Ухвала КЦС ВС № 179/1049/21

Ухвала 30 листопада 2022 року м. Київ справа № 179/1049/21 провадження № 61-11176ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державного ощадного банку України» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство юстиції України, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович, про визнання іпотеки припиненою та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»), просив визнати припиненою іпотеку відповідно до договору від 31 квітня 2004 року № 352 про передачу в заставу домоволодіння, що на АДРЕСА_1 ; визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Магдалинівського районного виконавчого округу Кудрявцева О. О. від 29 вересня 2008 року № 2019 про звернення стягнення на нерухоме майно - домоволодіння на АДРЕСА_1 , на користь Магдалинівського відділення № 7997 АТ «Ощадбанк» за кредитними договорами від 31 березня 2004 року № 558, 559, зареєстрований в реєстрі № 2019, з метою погашення заборгованості за кредитом у розмірі 88 800,00 грн, за відсотками - 42 979,28 грн, витрат за вчинення виконавчого напису - 1 669,00 грн . Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2022 року позов задоволено. Визнано припиненою іпотеку згідно з договором від 31 квітня 2004 року № 352 про передачу в заставу домоволодіння, що на АДРЕСА_1 . Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Магдалинівського районного виконавчого округу Кудрявцева О. О. від 29 вересня 2008 року № 2019 про звернення стягнення на нерухоме майно - домоволодіння на АДРЕСА_1 , на користь Магдалинівського відділення № 7997 АТ «Ощадбанк» за кредитними договорами від 31 березня 2004 року № 558, 559, зареєстрований в реєстрі № 2019. Вирішено питання щодо судового збору. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» задоволено частково. Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2022 року в частині визнання припиненою іпотеки відповідно до договору від 31 квітня 2004 року № 352 про передачу в заставу домоволодіння, що на АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволені прозову. Рішення суду в частині визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню змінено в частині правового обґрунтування задоволених позовних вимог. Змінено рішення суду в частині розміру стягнення судового збору з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 , зменшено розмір стягнення з 1 900,40 грн до 950,20 грн. Стягнено зі ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» судовий збір у розмірі 1 425,30 грн. У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Ощадбанк», в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції у частині вирішення вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у цій справі є вимоги немайнового характеру про визнання іпотеки припиненою та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 88 800,00 грн, за відсотками - 42 979,28 грн, витрат за вчинення виконавчого напису - 1 669,00 грн. Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Отже, зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Верховний Суд дав оцінку та врахував предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, предмет касаційного оскарження, яким, зокрема є постанова суду апеляційної інстанції лише в частині вирішення вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Заявник не зазначив в чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Фактично доводи заявника зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, власного тлумачення застосування норм права у конкретній справі, а також необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Верховний Суд також враховує, що судова практика з розгляду цієї категорії спорів є поширеною та усталеною. Отже, підстав для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, немає. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення ЄСПЛ у справі «Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення ЄСПЛ у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року). Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки АТ «Ощадбанк» подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державного ощадного банку України» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство юстиції України, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович, про визнання іпотеки припиненою та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Яремко А. С. Олійник Г. І. Усик