Постанова 4803 № 203/2672/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7450/22 Справа № 203/2672/18 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 31 серпня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення в натурі у спільне володіння та користування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, стягнення компенсації, припинення права спільної часткової власності, - в с т а н о в и л а: У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про виділення в натурі у спільне володіння та користування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, стягнення компенсації, припинення права спільної часткової власності, мотивуючи його тим, що йому на праві спільної часткової власності належить 1/3 частина домоволодіння АДРЕСА_1 та на праві спільної часткової власності належить 1/3 частина земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:06:042:0068, площею 0,03 га за цією ж адресою, а 2/3 частини цього домоволодіння належить на праві спільної часткової власності відповідачу, який є його братом. Зазначав, що домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 300 кв.м та складається з житлового будинку А-1, загальною площею 92,8 кв.м, житловою площею 58 кв.м, гаража Б, сараїв В та Г, літньої кухні Ж та Ж?, убиральні К, навісів И та Н, вольєра М, спору та мостіння №1-11, І-ІІ. Між ними на протязі тривалого часу склався порядок користування житловими приміщеннями та господарськими спорудами, по факту будинок поділено на дві квартири з окремими виходами та окремими комунікаціями. Відповідач користується приміщеннями житлового будинку А-1, розташованими на першому поверсі (квартира АДРЕСА_2 ): 1 передпокій, площею 6,5 кв.м; 2 житловою, площею 7,7 кв.м; 3 житловою, площею 5,8 кв.м; 4 житловою, площею 5,6 кв.м; 5 житловою, площею 17,3 кв.м; 6 кухнею, площею 7,6 кв.м; 7 санвузлом, площею 4,6 кв.м. Загальна площа приміщень у користуванні відповідача становить 55,1 кв.м, житлова 36,4 кв.м, допоміжна 18,7 кв.м. Він користується приміщеннями А?-2 та а-1 на другому поверсі (квартира АДРЕСА_3 ), а саме: 1 кухня, площею 7,0 кв.м (на першому поверсі); І тамбур, площею 1,9 кв.м; 2 передпокій, площею 7,1 кв.м; 3- житлова, площею 13,9 кв.м; 4 житлова, площею 7,8 кв.м. Загальна площа приміщень становить 35,8 кв.м, житлова 21,7 кв.м, допоміжна 14,1 кв.м. На території домоволодіння знаходяться господарські будівлі та споруди, стосовно яких на протязі тривалого часу також склався порядок користування. Відповідач користується наступними будівлями та спорудами: В сарай (будувався як гараж з підвалом, який також є окремим приміщенням, але в технічному паспорті не зазначений), Ж та Ж? - літня кухня, М вольєр. Він користується наступними будівлями та спорудами: Б гараж, Н навіс, Г сарай. К- туалет, И навіс, споруди та мостіння №1-11, І-ІІ, знаходяться у спільному користуванні. Посилаючись на вказані обставини, а також небажання відповідача укласти договір про поділ належного їм на праві власності нерухомого майна в натурі, позивач просив виділити йому в натурі 1/3 частину житлового будинку А-1 з приміщеннями А?-2 та а-1 на другому поверсі (квартира АДРЕСА_3 ), а саме: 1 кухня, площею 7,0 кв.м (на першому поверсі); І тамбур, площею 1,9 кв.м; 2 передпокій, площею 7,1 кв.м; 3 - житлова, площею 13,9 кв.м; 4 житлова, площею 7,8 кв.м, загальна площа приміщень становить 35,8 кв.м, житлова 21,7 кв.м, допоміжна 14,1 кв.м, зі сплатою відповідачу компенсації вартості 4,44 кв.м загальної площі житлового будинку, розмір якої буде уточнено після проведення судової будівельно-технічної експертизи. Також позивач просив виділити йому в натурі 1/3 частину господарських будівель та споруд, а саме: Б гараж, площею 26,4 кв.м, Г сарай, площею 4,1 кв.м, зі сплатою відповідачу компенсації вартості площі господарських будівель, розмір якої буде уточнено після проведення судової будівельно-технічної експертизи. Право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 припинити. Крім того, позивач просив визначити порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:06:042:0068, площею 0,03 га по АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності йому та відповідачу, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_4 помер. Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року зупинено провадження по справі до залучення правонаступників позивача. 03 серпня 2021 року провадження по справі відновлено. Залучено до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 24 листопада 2021 року, уточнивши позовну заяву, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посилаючись на ті саме підстави, а також набуття ними в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 права власності на 1/6 частину домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_4 , просили суд виділити їм в натурі в спільне володіння та користування 1/3 (як власникам 1/6 та 1/6 часток) частину житлового будинку А-1 з приміщеннями А?-2 та а-1 на другому поверсі (квартира АДРЕСА_3 ), а саме: 1 кухня, площею 7,0 кв.м (на першому поверсі); І тамбур, площею 1,9 кв.м; 2 передпокій, площею 7,1 кв.м; 3- житлова, площею 13,9 кв.м; 4 житлова, площею 7,8 кв.м, загальна площа приміщень становить 35,8 кв.м, житлова 21,7 кв.м, допоміжна 14,1 кв.