Постанова Київський апеляційний суд № 690/147/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 690/147/22 Головуючий у суді першої інстанції - Фролова І.В. Номер провадження № 22-ц/824/11965/2022 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про надання дозволу суду про тимчасовий виїзд за кордон України, - ВСТАНОВИВ: У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про надання дозволу суду про тимчасовий виїзд за кордон України, відповідно до якої просив надати йому дозвіл на виїзд за межі України, а саме в Республіку Польща для возз`єднання з дружиною та неповнолітніми трьома дітьми. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що 11 липня 2022 року ухвалою районного суду подану позовну заяву було залишено без руху й надано строку для усунення недоліків й позивач 14 липня 2022 року усунув недоліки поданої позовної заяви, оскільки ним було направлено уточнену позовну заяву разом із додатками, які були вказані в ухвалі районного суду. Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Так, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , мотивував своє рішення тим, що позивачем не було усунуто недоліки, передбачені ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2022 року, а саме: - не обґрунтовано обрання такого способу захисту порушеного права, із посиланням на норму матеріального права, якою передбачено відповідний спосіб захисту права, тобто обґрунтувати, що обраний спосіб не суперечить закону та встановлений законом; - не надано відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору; - не надано відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову; - не зазначено перелік документів та інших доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; - не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Окремо суд зауважив, що в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2022 року зазначено: «У разі виправлення недоліків у вказаній частині, нову позовну заяву необхідно подати разом із копіями заяв відповідно до кількості учасників процесу.». Одночасно з цим вбачається, що позивачем було надано до суду лише один екземпляр заяви про усунення недоліків, що позбавляє можливості відповідача ознайомитись із кінцевою редакцією позову, що відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що недоліки позову, викладені в ухвалі суду від 11 липня 2022 року, позивачем не усунені у спосіб та в порядку, що передбачений ухвалою, а тому існують правові підстави для повернення поданої позовної заяви. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про надання дозволу суду про тимчасовий виїзд за кордон України, відповідно до якої просив надати йому дозвіл на виїзд за межі України, а саме в Республіку Польща для возз`єднання з дружиною та неповнолітніми трьома дітьми (а.с.1-24). Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з наступних підстав: позивачем не було вказано ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача у справі; позивачем заявлено позовну вимогу про скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 08.04.2022 року, при цьому, матеріали позову не містять посилань на норму матеріального права, якою передбачався би відповідний спосіб захисту порушеного права, що обраний позивачем; позивачем не було зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, а також не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; не зазначено, які у заявника є оригінали письмових доказів, не зазначено які оригінали доказів не можуть бути наданими, а також не зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Суд першої інстанції зазначив, що у зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 слід зазначити ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача у справі; обґрунтувати обрання такого способу захисту порушеного права, із посиланням на норму матеріального права, якою передбачено відповідний спосіб захисту права, тобто обґрунтувати, що обраний спосіб не суперечить закону та встановлений законом; надати відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; надати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надати попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Також суд вказав, що у разі виправлення недоліків у вказаній частині, нову позовну заяву необхідно подати разом із копіями заяв відповідно до кількості учасників процесу. (а.с.115-117). 15 липня 2022 року позивачем було подано клопотання про усунення недоліків поданої позовної заяви (а.с.119-125). Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с.126-127). Відповідно до статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до положень статті 177 ЦПК України зазначено, зокрема, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Застосування вимог ст.185 ЦПК України можливе лише у випадку, коли позовна заява не оформлена до вимог, встановлених ст. 175 чи ст.177 ЦПК України. Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2022 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав клопотання про усунення недоліків поданої позовної заяви, а також уточнену позовну заяву (а.с.119-125). Однак, апеляційний суд звертає увагу, що позивачем було усунуто недоліки позовної заяви лише частково, зокрема, позивачем не було надано наступні відомості: про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; не надано копію позовної заяви разом із додатками відповідно до кількості учасників по справі. Апеляційний суд також враховує, що 08 серпня 2022 року засобами поштового зв`язку представник позивача подав ще одну уточнену позовну заяву разом із примірником для іншого учасника по справі. Однак, вказану заяву було подано вже після постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про повернення поданої позовної заяви, а тому не могла бути врахована судом першої інстанції. Таким чином, оскільки позивачем було усунуто недоліки поданої позовної заяви лише частково, то апеляційний суд вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є не обґрунтованими, не спростовують висновки суду першої інстанції, а апеляційну скаргу вважає такою, що не підлягає задоволенню. Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.? У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно положень частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України). Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України). Тому, загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах? від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18 (провадження № 14-116цс19), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц? (провадження №? ? 14-591цс18), від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19?(провадження № 12-189гс19), від 05 травня 2020 року № 761/218908/16-ц (провадження № 14-5цс20), від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц? (провадження № 14-727цс19), від? ? 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20). У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України? ? визначено, що? ? суб`єкт владних повноважень ¬¬- це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то зміст поняття полягає в наявності у суб`єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а? «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. Відтак до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень тощо. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28 -30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24; 25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8 -4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18;19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16;17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21)). Визначальною ознакою для правильного визначення юрисдикції спору є характер правовідносин, з яких виник спір: зміст прав та обов`язків його учасників, правовий статус сторін правовідносин та їх матеріально-правове регулювання тощо. До такого висновку, аналізуючи процесуальне законодавство, яке діяло на час відкриття справи, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 761/21/898/16-ц (провадження № 14-5цс20). Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними. З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачу по справі було відмовлено у перетині державного кордону України й останній не згоден із рішенням Державної прикордонної служби України, що свідчить про публічно-правовий характер спору й розгляд даної справи має відбуватись в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про наявність підстав для повернення поданої позовної заяви заявнику. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв