Постанова 4874 № 902/317/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2022 року Справа № 902/317/22 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А. секретар судового засідання Олійник Т.М. за участю представників сторін: позивача: Потьомкіна С. О., адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА №1248611 від 04.11.22 відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 12.10.22р. суддею Нешик О.С. о 17:00 у м.Вінниці, повний текст складено 27.10.22р. у справі № 902/317/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал" до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості згідно фінансової аграрної розписки ВСТАНОВИВ: 13.05.2022 на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал" про стягнення з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 4540575,25 грн - основного боргу, 416862,47 грн - пені, 1362172,58 грн - штрафу, 1339035,62 грн - 36 % річних, 914085,87 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань, зафіксованих в Фінансовій аграрній розписці №582 від 15.04.2021, наданій в забезпечення виконання зобов`язання за Договором поставки насіння в кредит 2021 №001-УЛ від 14.04.2021. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.10.22 у справі № 902/317/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терравіта Кемікал» 4540575,25 грн основного боргу; 136217,26 грн штрафу; 41686,21 грн пені; 133903,56 грн 36% річних; 903273,86 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 128428,79 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення 1 225 955,32 грн штрафу; 375 176,26 грн пені; 1 205 132,06 грн 36% річних; 10 812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів відмовлено. В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 11, 509, 514, 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст. ст. 1, 5, 12, 13 Закону України «Про аграрні розписки», постанову Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №924/233/21, умови аграрної розписки, вказав, що позовні вимоги позивача про стягнення 4540575,25 грн основного боргу за аграрною розпискою підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані. Крім того, з посиланням на ст.ст. 216, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 549, 550, 611, 612, 625 ЦК України, п. 17 аграрної розписки, суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача пені, річних та штрафу є правомірним у визначених позивачем сумах. Разом з тим, суд з посиланням на ст. ст. 610, 612, 625 ЦК України, п. 17 аграрної розписки, постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 зазначив, що час прострочення за жовтень 2021 року складає неповний місяць, то інфляційна складова боргу не враховується. А тому, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, прийшов до висновку про правомірність нарахування 903273,86 грн суми на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, відповідно, в задоволенні вимог щодо стягнення 10812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, слід відмовити. Також, з посиланням на ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц доводи які вказував відповідач в якості обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій та річних, суд прийшов до висновку про зменшення нарахованих штрафних санкцій та річних на 90%, відповідно про часткове задоволення позову. Не погодившись із ухваленим рішенням, скаржник звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду Вінницької області від 12.10.2022 у справі №902/317/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терравіта Кемікал» 1 225 955,32 грн штрафу, 375 176,26 грн пені, 1 205 132,06 грн 36% річних; 10 812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів. Щодо відмови в задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат, вважає, що таке нарахування за жовтень 2021 року було здійснено правомірно, оскільки прострочення становило 16 днів, а тому з посиланням на постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 вважає висновок суду про відмову в стягненні інфляційних втрат за жовтень 2021 року у сумі 10 812,01 грн помилковим. Разом з тим, щодо зменшення стягнення штрафу, 3% річних та пені на 90 % також вважає, що відсутні взагалі підстави для такого зменшення. Зауважує, що доводи суду першої інстанції, зокрема, про те, що відповідач є державним підприємством, аграрним виробником, який покликаний забезпечити продовольчу безпеку в країні, яка перебуває у стані збройного конфлікту з Російською Федерацією не є винятковою обставиною у контексті висновку Верховного суду, викладеного у Постанові від 23.03.2021 по справі № 921/580/19. Крім того, Чинним законодавством України не передбачено, що приналежність суб`єкта господарювання до державної форми власності, чи ведення суб`єктом господарювання певних видів економічної (господарської) діяльності (зокрема, виробництво аграрної продукції) є підставою для звільнення такого суб`єкта від господарсько-правової відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань, незастосування господарських санкцій чи зменшення їх розміру, тощо. Разом з тим, вважає, що висновок суду про те, що стягнення штрафних санкцій та процентів річних з відповідача може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань, а також може стати причиною заборгованості з виплати заробітної плати працюючим, яких у боржника- 103 працівники є припущенням суду першої інстанції, не підтверджене належними доказами. Відповідачем не подавалось жодних доказів на підтвердження його критичного фінансово - господарського стану, наявності заборгованості із заробітної плати, податкового боргу, зменшення прибутку підприємства, відсутності коштів на банківських рахунках, потреби в грошових коштах для підтримання технологічного процесу виробництва, монопольного становища контрагента, існування дебіторської заборгованості, тощо, які могли б свідчити про те, що сплата санкцій та процентів річних негативно відобразиться на матеріальному стані відповідача та призведе до виникнення заборгованості перед трудовим колективом. Твердження суду першої інстанції, про те, що інтереси позивача додатково захищено шляхом пред`явлення вимог про стягнення суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів вважає також помилковими, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Крім того, зауважує, що інфляційні втрати, заявлені апелянтом до стягнення, були розраховані за період з жовтня 2021 року по липень 2022 року. Однак інфляційні процеси в Україні продовжуються і надалі. Зокрема, в серпні 2022 року індекс інфляції становив 101,1 %, в вересні 2022 року - 101,9 %, Тобто, апелянт продовжує нести збитки, пов`язані зі знеціненням коштів внаслідок інфляції через невиконання відповідачем грошових зобов`язань, а отже висновки суду, щодо того, що інтереси позивача є додатково захищеними, не повною мірою відповідають фактичним обставинам справи. Також зауважує, що ним були понесені збитки у зв`язку із невиконанням свого зобов`язання відповідачем та були подані докази про існування заборгованості позивача перед іншими контрагентами, що не були взяті до уваги судом першої інстанції. На переконання скаржника у даній справі не потрібно враховувати практику Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 щодо застосування ст. 625 ЦК України, оскільки у даній справі не встановлено обставин такої очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, як у справі № 902/417/18. За таких обставин вбачається, що обставини справи № 902/317/22 не є подібними до обставин справи № 902/417/18, а отже суд першої інстанції помилково врахував висновок, викладений у справі № 902/417/18 до справи № 902/317/22, не врахувавши їх відмінності. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що в силу норм ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення. Відповідач не скористався правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечив явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином, електронною поштою. Отже, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, явка учасників справи обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в своїй апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати частково рішення Господарського суду Вінницької області від 12.10.2022 у справі №902/317/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терравіта Кемікал» 1 225 955,32 грн штрафу, 375 176,26 грн пені, 1 205 132,06 грн 36% річних; 10 812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів. Заслухавши пояснення представника скаржника обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. 15.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестагро-Україна" (надалі по тексту також - кредитор) та Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України укладено фінансову агарну розписку (а.с.12-17, т. 1), справжність підписів уповноважених представників на якій посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. та зареєстровано в реєстрі за №582, а також внесено до реєстру аграрних розписок за номером 6748 (надалі по тексту також - аграрна розписка). Аграрна розписка надана відповідачем в забезпечення виконання ним зобов`язання за договором поставки насіння в кредит 2021 №001-УЛ від 14.04.2021, відповідно до якого кредитор зобов`язався передати (поставити) партіями у власність боржнику продукцію виробничо-технічного призначення, для вирощування сільськогосподарської продукції, а боржник зобов`язується оплатити отриманий товар (п.1 аграрної розписки). Відповідно до п. 2, 3 аграрної розписки, остання встановлює безумовне зобов`язання відповідача сплатити кредитору грошові кошти в розмірі 4540575,25 грн не пізніше 15.10.2021. Згідно п.5 аграрної розписки, боржник, в забезпечення виконання зобов`язань, передбачених цією аграрною розпискою, передав в заставу кредитору наступне майно: - майбутній врожай Соняшника врожаю 2021 року з земельної ділянки, що зазначена нижче. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції в загальному обсязі не менше 650,6704 тонн (далі - "Предмет застави"), що буде вирощена на земельній ділянці, розташованій (за даними ДЗК) на території Люлинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області, площею 325,3352 га з кадастровим номером 0521684400:03:000:0001, що знаходиться у постійному користуванні боржника на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ 019539, виданого Калинівською РДА Вінницької області 29.09.2010, дата державної реєстрації іншого речового права 12.06.2018, номер: 26671219. Відповідно до п.11 аграрної розписки, кредитор має право в будь-який час та на будь-яких умовах передати права за аграрною розпискою іншій особі шляхом вчинення передавального напису "Відступлено". Зміна боржника за аграрною розпискою не передбачена. Пунктом 12 аграрної розписки сторонам погоджено, що аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в реєстрі аграрних розписок і діє до повного її виконання. Відповідно до п.15 аграрної розписки: у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов`язань за аграрною розпискою, кредитор має право звернути стягнення на предмет застави. Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса або в позасудовому порядку у будь-який спосіб, що не суперечить законодавству України за вибором кредитора та на його розсуд, включаючи, але не обмежуючись правом передачі права власності на предмет застави в рахунок погашення платіжних зобов`язань боржника з метою подальшої реалізації. За умовами п.17 аграрної розписки: у випадку порушення боржником строків оплати грошового зобов`язання, визначених в п.3 аграрної розписки, кредитор має право стягнути з боржника: - пеню від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним; - штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми, зазначеної в п.2 даної аграрної розписки; - штраф у розмірі 30 (тридцяти) % від суми, зазначеної в п.2 даної аграрної розписки, у випадку порушення боржником строків оплати грошового зобов`язання більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів; - 36 (тридцять шість) % річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України). У разі порушення боржником зобов`язань за аграрною розпискою нотаріусом вчиняється виконавчий напис про стягнення з боржника прострочених грошових сум за аграрною розпискою. Відсутність або недостатність предмету застави для задоволення вимог кредитора не призводить до припинення зобов`язань і обов`язків боржника за аграрною розпискою. Боржник відповідає перед кредитором не тільки предметом застави, а й усім своїм майном і коштами в порядку, встановленому чинним законодавством. Позовна давність до вимог кредитора про стягнення штрафів за аграрною розпискою встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. 10.06.2021 права кредитора щодо безумовного грошового зобов`язання боржника сплатити кредитору грошові кошти в сумі 4540575,25 грн за аграрною розпискою були відступлені на користь позивача за актом примання-передачі прав кредитора за фінансовою аграрною розпискою (а.с.20-21, т. 1), про що на аграрній розписці зроблено відповідну відмітку (а.с.17, т.1), в зв`язку з чим зміни внесено до реєстру аграрних розписок (а.с.22, т.1). 14.06.2021 позивач направив на адресу відповідача повідомлення №01/14-06/21 від 14.06.2021 (а.с.25, т.1) про зміну кредитора за аграрною розпискою, яким довів до відома відповідача про факт відступлення прав кредитора за аграрною розпискою та реквізити банківського рахунку нового кредитора, на які має бути перерахована сума коштів за аграрною розпискою. 05.10.2021 позивач повторно направив на адресу відповідача повідомлення №01/04-10/21 від 04.10.2021 (а.с.28, т.1) про зміну кредитора за аграрною розпискою. 21.10.2021 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання №601 від 20.10.2021 (а.с.31, т.1) за аграрною розпискою, у якому було висловлено вимогу невідкладно сплатити заборгованість за аграрною розпискою. 02.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №579, про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі аграрної розписки зобов`язань за аграрною розпискою в сумі 4540575,25 грн (а.с.35, т. 1). Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за аграрною розпискою, позивач звернувся до суду із даним позовом з вимогою про стягнення 4540575,25 грн заборгованості. Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 416862,47 грн - пені, 1362172,58 грн - штрафу, 1339035,62 грн - 36 % річних, 914085,87 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів. Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.10.22 у справі № 902/317/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терравіта Кемікал» 4540575,25 грн основного боргу; 136217,26 грн штрафу; 41686,21 грн пені; 133903,56 грн 36% річних; 903273,86 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 128428,79 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення 1 225 955,32 грн штрафу; 375 176,26 грн пені; 1 205 132,06 грн 36% річних; 10 812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів відмовлено. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Терравіта Кемікал» не погоджується із вказаним рішенням лише в частині зменшення штрафних санкцій та річних на 90 % та відмові у стягненні інфляційних втрат за жовтень 2021 року, тобто у відмові в стягненні 1 225 955,32 грн штрафу, 375 176,26 грн пені, 1 205 132,06 грн 36% річних та 10 812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів. Таким чином, в силу вимог ст. 269 ГПК України судова колегія переглядає рішення суду першої інстанції лише в оскарженій частині. Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За умовами п.17 аграрної розписки, у випадку порушення боржником строків оплати грошового зобов`язання, визначених в п.3 Аграрної розписки, кредитор має право стягнути з боржника 36 (тридцять шість) % річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України). Крім того, при перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, на переконання колегії суддів, слід врахувати висновки щодо застосування ст.625 Цивільного кодексу України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно яких. При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078). Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Беручи до уваги те, що час прострочення за жовтень 2021 року складає неповний місяць, то інфляційна складова боргу не враховується. Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності перерахування заявленої суми судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає його правильним та арифметично вірним у розмірі 903273,86 грн суми на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, відповідно, в стягненні 10812,01 грн інфляційних втрат слід відмовити. За наведеного, на переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги в цій частині щодо нарахування інфляційних втрат є лише власною позицією скаржника. Щодо зменшення судом першої інстанції нарахованих до стягнення штрафу, пені, 36% річних на 90%, слід вказати таке. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України. Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18). Як убачається зі змісту рішення у справі, місцевий господарський суд, зменшуючи на 90% розмір штрафних санкцій та річних, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій та річних. При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Зокрема, суд першої інстанції при вирішенні питання про зменшення розміру штрафу, пені та 36% річних взяв до уваги такі обставини: - відповідач є аграрним виробником, який, серед інших, покликаний забезпечити продовольчу безпеку в країні, яка перебуває у стані збройного конфлікту з Російською Федерацією, і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань, а також може стати причиною заборгованості з виплати заробітної плати працюючим, яких в Уладово - Люлинецькій дослідно - селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України - 103 працівники; - інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; - позивачем не доведено розмір збитків, завданих невиконанням зобов`язань відповідачем за фінансовою аграрною розпискою від 15.04.2021. При цьому долучені ним до матеріалів справи копії контракту №23-22FAP-TVC від 31.08.2021, додаткової угоди до нього, СМR, інвойсу та митної декларації судом не беруться до уваги, оскільки не є належними та достовірними доказами на підтвердження наявності заборгованості перед інших контрагентом - Фадер Альянс Польска Сп. з о.о., а є документами про здійснення господарських операцій між позивачем із зазначеною особою (товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях, та документами, які супроводжують вантаж, що відправляється за кордон); - загальний розмір штрафних та компенсаційних нарахувань складає 88,8% від розміру основного боргу, що створює несправедливо надмірний тягар для відповідача. Крім того, судом першої інстанції враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц. З приводу доводів скаржника про те, що зменшення судом розміру штрафних санкцій та річних завдає йому збитків, і суд не дослідив негативні наслідки, спричинені позивачеві, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме відповідача. Долучені позивачем копії контракту №23-22FAP-TVC від 31.08.2021, додаткової угоди до нього, СМR, інвойсу та митної декларації вказаного висновку не спростовують. Решта доводів апеляційної скарги позивача, також, не береться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки всі ці доводи були взяті до уваги судом першої інстанції при зменшенні штрафних санкцій та річних саме на 90%, при цьому, як зазначалося вище, таке зменшення є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи. Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 12.10.2022 у справі №902/317/22 в оскарженій частині прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал" на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.10.22 у справі № 902/317/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 12.10.22 у справі № 902/317/22 в оскарженій частині залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України

4. Справу №902/317/22 повернути до Господарського суду Вінницької області. Повний текст постанови складений "12" грудня 2022 р. Головуючий суддя Миханюк М.В. Суддя Коломис В.В. Суддя Саврій В.А.