м; виділити в натурі 1/3 частину господарських будівель та споруд, а саме: Б гараж, площею 26,4 кв.м, Г сарай, площею 4,1 кв.м.; стягнути з них солідарно вартість компенсації за зміну ідеальних часток на користь відповідача в сумі 3 231 грн.; припинити право спільної часткової власності на будинок; стягнути судові витрати по справі. Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 31 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 31 серпня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким виділити їм в натурі у спільне володіння та користування по 1/6 частині (що в сумі складає 1/3 успадковану частку), що після проведення судової будівельно-технічної експертизи складає 34/100 домоволодіння (по 17/100 частин кожному) з сплатою відповідачу грошової компенсації в розмірі 3 231 грн. солідарно, а саме виділити приміщеннями А?-2 та а-1 на другому поверсі (квартира АДРЕСА_3 ), а саме: 1 кухня, площею 7,0 кв.м (на першому поверсі); І тамбур, площею 1,9 кв.м; 2 передпокій, площею 7,1 кв.м; 3- житлова, площею 13,9 кв.м; 4 житлова, площею 7,8 кв.м, загальна площа приміщень становить 35,8 кв.м, житлова 21,7 кв.м, допоміжна 14,1 кв.м;будівлі та споруди: Б гараж, Н-навіс, Г сарай. К- туалет, И- навіс, споруди та мостіння - №1-11; І-ІІ залишити в спільному користуванні. Вирішити питання відносно судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову. Вказували, що їх вимоги доведені та обґрунтовані. Суд дійшов хибного висновку, що вони просять передати спірне майно у спільну сумісну власність. Правом на надання відзиву учасники справи не скористались. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 15 грудня 2017 року належали на праві спільної часткової власності 1/3 частина домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, а також 1/3 частина земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_4 . Інші 2/3 частини домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, а також 2/3 частини земельної ділянки за вказаною вище адресою на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 05 грудня 2017 року належать на праві спільної часткової власності відповідачу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_4 помер. Після смерті останнього відкрилась спадщина на належні йому частини земельної ділянки та домоволодіння по АДРЕСА_4 , які в рівних частках (по 1/6) успадкували його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є правонаступниками у даній справі. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірне домоволодіння належить сторонам на праві спільної часткової власності (по 1/6 частки позивачам та 2/3 частки відповідачу). При цьому, в позовній заяві позивачі просили виділити їм в натурі у спільне володіння та користування 1/3 частину домоволодіння, тобто фактично поставили питання про виділення їм в натурі належних їм часток у спільній частковій власності у спільну сумісну власність шляхом об`єднання належних їм часток та з визначенням об`єднаної частки у спільному майні. Проте, таке виділення протирічить суті правового режиму спільної сумісної власності, яка передбачає спільну власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності. Крім того, виділення частини майна із спільної часткової власності в спільну сумісну власність не передбачено нормами діючого законодавства та протирічить порядку виділу, передбаченому наведеними вище положеннями ЦК України, не відповідатиме розміру фактичних часток позивачів, які їм належать у праві спільної часткової власності на домоволодіння та право на виділ яких вони мають окремо один від одного. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбачено частиною першою статті 16 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша, друга статті 319 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Після смерті ОСОБА_4 спірне домоволодіння перебуває у спільній частковій власності позивачів ОСОБА_1 (1/6 частина), ОСОБА_2 (1/6 частина) та відповідача (2/3 частини), правовий режим якої врегульовано ст.364 ЦК України. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ст.358 ЦК України). Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. У частинах першій, третій статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі №6-12цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється зі спільної власності, у разі поділу спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників (стаття 367 ЦК України). Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок». У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1443цс16 зазначено, що «оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно». З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції оскільки виділення частини майна із спільної часткової власності в спільну сумісну власність не передбачено нормами діючого законодавства та протирічить порядку виділу. Суд першої інстанції встановив обставини справи, повно та всебічно дослідив докази у справі, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. У частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В той час коли прохальна частина апеляційної скарги виходить за межі заявлених ними позовних вимог. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст.263,264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 31 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.