Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/3612/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7748/22 Справа № 202/3612/21 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Канурної О.Д., суддів: Зайцевої С.А., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання: Попенко Ю.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року у цивільній справі № 202/3612/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав (суддя першої інстанції Бєльченко Лариса Анатоліївна), - В С Т А Н О В И В: У червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що з 2010 року вона проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька, ОСОБА_3 . Після народження доньки, з 2012 року відповідач перестав проживати разом із сім`єю, перестав приймати участь у житті дитини, її вихованні, утриманні. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2015 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі 1/3 частини заробітку (доходів) відповідача. Але відповідач сплачує аліменти нерегулярно, у зв`язку з чим має заборгованість по сплаті аліментів. Позивач вважає, що відповідач не виконує батьківських обов`язків по вихованню, матеріальному утриманню доньки, не піклується про неї, не дбає про її фізичний, духовний розвиток, не цікавиться її навчанням, не дбає про її інтереси, не готує її до самостійного життя, тому має бути позбавлений батьківських прав. ОСОБА_1 додатково зазначила, що ОСОБА_2 вже довгий час проживає у країні Ізраїль, життям доньки не цікавиться, навіть не спілкується з нею телефоном, дитина не знає відповідача як батька. Ніякої участі в житті дитини відповідач не приймає. Позивач - ОСОБА_1 просила суд першої інстанції позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодилася позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик Станіслав Ігорович та подала апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Дніпровського апеляційного суду. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права і таким, що підлягає скасуванню. Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик С.І. просить Дніпровський апеляційний суд скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року у справі № 202/3612/21 та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та надано відповідачу та третій особі строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження представником позивача отримана (а.с.239); копія ухвали про відкриття апеляційного провадження представником відповідача отримана. До Дніпровського апеляційного суду надійшов відзив з додатками від представника відповідача по справі ( а.с. 240-247). У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Чебикін Сергій Віталійович з доводами апеляційної скарги позивача не згодний, вважає їх необ`єктивними та такими, що суперечать вимогам чинного процесуального законодавства України. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Чебикін С.В. просить Дніпровський апеляційний суд рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року справу призначено до розгляду. В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 07 грудня 2022 року відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 07 грудня 2022 року представник Органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради не з`явився, надіслав до апеляційного суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність (а.с. 258). Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Ліфлянчік С.І., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чебикіна С.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав. Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що батьки дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у цивільному шлюбі з 2010 року. Після припинення шлюбних відносин з 2012 року дитина залишилася проживати з матір`ю ОСОБА_1 . Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2015 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача. Відповідно до довідки-розрахунку державного виконавця мається заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим листом № 202/4746/15-ц від 25.03.2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів. Проте встановлено, що ОСОБА_2 надсилав позивачці аліменти в доларах США через системи міжнародних переказів, про що ОСОБА_1 не повідомляла Державну виконавчу службу. Відповідач ОСОБА_2 проживає в країні Ізраїль, спілкується з донькою телефонним зв`язком, вітає дитину з днем народження, цікавиться її життям. Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим, є безпідставними, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Як вбачається із частини 3 вказаної вище статті, судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно з частиною 5 вказаної вище статті, обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 4 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1)не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2)ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3)жорстоко поводяться з дитиною; 4)є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5)вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6)засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Як вбачається із частини 1 статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Згідно частини 2 вказаної вище статті, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільніє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно частини 1 ст. 153 Сімейного кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Відповідно до ч. 3 ст. 151 СК України, батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Згідно ч. 2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року передбачено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування. Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, не надано доказів, що відповідач ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проживаючи на великій відстані, в іншій країні, відповідач об`єктивно не взмозі повною мірою виконувати свої батьківські обов`язки, але бажає приймати участь у вихованні доньки, піклується про неї, цікавиться її життям, сплачує на її утримання аліменти, хоча і має заборгованість. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик Станіслав Ігорович, про те, що висновок органу опіки та піклування адміністрації Амур-Ніжньодніпровського району Дніпровської міської ради від 17.01.2022 року суперечить інтересам дитини та не ґрунтується на ст. 150 СК України, є безпідставними, оскільки відповідно до частини 6 статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Згідно з частиною 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Як вбачається із Висновку органу опіки та піклування адміністрації Амур-Ніжньодніпровського району Дніпровської міської ради від 17.01.2022 року № 5/3-8, орган опіки та піклування адміністрації Амур-Ніжньодніпровського району Дніпровської міської ради вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1987 р.н., відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 155-158). Зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 23.04.2020 року у справі № 420/1075/17, провадження № 61-17053св19. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 рокуі задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик Станіслав Ігорович,немає. Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: О.Д. Канурна С.А. Зайцева О.В. Халаджи Повний текст постанови складений 08 грудня 2022 року Суддя: О.Д.Канурна