Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/249/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/249/22 Головуючий у 1-й інст. Петровська М.В Категорія 70 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Кузьменко А.О. з участю представника позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Петровської М.В. у цивільній справі № 296/249/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, - в с т а н о в и в: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 7 500 грн. додаткових витрат на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язаних з навчанням. В обґрунтування поданого позову зазначала, що згідно рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 08.04.2004 у справі №2-1860 з відповідача стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, і до повноліття дитини. 01.09.2021 ОСОБА_3 вступила до Національного університету імені М.П.Драгоманова на заочну форму навчання за контрактом. Загальна вартість навчання згідно договору про надання платної освітньої послуги №125-1/2021 від 01.09.2021 становить 60 000 грн., а розмір плати за 2021-2022 навчальний рік становить 15 000 грн. Позивачем сплачено вартість навчання дочки за 2021-2022 навчальний рік в сумі 7 500 грн. Натомість відповідач ухиляється від оплати решти суми в розмірі 7 500 грн., яка є додатковими витратами, пов`язаними з навчанням дочки. Вважаючи, що відповідач неправомірно ухиляється від сплати додаткових витрат на навчання дочки в розмірі 7500 грн., позивач звернулась до суду із цим позовом. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 02 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій через представника ОСОБА_4 апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що на спірні правовідносини положення ст.185 СК України не поширюються, а захист прав повнолітніх дітей, які продовжують навчання має здійснюватися відповідно до положень ст.199 СК України. На думку апелянта, судом не було враховано, що на момент вступу ОСОБА_3 на навчання, в період навчання з 01.09.2021 року по 10.02.2022 року, а також на момент внесення плати за навчання дитина була неповнолітньою. Тому апелянт вважає, що на спірні правовідносини поширюються саме положення ст.185 СК України. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 (а.с.8). Згідно рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 08 квітня 2004 року у справі №2-1860, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 стягувались аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх його заробітків, починаючи з 08.04.2004 і до її повноліття, але не менше за неоподаткований мінімум доходів громадян (а.с.9). У відповідності до договору про навчання №125-1/2021 від 31.08.2021 та договору про надання платної освітньої послуги №125-1/2021 від 01.09.2021 ОСОБА_3 є студенткою Національного університету імені С.П.Драгоманова за заочною формою здобуття освіти за освітньою програмою Романська філологія (переклад включно) (іспанська мова та зарубіжна література). Загальна вартість навчання за період з 2021 по 2025 навчальні роки становить 60 000 грн., а за 2021-2022 навчальні роки -15 000 грн. (а.с.10-13). У відповідності до наявної в матеріалах справи квитанції №0.02245290425.1 від 27.08.2021 ОСОБА_1 оплачено вартість навчання ОСОБА_3 в сумі 7 500 грн.(а.с.14). Згідно інформації ГУ ДПС у Житомирській області від 13.06.2022, ГУ ПФУ в Житомирській області від 13.06.2022, відповідачем ОСОБА_2 за період з січня 2021 року по березень 2022 року отримано дохід в розмірі 192 988,25 коп.(а.с.49,50). Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позову. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198,199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина. Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України). Відповідно до статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно із частиною 1 статті 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Відповідно до частини 2 статті 185 Сімейного кодексу України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, до яких закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Враховуючи зазначене, навчання особи для здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України. Вказана правова позиція узгоджується з викладеними у постановах Верховного Cуду від 26 серпня 2020 року у справі №336/1488/19 та від 01 квітня 2020 року у справі №521/16268/18. Тобто, правовий механізм стягнення аліментів з батьків на повнолітню дитину на період її навчання та у зв`язку із таким навчанням передбачений приписами ст.199 СК України і є відмінним від правової природи стягнення додаткових витрат на дитину, що викликані саме особливими обставинами, до яких, як раніше зазначено, не належить навчання з метою здобуття професійної освіти. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов задоволенню не підлягає. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а зводяться до переоцінки доказів. Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено. Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Судді: