Постанова 4857 № 500/426/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 500/426/19 пров. № А/857/13333/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Ніколіна В.В., Качмара В.Я., за участю секретаря судового засідання Гриньків І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року (головуючий суддя Мартиць О.І., м. Тернопіль, повний текст складено 29.08.2022) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування наказів,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 03.10.2018 №399/45 «Про проведення службового розслідування», із змінами до нього; визнати протиправним та скасувати акт про результати службового розслідування стосовного головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Єрохіна О.В. від 06.12.2018; визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 08.01.2019 №1/11 «Про ініціювання дисциплінарного провадження»; визнати протиправним та скасувати подання дисциплінарної комісії щодо накладення дисциплінарного стягнення від 15.01.2019; визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 15.01.2019 №11/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »; визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 15.01.2019 №36/8 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області з 16.01.2019; стягнути з Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.01.2019 по день поновлення його на роботі; Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що його ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, та просить скасувати таке рішення і постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховним Судом констатовано, що: - у оскаржуваних актах відсутні посилання на конкретну нормативно-правову норму, яка встановлює обов`язок для виконавця перевіряти залишок боргу за виконавчим документом; - Відповідачем не конкретизовано, яке саме положення статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» порушено Позивачем; - зазначаючи про протиправність дій Позивача в частині непроведення ідентифікації платежів Відповідач не посилається на конкретну правову норму, яку було порушено Позивачем; - кваліфікуючи дії позивача як перевищення службових повноважень, Відповідач не навів відповідні мотиви, чому відповідний проступок слід кваліфікувати як перевищення службових повноважень, а не як інше дисциплінарне правопорушення; - суди попередніх інстанцій не з`ясували характер ймовірних вчинених Позивачем порушень, не дослідили, чи можна вказані дії віднести до перевищення Позивачем службових повноважень, та в чому саме полягає перевищення службових повноважень, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків про наявність підстав для застосування такого дисциплінарного стягнення як звільнення позивача відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу». Такі висновки і мотиви, були обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи, при цьому Верховним Судом вказано суду першої інстанції, що під час нового розгляду справи слід взяти до уваги викладене в цій постанові та з посиланням на конкретні норми законодавства встановити, чи є дії, вчинені позивачем щодо зарахування платіжних документів без ідентифікації таких платежів та без розрахунку залишку боргу за виконавчим провадженням, які слугували підставою для звільнення позивача, протиправними, з`ясувати, чи відповідають вчинені позивачем дії ознакам перевищення службових повноважень, та на підставі встановлених та з`ясованих обставин справи дійти законного та обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову. Проте, при новому розгляді справи судом першої інстанції до уваги не взято обставини, за яких вчинені позивачем дії відповідали б ознакам саме перевищення службових повноважень, судом при новому розгляді справи не встановлено та у оскаржуваному рішенні не обґрунтовано. Протиправність дій позивача щодо зарахування платіжних документів конкретними нормами законодавства судом не обґрунтовано. Відповідно, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову не ґрунтується на встановлених та з`ясованих обставинах справи та не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості. Фактично, наведені судом у оскаржуваному рішенні висновки і мотиви та встановлені судом при новому розгляді обставини справи ідентичні тим доводам та міркуванням, котрими обґрунтовувалися судові рішення у даній справі, які скасовані постановою Верховного Суду від 26 травня 2022 року. Будь-яких інших обставин у даній справі судом при новому розгляді справи додатково не з`ясовано та не встановлено, будь-якого додаткового правового обґрунтування протиправності дій позивача та вчинення ним таких дій із перевищенням його службових повноважень судом у оскаржуваному рішенні не наведено. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, діями позивача, котрі на думку відповідача та суду першої інстанції містять склад дисциплінарного проступку, є неправомірними та вчинені з перевищенням службових повноважень, є зарахування позивачем платіжних документів про сплату ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 коштів на користь ТОУ АТ «Ощадбанк» без ідентифікації таких платежів, не звернення виконавця із запитом до ТОУ АТ «Ощадбанк» щодо залишку боргу за вказаним виконавчим провадженням, відсутність розрахунку щодо залишку боргу за вказаним виконавчим провадженням та без з`ясування вказаних обставин прийняття рішення щодо перерахунку 742098,43 грн. на користь ОСОБА_7 . Будь-які інші дії позивача, котрі визнані дисциплінарною комісією та суб`єктом призначення неправомірними та такими, що вчинені за недотримання ОСОБА_1 вимог закону, в тому числі обчислення боргу у національній валюті при здійсненні позивачем розподілу стягнутих з боржника коштів від реалізації арештованого майна, не кваліфіковані дисциплінарною комісією та суб`єктом призначення як такі, що вчинені з перевищенням службових повноважень та у яких наявний склад дисциплінарного проступку, а отже не стали підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби відповідно до п. 4 ч. 1 та ч. 5 ст. 66 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон № 889-УІП). Однак, попри встановлення Законом № 889-УІП виду дисциплінарного проступку - перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення (п.7 ст. 65 Закону № 889-УІП), як підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності (ч.1 ст. 65 Закону № 889-УІП) та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби (п. 4 ч. 1 та ч. 5 ст. 66 Закону № 889-УІП), положення Закону № 889-УІП не містять визначення, які саме дії чи бездіяльність державних службовців кваліфікуються як перевищення службових повноважень (складу даного дисциплінарного проступку, його об`єктивної та суб`єктивної сторони). В той же час, відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», судам необхідно відмежовувати перевищення влади або службових повноважень від зловживання владою або службовим становищем. Під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти: вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти. Як вбачається із диспозиції п.7 ст. 65 Закону № 889-УІП, перевищення службових повноважень кваліфікується як дисциплінарний проступок, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення. Відтак, для вірної кваліфікації відповідного діяння як злочину, адміністративного правопорушення чи дисциплінарного проступку з`ясуванню та встановленню підлягає склад правопорушення, зокрема об`єкт та об`єктивна сторона правопорушення. При цьому, об`єктом правопорушення є порушене матеріальне чи нематеріальне благо: власність, життя, здоров`я громадян, суспільний порядок, суспільні відносини, що захищаються нормами права. Відповідно, вважаємо, що об`єктом перевищення службових повноважень, як правопорушення (злочину, адміністративного правопорушення чи дисциплінарного проступку), є суспільний порядок, суспільні відносини, що захищаються нормами права, в тому числі встановлений законом порядок вчинення тих чи інших дій службовою особою. Також, на чому наголошував Верховних Суд у згадуваній постанові у даній справі від 26 травня 2022 року, а також у постанові від 28 квітня 2022 року у справі №540/2464/19, перевищення службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності - його об`єктивну сторону характеризує лише вчинення дії. В той же час, об`єктивною стороною правопорушення є сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане правопорушення: протиправне діяння, шкідливий результат, що спричинився, причинно-наслідковий зв`язок між діянням і шкідливим результатом. Разом з тим, незалежно від кваліфікації перевищення службових повноважень як злочину, адміністративного правопорушення чи дисциплінарного проступку, необхідним є встановлення зазначених у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» обставин, зокрема: наявності виключної компетенції на вчинення таких дій у вищестоячої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності таких умов; вчинення таких дій одноособово в той час, коли такі дії могли бути вчинені лише колегіально; вчинення таких дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти. Відтак, для кваліфікації дій позивача, котрі на думку відповідача та суду першої інстанції містять склад дисциплінарного проступку, як таких, що вчинені з перевищенням службових повноважень, необхідним є встановлення зазначених вище обставин, зокрема: наявності виключної компетенції на вчинення таких дій у вищестоячої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; вчинення позивачем дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності таких умов; вчинення Позивачем таких дій одноособово в той час, коли такі дії могли бути вчинені лише колегіально; вчинення позивачем таких дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти. Проте, ані вдповідачем, ані судом першої інстанції при новому розгляді справи, жодним чином не обґрунтовано наявність у таких діях зазначених вище ознак (обставин), перелік яких є вичерпним, та за відсутності яких дії службової особи не можуть бути кваліфіковані як такі, що вчинені з перевищенням службових повноважень, а відтак, висновки суду першої інстанції в цій частині не ґрунтуються на нормах матеріального права, котрими визначено склад правопорушення (проступку), а саме перевищення влади або службових повноважень. Крім того, апелянт зазначає, що неправомірність дій позивача щодо зарахування платіжних документів про сплату ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 коштів на користь ТОУ АТ «Ощадбанк» у встановленому ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ від 02.06.2016 р. (надалі - Закон № 1404-УШ) та Розділом XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. (надалі - Інструкція), порядку здійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, та їх перевірки на відповідність вимогам закону, не встановлювалася, та будь-яких постанов посадової особи, зазначеної в п. 1 Розділу XII Інструкції, про результати перевірки законності виконавчого провадження, чи будь-яких судових рішень, котрі набрали законної сили, котрими б підтверджувалася неправомірність таких дій Позивача у ВП № 40307829 та їх невідповідність закону, чи перевищення ним службових повноважень, станом на дату прийняття суб`єктом призначення рішення про накладення дисциплінарного стягнення не виносилося та не приймалося. Положеннями ч.3 ст. 18, ст. 31 Закону № 1404-VIII, на котрі посилається суд першої інстанції у оспорюваному рішенні та відповідач у оспорюваному наказі Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 15.01.2019 р. № 11/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » (надалі -наказ від 15.01.2019р. № 11/11), закріплено право виконавця на вчинення дій та вжиття додаткових заходів у виконавчому провадженні, проте не встановлено обов`язку вчиняти такі дії та вживати додаткові заходи. Крім того, складання у виконавчому провадженні розрахунків щодо залишку боргу у виконавчому провадженні, як і форми таких розрахунків, взагалі не передбачено положеннями Закону № 1404-УШ та Інструкції (зокрема, і п. 15 Розділу VIII Інструкції, на котрий посилалися дисциплінарна комісія та суб`єкт призначення у висновку про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку, поданні дисциплінарної комісії про накладення дисциплінарного стягнення та оспорюваному наказі від 15.01.2019 р. № 11/11). Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про недотримання положень ст. 18 Закону № 1404-УІП в частині невжиття заходів щодо з`ясування залишку боргу згідно виконавчого документу, постановлені судом не у відповідності до наведених норм матеріального права та всупереч їм. Щодо посилання суду першої інстанцій на судові рішення для підтвердження протиправності дій позивача у виконавчому провадженні № 40307829, то апелянт вважає, що такими судовими рішеннями не встановлювалися та, відповідно, не підтверджуються обставини неправомірності та вчинення з перевищенням службових повноважень дій позивача щодо зарахування ним платіжних документів про сплату ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 коштів на користь ТОУ АТ «Ощадбанк» без ідентифікації таких платежів, не звернення виконавця із запитом до ТОУ АТ «Ощадбанк» щодо залишку боргу за вказаним виконавчим провадженням, відсутність розрахунку щодо залишку боргу за вказаним виконавчим провадженням та без з`ясування вказаних обставин прийняття рішення щодо перерахунку 742098,43 грн. на користь ОСОБА_7 , тобто дій позивача, котрі згідно тверджень відповідача є неправомірними та вчинені з перевищенням службових повноважень і свідчать про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого п.7 ч.2 ст. 65 Закону № 889-VIII. Окремо звертає увагу апеляційного суду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при обґрунтуванні оскаржуваного рішення висновком, за яким рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 р. та постановою Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №921/346/18, встановлено факт неправомірності дій державного виконавця, оскільки останнім не було дотримано права стягувача на належне виконання рішення суду та отримання задоволення своїх вимог за результатом виконавчого провадження у встановленому порядку, у т.ч. з урахуванням валюти договірних відносин, із одночасним посиланням суду першої інстанції на положення ч.4 ст.78 КАС України, котрими встановлено преюдиціальність обставин, встановлених рішенням суду, що набрало законної сили, у господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини. Вважає, що встановленні таким рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019, у справі №921/346/18 обставини не набули ознак преюдиціальності та підлягали з`ясуванню та доказуванню у загальному порядку. Також, апелянт вважає, що єдиною метою, з якою може проводитися службове розслідування відносно державного виконавця, як державного службовця, є виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб. При цьому, підставою для такого службового розслідування може слугувати виключно подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припис Національного агентства з питань запобігання корупції. Проведенню службового розслідування у відповідності до Порядку та відносно державного службовця повинно передувати установлення уповноваженим на те органом чи посадовою особою факту вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, та, відповідно, вини державного службовця у вчиненні такого правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб. Невірним та таким, що суперечить ст. 65-1 Закону № 1700-VII, абзацам 5, 7, 8 пункту 1 Порядку) та обставинам справи, є висновок суду першої інстанції, за яким лист СУ ГУНП в Тернопільській області від 24.09.2018, у якому вказано про необхідність проведення службової перевірки, є достатньою, встановленою законом і правомірною підставою для проведення службового розслідування. Як вбачається із встановлених судом обставин справи, підставою для проведення службового розслідування слугував лист Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 24.09.2018 (надалі - лист СУ ГУНП в Тернопільській області від 24.09.2018), та метою проведення даного службового розслідування є належний розгляд даного листа. При цьому, будь-якого якого обґрунтування щодо установлення уповноваженим на те органом чи посадовою особою факту вчинення позивачем корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, та, відповідно, його вини у вчиненні такого правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, чи, бодай, здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні чи провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав вчинення позивачем корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, ні лист СУ ГУНП в Тернопільській області від 24.09.2018 р., ні оскаржуваний наказ ГТУЮ у Тернопільській області від 03.10.2018 № 399/45«Про проведення службового розслідування» (надалі -наказ від 03.10.2018 № 399/45) не містять. Відтак, вважає службове розслідування відносно позивача призначеним та проведеним без належної на те правової підстави. Окрім наведеного, відповідно до п.8 Порядку за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування, заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування, висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру, обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством. Відповідно до п.9 Порядку акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу в одному примірнику. У відповідності до абзацу другого п.10 Порядку за результатами розгляду акта службового розслідування керівник органу приймає у десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування. У відповідності до абзаців другого, третього, п`ятого та шостого п.9 Порядку перед поданням на розгляд керівника органу з актом службового розслідування ознайомлюється особа, стосовно якої проведено службове розслідування. Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повідомляється за день до ознайомлення із зазначеним актом. У разі коли під час ознайомлення з актом службового розслідування до нього не висловлені зауваження або особа, стосовно якої проведено службове розслідування, не прибула у визначений для ознайомлення час без поважних причин та не повідомила комісію про причини своєї відсутності у день ознайомлення, акт службового розслідування вважається таким, що не має зауважень. Особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повинна підписати акт службового розслідування, а у разі відмови особи підписати такий акт члени комісії складають відповідний акт, який додається до акта службового розслідування. У відповідності до п.10 Порядку акт службового розслідування на вимогу особи, стосовно якої проведено службове розслідування, повинен розглядатися в її присутності. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, оспорюваний акт службового розслідування складено та підписано членами комісії 06.12.2018 та 13.12.2018 за вх.№ 805 переданий (направлений) разом із службовою запискою від 12.12.2018 голови комісії - заступника начальника управління ДВС ГТУЮ у Тернопільській області Хічія А.М., начальнику ГТУЮ у Тернопільській області Кольцову Е.С. Подання комісією інших документів за підписом голови комісії для прийняття керівником органу рішення за результатами службового розслідування відносно позивача, встановленими у справі обставинами не підтверджено. Відтак, рішенням, прийнятим керівником органу за результатами розгляду акту службового розслідування від 06.12.2018 р., котрий подано головою комісії на розгляд керівнику органу 13.12.2018 р. разом із службовою запискою голови комісії від 12.12.2018, є саме оскаржуваний наказ ГТУЮ у Тернопільській області від 08.01.2019 № 1/11 за підписом начальника ГТУЮ у Тернопільській області Кольцова Е.С., згідно якого відкрито дисциплінарне провадження стосовно Позивача. Прийняття керівником органу будь-яких інших рішень за результатами розгляду акту службового розслідування від 06.12.2018 р., котрий подано на розгляд керівнику органу 13.12.2018 разом із службовою запискою голови комісії від 12.12.2018, встановленими у справі обставинами не підтверджено. Не відповідають положенням пунктів 9, 10 Порядку та встановленим у справі обставинам, є висновки суду першої інстанції, за якими підставою для винесення наказу ГТУЮ у Тернопільській області від 08.01.2019 № 1/11 стало подання про застосування дисциплінарного стягнення до позивача від заступника начальника управління ДВС ГТУЮ у Тернопільській області Хічія А.М. та, відповідно, про відхилення доводів Позивача щодо пропуску встановленого п.10 Порядку десятиденного строку з дати надходження акту службового розслідування від 13.12.2018 при прийнятті Відповідачем оскаржуваного наказу ГТУЮ у Тернопільській області від 08.01.2019 № 1/11. Також, матеріалами справи підтверджується та обставина, що позивач із змістом акту службового розслідування від 06.12.2018 ознайомлений лише 22.12.2018 та після подання головою комісії даного акту для прийняття рішення керівником органу, що мало місце 13.12.2018. Разом з тим, про час і місце розгляду акту службового розслідування від 06.12.2018 керівником ГТУЮ у Тернопільській області та про прийняте керівником ГТУЮ у Тернопільській області рішення за результатами розгляду акта службового розслідування, котрим позивача не повідомлялося, та розгляд даного акту керівником відбувся за відсутності позивача. При цьому, висновок суду першої інстанції про повідомлення належним чином позивача про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування, та неприбуття позивачем у визначений для ознайомлення час без поважних причин та неповідомлення про причини своєї відсутності у день ознайомлення, спростовуються обставинами справи та суперечать їм. Обставинами справи не підтверджено та судом першої інстанції не встановлено вжиття комісією з проведення службового розслідування інформації про перебування позивача на лікарняному та/або після його виходу на роботу, для ознайомлення позивача із актом службового розслідування від 06.12.2018. Більше того, позивач 03.01.2019 та до прийняття керівником органу рішення за результатами розгляду акту службового розслідування від 06.12.2018, а саме наказу ГТУЮ у Тернопільській області від 08.01.2019 р. № 1/11, звертався до начальника Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Е.С. Кольцова із письмовою заявою про надання йому належним чином завірених копій документів щодо службового розслідування відносно нього, проте, відповідь на запитувану інформацію та матеріали службового розслідування надіслано позивачу лише 01.02.2019 листом вих. № 108/5-05-35, та задовго після прийняття керівником органу рішення за результатами розгляду акту. Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про дотримання під час проведення службового розслідування вимог Порядку, не підтверджуються обставинами справи та не відповідають положенням пунктів 9, 10 Порядку. Крім того, апелянт зазначає, що згідно положень Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише за умови дотримання суб`єктом призначення встановленої Законом № 889-УПІ процедури прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення, та, зокрема, отримання суб`єктом призначення перед накладенням дисциплінарного стягнення письмового пояснення від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, або оформлення відмови у наданні такого пояснення відповідним актом, підтвердженої двома державними службовцями. Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено повідомлення позивача про ініціювання та проведення відносно нього дисциплінарного провадження та його ознайомлення із оспорюваним наказом ГТУЮ у Тернопільській області від 08.01.2019 № 1/11. Крім того, письмових пояснень суб`єкту призначення перед накладенням дисциплінарного стягнення Позивач не надавав та надання таких пояснень суб`єктом призначення від нього не вимагалося, від надання таких письмових пояснень Позивач у будь- який із способів не відмовлявся, чим порушено вимоги статей 75, 76 Закону № 889-УІП. Відтак, акт про відмову у наданні пояснення від 11.01.2019, складений до подання суб`єкту призначення подання дисциплінарної комісії від 15.01.2019 р. щодо накладення дисциплінарного стягнення, та не підтверджує відмову позивача у наданні письмового пояснення суб`єкту призначення перед накладенням дисциплінарного стягнення у відповідності до ч. 3 ст. 75 Закону № 889-УІП. Відповідно, висновки суду першої інстанції про обізнаність позивача з початком перебігу дисциплінарного провадження відносно нього і дотримання Відповідачем встановленої ч. 3 ст. 75 Закону № 889-УІП процедури отримання суб`єктом призначення письмового пояснення від державного службовця перед накладенням дисциплінарного стягнення, не ґрунтуються на законі та не відповідають йому. Також, апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваних наказу від 15.01.2019 р. № 11/11 та наказу Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 15.01.2019 р. № 36/8 «Про звільнення ОСОБА_1 » (надалі -наказ від 15.01.2019 р. № 36/8) порушено принцип обґрунтованості, а саме не отримано пояснень позивача перед прийняттям рішення про накладення дисциплінарного стягнення, чим порушено право позивача, передбачене ст. 75 Закону №889-VIII. На підставі наведеного вважає оскаржувані накази від 15.01.2019 р. № 11/11 та № 36/8 такими, що прийняті без законних на те підстав та не у спосіб, визначений законом і допущені відповідачем порушення під час дисциплінарного провадження відносно позивача свідчать про протиправність оспорюваних наказів, ухвалених у підсумку такого дисциплінарного провадження. Крім того, апелянт вказує, що на час застосування до позивача дисциплінарного стягнення та його звільнення з посади державної служби, він був відсутній на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відтак, застосування дисциплінарного стягнення та його звільнення з посади державної служби не відповідає закону (ч.4 ст. 74 Закону № 889-УШ, ч.4 ст. 40 Кодексу законів про працю України) та суперечить йому, і висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають наведеним нормам матеріального права та суперечать їм. Враховуючи незаконність застосування до позивача дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби та його звільнення з роботи, порушене право позивача підлягає захисту та відновленню судом шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень та поновлення його на роботі з 16.01.2019 та виплати йому середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 17.01.2019 по день поновлення його на роботі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області з 16.03.2016. Відповідно до інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження від 19.11.2018 виконавче провадження №40307829 перебувало на виконанні у державного виконавця Єрохіна О.В. 24.09.2018 на адресу Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області надійшов лист №11789/9/7-2018 слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про те, що здійснюється досудове розслідування за матеріалами, внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210000000438 від 07.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, у зв`язку з чим доручено провести службову перевірку на предмет дотримання вимог чинного законодавства працівниками Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області під час здійснення виконавчого провадження №40307829 від 18.10.2013 з примусового виконання виконавчого листа №2-5966/2011, виданого 23.04.2012 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області. (том 1, арк.спр.79-81) З метою розгляду вказаного вище листа начальником Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області 27.09.2018 за Вх.№629 подано начальнику ГТУЮ у Тернопільській області службову записку про затвердження складу комісії для проведення службового розслідування. Наказом ГТУЮ у Тернопільській області від 03.10.2018 №399/45 «Про проведення службового розслідування» створено комісію з проведення службового розслідування на предмет дотримання вимог чинного законодавства позивачем під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні №40307829. Згідно пункту 2 даного наказу висновки про проведення службового розслідування визначено подати до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в строк до 29.10.2018. Позивач ОСОБА_1 ознайомлений 19.10.2018 з даним наказом, про що свідчить його особистий підпис. 29.10.2018 заступником начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби-начальником управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області подано начальнику Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області службову записку про продовження терміну проведення службового розслідування до 14.12.2018, беручи до уваги об`єктивні причини, які вплинули на строки проведення службового розслідування , зокрема перебування ОСОБА_1 в період з 01.10.2018 по 16.10.2018 у відпустці, надходження матеріалів виконавчого провадження №40307829, щодо яких проводиться службове розслідування, до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 22.10.2018. (том 1, арк.спр.84) Наказом Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 29.10.2018 №416/45 «Про внесення змін у наказ від 03.10.2018 №399/45» внесено зміни у пункт 2 наказу Головного територіального управління юстиції №399/45 від 03.10.2018 «Про проведення службового розслідування», а саме термін проведення службового розслідування « 29.10.2018» замінено на « 14.12.2018». 06.12.2018 складено акт за результатами службового розслідування стосовно головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 , з яким його ознайомлено 22.12.2018, що засвідчує його особистий підпис. У ході проведення службового розслідування встановлено, що на примусовому виконанні у Тернопільському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебувало виконавче провадження №40307829 з примусового виконання виконавчого листа №2-5966/11 від 23.04.2012, виданого Тернопільським міськрайонним судом, згідно якого в рахунок погашення заборгованості: ОСОБА_8 за Договором відновлювальної кредитної лінії №4 від 10.04.2006р. у сумі 28974,54 Євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу валют НБУ станом на 23.01.2012р. (100 Євро = 1030,8440 грн) становить 298682,30 грн, ОСОБА_3 за Договором відновлювальної кредитної лінії №5 від 10.04.2006р. у сумі 28974,61 Євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу валюти НБУ станом на 23.01.2012р. (100 Євро = 1030,8440 грн) становить 298683,02 грн, ОСОБА_4 за Договором відновлювальної кредитної лінії №6 від 10.04.2006р. у сумі 28974,59 Євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу валюти НБУ станом на 23.01.2012р. (100 Євро = 1030,8440 грн) становить 298682,82 грн, ОСОБА_5 за Договором відновлювальної кредитної лінії №7 від 10.04.2006р. у сумі 28974,61 Євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу валюти НБУ станом на 23.01.2012р. (100 Євро = 1030,8440 грн) становить 298683,03 грн, ОСОБА_6 за Договором відновлювальної кредитної лінії №8 від 10.04.2006р. у сумі 28974,61 Євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу валюти НБУ станом на 23.01.2012р. (100 Євро = 1030,8440 грн) становить 298683,02 грн, звернути стягнення на належне ОСОБА_7 та передане нею згідно іпотечного договору від 30 квітня 2009р. зареєстрованого в реєстрі за №620 нерухоме майно, а саме: житловий будинок з цокольним поверхом і терасою під літ. А, загальною площею 308,5 кв.м., житловою площею 106,6 кв.м. і складається з: господарської будівлі з підвалом під літ. Б; альтанки під літ. В; огорожі під 1-4; площадки під І; доріжки під II; криниці під К, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,18 га, кадастровий номер 6125280600020010956, що знаходиться в селі Байківці, Тернопільського району Тернопільської області. Реалізувати передане в іпотеку майно на прилюдних торгах з початковою вартістю 2560000,00 грн. Згідно з протоколом №310590 державного підприємства «СЕТАМ» про проведення електронних торгів від 25.01.2018 предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 308,5 кв.м., житловою площею 106,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,18 га, реалізовано за ціною 2088960,00 грн, з яких 1984512,00 грн підлягали перерахуванню на рахунок Відділу. В межах виконавчого провадження №40307829 винесені постанова від 25.10.2013 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 149341,42 грн (том 1, арк.спр.185-186) та постанова від 02.02.2018 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 500,00 грн. 01.02.2018 на адресу Відділу надійшла заява боржника ОСОБА_7 про перерахунок залишку коштів від реалізації заставного майна на належний їй картковий рахунок. У ході проведення службового розслідування встановлено, що державним виконавцем Відділу Єрохіним О.В. сформовано розпорядження №40307829 від 01.02.2018, затверджене начальником Відділу, відповідно до якого грошові кошти, що надійшли від реалізації предмета іпотеки при примусовому виконанні виконавчого листа №2-5966/11, виданого 23.04.2012, розподілено наступним чином: 742098,43 грн перерахувати на користь ОСОБА_7 ; 1092572,15 грн на користь Тернопільського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк»; 149341,42 грн виконавчий збір; 500,00 грн витрати виконавчого провадження. У матеріалах виконавчого провадження містяться платіжне доручення №239 від 01.02.2018 про перерахунок коштів в сумі 1092572,15 грн на банківські реквізити Тернопільського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» та платіжне доручення №237 від 01.02.2018 про перерахування коштів в сумі 742098,43 грн на банківські реквізити ОСОБА_7 . При цьому, комісія з проведення службового розслідування констатує відсутність у матеріалах виконавчого провадження розрахунків щодо залишку суми боргу згідно виконавчого документу. В рамках виконавчого провадження №40307829 винесені постанова від 06.02.2018 про реалізацію предмета іпотеки та постанова від 09.02.2018 про зняття арешту з майна, а також постанова від 22.02.2018 про закінчення виконавчого провадження, копію якої із виконавчим документом направлено до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та сторонам виконавчого провадження. У ході проведення службового розслідування комісією встановлено, що у виконавчому провадженні №40307829 відсутні інші процесуальні документи, в тому числі судові рішення щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності) державного виконавця в межах виконавчого провадження. З метою з`ясування усіх обставин службового розслідування до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 12.11.2018 скеровано письмовий запит про отримання копій судових рішень щодо оскарження дій державного виконавця сторонами виконавчого провадження в межах цивільної справи №2-5966/11. Згідно отриманої комісією інформації встановлено, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.10.2016 у справі №2-5966/11, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 20.12.2016, роз`яснено, що грошовою одиницею стягнення грошових коштів в частині заборгованості ОСОБА_8 за Договором відновлювальної кредитної лінії №4 від 10.04.2006р., ОСОБА_3 за Договором відновлювальної кредитної лінії №5 від 10.04.2006р., ОСОБА_4 за Договором відновлювальної кредитної лінії №6 від 10.04.2006р., ОСОБА_5 за Договором відновлювальної кредитної лінії №7 від 10.04.2006р., ОСОБА_6 за Договором відновлювальної кредитної лінії №8 від 10.04.2006р., є грошова одиниця - Євро. Також, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2018, залишеною без змін постановою апеляційного суду Тернопільської області від 14.08.2018, визнано неправомірними дії державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Єрохіна О.В. у виконавчому провадженні №40307829 з примусового виконання виконавчого листа №2-5966/11, виданого 23 квітня 2012 року Тернопільським міськрайонним судом, щодо неперерахування коштів у сумі 742098,43 грн на рахунок філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк». У задоволенні вимог скарги про визнання неправомірними дій начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо неперерахування коштів у сумі 742098,43 грн на рахунок філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» та про зобов`язання Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перерахувати кошти в сумі 742098,43 гривні на рахунок філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2018 зупинено дію ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2018 року в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Єрохіна О.В. у виконавчому провадженні №40307829 з примусового виконання виконавчого листа №2-5966/11, виданого 23 квітня 2012 року Тернопільським міськрайонним судом, щодо неперерахування коштів у сумі 742098,43 грн на рахунок філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк», до закінчення касаційного провадження у справі. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 07.02.2019, визнано неправомірними дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Єрохіна О.В., в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №40307829 від 22 лютого 2018 року з примусового виконання виконавчого листа №2-5966/11, виданого 23 квітня 2012 року Тернопільським міськрайонним судом на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Скасовано постанову головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про закінчення виконавчого провадження ВП №40307829 від 22 лютого 2018 року. Визнано неправомірними дії начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, які полягають у відмові у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» від 23 березня 2018 року в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Єрохіна О.В. стосовно винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 22 лютого 2018 року, відкритого на підставі виконавчого листа №2-5966/2011, виданого 23 квітня 2012 року Тернопільським міськрайонним судом; скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 22 лютого 2018 року ВП №40307829 та зобов`язання державного виконавця винести постанову про відновлення виконавчого провадження. Постанову №7 про перевірку виконавчого провадження №40307829 від 16 квітня 2018 року скасовано в частині відмови визнання неправомірними дій державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Єрохіна О.В. стосовно винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 22 лютого 2018 року, відкритого на підставі виконавчого листа №2-5966/2011, виданого 23 квітня 2012 року Тернопільським міськрайонним судом; скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 22 лютого 2018 року ВП №40307829 та зобов`язання державного виконавця винести постанову про відновлення виконавчого провадження. Відповідно до наданих позивачем пояснень від 18.10.2018 останнім було винесено розпорядження про перерахунок коштів стягувачу в сумі 1092572,15 грн після проведення перерахунку суми боргу на підставі наданих боржниками платіжних документів. Крім того, 22.02.2018 ним було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у відповідності до п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із повним та фактичним виконанням виконавчого документа. Щодо виплати коштів в національній валюті, ОСОБА_1 , посилаючись на положення Закону України «Про виконавче провадження», зазначив про відсутність можливості здійснювати конвертацію (перерахунок) грошових коштів в іноземну валюту, оскільки у державного виконавця відсутня можливість самостійно вибирати модель поведінки, зокрема змінювати резолютивну частину виконавчого документа. З врахуванням статті 19 Конституції України та положень Закону України «Про виконавче провадження», вважає свої дії такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, вчиненні у спосіб та порядок визначені виконавчим документом. За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що позивачем в ході виконання виконавчого провадження №40307829 з примусового виконання виконавчого листа №2-5966/2011, від 23.04.2012, виданого Тернопільським міськрайонним судом, не дотримано вимог ст.19 Конституції України, ст. ст. 4, 8, 62 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (із змінами та доповненнями) та ст. ст. 18, 31, 39, 47 Закону України «Про виконавче провадження». Дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Єрохіна О.В. під час здійснення розподілу стягнутих з боржника коштів від реалізації арештованого майна та прийняття рішення про перерахунок стягувачу - ПАТ «Державний ощадний банк України» коштів в розмірі 1092572,15 грн, обчисливши борг в національній валюті, а не у валюті кредиту, без прив`язки до офіційного курсу валют НБУ станом на день зарахування коштів на рахунок стягувача, що підтверджується розпорядженням державного виконавця Єрохіна О.В від 01.02.2018 є неправомірними. Дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Єрохіна О.В. щодо зарахування платіжних документів про сплату ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 коштів на користь ТОУ АТ «Ощадбанк» без ідентифікації таких платежів, не звернення виконавця із запитом до ТОУ АТ «Ощадбанк» щодо залишку заборгованості за вказаним виконавчим провадженням, відсутність розрахунку щодо залишку боргу за вказаним виконавчим провадженням та без з`ясування вказаних обставин прийняття рішення щодо перерахунку 742098,43 грн на користь ОСОБА_7 є неправомірними та такими, що вчиненні з перевищенням службових повноважень. Враховуючи вищенаведене рекомендовано відкрити дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 з метою встановлення наявності та ступеня вини у його діях. Листом від 07.12.2018 №3-18/6021 зобов`язано начальника Відділу повідомити про необхідність ознайомлення 12.12.2018 ОСОБА_1 з актом про результати службового розслідування, про що також проінформовано листом №3-18/6020 від 07.12.2018 особисто позивача. У відповідності до акту від 12.12.2018 головний державний виконавець Єрохін О.В. 12.12.2018 до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив. До Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області надійшов лист Відділу від 12.12.2018 №50418, в якому повідомлено, що на даний час ОСОБА_1 знаходиться на листку тимчасової непрацездатності. Позивач ознайомлений з даним актом 22.12.2018, про що свідчить його особистий підпис. 13.12.2018 головою комісії начальнику ГТУЮ у Тернопільській області подано службову записку про направлення акту про результати службового розслідування від 06.12.2018 та матеріали, які були використані в ході проведення службового розслідування. Також, начальнику ГТУЮ у Тернопільській області від заступника начальника управління з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області 28.12.2018 подано подання про застосування дисциплінарного стягнення до головного державного виконавця Відділу ОСОБА_1 разом з поясненням від 28.12.2018 щодо внесення вказаного подання. Наказом Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 08.01.2019 №1/11 «Про ініціювання дисциплінарного провадження» відкрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. (том 1, арк.спр.36) Актом від 11.01.2019 засвідчено факт відмови позивача в наданні пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження на підставі вищевказаного наказу. У відповідності до витягу з протоколу №1 від 11.01.2019 на засіданні дисциплінарної комісії ГТУЮ у Тернопільській області вирішено надати начальнику ГТУЮ у Тернопільській області подання голови дисциплінарної комісії Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо застосування до ОСОБА_1 , головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області виду дисциплінарного стягнення, відповідно до частини 5 статті 66 Закону України «Про державну службу», звільнення з посади державної служби. На виконання листа від 14.01.2019 №5-18/202 начальнику ГТУЮ у Тернопільській області від заступника начальника Відділу надійшло два пояснення від 15.01.2019 щодо фактів, описаних в поданні про застосування дисциплінарного стягнення до головного державного виконавця Відділу ОСОБА_1 . Згідно даних пояснень, всі дії, вчинені головним державним виконавцем Відділу ОСОБА_1 в межах ВП №40307829, є законними, разом з тим явку позивача забезпечити не вдалося, оскільки він згідно з журналом виходу державних виконавців на виконання відбув за місцем проведення виконавчих дій та на телефонні дзвінки не відповідає. Головою дисциплінарної комісії Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 15.01.2019 складено висновок про наявність в діях головного державного виконавця Відділу ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку. 15 січня 2019 року начальнику Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області подано подання щодо застосування виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу». Наказами Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 15.01.2019 №11/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » застосовано вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та від 15.01.2019 №36/8 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з роботи 16.01.2019 у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Зазначені накази направлені ОСОБА_1 для ознайомлення рекомендованим листом від 16.01.2019 №5-22/267 та кур`єрською поштою, проте лист не був вручений та повернувся на адресу Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області із позначкою «за закінченням терміну зберігання». Позивач 07.02.2019 особисто ознайомився із змістом наказу Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 15.01.2019 №36/8 «Про звільнення ОСОБА_1 », що засвідчено його особистим підписом на наказі. Постановляючи рішення судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №889-VIII) державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки. Частиною першою статті 62 Закону №889-VIII встановлено, що державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки (частини перша статті 62 Закону №889-VIII). Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 №691, затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок). Відповідно до абз.5 п.1 Порядку передбачено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки (далі - керівник органу). Згідно п.2 Порядку, рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування). Відповідно до п.3 Порядку, рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. Період проведення службового розслідування не включає час тимчасової втрати працездатності особою, стосовно якої проводиться службове розслідування, час її перебування у відпустці або службовому відрядженні чи відсутності з інших причин, час отримання інформації, що стосується предмета службового розслідування, від установ, підприємств, організацій іноземних держав, а також час ознайомлення такої особи з актом службового розслідування. Згідно п.6 Порядку члени комісії з проведення службового розслідування несуть персональну відповідальність згідно із законодавством за повноту, всебічність і об`єктивність висновків службового розслідування та нерозголошення інформації, що стосується такого розслідування. У відповідності до п.8 Порядку за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування; висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством. У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування. За приписами п.9 Порядку, акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу в одному примірнику. Перед поданням на розгляд керівника органу, з актом службового розслідування ознайомлюється особа, стосовно якої проведено службове розслідування. Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повідомляється за день до ознайомлення із зазначеним актом. Особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повинна підписати акт службового розслідування, а у разі відмови особи підписати такий акт члени комісії складають відповідний акт, який додається до акта службового розслідування. Відповідно до п.10 Порядку, акт службового розслідування на вимогу особи, стосовно якої проведено службове розслідування, повинен розглядатися в її присутності. За результатами розгляду акта службового розслідування керівник органу приймає у десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування. За результатами службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може бути притягнута до відповідальності згідно із законодавством. Пунктом 11 Порядку встановлено, що рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено особою, стосовно якої проведено службове розслідування, згідно із законодавством. Відхиляючи твердження позивача про те, що Порядок не може застосовується у вказаних правовідносинах та не було підстав для проведення службового розслідування, то суд першої інстанції правильно вказав, що згідно Порядку службове розслідування може бути проведено з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції. При цьому, згідно статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Крім того, згідно цієї статті вказаного Закону, спеціально уповноваженими суб`єкти у сфері протидії корупції є, зокрема, органи Національної поліції. З огляду на наведені вище обставини, суд підставно вважав, що лист слідчого управління Національної поліції в Тернопільській області від 24.09.2018 №11789/9/7-2018, як спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції, в розумінні статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», є достатньою правовою підставою призначення службового розслідування. При цьому, правильним є висновок суду першої інстанції, що службове розслідування було проведено в межах двох місячного терміну, оскільки з 01.10.2018 по 16.10.2018 позивач перебував у відпустці, а у відповідності до п.3 Порядку, період проведення службового розслідування не включає перебування у відпустці особи, стосовно якої проводиться службове розслідування. Більше того, як уже зазначалось вище наказом Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 29.10.2018 №416/45 «Про внесення змін у наказ від 03.10.2018 №399/45» внесено зміни у пункт 2 наказу Головного територіального управління юстиції №399/45 від 03.10.2018 «Про проведення службового розслідування», а саме термін проведення службового розслідування « 29.10.2018» замінено на « 14.12.2018». Також, суд підставно відхилив твердження позивача про те, що відповідачем при прийнятті наказу від 08.01.2019 №1/11 «Про ініціювання дисциплінарного провадження» пропущено десятиденний строк з дати надходження акту службового розслідування від 13.12.2018, оскільки подання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення подано - 28.12.2018. Згідно матеріалів службового розслідування встановлено, що у відповідності до змісту виконавчого листа №2-5966/11, виданого 23.04.2012 Тернопільським міськрайонним судом на виконання рішення суду від 21.03.2012, судом вирішено в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на належне ОСОБА_7 та передане нею згідно іпотечного договору від 30.04.2009, зареєстрованого в реєстрі за №620, нерухоме майно, а саме: - житловий будинок з цокольним поверхом і терасою під літ. А, загальною площею 308,5 кв. м., житловою площею - 106,6 кв. м. і складається з: господарської будівлі з підвалом під літ. Б; альтанки під літ. В; огорожі під 1-4; площадки під І; доріжки під II; криниці під К, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,18 га, кадастровий номер 6125280600020010956, що знаходиться в селі Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області та реалізувати передане в іпотеку майно на прилюдних торгах з початковою вартістю 2560000,00 грн. У процесі виконання виконавчого листа №2-5966/11 державним виконавцем Єрохіним О.В. на електронних торгах реалізовано предмет іпотеки, та отримано кошти в сумі 1984512,00 грн, які перераховано на рахунок Тернопільського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. Комісією із проведення службового розслідування встановлено, що позивачем під час здійснення розподілу стягнутих з боржника коштів від реалізації арештованого майна прийнято рішення про перерахунок стягувачу Тернопільському обласному управлінні акціонерного товариства «Ощадбанк» коштів в розмірі 1092572,15 грн, обчисливши борг у національній валюті, а не у валюті кредиту, без прив`язки до офіційного курсу валют НБУ станом на день зарахування коштів на рахунок стягувача, що підтверджується розпорядженням державного виконавця Відділу Єрохіним О.В. №40307829 від 01.02.2018. З огляду на це, суд правильно вважав, що обчислення позивачем боргу у національній валюті не відповідає вимогам законодавства та не узгоджується з позицією Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, викладеною в ухвалі від 20.10.2016 у справі №2-5966/11, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 20.12.2016, відповідно до якої грошовою одиницею стягнення грошових коштів є грошова одиниця - Євро. При цьому, суд вірно врахував, що відповідно до пункту 10 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення. У разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту. (частини перша, друга статті 31 Закону №1404-VIII). Тобто, Законом №1404-VIII, надано право виконавцю під час здійснення виконавчого провадження, звертатися до суду із заявою про роз`яснення рішення або змісту виконавчого документа, які є незрозумілим виконавцю. З огляду на це, суд правильно вважав, що державним виконавцем Єрохіним О.В. не вжито достатніх заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства під час перерахунку коштів, які підлягали стягненню. Дії позивача під час здійснення розподілу стягнутих з боржника коштів від реалізації арештованого майна та прийняття рішення про перерахунок стягувачу - публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» коштів в розмірі 1092572,15 грн, обчисливши борг у національній валюті, а не у валюті кредиту (євро), без прив`язки до офіційного курсу валют НБУ станом на день зарахування коштів на рахунок стягувача, є неправомірними. Аналогічний за змістом та по суті є висновок Верховного Суду викладений у постанові від 13.05.2020 у справі №2-5966/11 (провадження №61-44081св18), де, зокрема, зазначено, що державним виконавцем всупереч вимогам діючого законодавства стягувачу перерахована сума не в іноземній валюті, а її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачу суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. При цьому, суд критично оцінює надані позивачем письмові пояснення про відсутність можливості здійснювати конвертацію (перерахунок) грошових коштів в іноземну валюту, оскільки у державного виконавця відсутня можливість самостійно вибирати модель поведінки, зокрема змінювати резолютивну частину виконавчого документа. Крім того, суд першої інстанції правильно врахував, що згідно частини першої статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини першої статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. У відповідності до пункту 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII дисциплінарними проступками, серед іншого, є перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення. Приписами частини першої статті 66 Закону №889-VIII встановлено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону №889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону. Відповідно до частини першої статті 67 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Статтею 71 Закону №889-VIII визначено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково. Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», - дисциплінарною комісією у державному органі. За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до частини третьої статті 75 Закону №889-VIII відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення. Пунктом 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIII передбачено, що вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення, є зокрема підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. Як уже зазначалось вище, за результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що позивачем в ході виконання виконавчого провадження №40307829 з примусового виконання виконавчого листа №2-5966/2011, від 23.04.2012, виданого Тернопільським міськрайонним судом, не дотримано вимог ст.19 Конституції України, ст. ст. 4, 8, 62 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (із змінами та доповненнями) та ст. ст. 18, 31, 39, 47 Закону України «Про виконавче провадження». Дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Єрохіна О.В. під час здійснення розподілу стягнутих з боржника коштів від реалізації арештованого майна та прийняття рішення про перерахунок стягувачу - ПАТ «Державний ощадний банк України» коштів в розмірі 1092572,15 грн, обчисливши борг в національній валюті, а не у валюті кредиту, без прив`язки до офіційного курсу валют НБУ станом на день зарахування коштів на рахунок стягувача, що підтверджується розпорядженням державного виконавця Єрохіна О.В від 01.02.2018 є неправомірними. Дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Єрохіна О.В. щодо зарахування платіжних документів про сплату ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 коштів на користь ТОУ АТ «Ощадбанк» без ідентифікації таких платежів, не звернення виконавця із запитом до ТОУ АТ «Ощадбанк» щодо залишку заборгованості за вказаним виконавчим провадженням, відсутність розрахунку щодо залишку боргу за вказаним виконавчим провадженням та без з`ясування вказаних обставин прийняття рішення щодо перерахунку 742098,43 грн на користь ОСОБА_7 є неправомірними та такими, що вчиненні з перевищенням службових повноважень. Відповідачем перевищенням службових повноважень визнано дії позивача щодо зарахування платіжних документів без ідентифікації таких платежів та без розрахунку залишку боргу за виконавчим провадженням №40307829. При цьому враховано, що державним виконавцем не з`ясовувалася інформація про залишок боргу, оскільки відповідні запити до Тернопільського обласного управлінні акціонерного товариства «Ощадбанк», ним не направлялися, що свідчить про недотримання позивачем положень статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» в частині невжиття заходів щодо з`ясування залишку боргу згідно виконавчого документу. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зауважив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 та постановою Верховного Суду від 10.10.2019, позов у справі №921/346/18 задоволено повністю та стягнуто з Держави України на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» 742098 грн 43 коп. шкоди, завданої неправомірними діями Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. При цьому судом встановлено факт неправомірності дій державного виконавця, оскільки останнім не було дотримано права стягувача на належне виконання рішення суду та отримання задоволення своїх вимог за результатом виконавчого провадження у встановленому порядку, у т.ч. з урахуванням валюти договірних відносин. Аналізуючи матеріали службового розслідування щодо позивача, та складений за його результатами висновок, встановлено не дотримання головним державним виконавцем Відділу Єрохіном О.В., в ході виконання виконавчого провадження №40307829 з примусового виконання виконавчого листа №2-5966/11, виданого 23.04.2012 Тернопільським міськрайонним судом, вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 8, 62 Закону України «Про державну службу» та ст. 18, 31, 39, 47 Закону України «Про виконавче провадження» та, як наслідок підставним було рекомендувати відкриття дисциплінарного провадження з метою встановлення наявності та ступеня вини у його діях. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повідомлена належним чином, а за змістом п.9 Порядку не прибуття у визначений для ознайомлення час без поважних причин та не повідомлення про причини своєї відсутності у день ознайомлення, акт службового розслідування вважається таким, що не має зауважень, відтак суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача про порушення процедури в цій частині. Більше того, на заяву від 03.01.2019 про надання інформації та матеріалів службового розслідування, листом від 01.02.2019 №108/5-05-35 Головним територіальним управлінням юстиції у Тернопільській області надано ОСОБА_1 запитувану інформацію та документи. Доводи ж позивача щодо недотримання процедури службового розслідування в частині права особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 18.10.2018. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування акту про результати службового розслідування стосовного головного державного виконавця Відділу Єрохіна О.В. від 06.12.2018, то суд першої інстанції вірно зазначив, що такий є структурно-невід`ємною складовою частиною процедури винесення (складання) правового акту індивідуальної дії у вигляді рішення, і окремо від рішення сам по собі ніяк не впливає на наявні у позивача права, не створює для нього додаткових обов`язків, не визначає правову поведінку позивача, а тому, не може бути самостійним предметом судового розгляду. Факт відмови позивача в наданні пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області №1/11 від 08.01.2019 «Про ініціювання дисциплінарного провадження» засвідчено актом від 11.01.2019. (том 2, арк.спр.23). З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність прийняття наказу Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 08.01.2019 №1/11 «Про ініціювання дисциплінарного провадження». З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції вірно вважав, що матеріалами справи підтверджено, що у діях головного державного виконавця Відділу ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, тому дисциплінарна комісія обґрунтовано дійшла висновку про наявність підстав винесення подання про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення його з посади державної служби, відповідно до пункту 4 частини першої статті 66 Закону №889-VIII. Відхиляючи вимоги про визнання протиправним та скасування подання дисциплінарної комісії щодо накладення дисциплінарного стягнення від 15.01.2019, суд також вірно вважав, що такі не підлягають задоволенню, оскільки вказане подання є невід`ємною складовою частиною процедури винесення (складання) правового акту індивідуальної дії у вигляді рішення (наказ), і не може бути самостійним предметом оскарження в судовому порядку, так як, не впливає на наявні у позивача права, не створює для нього додаткових обов`язків, не визначає правову поведінку позивача. Отже, враховуючи перевищення службових повноважень, а також системність в порушені позивачем законодавства про державну службу, Головним територіальним управлінням юстиції у Тернопільській області, прийнято накази від 15.01.2019 №11/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » та №36/8 «Про звільнення ОСОБА_1 » яким застосовано до позивача, крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення з посади державної служби, та звільнено з роботи з 16.01.2019 у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу». Оскільки вказані накази направлялися відповідачем ОСОБА_1 для ознайомлення рекомендованим листом від 16.01.2019 №5-22/267, проте не вручені та повернулись на адресу Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області із позначкою «за закінченням терміну зберігання», то правильним є висновок, що твердження позивача про не дотримання вимог частини сьомої статті 77 Закону №889-VIII є помилковими. Також, суд підставно вважав безпідставними покликання позивача на частину четверту статті 74 Закону №889-VIII Закону щодо неможливості його звільнення у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю в періоди з 16.01.2019 по 25.01.2019 та з 28.01.2019 по 06.02.2019, оскільки, наказ №36/8 «Про звільнення ОСОБА_1 » прийнятий 15.01.2019, тобто у день перебування позивача на роботі. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що дисциплінарне стягнення відповідає характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця, під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання наслідків, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків, а тому відповідачем правомірно застосовано дисциплінарне стягнення, на основі протоколу засідання дисциплінарної комісії Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області №1 від 11.01.2019 та подання дисциплінарної комісії щодо накладення дисциплінарного стягнення від 15.01.2019, у вигляді звільнення з посади державної служби. Відтак накази Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 15.01.2019 №11/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » та №36/8 «Про звільнення ОСОБА_1 » є законними, прийняті в межах повноважень, в порядку, у спосіб та строки, що передбачені чинним законодавством України. Оскільки у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування згаданих вище наказів від 15.01.2019 №11/11 та №36/8, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного державного виконавця Відділу з 16.01.2019, стягнення з Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.01.2019 по день поновлення його на роботі, оскільки такі є похідними від позовних вимог, щодо правомірного винесення оскаржуваних наказів, у задоволенні яких відмовлено. Суд також вірно врахував положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року по справі №500/426/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді В.В. Ніколін В.Я. Качмар повний текст складено 05.12.2022, у зв`язку з перебуванням судді Качмара В.Я. у відпустці