Постанова 4873 № 925/743/18(925/1325/21)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" листопада 2022 р. Справа№ 925/743/18(925/1325/21) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Грека Б.М. суддів: Отрюха Б.В. Полякова Б.М. за участю секретаря судового засідання Кочурової Т.О. за участю представників: арбітражний керуючий - Сокольвак М.В. ПП "ГРК "Апельсин" - Васильєва І.В. ТОВ "Черкаси Палац" - Мельниченко А.М., Сливченко Ю.В. ТОВ "ФК"ДАТА ФІНАНС" - Щербак Є.М. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Палац" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2022 у справі №925/743/18(925/1325/21) за позовом приватного підприємства Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича, до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Палац" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ТОВ Фінансова компанія "ДАТА ФІНАНС" про витребування майна, В С Т А Н О В И В : Суть спору. Ліквідатор приватного підприємства "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" (далі - ПП «ГРК «Апельсин»; позивач), арбітражний керуючий Сокольвак Михайло Васильович, звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Палац" (далі - ТОВ "Черкаси Палац"; відповідач), в якому просить витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Палац" та повернути до складу ліквідаційної маси Приватного підприємства "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" нерухоме майно, розташоване за адресою м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), будинок 145, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 545243171101. Позивач доводить, що спірне нерухоме майно вибуло з його володіння поза його волею, а договір від 12.02.2015 між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Авант Банк", на підставі якого майно вибуло з володіння позивача та було зареєстровано за ПАТ "Авант Банк", визнано недійсним відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2015 у справі №910/1208/16. Оскаржуване судове рішення (ухвала) господарського суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.07.2022 позов задоволено повністю; витребувано з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Палац» та повернуто до складу ліквідаційної маси Приватного підприємства «Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» нерухоме майно, розташоване за адресою м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), будинок 145, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 545243171101. Господарський суд встановив, що правочин, на підставі якого нерухоме майно вибуло із володіння позивача було укладено між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Авант Банк» 12.02.2015; вибуття нерухомого майна із володіння позивача відбулось 17.11.2015 у зв`язку із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності на нього за ПАТ «Авант Банк»; правочин, на підставі якого було здійснено таке вибуття було визнано у судовому порядку недійсним 02.06.2016; судове рішення про визнання недійсним цього правочину набрало законної сили 20.09.2016; із вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння ліквідатор ПП «ГРК «Апельсин» звернувся лише 30.09.2021. Відтак, господарський суд погодився із доводами відповідача про те, що станом на день звернення ліквідатора ПП «ГРК «Апельсин», арбітражного керуючого Сокольвака М.В., до суду із цим позовом минув встановлений ст. 256 Цивільного кодексу України строк позовної давності. Разом з тим, надавши оцінку наведеним позивачем причинам пропуску строку позовної давності, з урахуванням встановленого у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завдання господарського судочинства, яке превалює над всіма іншими міркуваннями у господарському процесі, суд вважав, що цей строк був пропущений позивачем з поважних причин. Апеляційне провадження (рух справи). ТОВ «Черкаси Палац» в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Відповідач доводить, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, з огляду на таке: - позивачем недоплачено судовий збір з позову даної категорії‚ який хоча і розглядається судом у межах справи про банкрутство однак регламентується правилами про позовне провадження (висновок Верховного Суду у постанові від 29.12.2020 у справі 924/159/14; - справу розглянуто без участі представника відповідача, який брав участь у іншій справі та подавав суду відповідне клопотання про відкладення судового засідання, однак суд його не розглянув; - судом порушено ст.ст. 208, 209 ГПК України оскільки суд перейшов до з`ясування обставин справи без заслуховування зокрема сторони відповідача та досліджував докази без участі відповідача; - позивач посилався на докази (договір N 2304/К/1 від 09.09.2020) який до позовної заяві не додав тому відповідач був позбавлений можливості ознайомитися з його текстом; - судом проігноровано обставини відкритого та добросовісного набуття права власності на нерухоме майно відповідачем; - колишній власник нерухомого майна ОСОБА_1 відкрито володів спірним майном, після якого відповідач набув це майно за відплатним нотаріально посвідченим договором 18.09.2020; - суд не надавав оцінку недобросовісним діям третьої особи та відсутності реакції арбітражного керуючого на обставини намагання третьої особи продати право вимоги на спірне нерухоме майно на аукціоні; - позивачу було відомо про перехід до ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно з дати проведення реєстрації - 29.06.2016, тому він міг звернутися за захистом свого порушеного права; - судом протиправно поновлено позовну давність без урахування практики правозастосування та висновків Верховного Суду у постанові від 30.04.2020 у справі №908/61/13 та у постанові від 09.04.2020 № 10/Б-743 - визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від цього залежить правильність обчислення позовної давності (постанова Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 5011-32/13806-2012); - закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням правочинів, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові 26.11.2019 у справі № 914/3234/16); - обставини порушення провадження у справі про банкрутство за відсутності інших обставин не можуть розглядатися судами як виняток, та свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, а, відповідно, бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку (подібний висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №910/5026/995/2012); - суд не перевіряв і не встановлював добросовісності/недобросовісності набуття права власності, а лише вказав на недобросовісність поведінки відповідача та попередників, не врахувавши висновки, зокрема, Великої Палати Верховного Суду у пстанові від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц та у постанові від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 щодо оцінки наявності/відсутності добросовісності зареєстрованого володіння особи; - суд, не врахувавши висновків Верховного Суду, що наведені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, невірно застосував спосіб захисту, зазначивши про повернення майна до ліквідаційної маси, оскільки у такий спосіб не відновлюються права позивача. ТОВ "ФК "Дата Фінанс" у відзиві на апеляційну скаргу вважає її безпідстановю та необгрунтованою та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції без зміни, акцентуючи увагу на наступному: - ТОВ "ФК "Дата Фінанс" (правонаступник ПАТ "Дельта Банк") є іпотекодержателем спірного нерухомого майна за іпотечними договорами №49.12/38І372/07-КЛТ від 23.08.2007 та № 49.12/01/16/09 від 18.02.2009; - спірне нерухоме майно вибуло із володіння позивача-власника поза його волею на підставі недійсного правочину, стороною якого позивач не був, тому наступний перехід права власності відбувся на підставі недійсних (нікчемних) правочинів, які не створювали юридичних наслідків; - Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі №Б26/161-09, від 12.06.2019 у справі №5004/1671/12 від 04.06.2019 у справі №5/112-Б-10 розяснив, що законодавець надає перевагу у захисті власнику, а не добросовісному набувачеві, що не означає, що такий набувач позбавлений можливості захисту своїх прав. оскільки може звернутися з відповідним позовом до особи, яка відчужила йому майно; - відповідачем не обґрунтовано порушення чи неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм статей 215, 216, 328, 377, 388 ЦК України; - господарським судом вірно застосовані до спірних правовідносин норми ст.ст. 256. 267 ЦК України з огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, відповідно до якої під час розгляду питання про поважність причин пропуску позовної давності має враховуватися добросовісність поведінки позивача і відповідача протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист до моменту звернення з позовом; - твердження апелянта про недобросовісну поведінку третьої особи безпідставне оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012 суд під час розгляду питання про поважність причин пропуску строку має враховувати поведінку позивача та відповідача, а не третіх осіб; - твердження відповідача про неврахування судом недобросовісної поведінки то ТОВ "ФК "Дата Фінанс" щодо наміру продати на прилюдних торгах спірне нерухоме майно є безпідставним та не стосується предмету спору та не входить у предмет доказування доказування; - позивач не був стороною договору на підставі якого спільне нерухоме майно вибуло з його володіння, тому про порушення своїх прав дізнався лише у 2016-му році після набрання законної сили судового рішення по зазначеному вище судовому процесу (справа №910/1208/16 Господарського суду міста Києва від 02.06.2016; набрало законної сили 20.09.2016); - протягом часу перебування ПП "ГРК "Апельсин" у процедурі припинення, яка змінена процедурою банкрутства, неодноразово змінювалися особи, які уповноважені діяти від імені підприємства, а також арбітражні керуючі, які неналежно виконували свої обов`язки, що не повинно призводити до порушення прав самої юридичної особи; - господарським судом Черкаської області дотримано принципу рівності та змагальності сторін та вжито заходів до запобігання зловживанням учасниками процесу їхніми правами; - сплачена ліквідатором при поданні позовної заяви за ставкою встановлено підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору є вірною. Арбітражний керуючий Сокольвак М.В. у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без зміни, довдячи наступне: - твердження відповідача про порушенння норм ст.ст. 208, 209 ГПК Уркаїни щодо змагальності сторін та розгляду справи без предстанвика відповідача не відповідає дійсності, оскільки апелянт не доводить обставин не отримання ухвали господарського суду від 02.05.2022, а інформація щодо призначення справи є доступною, зокрема, на сайті господарського суду ; - не відповідає дійсності твердження апелянта про неможливість забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання на 05.07.2022; - господарським судом під час розгляду справи дотримано принципи рівності та змагальності сторін та вжито заходів до запобігання зловживання учасниками процесу їхніми правами; - твердження апелянт про порушення господарським судом процесуального права під час розгляду справи порушення принципів змагальності не відповідають фактичним обставинам; - твердження апелянти про порушення норм матеріального права зводяться виключно до визнання судом поважними причини пропуску строку позовної давності відповідно до статті 267 ЦК України; - господарським судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми статей 215, 216, 328, 377, 388 ЦК України; - позивач не виявляв згоди на вибуття нерухомого майна із володіння і таке вибуття відбулось поза його волею на підставі недійсного правочину; - недійсні правочини не породив правових наслідків для переходу права на спірне нерухоме майно від власників до інших осіб, тому відсутні законні підстави для володіння майном відповідачем; - втручання держави у право відповідача на володіння майном не суперечить конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є законним виправданим пропорційним заходом який забезпечує баланс інтересів сторін; - господарським судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини спору та правильно застосовано до спільних правовідносин статтю 256 267 ЦК України; - визнаючи поважними причини пропуску строку позовної давності господарський суд першої інстанції правильно враховав, що позивач не був стороною укладеного 12.02.2015 між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Авант Банк" договору застави майнових прав на підставі якого нерухоме майно вибило з його володіння, і протягом 29.01.2016-08.12.2016 відбувався судовий розгляд справи №910/1208/16 про визнання недійсним цього правочину. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2022 для розгляду апеляційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Остапенко О.М. - головуючий суддя, Доманська М.Л., Поляков Б.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2022 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/743/18(925/1325/21). Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2022 для розгляду апеляційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Остапенко О.М. - головуючий суддя, Поляков Б.М., Сотніков С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі і №925/743/18(925/1325/21) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Палац» на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2022 у визначеному складі колегії суддів: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Поляков Б.М., Сотніков С.В.; призначено справу до розгляду на 03.10.2022. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2022 для розгляду апеляційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Остапенко О.М. - головуючий суддя, Отрюх Б.В., Поляков Б.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 прийнято справу №925/743/18(925/1325/21) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Палац" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2022 до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Грека Б.М., суддів: Полякова Б.М., Отрюха Б.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Палац» на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2022 у справі №925/743/18(925/1325/21) до 24.10.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Палац» на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2022 у справі №925/743/18(925/1325/21) призначено на 26.10.2022. 26.10.2022 оголошено в судовому засіданні перерву до 14.11.2022. 14.11.2022 оголошено в судовому засіданні перерву до 28.11.2022. Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що перешкоджають розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом. ПП «ГРК «Апельсин» впродовж 2004-2015 років на праві приватної власності належало нерухоме майно, а саме: готель іноземних спеціалістів «Жовтневий», розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Фрунзе (вул.Верхня Горова) буд. №145 (в подальшому - готель «Жовтневий», готель, об 'єкт нерухомого майна). Право власності на це майно ПП «ГРК «Апельсин» набуло на підставі Договору купівлі-продажу від 17.11.2004, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плахою Т.І. за №12611 та рішення Постійно діючого Третейського суду при корпорації «Сила закону» №б/н від 08.09.2008 (номер запису 672, реєстраційний №922833 в реєстраційній книзі №14 КП «Черкаське обласне Бюро технічної інвентаризації). В 2007 році, 2009 році ПП «ГРК «Апельсин», в якості забезпечення виконання своїх зобов`язань, передбачених Кредитними договорами №49.8.2/38/2007 від 23.08.2007, №49.8.3/01/2009-КЛТ від 18.02.2009 р., передало вищевказане нерухоме майно в іпотеку ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступник - ПАТ «Кредитпромбанк», кінцевий правонаступник ТОВ «ФК «Дата Фінанс»), уклавши з останнім Іпотечні договори №49.12/38/І372/07-КЛТ від 23.08.2007, №49.12/01/16/09 від 18.02.2009 р., посвідчені приватним нотаріусом Романій Н. В. за №9810, №1404. 23.08.2007 між ВАТ «Кредитпромбанк» (кінцевий правонаступник - ТОВ «ФК «Дата Фінанс») та Приватним підприємством «Нікіта-Т»(попередня назва ПП «ГРК «Апельсин», тож надалі ПП «ГРК «Апельсин» зазначатиметься як ПП «Нікіта-Т» був укладений Кредитний договір №49.8.2/38/2007, відповідно до умов якого (з урахуванням Додаткових угод), Банк надав Позичальнику кредит у сумі фактичної заборгованості 40 533 156 гри. з кінцевим строком повернення 22.08.2013. На забезпечення виконання ПП «Нікіта-Т» своїх зобов`язань перед ВАТ «Кредитпромбанк» за Кредитним договором №49.8.2/38/2007 від 23.08.2007 р. між ПП «Нікіта-Т» та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено Іпотечний договір №49.12/38/1372/07- КЛТ, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н. В. за №9810, предметом якого (із урахуванням Договорів про внесення змін до Іпотечного договору №49.12/38/І372/07-КЛТ від 23.08.2007) виступило нерухоме майно, а саме: готель іноземних спеціалістів «Жовтневий», що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Фрунзе. будинок № 145. 18.02.2009 між ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступник ПАТ «Кредитпромбанк». кінцевий правонаступник - ТОВ «ФК «Дата Фінанс») та ПП ГРК «Апельсин» був укладений Кредитний договір №49.8.3/01/2009-КЛТ, яким була визначена процедура та умови надання Банком у майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в межах загальної суми 8 000 000 грн. строком повернення до 17.02.2012. На забезпечення виконання зобов`язань ПП ГРК «Апельсин» перед ВАТ «Кредитпромбанк» за Кредитним договором №49.8.3/01/2009-КЛТ від 18.02.2009 між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПП "ГРК «Апельсин» було укладено Іпотечний договір №49.12/01/16/09, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. за №1404, предметом якого виступило нерухоме майно, а саме: готель іноземних спеціалістів «Жовтневий», що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вул. Фрунзе, будинок №145, та складається з комплексу будівель готелю «Жовтневий» (готель і ресторан), з надбудованою мансардою, позначений на технічному плані літерами «А-5», «А-2» загальною площею 6784.5 кв.м.; гаражу та котельні, позначених на технічному плані літерами «Б-1», загальною площею 457,1 кв.м.; східців спуску на вул. Гагаріна позначених на технічному плані №1 (далі - спірне нерухоме майно). 23.08.2007, 18.02.2009 між ПАТ «Кредитпромбанк» (кінцевий правонаступник - ТОВ «ФК «Дата Фінанс») та ПП «ГРК «Апельсин» було укладено два Кредитні договори (№49.8.3/01/2009-КЛТ, №49.8.3/01/2009-КЛТ,) на забезпечення виконання яких було укладено два Іпотечних договори, предметом яких (з урахуванням додаткових угод) виступило одне й те ж майно: готель іноземних спеціалістів «Жовтневий», який розташований за адресою: м. Черкаси, вулиця Фрунзе (Верхня Горова), будинок №145. 27.09.2013 між ПАТ «Кредитпромбанк» (Первісний кредитор) та ПАТ "Дельта Банк"(Новий кредитор) було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор продав (відступив) Новому кредиторові права вимоги до Боржника та осіб, які надали забезпечення за Кредитними договорами №49.8.2/38/2007 від 23.08.2007 та №49.8.3/01/2009-КЛТ від 18.02.2009, а Новий кредитор прийняв зазначене вище право вимоги та зобов`язався перерахувати Первісному кредиторові кошти у сумі ціни права вимоги на умовах, визначених цим Договором. 12.02.2015 між ПАТ «Дельта Банк», як Заставодавцем, та ПАТ «Авант Банк», як Заставодержателем, було укладено Договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за №236 (далі - Договір застави майнових прав від 12.02.2015). 02.03.2015 Правління Національного банку України прийняло Постанову №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних». 17.11.2015 державним реєстратором Черкаського міського управління Черкаської області на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 26323878 від 20.11.2015 12:12:27) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за ПАТ «Авант Банк» права власності на предмет іпотеки відповідно до Іпотечних договорів №49.12/381372/07-КЛТ від 23.08.2007 р., №49.12/01/16/09 від 18.02.2009 р., а саме: готель іноземних спеціалістів «Жовтневий». 29.12.2015 між ПАТ «Авант Банк», як Іпотекодавцем, та ОСОБА_1, як Іпотекодержателем, було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Могильницькою О.А. за №874. 29.02.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном М. Б. до ДРРПНМ було внесено запис про право власності №13473120 від 28.02.2016 20:39:29 на комплекс будівель готелю, власник: ОСОБА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28492686 від 29.02.2016 07:37:55). Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.06.2016 (набрало законної сили 20.09.2016) по справі №910/1208/16 визнано недійсним Договір застави майнових прав від 12.02.2015, укладений між ПАТ «Авант Банк» і ПАТ «Дельта Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук 3.М. за №236. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 порушено провадження у справі про банкрутство приватного підприємства Готельно-ресторанного комплексу "Апельсин" (вул. Фрунзе, 145, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 32034203). Постановою Господарського суду Черкаської області від 23.09.2019 визнано приватне підприємство Готельно-ресторанний комплекс «Апельсин» (вул. Фрунзе, 145, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 32034203) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 09.09.2020 ПАТ «Дельта Банк» відступив всі свої права Кредитора Іпотекодержателя за Кредитними договорами №49.8.2/38/2007-КЛТ від 23.08.2007, №49.8.3/01/2009-КЛТ від 18.02.2009 та укладеними на їх забезпечення Іпотечними договорами №49.12/38/І372/07-КЛТ від 23.08.2007, №49.12/01/16/09 від 18.02.2009 на користь ТОВ «ФК «Дата Фінанс». 18.09.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Дата Фінанс» було укладено Договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. за №1105. 04.11.2020 між цими ж Сторонами було укладено Додаткову угоду №3 від 04.11.2020 до Договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 18.09.2020, відповідно до умов яких ПАТ «Дельта Банк» відступив на користь ТОВ «ФК «Дата Фінанс» всі права вимоги за Іпотечними договорами №49.12/38/І372/07-КЛТ від 23.08.2007, №49.12/01/16/09 від 18.02.2009. 18.09.2020 державним реєстратором Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Черкаської області Гнатик А.І. на підставі Акту приймання - передачі нерухомого майна, серія та номер: 1535, 1536 від 17.09.2020 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54139720 від 18.09.2020 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності 38253499, власники: ТОВ «Черкаси Палац», код ЄДРПОУ 43770110, країна реєстрації: Україна, форма власності: приватна, розмір частки 1/1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.12.2020 замінено кредитора у справі №925/743/18 про банкрутство ПП «ГРК «Апельсин» Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс» (код ЄДРПОУ 43086924). 27.09.2021 арбітражний керуючий Сокольвак Михайло Васильович звернувся з даним позовом про витребування з володіння ТОВ "Черкаси Палац" та повернення до складу ліквідаційної маси ПП "ГРК "Апельсин" спірного нерухомого майна. Мотиви постанови апеляційного господарського суду та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Згідно з частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (статті 321 Цивільного кодексу України). За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. У постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 910/3755/18 зазначено таке: "Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц). З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді й далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном". Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння. Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України. Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК. У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Суду України, зокрема, у постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 та у постанові від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, який дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 статті 388 ЦК, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння. Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Вибуття майна з володіння власника на підставі правочину, який надалі визнаний недійсним, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18. Відповідно до ч. 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Судом встановлено, що договір застави майнових прав від 12.02.2015 за яким спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача на користь ПАТ «Авант Банк» був визнаний судом недійсним (рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2016), тому наступна передача в іпотеку цього майна ПАТ «Авант Банк» та набуття права власності на нього ОСОБА_1 , а в подальшому відчуження на користь відповідача слід визнати таким, що відбулося без волі власника - ПП «ГРК «Апельсин». З огляду на наведені висновки, апеляційний господарський суд приймає до уваги доводи ліквідатора позивача, що спрямовані на доведення обставин відсутності волі власника. Відповідач заперечує проти витребування майна з його володіння, зокрема посилаючись на відплатне його придбання, будучи добросовісним набувачем, тобто, що він не знав і не міг знати, що особа-відчужувач не мав прав на спірне нерухоме майно. Апеляційна інстанція враховує, що відповідач дійсно набув право власності від особи, право власності якої на момент укладення відповідного договору з відповідачем було належно зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Оцінюючи поведінку сторін спірного правовідношення, суд апеляційної інстанції зазначає, що від будь-якого учасника цивільного обороту, особливо у сфері нерухомого майна, очікується добросовісність та розумність дій. У цьому контексті апеляційна інстанція вважає, що будь-який добросовісний та розумний учасник цивільного обороту у сфері нерухомого майна повинен ознайомитися з усіма правовстановлюючими документами на нерухоме майно, зокрема, такий учасник обороту не позбавлений права та можливості зясувати підстави переходу прав на спірне нерухоме майно. Відповідач, отримуючи відомості про власників спірного нерухомого майна з державного реєстру, не міг знати про будь-які недоліки правовідносин з продавцем, зокрема про відсутність належних прав на спірне нерухоме майно у особи-продавця. У суду апеляційної інстанції відсутні підстави вбачати очевидну недобросовісність відповідача при набутті у власність спірного нерухомого майна, оскільки відповідач вправі покликатися на відомості про реєстрацію права власності у державному реєстрі речових прав, і будь-які обставини, які б свідчили про наявність правових претензій до спірного нерухомого майна на час набуття його у власність відповідачем були відсутні. Апеляційна інстанція вважає за необхідне відзначити, що не дивлячись на наявність обставин існування судових спорів щодо спірного нерухомого майна, відповідач не був учасником відповідних судових проваджень, а учасниками таких судових проваджень не було вжито будь-яких заходів забезпечення щодо спірного нерухомого майна, відтак, відсутні підстави для висновку про те, що відповідач при всій обачності та обережності міг бути обізнаний про претензії щодо спірного нерухомого майна у його власника. Разом з тим, з наведних правових норм та проктики їх застосування вбачається, що юридично значущим та таким, що підлягає встановленню є обставини наявності чи відсутності волі власника на вибуття майна з його володіння. Відтак, добросовісність набування відповідачем спірного нерухомого майна не має правового значення, оскільки суд враховує, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею, так як встановлено відсутність правової підстави, на якій перший набувач (ПАТ «Авант Банк») стверджував своє право власності. Відтак, суд доходить висновку, що власник вправі витребувати своє майно від добросовісного набувача, оскільки вибуття цього майна з володіння власника відбулося поза волею. Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування позовної давності. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 926/2260/19, від 24.04.2018 у справі № 902/538/14). Тлумачення частини першої статті 261 ЦК України дозволяє стверджувати, що початок перебігу позовної давності пов`язується з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Суд зазначає, що і в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. При цьому, як зазначає Верховний Суд закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (висновок у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16). За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України). Вирішуючи питання початку перебігу позовної давності, апеляційна інстанція враховує, що позивач уклав кредитні договори та в якості забезпечення виконання своїх зобов`язань за такими договорами передав спірне нерухоме майно в іпотеку. Таким чином, будучи обізнаним про перебування спірного майна в іпотеці та про стан своїх кредитних зобов`язань, позивач повинен був вжити заходів для з`ясування свого майнового стану, враховуючи порушення провадження у справі про банкрутство. Відповідно до норми частини третьої статті 13 Конституції України та ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України). Апеляційна інстанція констатує, що при належному здійсненні власником своїх обов`язків щодо спірного нерухомого мйна, відсутні обставини, які б об`єктивно перешкоджали йому здійснити відповідні дії, зокрема, отримати інформацію щодо осіб, які, володіючи спірним нерухомим майном, інформація про що була в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, порушували право власності позивача. Враховуючи встановлені судом обставини, слід визнати, що позивач міг дізнатися про порушення свого права власності щонайменше з 17.11.2015, коли право власності було відкрито зареєстровано у державному реєстрі речових прав за ПАТ «Авант Банк», про що добросовісний власник міг знати. Згідно з частинами 4, 5 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Верховний Суд у постановах від 07.09.2021 у справі № 906/730/18 та від 30.11.2021 у справі № 910/256/20 наголосив, що позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Тому на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було дотримано або пропущено з поважних причин. При цьому суд повинен встановити початок перебігу позовної давності, його переривання чи зупинення, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження обставин дотримання/недотримання строків позовної давності, має зробити висновок про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. При цьому саме об`єктивні причини повинні бути враховані судом, які вказують на об`єктивні перешкоди для особи своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків. Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи. За таких обставин до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі (подібні за змістом висновки наведено у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 926/2260/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19). Апеляційна інстанція враховує висновок, що вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, суд з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав") має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо. В обґрунтування причин пропуску позовної давності ліквідатор у заяві про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності зазначає, що позивач дізнався про порушення свого права у червні 2016, та, що ним систематично вживалися заходи, спрямовані на оскарження незаконності переходу прав вимги по кредиту та іпотеці, поновлення обтяження спірного неруухомого майна іпотекою, а відтак, на відновлення становища, яке існувало до укладення 12.02.2015 договору, за яким спірне майно вибуло з володіння позивача. Надаючи оцінку доводам про момент обізнаності позивача з порушенням свого права, апеляційна інстанція відзначає, що позивач визнає свою обізнаність з порушенням свого права принаймні з червня 2016 року, протее не доводить обєктивних обствин. Що перешкоджали йому звернутися за судовим захистом порушенного права при належному виконанні своїх обов`язків власника. Також, позивачем не доведено об`єктивних обставин, що утруднили його обізнаність про стан свого майна та осіб, які порушували його право власності. Таким чином, апеляційна інстанція дійшла висновку, що у даній справі позивачем не доведено об`єктивних обставин, які б слугували підставою для висновку про поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом, а, відтак, апеляційна інстанція відхиляє заявлене клопотання ліквідатором про визнання поважними причин пропуску позовної давності. Апеляційний господарський суд також керується правовою позицією Європейського суду з прав людини, де останній вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року). Ураховуючи момент звернення ліквідатора з позовом (27.09.2021) позовна давність для захисту порушеного права позивачем пропущена, і у суду не має правових підстав для висновку про наявність поважних причин її пропуску. Збіг позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові, і суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для відмови в позові саме з цих підстав. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до норм ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Враховуючи наведене, Північний апеляційний господарський суд встановив підстави для задоволення апеляційної скарги, тому оскаржуване рішення господарського суду скасовує, примаючи нове рішення, яким у позові відмовляє. Керуючись статтями 267, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Палац» задовольнити. 2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2022 у справі №925/743/18(925/1325/21) скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Б.М. Грек Судді Б.В. Отрюх Б.М. Поляков Повний текст постанови складено 12.12.2022.