Постанова 4824 № 361/8239/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 361/8239/18 № апеляційного провадження: 22-ц/824/2103/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 січня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лук`яненка Сергія Леонтійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2019 року у складі судді Селезньової Т.В., у справі за позовом Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини,- В С Т А Н О В И В : У грудні 2018 року Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської областізвернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а батько дитини згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження від 06.07.2016 року, записаний зі слів матері у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України. З урахування того, що маючи на меті умисел на незаконне збагачення та не маючи наміру піклуватися за своєю дитиною, після виписки з пологового будинку ОСОБА_1 здійснила продаж новонародженої дитини за грошову винагороду 40 000 грн., за що була засуджена за ч. 3 ст. 149 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років, з метою захисту інтересів малолітньої дитини, позивач просив позбавити ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з вчиненням нею умисного злочину щодо дитини та стягнути з неї аліменти на утримання малолітньої дочки, у сумі 1 000 грн., шляхом перерахування коштів на особовий рахунок дитини, з моменту подання позовної заяви та до досягнення нею повноліття. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.11.2019 року позов задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, в розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, шляхом перерахування коштів на особистий рахунок дитини, починаючи з 05.12.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. В апеляційній скарзі адвокат Лук`яненко С.Л. в інтересах ОСОБА_1 посилається на незаконність рішення суду першої інстанції та те, що судом не прийнято до уваги, що на час скоєння кримінального правопорушення стосовно дитини відповідач перебувала в тяжких життєвих обставинах та була вимушеною переселенкою, не мала власного житла та роботи, та враховуючи, що на даний час перебуває в місцях позбавлення волі, не має можливості виконувати покладені на неї обов`язки. Посилаючись на те, що п.6 ч.1 ст.164 СК України не може бути фундаментальною підставою для позбавлення батьківських прав, за відсутності інших підстав такого позбавлення, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу представник органу опіки та піклування Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, посилаючись на судові рішення відносно відповідача про доведеність вчинення останньою умисного кримінального правопорушення щодо дитини, які набрали законної сили та є обов`язковими для суду у розумінні ч.6 ст.82 ЦПК України, а також вимоги законодавства України в частині підстав для позбавлення батьківських прав, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судовому засіданні, представник позивача Приходько Д.О. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності (а.с.138, 149). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з серпня 2015 року взята на облік внутрішньо переміщених осіб за місцем перебування: АДРЕСА_2 (а.с.6). З свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що її батьком є ОСОБА_5 , а матір`ю - ОСОБА_1 (а.с.10). З даних, які містяться у витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СКУкраїни від 06.07.2016р. убачається, що батько дитини ОСОБА_2 , 14.06.2016р записаний зі слів матері. (а.с.11). Встановлено, що вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2018р., ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України й призначено покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 8 років.(а.с.18-19). Відповідно до матеріалів справи, вироком Апеляційного суду Київської області від 23.08.2018р. вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2018р. скасовано в частині призначення покарання та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.149 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.(а.с.20). Вироком суду ОСОБА_1 визнано винною за те, що 21.06.2016 р., знаходячись за адресою АДРЕСА_3 , з метою збагачення, здійснила продаж новонародженої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за таких обставин. Так, перебуваючи на дев`ятому місяці вагітності, маючи умисел на збагачення та не маючи наміру піклуватись про свою дитину, засуджена підшукала особу для здійснення купівлі-продажу дитину, яку мала народити. 13.06.2016р. зустрілась з цією особою, якій повідомила про готовність здійснити незаконну безповоротну передачу своєї новонародженої дитини за грошову винагороду в розмірі 40 000грн. Народивши ІНФОРМАЦІЯ_1 у пологовому будинку у лікарні в м. Бровари по вул. Шевченка, 14 дівчинку, 21.06.2016р. після виписки із пологового будинку перебуваючи неподалік лікарні, здійснила незаконну угоду купівлі-продажу. А саме передала власну новонароджену дитину ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , за що отримала від останньої грошову винагороду в розмірі 40 000грн. Згідно протоколу про знайдену дитину, дана дитина після вчинення ОСОБА_1 злочину була вилучена і оформлена як кинута. Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 19.07.2016р. № 426 «Про надання статусу», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статус дитини позбавленої батьківського піклування у зв`язку з тим, що відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 21.06.2016р., мати дитини передала власну новонароджену дитину третій особі з метою незаконного збагачення, а відомості про батька дитини записані відповідно до вимог ч. 1 ст. 135 СК України. (а.с.15, 21). Із висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від № 1-18/1014 від 09.10.2018р. убачається, що на підставі рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 26.07.2016р. № 444 «Про тимчасове влаштування малолітньої дитини в сім`ю патронатного вихователя» з 26.07.2016р малолітню ОСОБА_2 влаштовано у сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_7 й встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми. У подальшому, на підставі рішення того ж органу від 10.05.2017р. № 294 «Про створення прийомної сім`ї на базі родини ОСОБА_8 та влаштування малолітньої дитини», малолітню ОСОБА_2 з 10.05.2017р. влаштовано на виховання та спільне проживання в прийомну сім`ю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в якій вона перебуває і дотепер. За період перебування малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сім`ї патронатного вихователя та в прийомній сім`ї відповідачка дитиною не цікавилась. Тому орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до її малолітньої дочки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із вчиненням нею умисного злочину щодо дитини. (а.с. 22-24). Задовольняючи позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 вчинила тяжкий злочин по відношенню до своєї малолітньої дочки, за що відбуває покарання в місцях позбавлення волі. Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів. Відповідно до положень ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини (ч.2 ст.155 СК України). Згідно п.6 ч.1 ст.164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона/він засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини Відповідно до керівних роз`яснень, які містяться у п.п.15, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Враховуючи наведені вище вимоги закону та оцінивши надані сторонами докази, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки районного суду що судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 вчинено тяжкий злочин по відношенню до своєї малолітньої дитини, за що відбуває покарання в місцях позбавлення волі, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення її батьківських прав. Крім того, колегія вважає, що висновок органу опіки та піклування Виконавчого комітету БМР Київської області від № 1-18/1014 від 09.10.2018р. про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 є необґрунтованим, оскільки позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам дитини. Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 на час вчинення кримінального правопорушення перебувала у тяжких життєвих обставинах, була вимушеною переселенкою, не мала власного житла та роботи колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу, остільки на суть прийнятого рішення не впливають. Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України за те, що народивши дитину, з метою збагачення, здійснила її продаж. Отже, ОСОБА_1 вчинила злочин щодо власної малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у відповідності до п.6 ч.1 ст.164 СК України дає правові підстави до позбавлення відповідача батьківських прав відносно цієї дитини. Окрім цього, зі справи убачається, що відповідач не цікавилася дитиною, не проявляла щодо неї інтерес, не цікавилася життям малолітньої. З урахуванням зазначеного та долучених до справи доказів, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на вимогах закону, є правильним і справедливим. Доводи апеляційної скарги адвоката Лук`яненко С.Л. в інтересах ОСОБА_1 , про те, що п.6 ч.1 ст.164 СК України не може бути фундаментальною підставою для позбавлення батьківських прав, висновків суду не спростовують. Враховуючи встановлені у вироку суду обставини вчинення злочину, поведінку відповідачки та ставлення до дитини позбавлення її батьківських прав щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є виправдано і доцільною мірою відповідальності. Задовольняючи позов в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до її малолітньої дочки ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що є підстави і для стягнення з неї на утримання дитини аліментів в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених дійсних обставинах справи, досліджених судом доказах, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.166 СК України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду. Згідно ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно вимог ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області не надав доказів про доходи ОСОБА_1 , а обов`язок по доказуванню позовних вимог в тому числі розміру аліментів, покладається саме на позивача. Виходячи з встановленого законом мінімального розміру аліментів 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, колегія суддів вважає доцільним стягнути з відповідачки аліменти саме у такому розмірі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що на даний час відбуває строк покарання у вигляді позбавлення волі, та немає власних коштів. Проте, як убачається з характеристики ОСОБА_1 , та довідки про її заробітну плату, які надійшли до суду 27.01.2020р., засуджена перебуває в державній установі «Надержинщинська виправна колонія (65)» та є працевлаштованою в ДП «Підприємство ДКВС України (№65)» в виробничій бригаді №10, швачкою та отримала за період роботи з квітня 2019 по жовтень 2019 з відрахуваннями заробітну плату в сумі 5 107, 98 грн. (а.с. 152-153, 155). З урахуванням вказаного, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 , має дохід, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про стягнення з неї на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 аліментів в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Районний суд з достатньої повнотою з`ясував обставини справи. Зібраним доказам дав належну правову оцінку. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2019 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги адвоката Лук`яненко С.Л. в інтересах ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Лук`яненка Сергія Леонтійовича в інтересах ОСОБА_1 відхилити. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 30 січня 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: