Ухвала КЦС ВС № 0614/1058/2012

Ухвала Іменем України 30 листопада 2022 року місто Київ справа № 0614/1058/2012 провадження № 61-11081ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Малинське виробниче комунальне житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_4 , розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Талько О. Б., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій У 2012 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , просила виділити їй у користування кімнату, площею 12 кв. м, а ОСОБА_2 кімнату, площею 16,8 кв. м; коридор, туалет, кухню, балкон та ванну кімнату залишити у спільному користуванні сторін; зобов`язати Малинське виробниче комунальне житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство (далі - Малинське ВКЖРЕП) укласти з нею договір найму житлового приміщення та відкрити на її ім`я рахунок на кімнату, площею 12 кв. м у квартирі за зазначеною адресою, а з ОСОБА_2 договір найму житлового приміщення та відкрити на його ім`я рахунок на кімнату, площею 16,8 кв. м у цьому ж приміщенні. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши в користування: ОСОБА_1 кімнату, площею 12 кв. м, ОСОБА_2 - кімнату, площею 16,8 кв. м; коридор, туалет, кухню, балкон та ванну кімнату залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зобов`язано Малинське ВКЖРЕП укласти з ОСОБА_1 договір найму житлового приміщення та відкрити на її ім`я окремий рахунок на кімнату, площею 12.0 кв. м у зазначеній квартирі. В іншій частині позову відмовлено. Установивши, що 13 липня 2003 року позивачу видано ордер на вселення у спірну квартиру на сім`ю у складі трьох осіб: її, чоловіка ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 ; 14 травня 2007 року з ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2001 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, суд першої інстанції вважав можливим застосувати до спірних правовідносин статтю 104 Житлового кодексу України, та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Зазначене рішення відповідачем ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржувалося. ОСОБА_4 , як особа, яка не брала участі у справі, звернувся з апеляційною скаргою на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2012 року. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у лютому 2021 року Малинська міська рада Житомирської області відмовила йому, його батьку та брату у передачі у спільну сумісну власність квартири АДРЕСА_1 , оскільки рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2012 року встановлено порядок користування зазначеним житловим приміщенням з виділенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 окремих житлових кімнат. Вказував на те, що ОСОБА_1 з 2003 року не проживає у спірній квартирі, і не вчинила ніяких дій, щодо виконання оскаржуваного судового рішення, а саме, укладення окремого договору найму житлового приміщення. Зазначав, що ОСОБА_1 знала, але не повідомила суд про те, що він разом із батьком та братом проживають у спірній квартирі, а в подальшому були в ній зареєстровані. Батько, який був відповідачем у справі, також не повідомив його про розгляд справи в суді, а тому ні він, ні брат не були залучені до участі у справі. Посилаючись на те, що рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2012 року вирішені питання про його житлові права, просив скасувати зазначене судове рішення та ухвалити у справі нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Ухвалою апеляційного суду від 28 вересня 2022 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2012 року. Ухвала суду мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалися питання про житлові права заявника. Зокрема, що в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції відсутні висновки про права та обов`язки ОСОБА_4 . Заявник не надав доказів на підтвердження проживання його у спірній квартирі на час вирішення спору за позовом ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою. Надана заявником довідка від 21 грудня 2020 року про склад осіб, які проживають за адресою: АДРЕСА_2 , не містить інформації про дату, з якої у вказаній квартирі проживає заявник, а з доданих заявником до апеляційної скарги копій паспортів убачається, що він та його брат ОСОБА_5 зареєстровані у спірній квартирі з 30 жовтня 2012 року, тобто після ухваленого у справі оскаржуваного судового рішення. Суд також зауважив, що відповідач ОСОБА_2 (батько позивача) був належно повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, проте не повідомив суд, що він проживає у спірному житловому приміщенні разом із сином від попереднього шлюбу - ОСОБА_4 , і не заявляв клопотання про залучення його до участі у справі, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для вирішення питання про залучення ОСОБА_4 до участі у справі. Узагальнивши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки після відкриття провадження у справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_4 встановлено, що рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2012 року не вирішувалися питання про права, обов`язки та інтереси заявника, то апеляційне провадження підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги 04 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 , у якій просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року та направити справу до суду апеляційної інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не урахував його аргументи про те, що на дату видачі позивачці ордера на вселення у спірне житло (липень 2003 року) йому виповнилося 12 років, він продовжував проживати у зазначеному житловому приміщенні разом із батьком та братом і на час вирішення спору про визначення порядку користування спірною квартирою. Позивач свідомо не залучила його до участі у справі, а тому вважав, що задовольнивши позов ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , суд першої інстанції вирішив питання про його житлові права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 726/822/21 щодо застосування пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц та від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц щодо права позивача визначати коло відповідачів та обов`язку суду встановлення належності відповідачів. Крім іншого, зазначив, що колегія суддів апеляційного суду у складі суддів Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С. уже брала участь у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 у цій справі, а тому відповідно до частини третьої статті 37 ЦПК України не могла брати участь у розгляді цієї справи, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 . Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 13 липня 2003 року ОСОБА_1 видано ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_1 на сім`ю у складі трьох осіб, а саме: на неї ( ОСОБА_1 ), чоловіка - ОСОБА_2 , сина - ОСОБА_3 . Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2001 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Відповідно до довідки Малинського ВКЖРЕП від 30 березня 2012 року № 513 про склад сім`ї та зареєстрованих осіб, у квартирі АДРЕСА_1 проживає та зареєстровано три особи: ОСОБА_1 з 1997 року, ОСОБА_2 з 1990 року та ОСОБА_3 з 1997 року. ОСОБА_4 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 30 жовтня 2012 року. Мотиви та висновки суду касаційної інстанції Згідно з положенням частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення з огляду на таке. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Тлумачення наведеної норми процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю. Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18). Отже, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків заявника, та лише після встановлення таких обставин переглянути справу за його апеляційною скаргою, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені, та питання про його права і обов`язки судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в такому випадку особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргою на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2012 року, ОСОБА_4 посилався на те, що він мав намір реалізувати своє право разом з батьком та братом, на приватизацію спірної квартири, проте дізнався про оскаржуване судове рішення, яким встановлено порядок користування житлом між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначав, що батько - відповідач у справі не повідомив його про зазначений спір, а позивач свідомо не зазначила його учасником справи. Крім того, позивач не вчинила дій, спрямованих на виконання судового рішення, оскільки договір найму не укладено. Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу без залучення до у часті у справі інших наймачів спірного житлового приміщення, а саме ОСОБА_4 , тому вважав, що рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2012 року, вирішено питання про його права та обов`язки. Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 та долучені ним письмові докази, суд апеляційної інстанції установив, що ордер на вселення у спірне житлове приміщення було видано ОСОБА_1 у липні 2003 року на сім`ю у складі трьох осіб: її, чоловіка - ОСОБА_2 та сина - ОСОБА_3 . На дату розгляду справи у суді першої інстанції наявні у справі докази підтверджували проживання та реєстрацію у спірній квартирі лише зазначених осіб. Доказів на спростування встановлених судом обставин, ОСОБА_4 не надав. З доданих до апеляційної скарги доказів убачається, що заявник був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 30 жовтня 2012 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення (03 вересня 2012 року), довідка про склад осіб, які проживаючих у зазначеній квартирі від 21 грудня 2020 року, не містить відомостей про те, з якої дати заявник проживає у спірному житловому приміщенні. Посилання заявника на неврахуванням судом апеляційної інстанції положень статей 64, 65 Житлового кодексу України, відповідно до яких до членів сім`ї наймача належать дружина наймача та їх діти. При цьому, на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей письмової згоди всіх членів сім`ї не потрібно є необґрунтованими, оскільки заявник не був включений в ордер на вселення у спірне житлове приміщення, виданий у 2003 році на ОСОБА_1 , на дату звернення позивача з позовом до суду про визначення порядку користування спірною квартирою та ухвалення судового рішення у 2012 році, ОСОБА_4 був повнолітнім, не проживав у спірній квартирі та не був членом сім`ї наймача. За наведених обставини суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що заявник ОСОБА_4 не довів факт його проживання у квартирі АДРЕСА_1 на час звернення ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою та ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення, а тому рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2012 року не вирішувалося питання про його права, обов`язки та інтереси. Касаційна скарга не містить доводів про недослідження судом апеляційної інстанції письмових доказів на підтвердження фактичного проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі на дату ухвалення рішення суду першої інстанції (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 726/822/21, є необґрунтованими з огляду на таке. У наведеній заявником постанові, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не встановив чи вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», яка не брала участі у справі, а тому зробив передчасний висновок про залишення без змін ухвали суду першої інстанції. Натомість, у справі, що переглядається суд апеляційної інстанції належно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку, що на час вирішення спору судом першої інстанції, заявник не проживав та не був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , а тому оскаржуваним судовим рішенням не порушені його житлові права. За встановлених судом обставин непроживання заявника у спірній квартирі, Верховний Суд відхиляє доводи заявника про неврахування апеляційним судом висновків Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц у яких зроблено правовий висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду. Суд касаційної інстанції констатує, що такі аргументи заявника зводяться виключно до цитування витягів з вказаних висновків суду касаційної інстанції, без наведення обґрунтування в чому полягає неправильність встановлення судами попередніх інстанцій належності відповідачів та неправильності висновків про обґрунтованість позову ОСОБА_1 . Щодо доводів заявника про неповноважний склад апеляційного суду Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2020 року - без змін. Відповідно до частини третьої статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (далі - Положення) визначення суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, здійснюється згідно з вимогами підпункту 2.3.3 пункту 2.3 цього Положення, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, а також з урахуванням дотримання правил поєднання судових справ. Підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 цього Положення не розподіляються щодо конкретного судді судові справи в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. Підпунктом 2.3.43 пункту 2.3 Положення визначено, що судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа. Раніше визначеному в судовій справі головуючому судді або судді-доповідачу передаються також: апеляційні та касаційні скарги, що надійшли до суду відповідної апеляційної чи касаційної інстанцій після визначення судді-доповідача у цій судовій справі, якщо провадження не закінчено (підпункт 2.3.44. пункту 2.3 Положення). Системний аналіз частини четвертої статті 37 ЦПК України та пункту 2.3 Положення дає підстави для висновку про неможливість повторної участі судді-доповідача у розгляді справи у випадку скасування ухвали суду апеляційної інстанції, яким закінчено провадження у справі. Постанова Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2020 року без змін, не є судовим рішенням яким закінчено провадження у справі. Крім того, зазначена постанова апеляційного суду не скасована судом касаційної інстанції, а тому посилання заявника на неповноважний склад суду апеляційної інстанції є безпідставними. Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже, відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Керуючись пунктом 3 частини першої статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Малинського виробничого комунального житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства про встановлення порядку користування квартирою та укладення договорів найму. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає. Судді: Г. І. Усик А. С. Олійник В. В. Яремко