Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/680/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8329/22 Справа № 185/680/22 Суддя у 1-й інстанції - Головін В.О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря судового засідання Попенко Ю.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, -за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2022 року, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ 19 січня 2022 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Позивач просила суд стягнути з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля на свою користь 390000.00 грн. моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 05 липня 1999 року працювала на підприємстві Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» машиністом конвеєра третього розряду дільниці технологічного комплексу поверхні. 17.07.2020 року позивача було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи. В умовах впливу шкідливих факторів, позивач отримала серйозні професійні захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 01.03.2021 року. Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК від 05 квітня 2021 року серії 12ААА № 064452 позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60% та встановлено 3-ю групу у зв`язку з професійним захворювання, зазначено про потребу медикаментозного, санаторного лікування. Переогляду позивач не підлягає, ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60% встановлено безстроково. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ 06 вересня 2022 року рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 120000,00 гривень моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання щодо судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У жовтні 2022 року, не погодившись із вказаним рішенням, відповідачем Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди та судового збору, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права. Суд не дослідив всі обставини справи, залишив без уваги аргументи та доводи відповідача, необґрунтовано завищив розмір моральної шкоди та як наслідок ухвалив незаконне рішення. Зазначає, що позивач наполягала на тому, що доказування вини відповідача не є необхідною умовою для стягнення моральної шкоди. Проте, ч.2. ст.1167 ЦК України підлягає застосуванню виключно у разі, якщо шкоду завдано внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. На думку відповідача, розгляд позовних вимог необхідно було здійснювати керуючись ч.1 ст.1167 та ч.3. ст.23 ЦК України, якими визначено загальні підстави деліктної відповідальності за заподіяння моральної шкоди. В матеріалах справи відсутні докази про настання будь-яких аварій на підприємстві та/або доказів порушення норм законодавства з охорони праці, відсутні будь-які акти перевірок відповідних контролюючих органів. Оскільки посадові особи відповідача не визнавались винними у порушенні законодавства про охорону праці, вина як елемент складу правопорушення у діях відповідача відсутня. Враховуючи відсутність встановлених фактів порушення відповідачем законодавства про охорону праці є недоведеним причинний зв`язок між виникненням хронічних захворювань та діями відповідача. Сама ж важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача не є достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди по професійному захворюванні чи іншому ушкодженні здоров`я працівника при виконанні ним трудових обов`язків. Доводи позивача щодо фізичних та моральних страждань необґрунтовані. В матеріалах справи немає підтвердження того, що ОСОБА_1 проходила курс лікування. Позивач зазначає, що вона позбавлена нормальних життєвих зв`язків та прикладає додаткових зусиль для організації свого життя, проте не конкретизує, у чому ще виражено. Аргументи позивача щодо життєвих обмежень також не підтверджуються належними та допустимими доказами. Суду не було надано доказів того, що через стан здоров`я та встановлення третьої групи інвалідності позивачу протипоказана будь-яка робота навіть в полегшених умовах. З наданих позивачем доказів можна зробити висновок, що його обмеження полягають лише в протипоказанні до шкідливих та важких умов праці. В іншому позивач має можливість бути повноцінним членом суспільства та забезпечується соціальними пільгами на достатньому рівні. Позивач навмисно приховувала стан свого здоров`я та добровільно продовжувала працювати з тяжкими умовами праці, усвідомлюючи, що вугільна шахта - це гірниче підприємство підвищеної небезпеки з шкідливими умовами праці. Також вона, укладаючи трудовий договір, була повідомлена про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці та добровільно продовжувала працювати в таких умовах. Протягом всього строку трудового договору він неї не надходило ніяких скарг або зауважень щодо умов праці. Вважає, що причиною професійних захворювань ОСОБА_1 є порушення та недотримання нею рекомендацій лікарів. Крім того, позивачем не було надано обґрунтування щодо розміру моральної шкоди та залишаються невідомими мотиви та обґрунтування суду щодо розміру стягнутої за оскаржуваним рішенням суду суми. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 16 листопада 2022 року на адресу апеляційного суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. В обґрунтування відзиву представник позивача зазначає, що вважає справедливою визначену судом першої інстанції суму відшкодування. Звертає увагу на наявні в матеріалах справи докази, які спростовують доводи апелянта. В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ Учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.100-105), у судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Крім того, представником позивача надано клопотання про розгляд справи у його відсутність (а.с.106). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 05 липня 1999 року працювала на підприємстві Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» машиністом конвеєра третього розряду дільниці технологічного комплексу поверхні. 01.01.2013 року була переведена за тією ж посадою до іншого виробничого структурного підрозділу підприємства - ВСП «Шахтоуправління Дніпровське». 17.07.2020 року позивача було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи. За двадцять один рік роботи на підприємстві у цеху в умовах впливу шкідливих факторів, як наслідок, ОСОБА_1 отримала серйозні професійні захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 01.03.2021 року. У п.7 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання встановлено наявність у позивача професійних захворювань: - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легенів першої-другої стадії), група «В». Легенева недостатність першого-другого ст. - вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з вираженим синдромом церебрально-периферичної ангіодистонії та полірадикулоневропатії з вираженим статико- динамічними порушеннями на шийному та попереково-крижовому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів та із значними вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях. - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Також наявність цих захворювань підтверджується медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український Науково-Дослідний Інститут Промислової Медицини» №266 від 02.02.2021 року, в якому вказані захворювання визначені як професійні. Згідно п.13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, оцінка умов праці позивача по діючим на момент розслідування класифікаціям віднесені до різних ступенів «Шкідливих» за факторами вмісту в повітрі робочої зони хімічних речовин, за параметрами шуму, по рівню загальної вібрації, за показниками важкості та напруженості праці. П. 16 даного акту зазначає, що позивач не здатний працювати за професією і не працювала. П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту у результаті виконання робіт, пов`язаних із перевантаженням, в умовах запиленості повітря робочої зони та перевищення рівня шуму. Згідно п. 18 зазначеного акту хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин. Працюючи машиністом конвеєра дільниці технологічного комплексу поверхні №1, здійснювала зачищення конвеєрів від просипів за допомогою лопати, візуальний контроль за додачею гірничої маси на конвеєр, контроль датчиків сходу стрічки, швидкості рівнів обертання роликів, закачування вугілля у проміжний бункер. Внаслідок недосконалості технології, підпадала під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, та підвищеного рівню виробничого шуму, також недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці. Застосування старих модифікацій конвеєрів призводило до перевищення рівня загальної вібрації. Крім того, причинами виникнення професійного захворювання є: вміст пилу в повітрі робочої зони в 3,4 раз перевищує ГДК. Еквівалентний рівень шуму перевищує допустимий рівень на 4 Дба. Еквівалентний скорегований рівень загальної вібрації перевищує допустимий на 2 Дба. Нахили тулуба (вимушені, більше 30°) становить більше 371 разів за зміну, при допустимих 51-100 разів на зміну. Маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, 7 кг, при допустимому до 7 кг для жінок. Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК від 05 квітня 2021 року серії 12ААА № 064452 позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60% та встановлено 3-ю групу у зв`язку з професійним захворювання, зазначено про потребу медикаментозного, санаторного лікування. Переогляду позивач не підлягає, ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60% встановлено безстроково. Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК від 05 квітня 2021 року серії 12ААВ № 129848 позивачу визначено 3-ю групу інвалідності безстроково у зв`язку з професійним захворюванням, зазначено про потребу нагляду і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОРа, стаціонарного лікування. Згідно цієї ж довідки позивачу протипоказана робота в умовах фізичної праці, вимушеної пози, впливу пилу, шуму, підземно. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що у зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, вона постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, вона постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації із врахуванням принципу розумності та справедливості суд вважав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 120000.00 грн. за 60% втрати професійної працездатності. З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду. У цій справі спірні правовідносини пов`язані з відшкодуванням позивачу моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з ч.1, 2 ст.153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частинами 1 та 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Що стосується доводів апеляційної скарги про недоведення причинного зв`язку між виникненням хронічних захворювань у ОСОБА_1 та діями відповідача, а також що причиною професійних захворювань ОСОБА_1 є порушення та недотримання нею рекомендацій лікарів, вони спростовуються Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 01.03.2021 року, у п.17, 18 якого зазначено, що внаслідок недосконалості технології, ОСОБА_1 підпадала під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, та підвищеного рівню виробничого шуму, також недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці. Застосування старих модифікацій конвеєрів призводило до перевищення рівня загальної вібрації. Крім того, причинами виникнення професійного захворювання зазначено наступне: вміст пилу з вмістом SiO2 кристалічного 14,0% в повітрі робочої зони в 3,4 раз перевищує ГДК. Еквівалентний рівень шуму перевищує допустимий рівень на 4 Дба. Еквівалентний скорегований рівень загальної вібрації перевищує допустимий на 2 Дба. Нахили тулуба (вимушені, більше 30°) становить більше 371 разів за зміну, при допустимих 51-100 разів на зміну. Маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, 7 кг, при допустимому до 7 кг для жінок. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди. У постанові Великої палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд виходив із того, що внаслідок отримання професійних захворювань позивач втратив 60% професійної працездатності безстроково, що свідчить про неможливість покращення стану її здоров`я у майбутньому, а також з того, що захворювання позивача призвели до кардинальної негативної зміни її життя, порушили її психологічний стан та нормальні життєві зв`язки. Прийнявши до уваги факт отримання ОСОБА_1 третьої групи інвалідності та втрати нею 60% працездатності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину її фізичних та душевних страждань, погіршення її здібностей та позбавлення її певних можливостей їх реалізації, а також керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 120000 грн. Враховуючи наведене, а також те, що професійне захворювання ОСОБА_1 виникло під час її перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало їй моральних страждань, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: