Постанова Київський апеляційний суд № 361/6809/19

Головуючий у І інстанції Петришин Н.М. Провадження №22-ц/824/12226/2022 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року у справі за позовом Органу опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: Комунальний заклад Броварської районної ради «Дитячий будинок «Надія» для дітей - сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування», про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року Орган опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: Комунальний заклад Броварської районної ради «Дитячий Будинок «Надія» для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування», про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилався на те, що відповідачі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У соціальній історії дитини вже двічі траплялися випадки нехтування відповідачами своїх батьківських обов`язків. Зокрема, на підставі розпорядження Броварської райдержадміністрації від 03 серпня 2015 року малолітнього ОСОБА_4 відібрано у батьків. Батьки систематично залишали хлопчика на дідуся, який через стан свого здоров`я не міг доглядати за дитиною. Із цього приводу із відповідачами проведено профілактичну бесіду, а 21 серпня 2015 року їм повернуто дитину. Однак, 15 вересня 2016 року у ТЦ «Ашан» виявлено покинуту батьками дитину, якою виявився малолітній ОСОБА_5 , після чого дитину взято на облік як таку, що позбавлена батьківського піклування та влаштовано до КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка». У ході перевірки місця перебування батьків хлопчика з`ясовано, що 11 січня 2017 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Київському СІЗО №13, а 12 грудня 2016 року відносно ОСОБА_2 також обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а вже 06 лютого 2017 року звільнено з під варти у зв`язку із зміною запобіжного заходу на домашній арешт. Маючи фізичну змогу відвідувати сина, мати хлопчика не цікавилася його життям, у закладі дитину не відвідувала. За період перебування малолітнього ОСОБА_3 у закладі із 02.11.2016 року по 20.02.2018 рік батько хлопчика відвідав його лише двічі: 13.12.2017 року та 29.12.2017 року. Мати жодного разу сина не відвідала. Після вказаного періоду і до лютого 2019 року батько відвідав сина лише один раз 06.03.2018 року, мати здоров`ям сина жодного разу не поцікавилася. 26 червня 2019 року малолітнього ОСОБА_6 передано матері - ОСОБА_2 , а вже 31 липня 2019 року дитина знову опинилася у закладі. Після цього життям дитини жодний із її батьків не цікавиться ані фізично, ані у телефонному режимі. Відповідачі свою поведінку до дитини не змінюють, свідомо створюють для сина травмуючі ситуації, що свідчить про свідоме та систематичне нехтування відповідачами своїх батьківських обов`язків по відношенню до сина. Враховуючи викладене, позивач просив позбавити відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути із відповідачів аліменти на утримання сина у розмірі по 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, з кожного, щомісячно, починаючи із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року позов задоволено частково. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Виконавчим комітетом Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області 06 серпня 2014 року зроблено відповідний актовий запис №

25. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Виконавчим комітетом Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області 06 серпня 2014 року зроблено відповідний актовий запис №

25. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн., шляхом їх перерахування на особовий рахунок дитини щомісячно, починаючи із 25 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн., шляхом їх перерахування на особовий рахунок дитини щомісячно, починаючи із 25 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі по 768,40 грн. з кожного. Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року касаційну скаргу адвоката Чередніченко В.А. в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що він відбуває покарання у ДУ «Білоцерківська виправна колонія №35», а після звільнення з місць позбавлення волі має намір влаштуватись на постійну роботу та виховувати і утримувати сина. Зазначав, що суд розглянув справу за його відсутності та не дослідив доказів, які спростовують позовні вимоги, не врахував думку дитини щодо позбавлення його батька та матері батьківських прав. Також зазначив, що він забезпечений житлом, куди зареєстрував сина, та не перестає цікавитись його життям і здоров`ям. У зв`язку із викладеним ОСОБА_2 просив рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року в частині позбавлення його батьківських прав скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цієї вимоги відмовити. Рішення в іншій частині просив залишити без змін. В судове засідання учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, не з`явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення скарги відповідача, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зважаючи на те, що рішення оскаржено ОСОБА_2 лише в частині позбавлення його батьківських прав, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині. Рішення суду в частині позбавлення батьківських прав матері дитини ОСОБА_2 та стягнення з батьків аліментів на дитину не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20 жовтня 2016 року Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області. Батьком у свідоцтві про народження дитини значиться ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 (том 1, а.с.8). На підставі розпорядження № 418 Броварської районної державної адміністрації Київської області від 03 серпня 2015 року малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відібрано від матері ОСОБА_2 та батька ОСОБА_1 . Малолітнього ОСОБА_4 тимчасово влаштовано до Броварської дитячої лікарні для проведення обстеження та надання необхідної медичної допомоги (том 1, а.с.26). 21 серпня 2015 року дитину було повернуто у біологічну сім`ю. 15 вересня 2016 року працівниками Святошинського Управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві складено Акт про підкинуту чи знайдену дитину, з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 о другій годині ночі у м. Києві у ТЦ «Ашан» по вул. Берковецька, 6, знайдено дитину чоловічої статі, на вигляд 2 роки. Також з вказаного акту вбачається, що мати дитини близько 21 год. 00 хв. скоїла у магазині крадіжку. Пізніше працівниками поліції установлено, що дитиною є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а.с.13-14). 03 жовтня 2016 року малолітнього ОСОБА_3 було передано працівникам служби у справах дітей та сім`ї Броварської районної державної адміністрації Київської області, про що складено відповідний акт (том 1, а.с.15). На підставі розпорядження № 703 Броварської районної державної адміністрації Київської області від 18 жовтня 2016 року малолітнього ОСОБА_3 влаштовано до Комунального закладу «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка» (том 1, а.с.17). Зі змісту листа № 47-1202 Київської місцевої прокуратури № 4 від 27 лютого 2017 року вбачається, що 11 січня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016100040000899 від 21 січня 2016 року відносно ОСОБА_2 скеровано до Дніпровського районного суду м. Києва, а громадянину ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Київському СІЗО № 13 (том 1, а.с.19). З листа № 08-6765 від 04 квітня 2017 року Державної установи «Київський слідчий ізолятор» вбачається, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року відносно підозрюваної ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 06 лютого 2017 року ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 звільнено із під варти у залі суду у зв`язку із зміною запобіжного заходу на домашній арешт (том 1, а.с.20). Відповідно до листа № 01-10-137 від 01 березня 2018 року ОСОБА_3 у період із 02.11.2016 року по 20 лютого 2018 року перебував у Комунальному закладі Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка». За цей період батько хлопчика - ОСОБА_2 відвідав сина 13 грудня 2017 року та 29 грудня 2017 року, мати жодного разу сина не відвідала (том 1, а.с.21). Відповідно до розпорядження Броварської районної державної адміністрації № 69 від 22 січня 2018 року малолітнього ОСОБА_4 було влаштовано до Комунального закладу «Дитячий будинок «Надія» для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (том 1, а.с.25). Згідно акту про відвідування батьками вихованця дитячого будинку «Надія» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько дитини - ОСОБА_2 за час перебування дитини у закладі з 20.02.2018 року і по 02.05.2019 рік відвідував дитину періодично, а саме: 06.03.2018, 06.06.2018, 01.08.2018, 20.09.2018, 01.04.2019, 02.04.2019, 14.04.2019. Додатково по телефону не зв`язувався, здоров`ям та вихованням сина не цікавився (том 1, а.с.42). Відповідно до висновку органу опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації від 26 червня 2019 року № 983/01-12 ОСОБА_4 повернуто в біологічну сім`ю матері дитини. 31 липня 2019 року до Служби у справах дітей та сім`ї звернулася ОСОБА_7 (прабабуся ОСОБА_6 ) та повідомила, що її онука ОСОБА_2 залишила їй дитину - ОСОБА_3 на тривалий час, не виходить на зв`язок, до дитини не приїздить. Заявник залишила дитину в Службі у справах дітей та сім`ї та просила влаштувати хлопчика у заклад,оскільки через свій похилий вік не може доглядати за дитиною (том 1, а.с.27). Також встановлено, що батьку малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 20 вересня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» (том 1, а.с.120). Наразі відповідач відбуває покарання в ДУ «Білоцерківська виправна колонія №35». 22 грудня 2017 року, 04 червня та 22 серпня 2019 року органом опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації надано висновки про доцільність позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно їхнього сина ОСОБА_3 (том 1, а.с.27-40). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , судвиходив з того, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, ухиляється від їх виконання, отже має бути позбавлений батьківських прав. Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного. Так, у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, Верховний Суд зазначив, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18. Так, згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона, зокрема, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06). У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. При цьому позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати. Питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Судом першої інстанції встановлено, що малолітнього ОСОБА_6 неодноразово передавали працівникам служби у справах дітей та сім`ї Броварської районної державної адміністрації Київської області для влаштування дитини у спеціалізований заклад. Мати тривалий час не виходить на зв`язок, до дитини не приїздить. Батько дитини відбуває покарання в ДУ «Білоцерківська виправна колонія № 35». Ухвалюючи рішення про позбавлення батька ОСОБА_2 батьківських прав, суд першої інстанції зазначене залишив поза увагою та не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом за виключних обставин і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично позбавлений можливості займатися вихованням свого сина, оскільки перебуває у ДУ «Білоцерківська виправна колонія № 35», де відбуває покарання, а суд не дав належної оцінки обставинам відвідування батьком свого сина ОСОБА_6 , який перебував в дитячому будинку, періодичності таких відвідувань, наявності чи відсутності проявів піклування про сина. Неодноразове відібрання малолітнього ОСОБА_3 від матері не свідчить про неналежність виховання дитини саме батьком, не є безумовним свідченням небажання батька приймати участь у його утриманні і вихованні, тобто не є свідомим, умисним нехтуванням батьківськими обов`язками. Помилковими є висновки місцевого суду про те, що попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини без позбавлення його батьківських прав і покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням ним батьківських обов`язків, є недоцільним та суперечитиме інтересам дитини. При цьому, рішення суду не містить мотивів щодо наявності виключних обставин для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оцінки балансу інтересів малолітнього ОСОБА_3 , чи сприятиме наведене захисту інтересів дитини, також суд не встановив і не оцінив позитивний результат у долі дитини, який має настати при позбавлення її батька батьківських прав щодо неї. Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про неналежне виконання батьком ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_6 та наявності підстав для позбавлення його батьківських прав є належним чином не вмотивованими та передчасними. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вимоги закону та встановлені у справі обставини, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав до їх задоволення в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки суд, ухвалюючи рішення, допустив неправильне застосування норм матеріального права, наслідком чого стало ухвалення помилкового рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги. В іншій частині рішення суду не є предметом апеляційного оскарження, відтак його законність та обґрунтованість у цій частині апеляційним судом не перевіряється. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї вимоги Органу опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області відмовити. В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: