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, ОСОБА_6 подала до суду заяву , в якій просить слухати справу без її участі. Тому розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити з таких мотивів. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду таким вимогам не повністю відповідає. Судом установлено, що 25 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 і ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв.м, яка складається із однієї житлової кімнати. Продаж даної квартири було вчинено за 310 954 гривень. Продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання повного розрахунку за дану квартиру та відсутність грошових претензій до Покупців. Згідно вказаного договору купівлі-продажу, квартира АДРЕСА_1 , належала продавцю на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 21 березня 2017 року Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на підставі наказу від 21 березня 2017 року №195-Ж-Г, зареєстрованого 07 квітня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності: 20088664, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1230857846101. Відповідно до абзацу першого Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 25 травня 2017 року, сторони ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам`яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного договору домовилися про наступне: продавець продав, а покупці купили в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 . Як вбачається із представленої копії спірного договору, факт особистого підписання якого сторонами не заперечується, вказаний договір було посвідчено державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. Особи сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_1 відчужуваної квартири перевірено. Відповідно до висновку експерта № 141 від 06 квітня 2018 року, даний висновок було складено на виконання постанови слідчого Галицького ВП ГУ НП у Львівській області від 14 березня 2018 року про призначення комплексної амбулаторної судово-психіатричної експертизи у кримінальному провадженні № 12017140050002276 від 27 травня 2017 року. Надаючи відповіді на поставлені запитання, експертами було зазначено наступне: ОСОБА_1 під час вчинення шахрайських дій відносно нього страждав хронічним психічним захворюванням у формі органічного шизофреноподібного розладу з вираженими когнітивними розладами та за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На момент проведення обстеження ОСОБА_1 , також страждав хронічним психічним захворюванням у формі органічного шизофреноподібного розладу з вираженими когнітивними розладами та за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту перебування ОСОБА_1 на момент укладення оспорюваного правочину в стані коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30 ЦК України). Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, відповідно до яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009, правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 105 ЦПК зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід надавати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Підставою для визнання правочину недійсним за вказаної підстави може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 183/6027/14. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11 червня 2019 року за клопотанням представника відповідача призначено судово-психіатричну експертизу та на з`ясування експертам поставлено питання чи усвідомлював ОСОБА_1 значення своїх дій і міг керувати ними в момент укладення спірного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , тобто станом на 25 травня 2017 року перебуваючи у нотаріальній конторі. Однак зазначена експертиза не була проведена, оскільки така не була оплачена. Таким чином, відповідачами не спростовано висновку судово-психіатричного експерта №141 від 06 квітня 2018 року та за таких обставин колегія суддів приймає його до уваги. Зокрема вищезазначеним висновком експерта № 141 від 06 квітня 2018 року, встановлено, що ОСОБА_1 під час вчинення шахрайських дій відносно його страждав хронічним психічним захворюванням у формі органічного шизофреноподібного розладу з вираженими когнітивними розладами та за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На момент проведення обстеження ОСОБА_1 , також страждав хронічним психічним захворюванням у формі органічного шизофреноподібного розладу з вираженими когнітивними розладами та за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Суд першої інстанції відхилив та визнав неналежним доказом такий висновок, оскільки висновок складався без медичних документів про стан здоров`я ОСОБА_7 у 2017 році. Проте колегія суддів звертає увагу на те, що експертиза не проводиться у разі недостатності матеріалів для її проведення та повертається без виконання. У даному випадку комісійна, комплексна судово-психіатрична експертиза № 141 від 06.04.2018 була проведена експертами, які були попереджені про кримінальну відповідальність за надання неправдивих висновків та відмову від виконання покладених на них обов`язків. Таким чином, позивачем на підтвердження доводів позовної заяви надано належний доказ - висновок експерта № 141 від 06 квітня 2018 року, який було складено на виконання постанови слідчого Галицького ВП ГУ НП у Львівській області від 14 березня 2018 року, про неспроможність ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій та нездатність керувати ними саме на час укладення спірного правочину. Відповідачами зазначений висновок не було спростовано в ході судового розгляду ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції. Колегія суддів звертає увагу на те, що експертам чітко були поставлені питання щодо здатності ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій та можливості керувати ними саме на час вчинення шахрайських дій щодо нього, тобто на час укладення спірного договору купівлі-продажу та експертизою було встановлено, що за своїм психічним станом ОСОБА_1 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчити про наявність підстав для виникнення сумніву щодо об`єктивності такого висновку. Крім цього, в ході розгляду даної цивільної справи, у судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_9 , який був доповідачем комісії під час проведення судово-психіатричної експертизи № 141 від 06 квітня 2018 року та який підтвердив зазначений висновок. Посилання суду першої інстанції на те, що твердження про наявність стійкого хронічного психічного захворювання не знайшло свого підтвердження й через те, що в матеріалах справи наявна копія довіреності від 02 березня 2018 року, виданої на ім`я ОСОБА_7 , яка була посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В., оскільки із зазначеної довіреності вбачається, що приватним нотаріусом ЛМНО Петелькою І.В. перевірялася та встановлювалася цивільна дієздатність позивача колегія суддів також вважає помилковими, оскільки не стосуються періоду у який було укладено спірний правочин, а саме 25 травня 2017 року. Ураховуючи наведене, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає доведеним, що в момент укладення спірного договору купівлі-продажу, позивач не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними. Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що предмет спірного договору купівлі-продажу - квартира АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання позивача та інше житло у нього відсутнє. Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення. Відтак, оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 жовтня 2020 року скасувати та постановити нову постанову про задоволення позову. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_6 , ОСОБА_4 з іншої сторони 25 травня 2017 року, посвідчений державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М., зареєстрований в реєстрі за номером 3-970. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 02.12.2022 Головуючий Судді