Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/9058/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2022 рокуСправа № 380/9058/22 пров. № А/857/12395/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С., при секретарі судового засідання Гранат В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2022 року (суддя Костецький Н.В., м.Львів, повний текст складено 4 серпня 2022 року), ВСТАНОВИВ: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації (далі Департамент) в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Департаменту щодо розгляду та надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 04.04.2022 на дії посадових осіб Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико - соціальної експертизи» (далі КЗ; Скарга відповідно); зобов`язати Департамент розглянути Скаргу ОСОБА_1 . Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржила позивач, яка із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити. В доводах апеляційної скарги вказує, що зважаючи на законодавчо встановлений обов`язок органу до якого направлене звернення щодо своєчасного розгляду та надіслання заявнику у письмовій формі результатів розгляду звернення, орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до постановлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку. Зазначає, що жодної відповіді на скаргу від відповідача у встановлені строки не отримувала та таку відповідь отримала разом із відзивом на позов. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання не надіслав свого представника, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що направлення Департаментом відповіді підтверджується журналом вихідної кореспонденції. При цьому суд зауважує, що указаний лист направлено на адресу позивача простою поштовою кореспонденцією, оскільки у нього відсутній обов`язок направляти такі листи рекомендованим поштовим відправленням. Окрім того, судом встановлено, що звернення позивача розглянуте відповідачем та на нього надано відповідь у місячний строк, визначений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» (далі Закон №393/96-ВР). Такі висновки суду першої інстанції по суті спору відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане рішення суду не може бути залишене без змін, з таких міркувань. Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач 04.04.2022 звернулася до Департаменту із Скаргою, в якій просила: прийняти до розгляду Скаргу; надати належну оцінку діям керівника КЗ ОСОБА_2 ; здійснити відповідні заходи, в межах повноважень, щодо повторної перевірки діям керівника КЗ ОСОБА_2 при вирішенні кадрових призначень, які відображені у даній Скарзі, на предмет дотримання законодавства в галузі охорони здоров`я та у сфері праці; здійснити перевірку щодо фактів протиправної поведінки керівника КЗ при вирішення питання працевлаштування ОСОБА_1 ; за наявністю підстав в межах повноважень винести порушенні питання у Скарзі на розгляд при проведенні відповідних комісій, зборів та нарад та здійснити відповідні заходи реагування; про розгляд скарги повідомити у встановлені законом строки. Вказана Скарга відповідачем отримана 07.04.2022, що ним не заперечувалося. За наслідкам її розгляду Департамент листом від 11.04.2022 №248 надав на нього відповідь в порядку, визначеному Законом №393/96-ВР. Вказана відповідь листом направлено на адресу позивача відповідачем 11.04.2022, що підтверджується витягом із журналу реєстрації вихідної пошти (далі - Журнал; а.с.32-42). Станом на час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 відповідь Департаменту на скаргу не отримала, а дізналася про неї при отриманні відзиву на позовну заяву. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 40 Основного Закону передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації особою наданого їй Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян, відповідно до їх статуту, пропозиції про поліпшення їхньої діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів урегульовано Законом №393/96-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Відповідно до частини першої статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Частиною третьою статті 3 Закону №393/96-ВР передбачено, що заява (клопотання) це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання це письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Відповідно до частини першої статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Згідно з частиною першою статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Частиною першою статті 16 Закону №393/96-ВР передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. За змістом статті 18 Закону №393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги. Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення (стаття 19 Закону №393/96-ВР). Зміст наведених положень Закону №393/96-ВР дає підстави для висновку, що органи, до яких направлені звернення, зобов`язані об`єктивно і вчасно їх розглядати, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їхнє виконання, повідомляти осіб про наслідки розгляду заяв. Аналізуючи норми Закону №393/96-ВР, зокрема положення статті 15, 18, 19, апеляційний суд дійшов висновку, що обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає і доведення змісту відповіді до заявника. З огляду на зміст указаного зобов`язання, орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку. Вказані висновки також підтримуються Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2022 року у справі №826/11164/16. Відповідно до статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку. Як видно з матеріалів справи Скаргу позивача відповідач отримав 07.04.2022. Відповідь на вказане звернення датована 11.04.2022 №48, і як уже встановлено вище, така відповідь станом на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом нею отримана не була, хоча відповідач, і суд першої інстанції підтримав вказану позицію зазначає, що ця відповідь направлена позивачу простою кореспонденцією поштовим зв`язком, що підтверджується Журналом і є належним доказом направлення відповіді на Скаргу. Апеляційний суд відхиляє наведені висновки суду першої інстанції, та в світлі наведеного вище, вважає за необхідне зазначити наступне. Спірним в розглядуваному випадку щодо частини позовних вимог, є питання чи можуть вважатися відомості Журналу належним доказом направлення позивачу листа відповіді на його Скаргу. Відповідно до вимог пункту 2 «Правил надання послуг поштового зв`язку» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» чітко визначено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку. Аналізуючи вищевикладені правові норми можна зробити висновок, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Разом з тим, жодного з вказаних документів, як і будь-яких інших документів на підтвердження фактичного направлення позивачу відповіді на її Скаргу, відповідачем до суду не надано. Додатковим аргументом того, що вказана відповідь вірогідно і не була направлена позивачу-апелянту підтверджується фактом отримання такої лише під час підготовки справи до судового розгляду в суді першої інстанції. Відтак, позовні вимоги скаржника в частині визнання протиправною бездіяльності Департаменту щодо не надіслання відповіді на її Скаргу підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про зобов`язання Департаменту розглянути Скаргу, то такі задоволенню не підлягають, оскільки як видно з матеріалів справи відповідь на Скаргу відповідачем надана у строки передбачені статтею 20 Закону №393/96-ВР, і в розглядуваному спорі позивач не ставить питання щодо змісту наданої відповіді та її повноти і вичерпності на постановлені у Скарзі вимоги. Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно частини першої, третьої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставної відмови у задоволенні частини позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з відповідним розподілом судових витрат. Керуючись статтями 308, 310, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації щодо не надсилання ОСОБА_1 відповіді на її скаргу від 4 квітня 2022 року на дії посадових осіб Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико - соціальної експертизи» скасувати та прийняти постанову, якою позов в цій частині задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації щодо ненадсилання ОСОБА_1 відповіді на її скаргу від 4 квітня 2022 року на дії посадових осіб Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико - соціальної експертизи». В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2022 року залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у сумі 2481 гривень. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 5 грудня 2022 року.