LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд903/877/20 (903/150/22)

від 07.12.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" - арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича задоволити.

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2022 року Справа № 903/877/20 (903/150/22) Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А. секретар судового засідання Цвіркун О.О. за участю представників: позивача - не з`явився відповідача - не з`явився третьої особи - не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" - арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 09.08.2022 (суддя Гарбар І. О., повний текст складено 11.08.2022) у справі № 903/877/20 (903/150/22) за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" - арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрил-Груп" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ес Фарма" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2020 (в межах справи № 903/877/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб") ВСТАНОВИВ: На розгляді Господарського суду Волинської області перебувала позовна заява ліквідатора ТОВ "Агро Таб" - арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича до ТОВ "Акрил-Груп" (попередня назва - ТОВ "Фармдрайв"; код ЄДРПОУ 40388243) з вимогою про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2020 в межах справи № 903/877/20 про банкрутство ТОВ "Агро Таб" (попередня назва - ТОВ "Таблетка А"; код ЄДРПОУ 40388290). Підставою звернення позивача до суду стало безоплатне відчуження майна - права вимоги ТОВ "Таблетка А" до ТОВ "ЕС Фарма" за Договором відступлення права вимоги від 14.01.2020 в сумі 375830,02 грн, чим відмовилося від майнових вимог до ТОВ "Ес Фарма". Ухвалою суду від 17.05.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Ес Фарма". Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.08.2022 у задоволенні позову ліквідатора ТОВ "Агро Таб" - арбітражного керуючого Перепелиці В.В. до ТОВ "Акрил-Груп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Ес Фарма", про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2020 (в межах справи № 903/877/20 за заявою ТОВ "Фіто-Лек" до ТОВ "Агро Таб" про банкрутство) відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ліквідатор ТОВ "Агро Таб" - арбітражний керуючий Перепелиця В.В., звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 09.08.2022 по справі № 903/877/20 (903/150/22) та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, такими, що не відповідають обставинам справи. Договір відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2020 вважає фіктивним та таким, що вчинений недобросовісно, зі зловживанням правами та направленим на шкоду кредиторам, в порушення норм ст. 42 КУзПБ. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ "Агро Таб" - арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича на рішення Господарського суду Волинської області від 09.08.2022 у справі № 903/877/20 (903/150/22); справу постановлено розглянути в судовому засіданні. Від ліквідатора ТОВ "Акрил-Груп" - арбітражного керуючого Чепиженка Є.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про об`єктивну неможливість відповідачем надати всебічну правову оцінку обґрунтованості або безпідставності позовних вимог ТОВ "Агро Таб" через неможливість підтвердити або спростувати безоплатність оспорюваного Договору відступлення права вимоги від 14.01.2020. Апеляційну скаргу просить розглянути з урахуванням викладених у відзиві обставин, приписів законодавства України. Вирішення справи № 903/877/20 (903/150/22) покладає на розсуд суду. Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, в судове засідання не з`явилися. Разом з тим, від апелянта до суду надійшло клопотання про розгляд скарги за його відсутності. Від представника третьої особи - адвоката Веремчука В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Останнє мотивоване тим, що ТОВ "Ес Фарма" не отримувало апеляційну скаргу, відтак просить відкласти розгляд справи та зобов`язати апелянта надіслати копію скарги на електронну адресу представника (ІНФОРМАЦІЯ_1) з метою підготовки правової позиції в апеляційному розгляді. З даного приводу суд зазначає, що в судовому засіданні, призначеному на 03.11.2022, колегією суддів було розглянуто аналогічне клопотання представника третьої особи - адвоката Веремчука В.В. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 клопотання задоволено частково. Судом вказувалось про виконання апелянтом - ліквідатором ТОВ "Агро Таб" вимог ст. 259 ГПК України щодо подання разом із апеляційною скаргою доказів надсилання її копії на поштову адресу ТОВ "Ес Фарма" 01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, 3, оф. 174 листом з описом вкладення. Було відмічено про відсутність у суду права зобов`язати скаржника повторно здійснити надсилання копії скарги у будь-який інший спосіб, як і обов`язку суду з пересилання копії скарги іншим учасникам справи. Представнику третьої особи запропоновано скористатись наданим йому статтею 42 ГПК України правом на ознайомлення із матеріалами справи безпосередньо у приміщенні суду та отримати необхідні копії документів. При цьому, як до поданого вперше, так і до повторного аналогічного клопотання представника третьої особи не додано жодних доказів, які б засвідчували неможливість прийняти участь у призначеному судовому засіданні. Разом з тим, ухвалою суду від 03.11.2022 розгляд апеляційної скарги у справі № 903/877/20 (903/150/22) було відкладено з метою дотримання процесуальних прав та обов`язків всіх учасників справи. Статтею 270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Враховуючи, що всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та явка сторін обов`язковою не визнавалась та зважаючи на встановлені ст. 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги суд дійшов висновку про відсутність перешкод для її розгляду. Відтак, в судовому засіданні 25.11.2022 судова колегія завершує розгляд справи ухваленням рішення, датою якого відповідно до ст. 240 ГПК України буде дата оформлення його повного тексту. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Розглянувши матеріали справи № 903/877/20 (903/150/22), доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів встановила наступне. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.12.2020 відкрито провадження у справі № 903/877/20 про банкрутство боржника ТОВ "Агро Таб" (Україна, 44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Римачі, вул. Миру, будинок 22, офіс 7, код ЄДРПОУ 40388290). Постановою Господарського суду Волинської області від 27.04.2021 по справі № 903/877/20 ТОВ "Агро Таб" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ТОВ "Агро Таб" призначено арбітражного керуючого Перепелицю В.В. На даний час у справі триває ліквідаційна процедура. З матеріалів справи встановлено, що 04.03.2018 між ТОВ "Таблетка А" (ТОВ "Агро Таб") (Покупець) та ТОВ "Ес Фарма" (Постачальник) укладено договір поставки № ЕС-331. На виконання вказаного договору Постачальником було здійснено поставку товару, розрахунок за який станом на 31.12.2019 повністю здійснено не було, що підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків. Сума заборгованості ТОВ "Таблетка А" за договором становить 124 770,19 грн. 04.04.2018 між ТОВ "Ес Фарма" (Постачальник) та ТОВ "Фармдрайв" (ТОВ "Акрил Груп") (Покупець) укладено договір поставки № ЕС-332. Сума заборгованості ТОВ "Фармдрайв" становить 375 830,02 грн. 21.11.2018 між ТОВ "Ес Фарма" та ТОВ "Таблетка А" укладено договір поворотної фінансової допомоги № 21/11/18 на суму 1000000,00 грн. Фінансова допомога надається строком до 31.12.2019. На підставі вказаного договору № 21/11/18 від 21.11.2018 ТОВ "Таблетка А" перераховано ТОВ "Ес Фарма" грошові кошти в сумі 500 000,00 грн. 10.01.2020 між ТОВ "Таблетка А" (Сторона 1) та ТОВ "Ес Фарма" (Сторона 2) було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, за яким: а) за договором поставки від 04.03.2018 № 331 Сторона 1 є боржником, а Сторона 2 є кредитором при виконанні грошового зобов`язання в сумі 124 169,98 грн за поставку товару; б) за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.11.2018 № 21/11/18 Сторона 1 є кредитором, а Сторона 2 є боржником у зобов`язанні повернення фінансової допомоги в частині суми, яка становить 124 169,98 грн. Сторони досягли згоди про те, що зобов`язання сторін за вказаними договорами припиняються в сумі 124 169,98 грн, оскільки зустрічні вимоги є рівними. 14.01.2020 між ТОВ "Таблетка А", як Цедентом, та ТОВ "Фармдрайв", як Цесіонарієм, укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2020. ТОВ "Таблетка А" відступило ТОВ "Фармдрайв", а ТОВ "Фармдрайв" набуло право вимоги, належне ТОВ "Таблетка А", і стало кредитором за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 21/11/18 від 21.11.2018 між ТОВ "Таблетка А" та ТОВ "Ес Фарма". Згідно з пунктом 2 Договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2020 ТОВ "Фармдрайв" набуло право вимагати від ТОВ "Ес Фарма" належного виконання сплати ним коштів поворотної фінансової допомоги в сумі 375 830,02 грн. 15.01.2020 між ТОВ "Фармдрайв" (Сторона 1) та ТОВ "Ес Фарма" (Сторона 2) укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якою: а) за договором поставки від 04.04.2018 № 332 Сторона 1 є боржником, а Сторона 2 є кредитором при виконанні грошового зобов`язання в сумі 375 830,02 грн за поставку товару; б) за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.11.2018 № 21/11/18 Сторона 1 є кредитором, а Сторона 2 є боржником у зобов`язанні повернення фінансової допомоги в частині суми, яка становить 375 830,02 грн. Сторони досягли згоди про те, що зобов`язання сторін за вказаними договорами припиняються в сумі 375 830,02 грн, оскільки зустрічні вимоги є рівними. Ліквідатор ТОВ "Агро Таб" арбітражний керуючий Перепелиця В.В., вважаючи правочин фіктивним, також вказував, що на момент укладення Договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2020 керівником як ТОВ "Таблетка А", так і ТОВ "Фармдрайв" була одна особа - ОСОБА_1 . З метою приховання цього факту, Договір від 14.01.2020 був підписаний від імені керівника та довіреної особи керівника - Таласімової Н.І. Ліквідатор відповідача - ТОВ "Акрил-Груп" зазначає, що у межах справи № 910/18319/20 про банкрутство ТОВ "Акрил-Груп" встановлено відсутність органів управління (посадових осіб) банкрута, а також бухгалтерської та іншої документації за юридичною адресою, а тому просив суд витребувати у ТОВ "Ес Фарма" довідку щодо стану розрахунків з ТОВ "Акрил-Груп" (ТОВ "Фармдрайв"), підтверджену копіями первинних документів, засвідчених у встановленому порядку. Вказане клопотання місцевим господарським судом задоволено згідно ухвали від 16.06.2022 у даній справі. На виконання вказаної ухвали суду ТОВ "Ес Фарма" надано: інформаційну довідку щодо розрахунків по договору поставки № ЕС-332 від 04.04.2018; копію договору поставки № ЕС-332 від 04.04.2018; копію угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.01.2020; оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за 01.01.2020-27.06.2022 за договором поставки від 04.04.2018 № ЕС - 332, за якою залишок боргу ТОВ "Акрил-Груп" складає 202 497,98 грн. За наслідками розгляду даного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2020 укладався та базувався на укладених раніше між сторонами даної господарської справи договорах. ТОВ "ЕС ФАРМА", як стороною таких договорів було на їх виконання понесено відповідні витрати, що слідує із оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за період з 01.08.2020 р. по 01.06.2022 (а.с.154-155). У зазначеній відомості, відображено рух коштів по договірних правовідносинах між ТОВ "ЕС ФАРМА" та ТОВ "АГРО ТАБ" (ТОВ "ФАРМДРАЙВ), що вказує на вчинення реальних операцій між сторонами. Враховуючи зазначене, оскільки ТОВ "ЕС ФАРМА" належним чином виконано умови усіх договорів, в яких останнє виступало в якості сторони, і, такі договори є дійсними та стали фактичною підставою для укладення між позивачем та відповідачем оспорюваного договору відступлення права вимоги (цесії). Разом з цим, позовна заява не містить жодних належних підстав для визнання договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2020 - недійсним, а наявність у ТОВ "АГРО ТАБ" боргів перед контрагентами, спорів щодо стягнення з позивача коштів - не є підставою, яка забороняла ТОВ "АГРО ТАВ" укладати договори, які дана юридична особа вважала за необхідне для провадження господарської діяльності. Інших доводів, крім наведеного, вище позовна заява не містить. Враховуючи вищевикладене, укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2020 - створило для ТОВ "ЕС ФАРМА" та ТОВ "ФАРМДРАЙВ" (ТОВ "АГРО-ТАБ") правові наслідки, і на виконання яких було передано відповідні кошти, що виключає можливість кваліфікації договору відступлення права вимоги (цесії) як фіктивного, або такого, що вчинений на шкоду кредиторам (на що додатково вказує дата укладення такого договору - 14.01.2020, коли провадження про банкрутство ТОВ "АГРО ТАБ" було розпочато 08.12.2020). За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке. Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Зазначена норма кореспондується із частиною першою статті 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Провадження у про банкрутство ТОВ "Агро Таб" відкрито 08.12.2020. У справі, що переглядається, спірний договір про відступлення права вимоги було укладено сторонами 14.01.2020, тобто після введення в дію Кодекс України з процедур банкрутства, та протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство. Згідно п. 1 і 2 ч. 2, ч. 3 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий зобов`язаний: неухильно дотримуватися вимог законодавства; здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено). За умовами ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; (…) аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості (…); подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; (…) продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом. За ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси; Відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ). У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (частини третя, четверта статті 42 КУзПБ). Частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18). Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18). Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України). Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо. Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків. Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17). Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Таким чином, суд, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору. Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: - особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; - наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); - враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин). Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18). Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17). Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)). Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що сума заборгованості ТОВ "Таблетка А" за договором від 04.03.2018 № ЕС - 331 становить 124770,19 грн, що підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків. На підставі договору № 21/11/18 від 21.11.2018 ТОВ "Таблетка А" перераховано ТОВ "Ес Фарма" грошові кошти в сумі 500 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою ПАТ "Банк Восток" на оптичному носії інформації разом із супровідним листом від 16.07.2021 № 2023-БТ щодо руху коштів по рахунках ТОВ "Таблетка А" за період з 21.04.2017 по 14.07.2021, додана до матеріалів справи про банкрутство ТОВ "Агро Таб". Згідно укладеної між ТОВ "Таблетка А" та ТОВ "Ес Фарма" 10.01.2020 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов`язання сторін за договором поставки від 04.03.2018 № 331 та за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.11.2018 № 21/11/18 припиняються в сумі 124169,98 грн. Тобто залишок заборгованості ТОВ "Ес Фарма" перед ТОВ "Таблетка А" залишився в сумі 375 830,02 грн. Згідно укладеного 04.04.2018 між ТОВ "Ес Фарма" та ТОВ "Фармдрайв" договору поставки № ЕС-332 сума заборгованості ТОВ "Фармдрайв" перед "ТОВ "Ес Фарма" становить 375830,02 грн. 14.01.2020 ТОВ "Фармдрайв" стало новим кредитором за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.11.2018 № 21/11/18 згідно Договору про відступлення ТОВ "Таблетка А" права вимоги (цесії) ТОВ "Фармдрайв" від ТОВ "Ес Фарма" заборгованості на суму 375 830,02 грн. При цьому, із наявних у справі доказів судом не встановлено, що сума заборгованості за договором від 04.04.2018 № ЕС - 332, укладеним між ТОВ "Ес Фарма" та ТОВ "Фармдрайв", у розмірі 375830,02 грн підтверджена первинними документами. На виконання ухвали Господарського суду Волинської області копій первинних документів ТОВ "Ес Фарма" не надано, а інформаційна довідка щодо розрахунків по договору поставки № ЕС-332 від 04.04.2018 містить суперечливі відомості, згідно зазначеним сум якої заборгованість ТОВ "Акрил-Груп" складає 202 567,98 грн, згідно наданої оборотно-сальдової відомості - залишок боргу ТОВ "Акрил-Груп" складає 202 497,98 грн. Варто також зазначити, що оборотно-сальдова відомість - це регістр бухгалтерського обліку, призначений для контролю операцій і сальдо по рахунках бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності. Оборотно-сальдова відомість містить сальдо (залишки) на початок і на кінець періоду і обороти по дебету і кредиту за даний період для кожного застосовуваного компанією рахунку (субрахунку) бухгалтерського обліку. Формується оборотно-сальдова відомість на підставі відповідних операцій (проводок по рахунках бухгалтерського обліку). Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, враховуючи вищенаведені приписи діючого законодавства, судова колегія зазначає, що надані ТОВ "Ес Фарма" на виконання ухвали суду від 16.06.2022 документи, зокрема оборотно-сальдова відомість, не є первинним бухгалтерським документом, а підпадає під визначення зведеного облікового документу, що складається на підставі первинних документів. Останні у матеріалах справи відсутні. Таким чином, за Договором відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2020 ТОВ "Таблетка А" безоплатно відступило належне останньому, а ТОВ "Фармдрайв" безпідставно набуло, право вимоги перед ТОВ "Ес Фарма" на суму 375 830,02 грн і стало кредитором за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 21/11/18 від 21.11.2018, укладеним між ТОВ "Таблетка А" та ТОВ "Ес Фарма". При цьому, на момент укладення Договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2020 керівником як ТОВ "Таблетка А", так і ТОВ "Фармдрайв" була одна особа - ОСОБА_1 , що стверджується із наданих витягів з Єдиного рержавного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та ставить під сумнів добросовісність дій учасників правовідносин щодо цілей укладення даних правочинів. Разом з тим, оспорюваний правочин вчинений 14.01.2020, тобто протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, що, відповідно до приписів ст. 42 КУзПБ, ставить під сумнів справедливе задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Агро Таб". Отже, на момент укладення оспорюваного правочину боржник мав заборгованість перед кредиторами; боржник здійснив відчудження майна (права вимоги вартістю 375830,02 грн) безоплатно; оспорюваний правочин було вчинено боржником з пов`язаною особою; виконання оспорюваного правочину призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника; відчудження майна боржника було здійснено без огляду на права кредиторів щодо забезпечення їхніх вимог активами боржника. Відповідно, оспорюваний правочин не був економічно обгрунтованим (не мав очевидної економічної мети); правочин вчинено з метою уникнення сплати боргу та унеможливлення задоволення вимог інших осіб (кредиторів); боржник безпідставно та сумнівно зменшив розмір активів; сторони правочину діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами стосовно кредиторів. На думку колегії суддів, при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд не оцінив взаємний зв`язок доказів, поданих позивачем у їх сукупності. З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд доходить висновку про наявність підстав для визнання укладеного між ТОВ "Таблетка А" (ТОВ "Агро Таб") та ТОВ "Фармдрайв" (ТОВ "Акрил-Агро) правочину - Договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2020, недійсним згідно спеціальних норм ст. 42 КУзПБ. Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За змістом пункту 2 частини 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення. Відповідно до частини 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ліквідатора ТОВ "Агро Таб" - арбітражного керуючого Перепелиці В.В. підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Волинської області від 09.08.2022 у справі № 903/877/20 (903/150/22) - скасуванню. За результатами розгляду апеляційної скарги суд здійснює новий розподіл судових витрат, відповідно до якого, витрати по сплаті судового збору за подання позову та за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 09.08.2022 у справі № 903/877/20 (903/150/22) покладаються на ТОВ "Акрил - Груп". Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки в судове засідання 25.11.2022 сторони явку повноважних представників не забезпечили, датою ухвалення постанови у даній справі є дата складення її повного тексту. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" - арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича задоволити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 09.08.2022 у справі № 903/877/20 (903/150/22) скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задоволити. Визнати недійсним Договір відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таблетка А" (код ЄДРПОУ 40388290, чинна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро - Таб") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармдрайв" (код ЄДРПОУ 40388243, чинна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрил - Груп")

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрил-Груп" (03142, місто Київ, бульвар Вернадського Академіка, будинок 36-А, код ЄДРПОУ 40388243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Миру, будинок 22, офіс 7, код ЄДРПОУ 40388290) 4 962,00 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 7 443,00 (сім тисяч чотириста сорок три) грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Волинської області на виконання постанови видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

6. Справу № 903/877/20 (903/150/22) повернути Господарському суду Волинської області. Головуючий суддя Тимошенко О.М. Суддя Миханюк М.В. Суддя Саврій В.А.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»